Мужність – це коли заздалегідь знаєш, що ти програв,
і все-таки берешся за справу і наперекір всьому на світі йдеш до кінця.
Перемагаєш дуже рідко, але іноді все-таки перемагаєш.
Харпер Лі “Вбити пересмішника”
Між горами та морем багато років тому оселилися перші люди. Спочатку вони виживали, боролися з дикими звірами, вчилися утеплятися на зиму, щоб не замерзнути з холоду, ходили на полювання та збирали рослини, які згодом навчилися вирощувати. Пройшов час, поселення розвивалося і вже почало боротися з іншими людьми за землі та лідерство на них. І через багато століть з’явилася казкова країна – Україна.
Одного разу жителі цього прекрасного місця вперше побачили на власні очі футбольний матч. Цей вид спорту настільки глибоко осів у серцях людей, що вони почали ганяти м’яч у дворах, на полях, по дорогах, в обідню перерву біля фабрик… Царі подивилися на таку зацікавленість народу і видали наказ: «Футболу в Україні – бути! Відповідальний орган ФФУ». Згодом ФФУ перейменують на УАФ, але як дурман не називай, краще пахнути він не буде.
Вже багато разів календар було перевернуто, але футбол в Україні все розвивався, і розвивався. Сьогодні, лідерство тримає клуб із скандальних земель Кротовії. Час від часу трофеї та залікові бали у них забирають футболісти з Києва – матері-земель. А у них, в свою чергу, як справжні Робін Гуди, викрадають очки львівські батяри з земель Лева.
Кинутий жереб визначив, що на футбольному полі 2 листопада, в День народження Клеопатри, зійдуться між собою кроти з батярами, на галицькій території. Поки для країни переможець у двобої був очевидним, жителі Лева сподівалися на чудо. У «Динамо» 3 бали забрали, чому б і «Шахтарю» не завадити? Потрібно з мужністю прийняти цей виклик та показати себе. Адже у битві з найсильнішими, ти сам ростеш.
Дощик вирішив чемно випасти вранці, щоб вдень поступитися сонечку і дозволити насолодитися футболом всім охочим. На жаль, холод вже не хотів відступати, тому померзнути довелося. Та 5123 глядачів повитягали з усіх закутків свої теплі речі, закуталися у шарфи, а найпродуманіші – взяли з собою теплий коцик.
Луїш Каштру, заробітчанин з Португалії, вирішив зробити ротацію складу, адже через чотири дні доведеться виборювати честь країни з іноземним «Динамо». Можливо, у «Карпат» з’явиться додатковий шанс?
Команди вже вийшли на поле, а люди ще досі продовжували стояти в черзі на вході. Любимо ми приходити в останній момент. По стадіону розлетівся запах хот-догів, який ловив на гачок голодних глядачів і заманював до себе.
– Я тільки сіла на дієту, а вони тут своїми сосисками “пахотять”. Ладно вже, сьогодні можна – пожалілася одна пані своїй подрузі та пішли разом ставати в чергу за їжею.
На трибунах серед зеленої атрибутики доволі часто можна було зустріти оранжево-чорну. Найбільше прихильників «шахтарів» було серед дітлахів. Була навіть ціла групка юних вболівальників, які вже на перших хвилинах скандували «Шахтар!» А з іншої сторони на трибунах стали фани «гірників», які спеціально приїхали підтримати команду з далеких земель. Вони вивісили банери та пробували перекрикувати значно більшу кількість ультрас «Карпат».
Очікувано гості почали одразу з перших хвилин тайму пресингували батярів. Допомогти забити супернику вирішив голкіпер Підківка (сьогодні, прототип Іванушкі-Дурачка). Він, вибиваючи м’яч, відправив його прямо у ноги найближчому гравцю. Ним виявився Борячук, який з радістю прийняв подарунок, налаштувався на удар і зробив рахунок на табло 0:1.
Здавалося, що от-от і має бути розгром, але як не намагалися шахтарі, та завершального удару постійно бракувало. Все-таки експериментальний склад дає про себе знати. Натомість «леви» витягнули свої кігті та почали бігти вперед, наступ піднімався все вище і вище. Львів’яни могли навіть зрівняти, але Дженнінгсу не вистачило влучності.
У другому таймі все стало на свої місця. На поле виходить Коваленко, оцінює ситуація і подвоює перевагу своєї команди. Вирішив прийняти себе роль джокера, але футбольного, а не того з фільму. Тете робить рахунок розгромним. 0:3 і це кінець. Маленький хлопчик у футболці гірників та розою радісно скакав та радів перемозі його улюбленої команди. Сьогодні він засне з усмішкою на обличчі.
Галичани лише спостерігали за всім дійством та не надто розчарувалися, адже грали з чемпіоном країни. Лише ультрас закидував бідних стюартів фаєрами та петардами.
«Карпати» – дуже нестабільний клуб. Ніколи не знаєш, як вони зіграють. Сьогодні, батярі, як вовк у казці з трьома поросятами. Кам’яний будинок їм не піддався, як б вони не дули і через який димохід б не залазили. Та господарі матчу дійсно намагалися щось створювати і за це їм дякую. «Потрібно працювати, терпіти та чекати міжсезоння» – так підсумував гру своєї команди Роман Санжар. Казка у місті Лева сьогодні не була розказана.
Софія Дорощук, спеціально для “Брутального Футболу”
