Які розклади перед новим сезоном?
Погром “Шахтаря” від “Інтера” у півфіналі Ліги Європи оголив ключові проблеми “кротят” як команди, що хотіла б претендувати на фінальні матчі головних євротурнірів. Сьогодні мало бути безумовно найкрутішою командою в УПЛ і виглядати на голову сильнішими “Вольфсбурґа” та “Базеля”, щоб сподіватись на фінал Ліги Європи. Що вже казати про ключові стадії Ліги чемпіонів.
Поки в “Шахтарі” це будуть переусвідомлювати і продовжувати перебудову у новому сезоні, перед Україною як учасником єврокубковим змагань виникає кілька проблем. Головна з яких – це таблиця коефіцієнтів УЄФА, яка визначає як кількість представників від країни, так і стадії змагань, на яких учасники вступають у боротьбу. “Шахтар” неймовірним чином зумів перекрити в цьому сезоні левову частину тих очок, які “відваляться” в України у наступному за дивовижний сезон 2015/2016, коли “Дніпро” і “Динамо” пофеєрили у Лізі Європи, та й “Шахтар” тоді добрався до 1/8 фіналу Ліги чемпіонів. “Шахтарю” фактично самотужки вдалося врятувати 7.2 очка із 9.8 пунктів, які ми втратимо назавжди.
Проте, у наступних сезонах нам доведеться захищати 5.5 і 8 очок відповідно. Звідси походить ще одна проблема, яка гласить, що халява закінчилась і працювати повинні всі клуби, інакше ми дуже швидко попрощаємось із багатьма привілегіями, які маємо зараз. І будемо там, де повинні знаходитись – в сраці.
Багато хто скаже: ну і нехай, це справедливо. Будемо мати трьох-чотирьох представників у єврокубках – більше ми не заслуговуємо. Нехай “Шахтар” починає з кваліфікації Ліги чемпіонів, а “Динамо” – одразу з Ліги Європи. Мабуть, не потрібно пояснювати зайвий раз, що в такому випадку ми скотимось на рівень чемпіонату Словаччини і надовго попрощаємось з мріями побачити єврокубкову весну бодай у Лізі Європи, а попадання в груповий етап стане великим святом для всієї країни.
Сьогодні “Шахтар” має змогу продовжувати стратегію з українсько-бразильським напрямом і запрошувати суперперспективних виконавців тільки завдяки тому, що має пряму путівку в Лігу чемпіонів. Це ж дозволяє бути клубу як мінімум беззбитковим. “Динамо” досі приваблює гравців і тренерів з-за кордону (хоч вже і не того рівня, що й раніше, та все ж) завдяки шансу зіграти у кваліфікації Ліги чемпіонів і гарантованій участі в Лізі Європи. Люди з фінансовими можливостями вкладають в інші футбольні клуби нашої країни тільки тому, що є шанс зачепитися за топ-5 і пробитися в ранні етапи Ліги Європи, де можна відбити значну суму бюджету, а якщо пощастить, то пробитись далі й заробити в плюс, або навіть більше – вигідно продати гравців за буґор і стали більш-менш рентабельними, на кшталт “Зорі”.
Право презентувати 5 клубів у єврокубках врятувало луганську “Зорю” й “Олімпік” від зникнення, подарувало нам безліч талановитих команд і їхніх амбіційних тренерів, як-от “Колос” Костишина та “Десну” Рябоконя. Завдяки цим можливостям “Карпати” дожили до 2020 року, з’явився у вишці незграбний, кумедний по своїй “філософії” “Львів”. Список можна продовжувати.
Врешті-решт саме опція в 5 команд у єврокубках, яку нам вдалося зберегти, попри революцію та війну, дала можливість вижити чемпіонату і повернутися йому до формату в 16 клубів в УПЛ (не сумніваємось, що саме стільки ж і буде із сезону 2021/2022). Це і є відповіддю на запитання “Чому нам потрібно вболівати за коефіцієнти?”. Ніхто не змусить ніколи вболівати фаната ДК за “Шахтар” у Лізі Європи (тепер фанат ДК і за ДК не відомо, чи вболіватиме). Фанатам в принципі похрін на всі ці таблиці й інші бюрократичні умовності. Але є факт – від них залежить форма існування українського футболу. Втративши один раз, потім доведеться підійматись десятиліття(ми).
Позаяк, невдовзі все зміниться і в самій вертикалі змагань УЄФА. Адже із сезону 2021/2022 візьме старт новий турнір – Ліга конференцій, де гратимуть невдахи початкових стадій Ліги чемпіонів, Ліги Європи, а також рідкісні лузери – у весняний плейоф нового турніру допускатимуть команди, що посіли треті місця у своїх групах Ліги Європи (Михайличенко схвалює).
Коротше кажучи, якщо би цей турнір стартував вже у цьому році, то “Колос” і “Десна” стартували б саме в ньому – у другому і третьому кваліфікаційних раундах. Наразі невідомо, які там будуть преміальні, та зрозуміло, що цей турнір покликаний здійснити дві важливі речі: підняти престиж і якість учасників Ліги Європи (у груповому етапі братиме участь 32, а не 48 команд), дати мотивацію іншим командам загартовувати боєздатність в катках з рівними собі. Щоб розуміти значимість нового турніру, достатньо знати один факт – за перемогу в Лізі конференцій клуб отримає право брати наступного року участь в груповому етапі Ліги Європи. Суперапґрейднутий Кубок Інтертото (олди ще тут?).
Отже, наступні сезони будуть дуже важливими для України у контексті утримування оборони 9-11 позицій в рейтингу таблиці коефіцієнтів. Битва повинна розгорнутися із перших матчів “Колоса” на євроарені. І ми щиро сподіваємось, що майбутній сезон має стати більш збалансованим і не лише один “Шахтар” буде тягнути за собою мішок з плюшками.
Для початку зауважимо, що вітчизняним клубам завжди було архіскладно пробиватись через сито кваліфікації. Кожна команда, яка пройшла більше двох раундів і потрапила в груповий етап Ліги Європи, автоматично ставала легендою. За минуле десятиліття таких команд було тільки три. І це, незважаючи на високий рівень внутрішнього чемпіонату. Прорив вдавався таким командам:
“Карпати” (2010): “Рейк’явік” /2 раунд/, “Зестафоні” /3 раунд/, “Ґалатасарай” /плейоф/.
“Ворскла” (2011): “Ґленторан” /2 раунд/, “Слайґо Роверз” /3 раунд/, “Динамо” Бухарест /плейоф/.
“Чорноморець” (2013): “Дачія” /2 раунд/, “Црвена Звезда” /3 раунд/, “Скендербеу” /плейоф/.
Все інша – ганьба із закритими очима, причому це стосується не лише постреволюційної п’ятирічки, коли наші представники не могли пройти “Жиліну”, “Локомотіву” (твою ж мать, “Ворскла”!), “Хайдук” (безбожний “вліт” 1:6 “Олександрії” за сумою двох ігор). Так само це стосується і “золотих років”, коли “Металіст” і “Дніпро” обпісювались у кваліфікаціях, або ж проходили крихітні клуби з шаленим грохотом. Ну а “подвиги” донецького “Металурга” у матчах з норвезьким “Тромсе” і альбанським “Кукесі” всі пам’ятають донині. А ще був київський “Арсенал”, який на рівному місці отриводномився у протистоянні з “Мурою 05”, банально отримавши “технар”. Словом, кваліфікація була завжди жахливим випробуванням і коли третій команді України (тобто володарю кубка) дали путівку напряму в груповий етап, це стало справжнім спасінням.
З якими надіями підходимо ми до нового сезону? Головне – це те, що протистояння в кваліфікації Ліги Європи складатимуться з одного матчу. І тут – абсолютна рулетка: або наші представники “застреляться” одразу, так і не зрозумівши, що з ними трапилось, або “пововтузяться” і спробують прорватись “на дурачка”. Загалом все дуже рендомно, та ми поглянемо на те, якою ситуація виглядає на початок сезону.
“Колос”
Тактично підкована тренерська команда. Серед переваг – створюють проблеми фактично кожному супернику, вдало підлаштовують білдап під будь-яку команду, вміють концентруватись. Особливо це продемонструвала кінцівка сезону. “Колос” вміє збиратись на окремий матч і добряче потелепати як “Шахтар”, так і цілком витрясти душу з “Динамо». Ми ще не знаємо, наскільки сильний кубковий боєць “Колос”, але їхня перемога в національному раунді плейоф Ліги Європи, де доля вирішувалась в одному матчі, додає оптимізму. Крім того, “Колос” – домашня команда, яка може забезпечити собі достойний гандикап. До речі, схоже, що кваліфікацію “Колос” проведе на домашньому стадіоні у Ковалівці, що теж є значимим фактором. Серед інших “плюсів” – досвідченість складу команди і хороша фінансова база компанії “Svitanok”, яка, безсумнівно, ще здійснить підсилення лайнапу Руслана Костишина. А ще президент клубу Андрій Засуха перед каждим матчем ходить в церкву. Та й під час гри молитвою не гребує. Вкрай потрібний момент.
Серед очевидних мінусів – відсутність європейського досвіду як у клубу, так і у гравців. Часто “Колос” може провалюватись – банально не увійти в матч. У Лізі Європи іншого шансу не буде, тому сподіваємось, що команда сконцентрується на суперниках у єврокубках і сперформить якнайкраще. Тим паче, що на емоціях і пристрасті, можна здивувати Європу, як це робили “Карпати” чи “Ворскла” на початку десятиліття.
“Десна”
Яку українську команду не візьми, можна застосувати перше речення із характеристики про “Колос”, так? “Тактично підкована тренерська команда”. Як добре, що у нас є такий крутий цех коучів. Олександр Рябоконь – це людина-символ, ангел-хранитель для “Десни”, яку він тренує із перервами з 2008 року (тільки вдуматись!). “Десна” Рябоконя – це мобільна машина із швидкими “крайками” і видовищною грою на контраатаках. Це колектив чудово зіграних футболістів, які роблять ставку на міцний захист, рвучкі контраатки і заготовлені розіграші на стандартах. Максимально неприємна команда.
А от мінусів ще більше, ніж у “Колоса”: нема власного стадіону, не вміють грати проти команд із високим пресингом, сипляться у матчах, коли зустрічаються із впертою одинадцяткою. “Десна” може легко розірвати нетопові “Карпати”, “Львів” чи “Динамо” (зацінили шутєйку, ге?). Не сподобалось, як чернігівці провели кінцівку сезону, проваливши матчі проти невмотивованих “Шахтаря” і “Олександрії”. Так само “Десна” нічого не змогла зробити в лобових іграх проти “Зорі”, маючи кращу лаву запасних. Взагалі, іноді здається, що Олександр Рябоконь не знає, як дати раду з підопічними, маючи великий підбір виконавців. Через це він часто не вгадує зі складом. Дивина, але це та ситуація, коли мати по двох-тьох гравців на одну позицію, стає великою проблемою.
“Десна” – вона як її найкращий бомбардир Олександр Філіппов: може не забити в порожні ворота з метра і покласти красень-м’яч з-за меж штрафного майданчика. Так, програна боротьба за медалі “Зорі” і “Динамо” не вселяє оптимізму. Здається, в аспекті характеру у “Колоса” більші яйця. Важко уявити, що опинившись під пресингом “АЗ” чи “Бордо”, “Десна” вийде із протистояння краще, ніж “Маріуполь” у попередні роки. А те, що “Десна” буде несіяною і їй випаде зустріч із непростим суперником, є очевидним.
“Зоря”
Спасибі тобі Боже, що без Бабича. Якщо би Скрипник очолив СК-1, ми б де-факто мали на одну команду в єврокубках менше. А так залишаються сподівання на багатоочкову осінь. Ну, ми цей, про очки в плані турнірного значення.
В ЗМІ пройшла інформація про те, що гравці “Зорі” всі як один стали горою за Скрипника перед керівництвом клубу. Штош, красива історія, звісно. Якщо ще “перетрахнуть” групу Ліги Європи, взагалі можна буде подавати сценарій фільму для фінансування від УКФ та держкіно.
Все це гарно, але є нюанси. Перший – це Вадік Шаблій зі своїми агентськими мутками. Поки також не ясно, хто все ж претендує на позицію “чистого” форварда у “Зорі”. Схоже, у Запоріжжі очікують на подачку від “Динамо” у вигляді Русина (а, можливо, і не лише на цю). Так що все залежить від того, який матеріал підженуть для коуча. Попри це, є внутрішнє відчуття, що “Зоря” виглядатиме достойно. Принаймні доти, поки там є Віктор Скрипник. Якщо цієї осені “Зорю” обійдуть закулісні ігри та позакамерні інтриги, команда здивує.
“Зоря” ніколи не була статистиком у єврокубках: за часів Вернидуба команда не виглядала слабко в компанії “Фенербахче”, “МЮ” і “Феєноорда”, та й добряче погризла “Атлетік” Більбао з “Гертою”, але не змогла справитись з “Естерсундом”. Гравці “Зорі” завжди бажали проявити себе у Європі і мотивації їм не позичати.
Однак, “Зоря” Вернидуба і “Зоря” Скрипника – це між сонцем і небом дві різні зорі, перефразовуючи слова відомої пісні. Менталітет “синиця в руках” заважає Віктору Скрипнику і його командам стрибнути вище можливостей. Ця риса дуже насторожує і не може подобатись. Кажуть, “Мужики” померли у “Зорі”. Майбутній сезон підтвердить або спростує цю тезу.
“Динамо”
Тут хотілося залишити порожнє місце, щоб не страждати графоманством. “Динамо” і до цього року було клубом дивних рішень, але те, що сталось напередодні сезону 2020/2021, повністю вибило землю з-під ніг, навіть у людей, які полюбляють найбільш неочікувані сценарії.
Абстрагуємось від скандальностей навколо клубу, абстрагуємось від імен, і виокремимо кілька речей, які будуть супроводжувати “Динамо” в цьому єврокубковому сезоні. Перше – це голод головного тренера до гучних перемог і до участі в Лізі чемпіонів. Друге – це мотивація самих гравців, частина з яких отримала останній шанс у клубі, а частина повинна прогресувати, щоб зарекомендувати себе у Європі. Все вказує на те, що тренер надасть шанс молодим чемпіонам світу проявити себе у повній красі. Здається, “Динамо” дуже акуратно прощупає ґрунт і спробує стати “Аяксом” на мінімалках.
Київ буде сіяним при жеребкуванні кваліфікаційних раундів, а отже отримає ще один шанс від долі, об який раніше кияни регулярно витирали ноги.
Від українського віцечемпіона залежить в більшій мірі те, якими будуть наші позиції в таблиці коефіцієнтів. Відверто зливши груповий етап Ліги Європи у минулому сезоні і переклавши всю відповідальність на “Шахтар”, кияни не залишають собі іншого вибору, як пробиватися у цьому сезоні у євровесну і зайти там якомога далі. Тільки так “Динамо” зможе розкаятись і замолити гріхи попередніх років.
“Шахтар”
Повелитель середняків Європи і котеня, яке ховається під ліжко, коли зустрічається з одним із лідерів європейських чемпіонатів. “Кроти” так і не виросли з коротких штанцят, не зняли отих дитячих памперсів, тим самим демонструючи неготовність до великих перемог.
Проте, європейські рейтинги умовностей не знають: стабільні виступи дозволяють “Шахтарю” посідати рекордно високе 12 місце в таблиці клубних коефіцієнтів. Отже, “гірники” будуть сіяними в групі Ліги чемпіонів із другого кошика, що покращує шанси команди Каштру поборотись за путівку в 1/8 фіналу Ліги чемпіонів. А виконання цієї цілі є категорично пріоритетним як для клубу з точки зору фінансової прибутковості, так з позиції таблиці коефіцієнтів.
Майбутній сезон покаже, здатен “Шахтар” вчитись на своїх помилках, чи далі наступатиме на граблі Хочолави. В клубу і в команди є все для того, щоб отримувати гучні перемоги на євроарені. Все, що їм бракує – це характеру переможця. Зрештою, цього компоненту не вистачає всім українським командам. Останнім українським колективом, що демонстрував менталітет звіра, був “Дніпро” і тоді ми опинились у фіналі. Віримо, що для того, аби показати ікла, не потрібно бути смертельно пораненим звіром, як “Дніпро”.
Северин Стецюк, головний редактор “БФ”
