Кореспонденти “Брутального футболу” побували на матчі між ФК та СК “Дніпро” та дізналися: чи існує дух дербі серед місцевих вболівальників? Чи є взагалі фанати у СК? Чи не забули про легендарний ФК? І звичайно, що було на фанатських трибунах “Дніпро Арени” – про все це ми вже поспішаємо розказати. Вйо до репорту!
Для кого точно в Дніпрі було свято, так це для магазинів, адже надворі стояла шалена спека і без води можна було запросто склеїти ласти. На щастя, матч розумно поставили на 20:00, і вболівальників на стадіон підганяв благодатний холодний вітерець.
Перше, що кинулося у вічі – так це велика кількість людей із синьо-біло-блакитними шарфами “ФК Дніпро” та повна відсутність людей із символікою СК. Всього таких на “Дніпро Арені” зібралося більше 8400 чоловік – це на три тисячі більше, ніж середня відвідуваність в УПЛ!
Здавалося, що всі навколо зібралися для тотального глуму і ненависті до СК “Дніпро-1”, а тому ми вирішили знайти серед них симпатиків новоствореного клубу. Далі – ноу коментс:
Друге, що здивувало – це епічні заходи безпеки на стадіоні. На центральному вході “Дніпро-Арени” встановили турнікети. Вже після матчу вдалося помітити ще близько 30 запакованих – при чому зовсім іншого типу. Здається, їх будуть ставити навіть на даху, адже навіщо їх стільки – неясно.
Організатори матчу не обмежилися турнікетами – на центральному вході вболівальників обшукували великі чорні поліціянти (ну одяг в них чорний), а потім обшук повторювався ними при вході на сектор. Найбільше стражі порядку не довіряли супернебезпечним кришечкам з пляшок води, які доводилося сувати по карманах викидувати.
Пригнали навіть таку вундервафлю з камерами.
Фан-сектор дніпрян не страждав від недостачі місць, але народу зібралося дуже нормально. Підтримати ФК “Дніпро” прийшли не тільки місцеві фанати, а і брати з Білорусі, зі славного міста Гомель. У подяку для них проскандували “Жыве Беларусь!”. Також вдалося краєм ока помітити хлопчину з розою львівських “Карпат”.
Футболісти СК “Дніпро-1” вийшли у чорних футболках, а дніпряни – у білих. Це додало особливої романтики ситуації – старий і білий ФК вийшов на бій проти свого чорного ворога – СК. Звісно, важко назвати ворогами команди, які живуть на одній базі, але заведеність футболістів старшого клубу відчувалася на відстані. Як сказав Дмитро Михайленко на післяматчевій конференції, “для деяких з них це був головний матч у кар’єрі”.
Початок першого тайму пройшов дуже мирно – дніпряни заряджали у підтримку своєї команди. Цікаво, що звичайні вболівальники також асоціювали себе з “Дніпром”.
“Перекрашенные вы” – лунали крики скраю від основної маси фанатів на адресу головної вишеньки матчу – так званого фан-сектору “ультрас” СК “Дніпро-1”. Не хочеться нікого ображати, але “ультрас” СК “Дніпро-1” виглядали максимально неприродно. Однакові футболки, однакові прапорці від клубу, один заряд (“Дніпро! Один!” – от і вся кричалка)… Чесно кажучи, я цей сектор помітив хвилині на 20-й, хоча він знаходився навпроти – настільки неприродно все виглядало.
Власне, це дуже швидко підмітили ультрас ФК “Дніпро”, які запропонували своїм візаві сходити за зарплатнею.
З другої половини тайму стало веселіше – до самого кінця матчу лунали справжні хіти сезону. Як ось, наприклад, цей шедевр:
Не забули дніпряни і про Юрія Березу – так званого Президента СК “Дніпро-1”:
Найбільший горбиль був пов’язаний із зарядом “Хто не скаче, той СК”. “Фанати” СК з протилежного сектору, очевидно, розчули останню абревіатуру як слово “москаль” і радісно стрибали разом з половиною стадіону. LOL.
Після першого тайму я пройшовся по Східній трибуні і вирішив запитати: за кого сьогодні вони вболівають? Після цього питання щодо симпатій серед рядових вболівальників відпало.
Вболівальників СК у Дніпрі реально не існує. Людям, здебільшого, все одно, хто грає на полі – ФК, СК, КС, КПСС… Це їх вибір і ми маємо його поважати – тим більше, що серед простих вболівальників якихось маргіналів не було. Звичайні люди, які прийшли відпочити – які до них питання? Проте в цьому “все одно” заключається трагедія всього вітчизняного футболу останнього десятиліття – олігархи граються клубами, а люди просто вже раді хоч чомусь.
В принципі, веселі обличчя вболівальників, які дізнавалися про “інформаційне агентство “Брутальний футбол”, залишили мене з гарним настроєм, а от бомбонуло від іншого. Півлітрова пляшка “Моршинської” на “Дніпро Арені” коштує 20 гривень! 20, Карл! Звісно, на стадіоні все має бути дорожче, але з якого біса півлітрова пляшка води дорожче на 13-14 гривень від тієї, що продається в АТБ в 100 метрах від Арени? Абсурд!
Сам футбол виявився насправді якісним. А що ви хотіли? Це ж прекрасна Друга ліга! “Дніпро-1” виглядав посильніше, проте найгостріші моменти виникли саме у “синьо-біло-блакитних”. Головним завданням для останніх, однак, була боротьба, і чесно – такої самовідданості я не пригадую навіть за часів УПЛ.
СК “Дніпро-1” грав явно в гостях, хоча номінально вважався господарем – каждий стандарт і просто контроль над м’ячем викликав швальний свист фанатів ФК “Дніпро”.
Фінальний свисток подарував футболістам “синьо-біло-блакитних” оплески і скандування “Молодці!”.
Сьогодні на синьо-біло-блакитному острівку вірності, фанатичності і відчаю було свято, і ми хочемо вірити, що воно продовжиться ще на десятки сезонів. Адже “немає другого Дніпра”… (с)
Михайло Юхименко, Каріна Шпорт, “Брутальний футбол”
