Де Дзербі проти “Інтера”: що чекає на “Шахтар”? Розбір суперника “гірників”

“Брутальний Футбол” продовжує розбір суперників вітчизняних клубів в єрокубках і пояснює, з чим “їсти” “Інтер”.

На донецький “Шахтар” чекає надскладне завдання — випробування міланським “Інтером”. Суперник важкий, тож буде доречно з ним якомога ближче познайомитися. “БФ Інфо” провів детальний лікбез — вашій увазі найактуальніша інформація, покликана розкрити всі карти.    

Що за команда

“Інтер” входить до трійки найтитулованіших клубів Італії. Наразі музей “нерадзуррі” нараховує 40 трофеїв, останній з яких було взято за підсумками минулого сезону, коли “Інтернаціонале” здобув довгоочікуване Скудетто. На золото Серії А фанати очікували одинадцять років — у кампанії 2009/10 міланці тріумфували не лише в чемпіонаті, а й оформили “золотий требл”, завдяки чому поповнили унікальний список команд.  

“Інтер” може похизуватися серією гучних перемог на міжнародній арені. Крім “вуханя”, здобутого Жозе Моурінью в 2010-му, в активі “змій” 2 Кубки європейських чемпіонів (1963/64, 1964/65), 3 Кубки УЄФА (1990/91, 1993/94, 1997/98) та Суперкубок УЄФА (2010). 

Також не забуваймо про володарів “Золотого м’яча” — ними у “чорно-синій” футболці стали німець Лотар Маттеус (1990) та бразилець Роналдо (1997).

Тренер

Сімоне Індзаґі тісно асоціюється з “Лаціо”, адже з 1999-го по 2010-й роки захищав кольори “б’янкочелесті” у якості професійного футболіста. Повісивши бутси на цвях, працював із молодіжними складами римлян, зокрема в 2014-му виграв Прімаверу — до цього молодіжний чемпіонат Італії не підкорявся “орлам” 35 років.

У квітні 2016-го став виконувачем обов’язків після того, як президент клубу Клаудіо Лотіто вказав на двері Стефано Піолі. Перша спроба підсумувалася прийнятним результатом: команда виграла 4 матчі із 7-ми і фінішувала на восьмій сходинці Серії А. На початку сезону 2016/17 Індзаґі втратив посаду, але вже через тиждень її повернув, причому на постійних засадах — все сталося завдяки Марсело Б’єлсі, який без жодного пояснення втік із Риму.

Впродовж наступних п’яти років Сімоне поступово перетворив “Лаціо” із претензійного вискочки в реальну силу, здатну стабільно чіплятися за високі місця. Серед його заслуг — Кубок (2018/19) та 2 Суперкубки Італії (2017, 2019), а також путівка в груповий раунд Ліги чемпіонів 2020/21, куди команда не могла потрапити з 2007 року.

У червні 2021-го Сімоне Індзаґі прийняв новий виклик і очолив “Інтер”.   

Тактика

Однією з причин появи Індзаґі на тренерському містку “чорно-синіх” стала тактична складова. Антоніо Конте, чиї напрацювання не так давно дали приголомшливий результат, прищепив малюнок 3-5-2. Керівництво клубу вирішило не ламати робочий механізм і запросило спеціаліста з аналогічною моделлю і схожими принципами. 

Сімоне притаманні “фішки”, які уособлюють його стиль: це — низький пресинг, розвинена культура пасу та гра на контратаках. Три наріжні аспекти чітко простежувалися в “Лаціо” і їх було частково перенесено в Мілан; об’єктивно “Інтер” володіє куди кращим підбором виконавців, ніж римляни, тому Індзаґі трохи підкоригував шаблон, випробуваний роками. 

Наприклад, захист “Лаціо” спеціально глибоко сідав “униз”, шукав умовних Лукаса Лейву та Луїса Альберто, а ті — Чиро Іммобіле. В “нерадзуррі” немає такої необхідності, адже колектив гнучкіший і має всі важелі, щоб діяти з позиції сили. Власне кажучи, він це і робить: прикметно, що в 5 стартових матчах, проведених під орудою Індзаґі, “Інтер” забив 15 голів і пропустив втричі менше.

Найдорожчі гравці за версією Transfermarkt

“Нерадзуррі” зібрали другий за дорожнечею склад Серії А — 573 мільйони 300 тисяч євро (зауважимо, що лідируючий “Ювентус” випереджає конкурента на 67 мільйонів 100 тисяч євро). 

Transfermarkt сформував таку п’ятірку найдорожчих виконавців “Інтера”: це — Лаутаро Мартінес (80 млн євро), Ніколо Барелла (65 млн євро), Мілан Шкріняр, Алессандро Бастоні (обоє — по 60 млн євро) та Стефан де Врей (50 млн євро).

Ключові гравці 

Індзаґі дісталася непогана спадщина від Антоніо Конте. Незважаючи на відхід Ромелу Лукаку та Ашрафа Хакімі, клуб компенсував ключові втрати запрошенням Едіна Джеко, Хоакіна Корреа, Дензела Дюмфріса та Хакана Чалханоглу, покликаного замінити травмованого Крістіана Еріксена.

До того ж на місці визнані зірки — Самір Ханданович, Мілан Шкрiняр, Стефан де Врей, Ніколо Барелла, Іван Перішич, Марцело Брозович та Лаутаро Мартінес. Загалом добротний колектив, здатний претендувати, як мінімум, на зону Ліги чемпіонів.

Чи грали з українськими командами

“Інтер” — доволі частий гість в історіографії “Шахтаря”. Опоненти мірялися біцепсами у п’ятьох випадках і статистика на боці італійського гранда: 3 перемоги та 2 нічиї. Дебютна зустріч відбулася у третьому кваліфайраунді ЛЧ 2005/06 та підсумувалася 2:0 на користь “нерадзуррі” — свої спроби реалізували Обафемі Мартінс та Адріано, знаний любитель випивки та важких наркотиків. Що цікаво, по приїзду на “Сан-Сіро” донеччани продемонстрували характер і встановили бойову нічию (1:1) — на гол Альваро Рекоби відповів Елано. 

Наступної зустрічі довелося чекати цілих 15 років: команди перетнулися у півфіналі Ліги Європи 2019/20. Матч, наповнений болем: “Інтер” зняв скальп із підопічних Луїша Каштру, забивши п’ять “сухих” голів (дублями “вистрелили” Лаутаро Мартінес та Ромелу Лукаку, ще один м’яч у активі Даніло Д’Амброзіо).

У розіграші 2020/21 Каштру провів роботу над помилками: інакше й не назвеш 2 нульові нічиї, які викинули “Інтер” до бісової матері за борт єврокубків .