Саме формулювання «донецьке дербі у Львові» змусило піти на цю гру. Тим паче, що саме в той час я перебував у місті Лева.
На гру ми почали вибиратися о 16:00, але то виявилося проблематичним. У маршруті «3 А» у Львові я постійно наспівував «Скрябіна» «Їде маршрутка» і реально здавалося, що цю пісню він написав саме в тому автобусі. Але, як з’ясувалося, ні, бо тоді ще того маршруту у Львові не придумали. Але шпротом таким я себе давно не відчував.
Гра – грою, вона давно описана на усіх інших сайтах. В цій статті про неї небагато. А от сам похід на футбол.
До «Львів Арени» ми спішили і знали, що запізнюємось. 17:00 нібито початок. Але по дорозі нам з натовпу пацанів якийсь чувак почав махати квитками, і кричати: «йдіть на той футбол, мені він нафіг треба». Ми зійшли з дороги на тротуар і він пояснив: «та забирайте ті квитки, ми з пацанами тут літру взяли, нафіг мені той футбол». «Скільки то має бути?», – перепитали ми. «Ну та хоч по десятці дайте». Ми й дали. І тут на квитках зауважили, що матч починається о 18:00.
До «Арени Львів» ми вже не спішили, а йшли в стилі «лайт». Ну бо до футболу, якщо вірити квиткам, ще залишалося півгодини. Хто ж знав, що там написано за московським часом. Перший гол ми пропустили. Не встигли на нього просто.
Майже вся публіка була одягнена у атрибутику помаранчево-чорну. Футбол ми дивилися з верхів першого ярусу, тобто ходили і шукали фанів . «Шахтаря» і «Металдона».
Фанів «Шахтаря» ми запримітили майже одразу. 10 чоловік найактивніше з поміж усіх присутніх на стадіоні підтримували свою команду і активно стрибали під «хто не скаче, той москаль».
Ну добре, тих знайшли. А вболівальників противників? Всіх перепиталися, хто був в розі, яка нагадувала кольори «Металда». Один з них виявився вболівальником ФК «Миколаїв», що на Львівщині, чи як там у них та команда називається. Принаймні він був з Миколаївського району. Ще одні хлопці відповіли: «Та ні, ми львівські, а якщо були б за «Металург», то що?».
І тут ми помітили якихось людей в червоних спортивках. Ну точно, якщо не вболівальники, то дубль «Металдона». Підійшли, поговорили. З’ясувалося, що це гравці футзальної команди «Ураган» з Франківська, яка поступилася львівській «Енергії» – 1:2. А тим часом суддя додав до першого тайму три хвилини, за які «Шахтар» встиг збільшити перевагу.
В перерві ми підійшли до єдиних фанатів, які були присутні на цьому матчі. Вони досить таки привітно пішли на діалог. Розповіли, що їм образливо за те, що на «Арені Львів» переважно всі вболівають проти «Шахтаря». На наше зауваження, що сьогодні голам «кротів» неабияк тішилися ледь не усі, відповідали: «Сьогодні якийсь матч неподібний на інші», «Але вони за голи в основному вболівають». Домовилися про інтерв’ю, яке читайте зовсім згодом на сторінках БФ.
Під час другого тайму ми продовжували шукати фанів Металдону. Пошуки були безуспішними. Взяли втретє пива і пішли покурити. До речі, зауваження власникам «Львів Арени». І так там усі курять. Просто поставте урни у потрібних місцях – і все. Щоб люди недопалки просто під ноги не кидали. На запитання: «чи можна тут курити?» один із стюардів нам відповів: «Взагалі-то заборонено. Але якщо дуже хочете, то станьте там (і показав пальцем), там камери не бачать». Хоча більшість курців камери бачили. І нічого.
Ну а щодо гри. «Шахтар» атакував, «Металдон» контратакував і, може, й була б інтрига, якщо б капітан Чечер не «зірвався» в ситуації, яка цього не вимагала. Хоч суто по-людськи його можна зрозуміти – м’яч дійсно влучив в руку гравцеві “Шахтаря”, але суддя того не побачив. Однак суддя почув і навіть відчув зауваження на свою адресу від В’ячеслава, за що й показав тому спочатку жовту, а потім пряму червону картку.
Стало зрозуміло, що «кроти» в цьому турі не дозволять «Дніпру» обігнати себе в турнірній таблиці, але на секторі, де були присутні фани «Шахти», якийсь персонаж «заряджав» «МЄЄЄЄТААААЛУУУУРГ», ніби намагаючись спровокувати. Провокації не вийшло, а при виході з трибун з’ясувалося, що з тим персонажем було ще чоловік з 20. Невже провокатори? Тут залишається лише здогадуватися. А от з чуваком, який на сусідній трибуні став і запустив заряд «Путін х…ло» не було нікого, однак його підтримав весь стадіон.
Ну от так матч і добіг свого логічного завершення. 2:0. Всі йдуть задоволені. «Кузьма» – на вихід, футболісти – в роздягальні. А от до фан-сектору підійшли лише Канібалоцький та Кучер, який узагалі подякував всім трибунам, а фанам подарував свою футболку.
По дорозі зі стадіону ми зустріли символ поразки «Металурга».
Назад їхали тим самим «3 -А». Ще незручніше, аніж до того. Бо в водія на панелі писало «ашибка пєлдалі аксєлєратора». Та ще й з нами їхав чувак в футболці «Галатасарая». Він йшов попри нас, коли ми на футбол йшли, ми часто зустрічали його під час самої гри, ще й назад з ним їхали. Просто тобі турецький агент якийсь. Шкода, не сфоткали.
Зате сфоткали по дорозі «чіста львовскіх пацанов», які просто сиділи. А один з них не ховаючись ганяв вітер бітою. Бейсболіст? Сумнівно. Хоча всяке може бути.
Діставшись в центр Львова ще встигли в бар на перегляд матчу «Зоря» – «Карпати».
Ну як на матч, на його закінчення. За 20 хвилин до завершення рахунок був 1:1. Так і закінчилось. Ми відсвяткували очко «зелено-білих» 100 грамами і я пішов писати те, що зараз пишу. А потім ще й інтерв’ю розшифровувати з фанами «Шахтаря». Досить цікавим вийшло інтерв’ю. Так що слідкуйте за новинами на «Брутальному футболі».
