Швеція може навчити не тільки правильно сортувати сміття, але й боротися з коронавірусом. У виграші всі, навіть футбол.
Ковід продемонстрував, як громадськість може адаптуватися до фактично будь-яких умов, підкинутих долею. Інша річ, що ось цей процес адаптації всюди неоднаковий — хтось давно клав всім відомий і вочевидь манюсінький прилад на елементарні засоби безпеки (ну чо, так “проканає” ж!), а комусь небайдуже життя, не обмежене найближчим оточенням.
Ні для кого не секрет, що соціальна відповідальність безпосередньо впливає на розповсюдження та темпи боротьби з коронавірусною заразою. Країни сподіваються якнайшвидше повернутися у звичне русло, але поки що майже все імітоване — той же футбол, чия лайтверсія не передбачає нормальний похід на трибуни.
Команди постійно не дораховуються тих чи інших виконавців (красномовний приклад — “Шахтар” і “Динамо” напередодні зустрічі з іспанськими грандами). Самі гравці скрушно хитають головами, натякаючи на складнощі графіку і саме цим пояснюючи турнірні проблеми. Приміром, після поєдинку з “Інгульцем” (1:1) півзахисник “Зорі” Андрейс Циганікс сказав таке: “Багато гравців “Зорі” награло колосальну кількість хвилин у останніх матчах. Ми набігали чимало кілометрів. Через це, можливо, підсіли ноги. Тим паче на такому полі. Поки складно сказати, чому такий результат”.
Якщо після спічу латвійця уявно гладите його по голівці, значить, ви — загалом нормальна людина. Як не пожаліти бідолашного хавбека? Ой, біда-бідонька, не інакше… Т-а-а-а-а-к, пора складати петицію про зменшення турів на просторах УПЛ і падати навколішки перед УЄФА, щоб Александар Чеферін зробив виняток для українських клубів і одразу кваліфікував їх у євровесну. Тьху!
Коротше кажучи, перебираємося на скандинавський півострів, де подібні Циганікси вимерли б як мамонти під час останнього льодовикового періоду. Досить скиглити і знаходити відмовки — Аллсвенскан цьому підтвердження.
“А что там у шведов?”
Для усвідомлення подальшого контексту треба розуміти, як у Швеції дають відсіч ковіду. Місцевий уряд запровадив так звану шведську стратегію, суть якої полягає у відсутності жорсткого карантину. Не думайте, що скандинавів охопив синдром Олександра Лукашенка, чия бездіяльність і показова фривольність спричинила масові захворювання та послужила майбутньою цеглинкою у фундаменті революції. Зовсім ні, просто політики не бачать сенсу в самоізоляції — навіщо зачиняти абсолютно все, якщо можна ввімкнутися у потрібний момент та точковими діями загасити полум’я? Завдяки цьому країну не так сильно трусонуло в плані бізнесу, школи, університети, сфера обслуговування працюють практично безперебійно. Так, є обмеження до 50-ти чоловік, кількість яких в перспективі зменшиться до 8-ми осіб у приміщенні, зате можна (і навіть бажано) ходити без маски чи респіратору.
Треба сказати, що Європа відреагувала на прийняті кроки з доброю дещицею недовіри: мовляв, що за вибрики? А от ініціатор програми, головний епідеміолог Швеції Андерс Тегнелл стоїть на своєму — суспільство повинно виробити груповий імунітет. Лише так воно призвичаїться до пандемії та витримає пікову хвилю, яка, вочевидь, не за горами. Звучить дещо грубо, адже критики Тегнелла вбачають у його словах “о’кей, ми ігноруємо локдаун і перечікуємо, поки всі не перехворіють у своїх домівках”. Тим паче, в країні 146 тисяч захворілих та більше 6 тисяч померлих — рекордний показник у регіоні.
Водночас шведи — затяті педанти та живуть у демократичній, особливій версії соціалізму. Ставимо п’ять гривень, ваші дід з бабою змахнуть скупу сльозу — ось де побудований ідеальний совок, але без благоговійних зітхань біля ікони Леніна. Почнемо з того, що тамтешні громадяни довіряють уряду (70%), є інтровертами і не живуть великими сім’ями — тобто свідомо/підсвідомо дотримуються дистанції. Правила, закони, поняття колективізму — це важелі впливу, прищеплені десятиліттями, саме той нюанс, яким оперує Тегнелл, відстоюючи власну позицію. Фахівець натякає: переважна більшість постраждалих — літні люди зі слабким імунітетом, або ж мігранти. З другим твердженням ми точно погодимося — Швеція потерпає від нескінченної хвилі арабів, африканців і циганів, які радо протягують руку з надією отримати соціальну допомогу, проте відверто плюють у бік законодавства. Впрочєм, нічєго нового.
Як карантин позначився на футболі?
Необхідно підкреслити, що Аллсвенскан функціонує за календарем “весна — осінь” — регулярна першість стартує, як правило, у квітні і перетинає фінішну лінію в листопаді. Не складно здогадатися, що корона кардинально зіпсувала плани — на момент кінця березня вірус не просто просочився в Європу, а окупував її зі швидкістю гітлерівського бліцкригу. Шведський футбольний союз вагався, але якусь секунду — поки інші федерації били в гонг і верещали про колапс, скандинави заручилися допомогою аналітиків, чий скілл прогнозистів явно кращий, ніж у Вані Грубяка (олди, ви тут?).
Постійний зв’язок з медиками дозволив вималювати орієнтовну дату початку чемпіонату — 14 червня. В квітні очільник ШФС Карл-Ерік Нільссон відрапортував: організація дочекається вердикту Шведського агентства громадської охорони здоров’я стосовно дозволу пересування країною, після чого однозначно дограє фінальну частину кубка Швеції. Функціонер мав намір завершити національний кубок у травні, однак лікарі дали зелене світло тільки 4 червня — рівно за десять днів, коли мав відбутися перший тур Аллсвенскану.
І що ви думаєте — тренери, футболісти, президенти кинулися в сльози? Це ж уявіть яке навантаження — четвертьфінал, півфінал, фінал кубка, з якими паралельно тривав, власне кажучи, Аллсвенскан. Ніяких відтермінувань, переносів та інших “але” — чемпіонат й так мав розпочатися два з половиною місяці тому. Причому шведи вдалися до радикальних кроків — а чому б не провести два-три тури в тиждень? Тож, коли “Ґетеборг” зійшовся з “Мальме” у вирішальному двобої за кубок (30 липня), у лізі минув 11 тур — більше, ніж третина!
Секундочку, а скільки всього турів? 30, з яких на цей момент зіграні 27! Омагад, не показуйте це нашим футболістикам, а то до коронавірусу долучиться хвиля інфарктів. Найцікавіше, що шведи геть не пікнули стосовно жорсткості календаря — фактично гравцям нікуди звертатися, тому що ШФС, профспілки і Професійна футбольна ліга стоять на одному боці.
“Під час пандемії шведські футбольні ліги намагаються допомогти клубам у всіх можливих випадках. Очевидно, що в нас було мало часу, щоб компенсувати двомісячну затримку, але ми постаралися впхнути всі 240 ігор (Аллсвенскан та Супереттан, другий за знаковістю дивізіон Швеції — прим. автора), щоб закінчити в середині листопада”, — пояснив Роберт Йоханссон, керівник відділу комунікації Професійної футбольної ліги.
Це взагалі легально?
Так, оскільки не суперечить законодавству і схвалено відповідними інстанціями. Виконавці непросто долають тиск, однак про це вголос мало хто говорить — хіба іноземці, яким складно повірити в реальність такого графіку. “Бувають моменти, коли ти намагаєшся вижити”, — наголосив представник “Естерсунду”, англієць Ендрю Міллс. Його співвітчизник і одноклубник Блер Турготт налаштований не менш скептично: “Якщо вам хтось скаже, що йому все подобається, то він безумовно бреше”.
То це як виходить: шведи — тєрпіли? Ні, соціально відповідальні громадяни. Ви думаєте, ми дурно розписали першу частину тексту? Гравці, будучи частиною прогресивного суспільства (де футбол до того ж стоїть не на першому місці) розуміють — є завдання і воно має бути виконане. По-інакшому ніяк: Аллсвенскан несе збитки через відсутність вболівальників (абонементи — наше все), тому за всяку ціну має вписатися у розклад. Транслятори, рекламодавці, спонсори не сплять — давайте чесно, їм байдуже на те, скільки людей у команді підхопило ковід.
Є плюс: Аллсвенскан має шанс першим стати на нормальний хід
Аллсвенскан добіжить до кінця в перших числах грудня. За нормального розвитку подій це б сталося в середині листопаду — можна сказати, що шведи не вклалися у три тижні. Втім, враховуючи темпи проведення чемпіонату, хочеться зняти капелюха — це дійсно гідно поваги. І виправдано — невдовзі зимова пауза, буде час перепочити, обдумати подальше майбутнє та спокійно приступити до нового розіграшу. Це, мабуть, вперше, коли система “весна — осінь” має кращі переваги, ніж загальноприйнятий європейський формат.
Тим паче не забуваємо про вищеописаний колективний імунітет — є ймовірність того, що невдовзі країна осідлає та втихомирить коронавірусного коня. Про це говорять експерти, впевнені у тому, що Швеція, як це не банально звучить, перехворіє ковідом і першою вирішить проблему. Нехай навіть таким спірним чином.
Взагалі шведам не звикати до потрясінь — вони настільки безстрашні, що у вогні Другої світової війни спокійнесенько ганяли м’яча (тю, а нащо зупиняти Аллсвенскан?). І не треба говорити про нейтралітет, нацизм в Скандинавії користувався неабиякою популярністю. Втім, це вже зовсім інша історія.
