“БФ” розповідає, чим останні два з половиною роки займалася брутальна легенда. Спойлер: тренувала.
Футболісти на кшталт Джої Бартона — пережиток минулого. На жаль чи на щастя — ми достеменно не впевнені. Переважна більшість фанатів красномовно покрутить пальцем біля скроні, однак завжди знайдуться олди, для яких тафґаї мають особливе значення. Епоха без шампунів, лосьйонів, бритих ніг, реклами японських тренажерів, схожих на вагінальні кульки (так, Кріштіану?), зате з жорсткими дядьками, чия дикість нерідко переходила межу. Фактурними особистостями, які водночас приносили результат — умовні Рой Кін чи Патрік Вієйра славилися брудними методами, однак билися на благо своєї команди.
Як би там не було, факт залишається фактом: подібний стиль — небажаний у сучасному попкорновому футболі. Тому не дивно, що Бартон безславно завершив професійну кар’єру — окрім грубості, продемонстрованої на полі, він доконав репутацію неадекватними витівками. Бійка з Усманом Дабо, цигарка, погашена об око ще одного одноклубника, дванадцятиматчевий бан, півроку за ґратами через бійку, дописи в Твіттері, після яких у ФА збирали з підлоги щелепу — повірте, не найгірші речі.
В 2016-му Джої, грубо кажучи, закінчився як виконавець (період в “Рейнджерсі” та “Бернлі” нагадував передсмертні агонії) і в квітні наступного року був упійманий за причандали — виявляється, дядько зробив 1260 ставок (Владислав Гельзін, перевдягайся, ми тебе впізнали). Що, ясна річ, суперечить нормам — як підсумок, ФА винагородила півзахисника 18-місячною дискваліфікацією (у подальшому скороченою до 13 місяців) і грошовим штрафом (30 тисяч фунтів стерлінгів). Враховуючи, що вихованцю “Манчестер Сіті” у вересні мало виповнитися тридцять п’ять, вболівальники-моралісти радо рукоплескали — мовляв, все, більше цього покидька в дії ми не побачимо.
Прогнози справдилися — в 2018-му брутал-марґінал (потрібне підкреслити) повісив бутси на цвях. Невже пряма дорога в забуття? Аж ніяк.
Ми щиро здивувалися, коли з’ясували, що на початку січня 2021-го Джої був звільнений з посади тренера “Флітвуд Таун”. Що? Цій людині довірили шефство? Вибачте, а чого навчить футболіст з таким спірним бекґраундом? З іншого боку, це дійсно цікаво.
З кожним інтерв’ю умовного Олександра Алієва, де той розповідає про бажання очолити київське “Динамо”, трапляються коментарі в стилі “ДК” зіп’ється” або “проведуть чемпіонат по літрболу” — себто, камон, ну це ж Алієв! Сан Санич швидше побудує кар’єру репера, ніж доїде до “Олімпійського” в ролі коуча “біло-синіх” — Ігор Суркіс надихнеться недавнім спічем Вадима Рабіновича і вийде з криками “Но пасаран, Саньок не прайдьот!”
Ну так от, отримуйте — ось ваш Алієв, тільки у британській личині. Розповідаємо, як Бартон став на тренерську стежину і що з того вийшло.
Запрошувався з метою хайпу
18 квітня 2018-го офіційний сайт”Флітвуд Таун” повідомив: 2 червня Бартон стане біля керма представника Ліги 1 (не Франції, а третього за знаковістю дивізіону Англії). Керівництво “тральщиків”, ймовірно, прагнуло окреслити плани на наступний сезон, однак собі ж зробило ведмежу послугу. Громадськість так і не стягнула справжній мотив призначення: який сенс прибирати Джона Шерідана?
Тут треба сказати, що в кампанії 2017/18 “Флітвуд” пережив декілька серйозних потрясінь. Всі вони пов’язані з абсолютно провальним періодом роботи Уве Реслера (того самого лисого, що разом з “Мальме” хлопнув “Динамо” 4:3 в Лізі Європи 2019/20). Станом на середину лютого 2018-го колектив йшов двадцятим у турнірній таблиці (з двадцяти чотирьох суперників) і нічим не відрізнявся від лайна, приреченого киснути у покинутому сільському нужнику.
З появою вищезгаданого Шерідана справи пішли вгору: в решті зустрічей, запланованих до кінця сезону, спеціаліст зафіксував 6 перемог, 3 нічиї та 4 поразки. Хороші показники виштовхали клуб на чотирнадцяту сходинку, хоча відчувалося, що Джон не витиснув максимум.
Прикметно, що після публікації новини стосовно запрошення Джої “Флітвуд” двічі поступився, втратив цінні очки і шанс у перспективі заскочити на одинадцятий-дванадцятий рядок. Що це — карма чи втілення відомого афоризму “коней на переправі не міняють”? Цілком можливо, що десь гравці таки “попливли” — це не “Баварія”, де все планується на роки вперед, а периферія з населенням Ладижина.
Виникає логічне питання: нахуя, а головне навіщо? На тлі Шерідана, давно перевіреного глибинкою, Бартон сприймався Іллею Кивою в Національній бібліотеці імені Вернадського. Чувак з нульовим досвідом, без підготовки, явно не на своєму місці, причому “тральщики” не просто на нього розраховували, а чекали, коли сплине термін дискваліфікації. Так буває?
Є два варіанти відповіді і всі вірні: по-перше, Бартон товаришував з президентом Ендрю Піллі, по-друге, “Флітвуд” любить хайп. Поки ви чухаєте потилицю в здогадках, чим можна похватилися у такій місцині, ми відповідаємо: Варді. В 2012-му майбутній чемпіон АПЛ допоміг клубу продертися до Ліги 2, встановив ряд рекордів (34 голів та 17 асистів у 40 матчах) і був проданий “Лестеру” за 1,7 мільйона фунтів стерлінгів. Шикарна реклама спровокувала ріст популярності — наприклад, збільшилась відвідуваність і приїхали відомі персонажі. Шола Амеобі (“Ньюкасл Юнайтед”), Баррі Фергюсон (“Рейнджерс”) чи Бен Девіс, якого днями підписав “Ліверпуль”, так просто б не опинилися на “Хайбері Стедіум” (не плутати зі знесеною ареною лондонського “Арсеналу”, де сьогодні збудований елітний житловий комплекс).
Тому знаючі люди переконані: “Флітвуд” брав Бартона для резонансу в ЗМІ. Ексфутболіст знав, куди їде (перед стартом розіграшу 2012/13 Джої підтримував форму з командою), але в ньому, насамперед, бачили шоумена, здатного розбурхати авдиторію.
“Я дуже схвильований викликом і проєктом у “Флітвуді”. Це клуб, який я давно знаю, з президентом у мене дуже хороші стосунки. Початок моєї роботи в менеджменті був для мене важливим рішенням і я в захваті від майбутньої можливості. Я вступаю в клуб з великими амбіціями” ,
поділився враженнями наш герой.
“Це людина, яку я знаю вже багато років, переконаний, що вона готова зробити крок в менеджменті і матиме величезний успіх”,
додав Піллі.
То що з цього вийшло?
Дав двоякий результат
Отримавши трирічний контракт, Джої приступив до обов’язків. Зізнаємося, в певних нюансах він приємно здивував — підійшов до справи переповненим ентузіазмом і внутрішньою енергією. Всі, хто трудився пліч-о-пліч з Бартоном, відзначають: цей мужик — непоганий мотиватор, схожий за харизмою на Дженнаро Гаттузо.
Новоспечений тренер зробив обнадійливі кроки на ранніх етапах управлінської кар’єри: зосередився на налаштуванні колективного менталітету і оточив себе якісними помічниками. Як пишуть тамтешні журналісти, Джої взяв за приклад модель поведінки Шона Дайча, з яким пересікся в “Бернлі”, і перейняв три ключові риси: працьовитість, професіоналізм і згуртованість. Погодьтеся, ця філософія якось не в’яжеться зі стилем бидлана, яким зазвичай бачать англійця.
До того ж Бартон не боявся непопулярних вчинків, які могли б засмутити — варто було улюбленцю вболівальників Боббі Ґранту з’явитися на тренуванні з самовдоволеною пикою і заїкнутися стосовно недостатньої ігрової практики в пресі, як у хлопця почалися проблеми. Спочатку Джої поставив плеймейкера на місце, потім “злив” у оренду і в 2019-му продав “Рексему”. Найголовніше, що ком’юніті обрало бік Бартона — а нічого гравцям виносити сміття на люди та думати, що їхнє еґо більше, ніж клубні кольори. Сер Алекс Фергюсон, як адепт таких поглядів, ставить схвальний лайк.
“Я з першого дня кажу: команда на першому місці”,
наголосив Джої на одній із пресконференцій.
Бартона хвалили за відвертість, відсутність боязкості і готовність вчитися — показово, що він оточив себе аналітиками і постійно проробляв найрізноманітніші варіанти розвитку гри. 4-2-3-1, 4-4-2, 5-4-1, 3-5-2, 3-4-3, 4-1-4-1, 4-3-1-2 — Джої себе шукав і зрештою прищепив доволі пристойний футбол, з симбіозом молоді і досвідчених бродяг типу Чеда Еванса, несправедливо засудженого на п’ять років за зґвалтування, якого не було. О’кей, та настільки ефективними виявилися ті чи інші експерименти?
Скажімо так: в сезоні 2018/19 Бартона оцінили стримано — “Флітвуд” набрав 61 пункт, посів одинадцяту сходинку (що краще, ніж за Шерідана), проте не продемонстрував чогось екстраординарного. Експерти розвели руками: Піллі мав середній бюджет за стандартами ліги, тож його кєнт виконав завдання-мінімум. А от у розіграші 2019/20 відбувся прорив: “тральщики” залетіли в шістку найкращих (60 залікових балів), по ходу дистанції переписавши серію особистих досягнень. На жаль, в плейоф Джої не пощастило — “Віком”, який дістався у півфіналі, встановив на табло переконливі 6:3 на свою користь.
У поточному сезоні Бартон виглядав більш-менш (йшов дещо гірше, ніж минулоріч, та все одно тримав планку), втім був виставлений за поріг. Чому? Емоційне вигорання, викликане невдалою спробою підвищитися у класі, трансформувалося у напругу (за декілька тижнів до звільнення Джої сильно посварився з Евансом) і очікувано зрикошетило по результатах — після 29 турів “Флітвуд” займав дев’ятий рядок чемпіонату (розрив від шістки становив одне очко), але зіграв на два поєдинки більше, ніж решта головних конкурентів.
4 січня Твіттер “тральщиків” сповістив про розірвання контракту з менеджером:
“Флітвуд Таун” може підтвердити, що менеджер Джої Бартон покинув клуб. Ми дякуємо Джої за його роботу під час перебування на “Хайбері Стедіум” і бажаємо успіхів у майбутньому”.
Став на старі граблі
Тю, а де епатаж, клоунада, скандали у виконанні Бартона? А вони нікуди не поділися: поки одне видання писало компліментарні статті, інший таблоїд смакував твіти — Джої ніколи не задумувався над тим, що пише в соціальних мережах. Працюючи у “Флітвуді”, він не забував чмирити Неймара:
“Думаю, що Неймар — це Кім Кардаш’ян від футболу. Він не найкращий гравець світу, ми знову побачили підтвердження цьому в Росії. Він не знаходиться на одному рівні з Кріштіану і Мессі. У світі купа інших гравців, які кращі за нього. Неймар не футбольний феномен, а маркетинговий феномен. Як Кардаш’ян”.
Або підривав пукани прихильникам фемінізму:
“Якщо люди хочуть, щоб ми серйозно ставилися до жіночого футболу, вони повинні зменшити розмір голів, м’ячів і полів, інакше у вас завжди буде поганий продукт, тому що чоловіки більші, сильніші і швидші, ніж жінки”.
Або тролив суперників — за підсумками нічиєї 1:1 з “Сандерлендом” видав таке:
“Во весь день дзюрили на полі, бо боялися маленького старого “Флітвуд Таун”!”.
Втім, це все не солідно — справжній вибух трапився 13 квітня 2019-го. “Флітвуд” програв “Барнслі” 2:4 і у Бартона здали нерви — він підстеріг у підтрибунному тунелі Деніела Стендела, керманича “червоних”, і пояснив кулаками, що не згоден з поразкою. Постраждалий, не довго думаючи, подався до поліції — ось що вказано у рапорті: “Джозеф Бартон звинувачений у фактичному нанесенні тілесних ушкоджень. У суботу, 13 квітня 2019 року, Стендел отримав травми обличчя після інциденту в підтрибунному тунелі близько п’ятої вечора, після завершення матчу “Барнслі” — “Флітвуд”.
Бартон спробував спростувати пред’яви, але правоохоронці взялися розслідувати конфлікт, так описаний нападником “Барнслі” Коулі Вудроу: “Інцидент залишив Стендела з кров’ю, що ллється з його обличчя”. Також Деніелу довелося терміново звернутися до стоматолога — завдані удари пошкодили два передні зуби.
В листопаді 2019-го Джої постав перед Шеффілдським королівським судом та не визнав себе винним: “Я рішуче заперечую всі висунуті звинувачення”. Хоча на кадрах, відзнятих Sky Sports, було видно, як поліція намагалася ще тоді з’ясувати обставини і зупинити Бартона, який направлявся до своєї автівки. Попередня дата судового розгляду була призначена на 1 червня 2020-го, але все сплутав коронавірус — наразі процес перенесений на 7 червня 2021-го. Якщо вина таки буде доведена, то Джої нескоро повернеться до роботи — йому загрожує п’ятирічне позбавлення волі.
Постскриптум
Ця історія наочно показує, який Бартон все-таки дебіл. Доля підкинула йому черговий шанс себе проявити, він це зробив, але тепер ризикує втратити все і одразу. У ньому розгледіли цікавого менеджера-ентузіаста, готового рвати шаблони і бути значно кращим у очах скептично налаштованого суспільства. Ну назвав тебе Стендел шпаною, хіба це слово варте того, щоб жертвувати потенційно хорошою кар’єрою? Але про що ми тут говоримо? Джої — людина вулиці, згідно законів якої звик відповідати без зайвих роздумів. Він став футболістом, непотрібним цій епосі, ця ж епоха швидко забуде його як тренера.
