Футболісти-політики — не новина. Футболісти-президенти — вже цікавіше. Рівно три роки тому Джордж Веа виграв президентські вибори та отримав у керування цілу країну. Що вдалося зробити з плином тривалого часу? Чи навпаки — не вийшло?
Веа був (та залишився) популістом, збирав компромат і все ж виграв “щурячі перегони”
Колишній нападник “ПСЖ” та “Мілану” завжди цікавився суспільно-політичним життям Ліберії. Його можна чесно назвати небайдужим — принаймні, ця щирість спостерігалася в середині 90-х. Будучи послом ЮНІСЕФ, Веа надав серйозну гуманітарну допомогу та сприяв пошукам інвестицій, призначених для будівлі лікарень і шкіл. Скажемо без іронії — дехто не зробить і такого, особливо для місцини, де рівень безробіття майже 90 відсотків.
Працювати було над чим: з 1989-го по 2003-й роки Ліберія стогнала під черевиком диктатора-канібала Чарльза Тейлора. На щастя, терорист, чиї вказівки погубили тисячі невинних, був упійманий і судимий Гаагою (віримо, щось подібне трапиться і з одним кремлівським карликом).
З падінням режиму проблеми нікуди не ділися — бідність, тотальна корупція і розруха, спричинена двома громадянськими війнами. Водночас зміна парадигми дала ковток свіжого повітря для політичних сил — саме тоді Джордж і вийшов на авансцену. Неосвічений, зате страшенно популярний — ще б пак, перший африканець, якому вручений “Золотий м’яч”!
Людина-вітрина, завдяки якій псевдорятівники з набитими кишенями і Вася з Житомира хоча б дізналися про існування Ліберії (та і те не знайшли на карті). Що-що, а Веа володіє культовим статусом — представляв регіон в ООН, різноманітних благодійних організаціях і товаришував з Нельсоном Манделою (як ми знаємо, теж не останнім дядечком для Африки). Ви б проголосували за такого?
Ймовірно, Джордж сподівався, що цього достатньо, коли балотувався у 2005-му.
“В мене немає досвіду, але я готовий боротися. У мене добрі наміри: я хочу, щоб у людей була освіта і електрика”,
заявив ексфутболіст.
Йому вдалося привернути увагу електорату (40,6 відсотків), однак не вистачило голосів, щоб здолати основну конкурентку — Елен Джонсон-Серліф (59,4 відсотків). Громадськість купилася на відвертість і популізм Веа, але, зрештою, пішла за реальною кандидаткою, дисиденткою, випускницею Гарварду, економісткою з налагодженими зв’язками у МВФ. Що краще — “сира” програма, де аргументи переливаються з пустого в порожнє, чи багатомільйонне кредитування і лояльність Заходу? Як не крути, а Джонсон-Серліф вдарила по руках з Бараком Обамою і списала борг у 4,7 мільярдів доларів. Відчуваєте різницю?
Веа звинуватив опонентку у фальсифікаціях, проте не достукався до вулиць. Від нього демонстративно відвернулися і Елен була офіційно визнаною. Тим не менш, центрфорвард не залишив політику, просто відійшов на заднє тло — мандрував Європою, вивчав юриспруденцію, став конгресменом і методично збирав компромат на Джонсон-Серліф.
ЯкаТак, опонентка не була ідеальною — попри зменшення державного боргу (з 1381-го до 47 відсотків), розвиток малого і середнього бізнесу, “залізна леді Африки” не впоралася з лихоманкою Ебола. Та і це не найгірше — президентка потурала кумівству, поступово перетворившись на лайтверсію вищезгаданого Чарльза Тейлора: її рука протягнулася у всі структури і міцно вхопила ліберійців за господарство.
Тож у 2017-му Веа знав, куди тиснути. Джонсон-Серліф не могла висуватися згідно конституції, але всіма силами проштовхувала свого пішака — віцепрезидента Джозефа Бокаї. Втім, ставка себе не виправдала — Бокаї попався на хабарах і підтасуванні голосів, після чого, грубо кажучи, самоліквідувався. Він залишився у гонці, але прогнозовано програшній — Джордж зафіксував 61,5 відсотка.
Не факт, що ця перевага була б забезпечена, якби ставленик пані Елен не опинився у епіцентрі гучного скандалу. Вийшла цікава картина — так, Веа скористався помилками попереднього правління, однак омріяне крісло йому дісталося швидше через безальтернативність. Хто, як не він? Суспільство, виснажене кризою, віддало важелі футболісту. Гірше ж не буде? Ну-у-у-у, як сказати. Ви вже вибачте, але Джордж став Володимиром Зеленським у контексті очікувань — дуже швидко розчарував, змусивши зняти рожеві окуляри.
Веа перетворився на типового політикана: приховував доходи, вручав ордени ні за що і вбивав чужими руками
26 грудня 2017-го Веа зайняв пост. З чим він обіцяв боротися? А, точно, з бідністю — за цим показником Ліберія третя у світі (64 відсотки населення проживає за всіма допустимими межами, встановленими ООН). З безробіттям (85 відсотків), неграмотністю (менш ніж 50 відсотків вміють читати і писати; лише 38 відсотків дітей відвідують школи), продовольчою кризою (ні один із лідерів Ліберії не вирішив проблему з питною водою).
З чим ще? З інфляцією і утриманням хиткого миру, який до 2018-го забезпечував миротворчий корпус ООН. Окрім відносного спокою організація впродовж п’ятнадцяти років дбала про фінансову складову — як підсумок, західноафриканська нація отримувала на людину 360 доларів. У 2017-му допомога становила 132 долари, а після від’їзду волонтерів і миротворців логічно припинилася — країна, що звикла жити за рахунок “подачок” (а це 500 мільйонів доларів щорічно), вмить втратила чверть ВВП.
Спочатку Веа вважали ідеалістом, готовим трудитися у поті чола, аби тільки врятувати громадян від чергового фінансового колапсу. Підтримували гаряче і вірили — сам Джордж вміло тиснув на ностальгію і говорив, що не боїться відповідальності.
“Коли я починав свій шлях в ролі професійного футболіста, я відчував такий же негатив. Тепер той, хто вважав мене провалом, називає мене босом”,
лунало з трибун.
На жаль, історія пішла іншим шляхом — довіра, адресована нещодавньому кумиру мільйонів, поступово розчинилася у повітрі. По-перше, Веа не зміг гарантувати кредитування з боку міжнародних банків — ніхто не повівся на ілюзорні, абсолютно нічим не підкріплені заклики. Відповідно, виросла інфляція (до 30 відсотків), майже на половину впав ліберійський долар, внаслідок чого сьогодні близько 80 відсотків населення живе на 1,25 американського долара в день.
По-друге, досі процвітає корупція. Експерти дають наступну оцінку:
“Уряд побудований на секретності. Підзвітність і прозорість стимулювали б економіку. Але люди відчувають, що уряд не хоче зосереджуватися на цих обіцянках, тому що сам уряд непрозорий. Він не хоче ні перед ким звітувати”.
Когось дивує, що із держбюджету було вкрадено 100 мільйонів доларів і визнано їх зниклими безвісти?
Як відреагував Джордж?
“Я відчуваю ваше нетерпіння і тому прошу вас потерпіти. Дайте мені маленький шанс. Я зроблю все, щоб виправитися”,
наголосив президент.
Тільки от слова не трансформувалися у щось дієве — більше того, сам Веа відмовився демонструвати декларації про доходи. Зате радо позує в оточенні спеціально підібраної публіки, катається кортежем і вручає нагороди — як от Арсену Венгеру. У 2018-му знаменитий француз був удостоєний найвищим орденом Ліберії (за що?) — чим не привід Веа поторгувати фейсом перед телекамерами?
“Ми недооцінили, що гра у футбол відрізняється від управління країною. Веа не вистачає традиційних навичок президента. Ліберійці стали політично заангажовані, відчувають потребу виходити і протестувати, вимагати, щоб все змінилося”,
пояснив політолог Робтел Пейлі.
По-третє, Джордж нагадує Владіміра Путіна, який любить розповідати про “ліхіє дєвяностиє”. У жовтні в країні прогриміла серія звірячих вбивств — жертвами нібито загадкових випадків виявилися люди, що розслідували корупцію і “копали” персонально під Веа.
“Держава — це те, що піклується про безпеку і благополуччя свого народу. Вбивства — достатня причина для того, щоб Веа пішов у відставку. Він дав клятву захищати безпеку країни”,
поділився коментарем аналітик Томас Кайдор.
“Уряд не оприлюднив результати розтинів, що підживлює підозру, фактично майже переконує, що урядові суб’єкти дійсно вчинили ці вбивства. Тому що у кого ще можуть бути мотиви для вбивства аудиторів, які перевіряють державних діячів?”
поставив риторичне питання журналіст Генрі Коста.
Відсутність верховенства права, відмовки уряду щодо розтину тіл і подальшого розслідування змусили робити певні висновки і засвідчили наявність прогалин у безпеці суспільства. Веа нахабно відмахується від закидів і натомість маніпулює залякуванням і говорить про неминучий громадянський конфлікт, щоб переобратися на другий термін. Гм, старий-добрий хід.
/arc-anglerfish-tgam-prod-tgam.s3.amazonaws.com/public/FHBDUHPFXNG6VG4ICYWYEOQS74.jpg)
“Веа витрачає колосальну суму грошей, щоб спробувати виграти вибори. Він також залякує населення і хоче, щоб найняті ним люди були навчені і озброєні поліцією протягом одного місяця. Це страшно, тому що все на публіці. Уряд цього не заперечує”, — пояснив Коста. “Ви можете бачити, що відсутність безпеки, царство терору провокується державою”.
Веа говорить про наміри розширити поліцейський арсенал і мріє почепити камери за прикладом Китаю — на кожному кутку. Єдине, що його стримує — відсутність логістики і коштів. Начебто, все заради запобігання провокацій, насправді — для контролю людей, що все частіше виходять на мітинги. Джордж боїться невдоволення і готується до ймовірної революції — стискає лещата, але вперто не розуміє, що закінчить як один тиран-людоїд. Інакше б не розганяв протестуючих водометами і сльозогінним газом, а також не переслідував представників ЗМІ — словом, не копіював Аляксандра Лукашенка, який у серпні-вересні показав “гідний” приклад.
“Зараз це нормальна практика: журналістів б’ють, нападають, фізично, усно і нічого не відбувається з боку влади”,
додав Коста.
Що варто сказати завершення? Веа — безсилий в очах світової громадськості і грається з вогнем перед очима власної. Є ризик ступити на граблі “папєрєдніків” і добряче отримати по пиці. Кампанія провалена: ексгравець запам’ятається одним металургійним заводиком, комплексом із п’ятдесяти будинків (як з’ясувалося пізніше, зведеним на бюджетні гроші) і зануреним по вуха в лайно. А які були надії.
