Де потрібно ставити кому?
“Я переходжу в табір діючих переможців Ліги чемпіонів”. Так, майже 7 років тому, Еден Азар, на сторінці у Twitter, анонсував свій трансфер у “Челсі”. Лондонці буквально за тиждень до цього виграли свій перший (і поки що останній) кубок ЛЧ. Можливо, саме це й стало вирішальним фактором у прийнятті футболістом такого рішення. Адже за тоді ще молодим і перспективним гравцем “Лілля” ганялись також обидва клуби із Манчестера.
І от, через 7 років, Азар, ймовірно, знову знайде привід зайти у Twitter та зробити наступний допис: “Я переходжу в команду, яка майже на рівних тягалась з Аяксом”.
Мова, звісно, йде про мадридський “Реал”.
“Реал” завжди був мрією для Едена. Власне, він цього ніколи й не приховував. Той випадок, коли горезвісне “з дитинства за <вставити назву клубу>” дійсно має під собою ґрунт. Ймовірно, жодна команда світу не змусила б Азара зараз покинути “Челсі” – ні “Барселона”, ні “Баварія”, ні “Юве”, ні “Ворскла”. Бельгійцю не потрібно переходити в клуб вище рангом, щоб якось утвердитись. Він вже давно є одним з кращих футболістів планети. Йому це не потрібно. Йому добре в “Челсі”, але це ніяк не можна назвати зоною комфорту. Тож жоден клуб не переконає головну зірку “синіх” приєднатись до них. Жоден, крім королівського.
Вболівальники “пенсіонерів” завжди переживали, що Азар, рано чи пізно, переїде з Лондона до Мадриду. Але перша половина цього сезону трошки заспокоїла їх. Мовляв, нащо Едену той “Реал”, де один вчитель фізкультури змінює іншого (Лопетегі-Соларі), а команда тим часом виступає на такому рівні, що примудряється двічі за сезон програти “ЦСКА”, при чому домашній матч закінчити з рахунком 0:3. Проте президент “вершкових” Флорентіно Перес вміє дивувати публіку. Так і тут – як грім серед ясного неба в клуб повернувся Зінедін Зідан. Той самий, який влітку, знову ж таки абсолютно несподівано, команду залишив. Той самий Зідан, якого Азар багато років називає улюбленим футболістом свого часу і кумиром дитинства.
Цей хід конем від Фло Переса має колосальні наслідки. Новий-старий тренер отримає влітку на трансфери 300 мільйонів, і може запропонувати Едену місце головної зірки клубу. Для самого ж футболіста цей маневр “галактікос”, з високою долею ймовірності, стане ключовим фактором у прийнятті рішення про трансфер. Як і колись перемога “Челсі” в Лізі Чемпіонів. Улюблений Зідан повертається до улюбленого клуба. Як тут бельгійцю встояти? Все таки топ-клубів багато, а мадридський “Реал” один.
Азару вже 28 років. Не за горами четвертий десяток, тож, скоріше за все, майбутнє літо – останній шанс здійснити гучний трансфер. Це видається дійсно ідеальним моментом. Зідан буде будувати новий “Реал”, де бельгієць років на 5 спокійно може стати ключовим гравцем, який робить різницю. Після від’їзду Кріштіану в Турин, такого гравця в Мадриді немає. При всій повазі до Луки Модріча. Та і конкурентів по позиції для Едена там немає. Травматичний Бейл (якого ймовірно влітку продадуть), зовсім юний Вінісіус Жуніор (якому б ще треба навчитись попадати по воротах). Ну і Лукас Васкес з Марко Асенсіо. Азар, при знайомстві з цими двома, може представлятись: “Очень приятно, царь. Царь, очень приятно…”
Скільки коштує Еден Азар? Хм, цікаве запитання. Будучи на пару років молодшим і маючи на руках довготривалий контракт, півзахисник “Челсі” не пішов би з клубу за суму, меншу ніж 200 мільйонів. Такий зараз божевільний трансферний ринок. Проте, враховуючи його нинішній вік, і той факт, що через рік контракт з лондонським клубом закінчится – певно на 100 мільйонах і ударять по руках.
Трансферний бан “Челсі” – одна з можливих перешкод цього трансферу. “ФІФА” заборонила лондонцям реєструвати нових гравців протягом року за порушення правил при підписанні молодих футболістів. Але, по-перше, керівництво клубу ще точно буде подавати апеляції в різні інстанції, аж до Печерського суду. Отже, цим літом “сині”, напевно, ще зможуть закупитись на трансферному ринку. По-друге, навіть з урахуванням трансферної заборони, вкрай нерозумно буде відмовлятись від 100 мільйонів зараз, щоб відпустити гравця через рік абсолютно безкоштовно. Ну і по-третє, у “Челсі” в оренді зараз грають більше 40 футболістів. Без атакувальних півзахисників не залишаться точно. Та питання – чи є серед них гравці, здатні замінити Азара прямо тут і зараз? Найстрашніше для прихильників клуба, що, напевно, всі ці 40 футболістів, навіть разом взяті, не варті Едена.
У вболівальників “Челсі”, до речі, апріорі не може бути жодних претензій до свого улюбленця. Так, останнім часом всіх вже нудить від нескінченних інтерв’ю, де Зідан і Азар хвалять один одного. Проте, вони всього лише відповідають на питання журналістів (від яких самі вже, мабуть, втомились). Азар ніколи не намагався жодним чином шантажувати та тиснути на клуб, щоб прискорити свій перехід. У нього ніколи не було “раптових” болей в спині, як у того ж Філіпе Коутіньо під час трансферу з “Ліверпуля” до “Барселони”. Він завжди мовчки виконував свою роботу. І виконував її максимально якісно. “Ви не хочете мене відпускати? Окей, без проблем. Я поважаю клуб і далі буду викладатись на всі сто заради цієї синьої футболки”. Професіонал, що тут ще скажеш.
Важко переоцінити вплив Азара на “Челсі”. Він тричі ставав гравцем року за версією вболівальників. Два чемпіонські титули, Ліга Європи, Кубок Ліги та Кубок Англії. У сезоні 2014/15 визнавався кращим гравцем в Прем’єр-Лізі. Він виграв всі значні трофеї у стані “синіх”. Крім Ліги Чемпіонів. Ну і Золотого м’яча. Те, чого “Челсі”, на жаль, на даному етапі свого розвитку, запропонувати йому не в силі. В “Реалі” футболіст може знайти своє щастя. Він просто зобов’язаний хоча б спробувати здійснити свою мрію.
Дивовижно, але багато прихильників “Челсі” це розуміють і, з вдячністю за всі ці роки, відпускають свого лідера до Іспанії. Так, на 99%, Еден Азар у фразі “Піти не можна залишитися” поставить кому після першого слова. Але може й затриматись в Лондоні до кінця кар’єри і стати повноцінною легендою клуба. В цьому світі мало в чому можна бути повністю впевненим. Проте в одному таки можна: якщо так станеться, що Азар, вже в складі мадридського “Реалу”, приїде на матч з “Челсі” і заб’є гол – то святкувати його він не стане, а трибуни “Стемфорд Брідж” будуть йому аплодувати.
Ярік П’ятницький, “Брутальний Футбол”
