Український кіпер, який повинен був стати заміною Толга Зенгіна, очікуваних сподівань не виправдав і, схоже, що міцно засяде у “Бешикташі” на лаві для запасних, або ж відправиться в оренду на наступний сезон.
Причин такого рішення головного керманича “чорних орлів” може бути безліч, зокрема, найголовнішою з них є те, що в чотирьох матчах проти далеко не найсильніших суперників Денис пропустив п’ять м’ячів, які потягнули за собою втрату очок і виліт команди із Кубка Туреччини. Погодьтесь, що результат далеко невтішний для амбіційних стамбульців, які востаннє перемагали у чемпіонаті ще у сезоні 2008/2009.
Чим ж керувалось керівництво, запрошуючи воротаря-іноземця?
Звичайно, що на таке рішення вплинули вдалі виступи Бойка у минулому сезоні Ліги Європи, коли завдяки стражу воріт дніпропетровський “Дніпро” дістався фіналу євротурніру. Проте судити за одним ігровим роком – непрофесійно, адже Денис йшов до цього здобутку крок за кроком, покинувши “Динамо”, і, пройшовши через середняків УПЛ, врешті-решт дістався берегів “Дніпра”, де . став номером один.
Далеко не кожен б зумів здійснити такі карколомні повороти в кар’єрі, ризикуючи, по суті, нічим (місцем на “банці” в “Динамо” – для декого це кар’єра “удалась”), аби стати одним із найкращих на полі в іншому колективі. Зараз ситуація дуже схожа, але тут вже очікування від виступів Дениса зовсім інші – куди вищі, проте його “фейли”, як це не дивно звучить, можна зрозуміти – новий колектив, акліматизація, невідома мова та й сам чемпіонат, за яким закріпилося звання “мішка з грошима для тих кому за…” внесли свою лепту в кризу, яка надвисла над головою Бойка. Хоча він сам марить тим, аби довести випадковість вищезгаданих помилок і закріпитись у старті команди. Якщо ні, то вихід один – зміна команди.
Сам перехід Дениса у більш конкурентноспроможну Суперлігу вважати помилкою неправильно. Принаймні, більшість із нас хотіло б бачити Бойка у західноєвропейському чемпіонаті, та й “Бешикташ” зовсім ненайгірший варіант для продовження кар’єри після команди, у якій президент ні з ким не розмовляє по кілька місяців, а питання грошей постає на перший план, витісняючи собою поняття футболу як таке.
Однак, позиція сучасного воротаря, який повинен постійно бути на зв’язку із захистом, заради повної ідилії в оборонних редутах, для Бойка у Туреччині стала справжнім тягарем. Та й справа тут зовсім не в класі й бійцівському характері – в українського воротаря вони є! Справа в часі, якого для українця (саме для його позиції!) виявилось відчутно замало, аби порозумітися із новими партнерами із півслова. Адже ж хороший вортар – це практично половина команди, мовляв, коли ти починаєш допускати безліч ляпів, то відповідно всіх собак спускають саме на тебе. Легко. Після чого ти потрапляєш у глибоку психологічну яму, із якої вибратись зовсім непросто, адже ти не виправдав покладених на тебе сподівань, а турецькі боси у такому випадку довго чекати не звикли. Вони знайдуть собі когось іншого – гроші не проблема, а тобі, якщо зламаєшся, дорога відкрита лише у ще глибшу футбольну прірву.
Не віриться, що Бойко залишиться у глухому куті й погодиться на відведену йому роль “невдалого трансферу”, він не такий! Таке випробувування зробить його сильнішим, але ж кому потрібен воротар, якого забракували в турецькому гранді…
Рятівником Бойка із цієї ситуації, говорячи про представників УПЛ, здатне стати київське “Динамо”. А чому б і ні? Шовковський вже далеко не молодий, а тут у біді вихованець клубу, який у минулому сезоні номінувався на команду року УЄФА, а сьогодні гниє на лавці в “Бешикташі”. Дилема. Невідомо чи Ден б забажав грати в рідній команді, де в нього спочатку не повірили – але варіант непоганий, зважаючи на те, що б йому знадобилось значно менше часу, аби влитися в колектив та й сам чемпіонат до болю знайомий.
Оренда в середняк Суперліги, схоже, що для нашого кіпера залишається дійсністю для виходу із цієї ситуації. Однак варто усвідомити, що це може бути останній шанс для повернення українця до статусу основного кіпера “Бешикташа” і навернення в його сторону коучів збірної – важливо показати себе у всій красі. В принципі, як і будь-де, головне себе реанімувати і привести до попереднього стану.
Можливим варіантом може бути перехід у невибагливу команду із топ-чемпіонату, однак тут може повторится історія із “чорними орлами”, принаймні, на першому етапі кар’єри – так, що все ще у руках Бойка, який по-спортивному злий на себе,на своє рішення, на рішення тренера, що у підсумку може вилитися у те, що Денис стане ще сильнішим або так і залишиться запасним, або “дограючим” у якомусь умовному “Касімпаша”.
Найприкріше із цієї історії те, що у Дениса не має жодних шансів на те, аби витіснити П’ятова із старту збірної, ба більше, він ризикує взагалі не потрапити до заявки збірної на Євро-2016. От така висока ціна закордонного вояжу, проте це зовсім не означає, що нашим гравцям не варто грати в інших чемпіонатах, радше навпаки. Щоправда, перед цим варто усвідомити свій вибір сповна, а то, можливо, картатимеш себе сам і картатимуть інші…
Дмитро Гончар, спеціально для Брутального футболу
