Багато хто не любить і відверто ненавидить Луческу. Мовляв, останнім часом румунський фахівець постійно істерить, типу то “трава висока”, то “газон некошений”, аргументуючи фейли своїх підопічних на післяматчевих прес-конференціях. Ну такий він, цей тренер “Шахтаря”. Ви тільки згадайте Блохіна із славнозвісними біляшами, “камон плей” і “голи на останніх хвилинах не рахуються”. Пам’ятаєте? Тоді усі прихильники “Динамо” хапалися за голову та прагнули, аби Суркіс вказав “фізруку” на двері і особливо не звертали увагу на Луческу, який усіма правдами-неправдами здобував чемпіонські медалі. Даміра пам’ятаєте? Чи, те як Срна гнав на власних уболівальників під час Євромайдану? Словом, усілякого неподобства було валом.
В нинішніх умовах, пов’язаних із війною проти Росії, кризою вітчизняного футболу та рештою не менш суттєвих проблем, керманич “гірників” досить часто . у розмові із представниками мас-медіа спекулює тим, що готовий нарешті піти. Між іншим, рівно 11 років тому, 16 травня 2004-го Містер підписав угоду із Рінатом Ахметовим та офіційно став тренером колективу із Донецька. Мірча довго ламався, його обожнювали у Туреччині, тож перемовини тривали дуже довго. І лише після візиту до України, оглядин клубної бази “Кірша”, загалом усього комплексу, Луческу погодився.
Вектор, який обрав спеціаліст, усім давно знайомий – освоєння латиноамериканського ринку, залучення в переважній більшості бразильців, які, на думку самого ж Луческу, є куди технічнішими, ніж українські гравці. Елано, Жадсон, Тейшейра, Коста, Фернандінью, Фред, Вілліан, Бернард… Можна до вечора рахувати, коротше кажучи.
Жарти-жартами, а результат був. Запрошення Срни, Левандовського, Х’юбшмана та інших легіонерів пострадянського простору теж додало команді колоритності та антипатії пересічним українським вболівальникам. Хоча й в “Динамо” наших хлопців теж було не так і багато. Але, як тільки в Бразилії з’являвся черговий талант, то його неодмінно купить Ахметов.
І ось пройшло 11 років – на дворі, панове, 2015. За цей термін “кроти” здобули 8 чемпіонств, 5 кубків України, 6 раз – Суперкубок України. Ну і – найдорожчий трофей – Кубок УЄФА, про який так довго мріяв президент клубу. Правда, зараз він явно не в найкращому світлі через ситуацію на Донбасі. Міг же все зупинити, а тепер гуманітарні фонди, “Поможем” створює і так далі.
Луческу рішуче налаштований йти. Чи дійсно так буде – дізнаємось по завершенні поточного сезону. Що б там не було – епоха рано чи пізно завершується.
