На тлі смерті Дієґо Марадони, технічної поразки, присудженої УЄФА збірній Україні та розгромної поразки “Шахтаря” у Ґладбасі, інформаційно вчора розтопилася ще одна непересічна подія. Ютуб-блоґер та журналіст Дмитро Поворознюк нарешті-таки дебютував у професіоналах, вийшовши на заміну у матчі проти “Гірника-Спорт”. Ця історія не лише про людину, яка у свої 33 роки вперше потрапила у команду Першої ліги, а й про “Верес” з усіма своїми перевагами та проблемами, про футболістів, які щодня боряться за результат, про тренера, який будує гру, про вболівальників, які незважаючи на карантин, підтримують своїх улюбленців за парканом, про відсутність інфраструктури, про керівництво і про футбол, який ми з вами так любимо. Як розвивався цей медіапроєкт і чи очікує нас продовження – міркуємо далі.
Чому Поворознюк обрав саме “Верес”? Все просто – кращого варіанту не існує. Дмитро – рівнянин, який є вихованцем ДЮСШ “Верес”. До того ж, це не перший проєкт, який він реалізував у Рівному. Два роки тому на ютуб-каналі “My Rivne” з’явилися випуски, в яких Поворознюк робив інтерв’ю з відомими та впливовими людьми міста: бізнесменами, спортсменами, музикантами, засновниками танцювального ансамблю, поліцейськими тощо.
Тому не дивно, що Дмитра знову потягнуло у місто, де народився. Він починав тут грати у футбол і буде символічно, якщо дебютує за рідну команду. До того ж за клубом Першої ліги цікаво спостерігати. У нього немає таких шалених бюджетів, як у “Шахтарі” та “Динамо” і він лише мріє про УПЛ. Команда з усіма своїми проблемами поступово веде боротьбу за підвищення у класі – без стадіону, без бази, без якісних полів для тренувань. Саме у таких умовах Поворознюк і творить серіал.
Серія 1. Старт у професійному клубі
Події починаються у фан-шопі “Veres Place” – місці, де можна випити кави, купити атрибутику, пограти на приставці, подивитися футбол, попрацювати і просто поспілкуватися з однодумцями. У кадрі розмовляють між собою тренер Юрій Вірт, колишній директор з маркетингу Євген Донцов та спортивний директор Орест Баль. З діалогу стає зрозуміло, для чого саме запросили Дмитра – маркетингова бомба та покращення іміджу клубу (всі ми пам’ятаємо скандали довколо “червоно-чорних”). Коуч пояснив, що не буде випускати Дмитра лише для того, щоб він покоцав м’яч, а зробить це тоді, коли футболіст буде справді готовий зіграти на потрібному рівні. Важливе уточнення, яке хвилювало вболівальників. Поворознюк почав випуск ідеально і закрив цим головне питання: “Для чого?”.
Після оголошення трансферу на клубні соцмережі почали масово підписуватися користувачі з усіх куточків України. Однієї медійної людини вистачило, щоб швидко залучити нову аудиторію. “Верес” не прогадав – соцмережі клубу почали набирати тисячі нових фоловерів, у футболістів частіше брати інтерв’ю, а матчі – дивитись у Ютубі. Більшість вболівальників у захваті, але є доволі і скептиків, які вважають цю ідею абсурдною.
Поворознюк, як і всі, розпочинає з медогляду і лише після цього з ним підписують контракт. Зарплата – 5000 гривень, які підуть на благодійність. Контракт підписано. В яких умовах гратиме Дмитро? Блоґер показав стадіон “Авангард”, який зараз знаходиться на реконструкції. Робота кипить. Арена будується за гроші міста, тому закінчити роботи надто швидко не вийде. На момент виходу 1 серії сума реконструкції становила 280 млн, але наприкінці жовтня вже стала 549,3 мільйони. Оце так скачок ціни! Важко уявити, через скільки років це все завершиться, адже місто не зможе за один раз давати дуже великі суми. Зараз депутати виділили 50 млн, які вже реалізовуються. Наразі підняття вартості у наступних випусках Поворознюк не зачепив. У серії також показали відсутність власних тренувальних полів. Доводиться грати не на надто хороших газонах. Планують власну базу, є проєкт, але поки немає навіть землі під це. З інфраструктурою наразі все сумно.
Далі Дмитро повертається до свого начала та відвідує ДЮСШ на Набережній. Вона знаходиться біля річки Устя (болюче місце Рівного, бо водна артерія занедбана, засмічена, у жахливому стані та має неприємний запах). Це могло б бути ідеальним місцем для тренувань, але “ох та ах”. Дмитро згадує своє перебування у школі, зустрічає свого партнера по команді дитинства і розповідає про те, що його випуск був приречений, адже в той час “Вересу” не існувало.
На жаль, Дмитро не заглибився у проблему дитячого футболу і не висвітлив недоліки школи. Під одним з дописів на вболівальницькій сторінці #FCVR57 можна надибати такий коментар.
Ролик з презентацією Поворознюка заслуговує окремої уваги. “Краще, ніж в Роналду!”, – жартома вигукнув один із футболістів. Дмитро навіть зробив тату на стопі із надписом “Rivne”. Це стало символом того, що він пов’язаний з цим містом. Тату – хороша згадка, хоча місце не найкраще. Дімон, готуйся до відносно швидкої корекції або ж до того, що контури можуть розпливтись.
Футболісти прийняли нового гравця позитивно, але одразу налякали гравцем на ім’я Роберт Гегедош. У цих двох людей утворився конфлікт у соцмережах. Дмитро пожартував, а Роберт образився.
Взагалі конфлікту у випусках приділили забагато часу. Ситуація з серії “дитячий садок”. Футболісту з Закарпаття потрібно навчитися трішки сміятися із себе і розуміти жарти інших. Якщо так на все реагувати, то можна з усіма пересваритися.
Серія 2. Боротьба за місце у складі
База. Зелений затишний будиночок за містом, з власним ставком, у якому футболісти люблять порибалити. Окрім відпочинку на гравців чекає теорія. У 2 серії ви можете почути уривки з вчення Вірта для футболістів. Поворознюку дозволили висвітлити навіть це, що ще раз доводить, що “Верес” – ідеальний варіант для такого роду зйомок. Позиція клубу і відкриття всіх дверей для блоґера дозволяє відзняти справді унікальні речі та максимально передати атмосферу. Складається враження, що ти сам стаєш членом команди і проживаєш усе разом з футболістами: уважно слухаєш, радієш, веселишся, усміхаєшся, хвилюєшся і засмучуєшся. Все це доповнюють коментарі тренера та самих футболістів. Персонажі роблять серіал “живим” та цінним. У кожній серії Дмитро висвітлює історію життя одного з футболістів. Героями вже стали Юрій Соломка, Богдан Когут, Віталій Тимофієнко, Михайло Сергійчук, Роман Гончаренко та Дмитро Махнєв. Всі історії унікальні, цікаві та по-своєму складні.
Ця серія найбільш цікава тим, що показано підготовку до матчу з “Нивою”, сам поєдинок та емоції після гри. Спочатку атмосфера дещо напружена, всі футболісти максимально зосередженні та налаштовуються на гру. В роздягальні слухають настанову тренера, моляться, підтримують одне одного та йдуть в бій. Ми маємо змогу побачити те, що пересічний вболівальник не може спостерігати. Радість перемоги гравці розділили з вболівальниками, які підтримували команду за парканом. Вже у автобусі були співи та емоції щастя.
Закінчилася серія ефектним, але водночас складним тренуванням під зливою у болоті. Часто доводиться відпрацьовувати все в таких умовах. Раджу дивитися цей момент, попиваючи чай десь під теплим покривалом.
Серія 3. Верес on fire
Розмова головного тренера та Дмитра. Він пояснює футболісту, як вести себе в тій чи іншій ситуації на футбольному полі. Момент, який висвітлює відносини наставника та підопічного. У цій серії Дмитро Поворознюк показаний, як людина, яка допомагає склеїти колектив та приносить щось нове.
На цьому Дмитро не зупинився та навіть проявив ініціативу у записі пісні про “червоно-чорних”, яку співатимуть футболісти та вболівальники. Після перемоги над “Агробізнесом” вона вперше зазвучала на футбольному полі. Тепер звідусіль лунатиме “Veres on fire”!
Цей випуск про важливість дружньої та здорової атмосфери у команді, про довіру між партнерами, про тімбілдінг, про любов до своєї справи та про те, що кожен може бути частиною чогось важливого. За такими клубами хочеться спостерігати. Футбол – це не лише гра, а ціле життя.
Серія 4. Конфлікт у роздягальні
Відбулися зміни. Тепер весь випуск супроводжує закадровий голос Дмитра. Це змінює атмосферу ролику. Блоґер вирішив поекспериментувати над форматом. Добре це чи ні – вирішувати кожному. Хтось любить чіткий стиль протягом усього сезону, а дехто – прагне постійно чогось нового. Точно можна сказати, що якість це не знизило.
Нам показали ще один виїзд, цього разу на гру з херсонським “Кристалом”. У 3 серії команда вже їздила в гості у “Миколаїв”. Такі далекі подорожі часто некомфортні, особливо, коли гравці долають цей шлях у автобусі. У випуску показали, в яких умовах сплять футболісти. Сидіння не розкладаються, тому доводиться імпровізувати та вмощуватись хоча б десь і якось.
Цей матч команда довго не забуде. Юрій Вірт після перемоги з рахунком 2:3 вибухнув у роздягальні. Був незадоволений грою:
“Це взагалі “глуха” команда. Вони у футбол грати не вміють. А ви мучитеся з ними, не маючи права цього робити. Ви хочете вийти в УПЛ і боятися цих “глухарів”, які не позабивали нам три голи в кінці? Не маєте права так грати. Задумайтеся деякі хлопці, особливо ті, кому за тридцять років. Ви повинні виходити і доводити, щоб вас залишили в команді”
Розбавила цю всю “пожежу” історія Віталія Тимофієнка. Він розповів, що у 9 років, батьків позбавили батьківських прав, тому його з сестрою забрали у дитячий християнський центр. З цього моменту він знаходиться у постійній боротьбі. Такі історії викликають емоції і дозволяють подивитися на футболістів, як на звичайних людей, а не просто хлопців, які бігають за м’ячем. До того ж це неймовірно мотивує. Хочеться встати з ліжка, зібратися з думками і робити все, щоб взяти від життя максимум.
З’являється людина, яка майже завжди поза кадром – клубний лікар. На нього наводять камеру лише тоді, коли хтось із футболістів отримує травму. Юрій Сіренко відповідає за здоров’я кожного футболіста, стежить за станом, процесом відновлення та самопочуттям гравців.
Поворознюк також зачепив найактуальнішу тему – коронавірус. У команді кожні два тижні проводять тести. А матч з “Металістом” довелося зіграти у Львові, через те, що у Млинові запровадили червону зону. Вийшло таке собі мимолітне повернення до Львова. У вболівальників на секунду засіпалося око. Шкода, що впевнений шлях до УПЛ команда проводить не у Рівному і з пустими трибунами. Так, за парканом є активні фани, але це все ж не та атмосфера. Як же всі скучили за стадіоном. Можливо, ця ситуація зробить вболівальників голодними на футбол і в майбутньому відвідуваність підніметься в рази.
Четверта серія закінчилася на приємній ноті – спільна вечеря футболістів з їх сім’ями. Лунало багато тостів та пропозицій частіше збиратися. І все це під пісню “На могилі моїй посадіть молоду яворину”. Лайк за репертуар!
Серія 5. Пекельне дербі проти “Волині”
Серія, присвячена волинському дербі. Мрія вболівальників обох команд. Вони чекали на це надто довго – 23 роки. Наприклад, ваша авторка ще не народилася, коли востаннє клуби коцали м’яч у офіційних поєдинках. Протистояння у 2020-му стало справді видовищним, як на полі, так і поза ним. Було багато фаєрів та підтримки від фанатів обох команд.
“Верес” переміг “Волинь” з рахунком 2:0. Вболівальники з Луцька вийшли з-під контролю: кидали фаєри, вибігли на поле. Гравці та тренерський штаб обох команд прибігли на допомогу фанатам, яких почали місити спецпризначенці. Вау-картина для нашого чемпіонату і для футболу в цілому в умовах коронавірусу. Екшн-формат Ютубу з гущі подій додає відеоряду особливої атмосферності.
Що далі?
Поява на полі Поворознюка на 79-й хвилині із “Гірником-Спорт”, ймовірно, підсумувала оповідання журналіста про життя у “Вересі” у цьому році. Ще після підписання контракту Дмитро зізнався, що планує записати 5 випусків, оскільки паралельно у нього заплановані інші відео в межах проєкту “Триндець”. Те, що Юрій Вірт дозволив медійнику вийти на поле в заключні 11 хвилин зустрічі за рахунку 3:0 на користь “Вереса”, підтвердило чисто маркетивнгову складову співпраці клубу та Поворознюка. Запевнення, що новачок отримає час на полі тільки тоді, коли будуть готовими його ігрові кондиції, все ж залишилися гарними обіцянками, адже останні два тижні Дмитро хворів і провів тільки три тренування перед матчем. Тому можна припустити, що таким жестом “Верес” та Поворознюк попрощалися одне з одним, принаймні, до наступного року.
Та це не найголовніше. Так званий серіал про “Верес” показав іншу сторону футболу, бекстейдж життя, до якого не мають доступу звичайні вболівальники та представники ЗМІ. Ця відеооповідка продемонструвала також і те, що футбол у першій лізі набагато більш цікавий для глядача, ніж інтерв’ю та челенджі із зірками українського футболу. Звісно, якщо все правильно та красиво подати.
Звичайно, це вам не “Netflix”, але для українського медійного ринку, а поготів й україномовного ринку, це, безумовно, хороший кейс. Хотілося б, аби ця історія отримала продовження і ми побачили повноцінний продукт із проведеним до кінця сезоном непрофесіонала у професійній команді. Тоді перебування Дмитра Поворознюка у “Вересі” зможе претендувати на звання великої роботи як в масштабах України, так і за її межами, а не тільки залишитись епізодом.
