Чесно кажучи, ми не дуже вірили в те, що київське “Динамо” таки приїде в Маріуполь. У цій ситуації справді шкода фанатів, які були б готові їхати за командою будь-куди, але при цьому стали заручниками політичних інтриг Ігоря Суркіса.
Хоча ми й не претендуємо на визначальну оцінку міста з точки зору безпеки, але маємо право навести факти, з якими стикнулися безпосередньо. Провівши у місті 4 доби (з 24 по 28 серпня), ми не почули вибухів і стрілянини, не побачили ознак масової паніки чи страху і не стикнулися з агресивно налаштованими людьми будь-яких поглядів, а наша українська мова не створила нам жодних проблем. Місто виглядало сонним і трохи опустілим.
На День незалежності кілька разів чули, як люди вітали одне одного “С празничком”. На концерт у центрі міста зібралося бл. 25 тисяч людей (за оцінками ЗМІ). Переважно молодь, багато хто з національними прапорами. Ні бійок, ні агресії, ні навіть тихого нарікання на свято ми не чули. Місцева молодь сприймала українську мову дуже привітно (незважаючи на те, що частина з них вчиться тепер у Росії).
Звісно, це наш унікальний досвід. Лінія фронту й надалі проходить за 25 км від міста і теоретично Маріуполь лежить в зоні досяжності Градів. Чи не щодня позиції української армії обстрілюють з боку ДНР, зокрема такі новини надходили й 24 серпня. Проте слід ще раз відзначити, що в місті нічого такого не стається ще з січня 2015 року. Не сумніваємось, що частина мешканців міста критично налаштована щодо України і її osu cialis pagamento paypal. армії, але такі люди є й, наприклад, у Харкові.
Можливо, за якимись нормами УЄФА, Маріуполь можна віднести в категорію міст, небезпечних для проведення матчів високого рівня. Якщо так, то слід дочекатися цього рішення. (Очевидно, що керівництво “Динамо” не пішло б на ризик втратити три очки, якби не мало якихось козирів у рукаві. Ну, й не важко здогадатися, хто тут Джокер).
Втім якщо говорити відверто, то поведінка керівництва “Динамо” не так схожа на турботу про безпеку, як саме на політичну інтригу. Особливо з огляду на те, що з часу початку війни на Сході України в Маріуполі без якихось проблем відбулося майже 40 професійних матчів, один із яких провела молодіжка “Динамо”. На День незалежності трапляються загострення? Ну, “Динамо-2” приїжджало торік 6 травня — напередодні Дня Перемоги, коли загострення бувають набагато сильнішими.
Словом, нехай долю цього матчу вирішують компетентні футбольні органи. Ми ж лише закликаємо вас не піддаватися лицемірству функціонерів, який би клуб вони не представляли.
Будівля вокзалу виглядає сучасно — 2007 року тут провели великий ремонт.Вокзал і Азовсталь.Зазвичай вокзал виглядає пусто, але о 12ій площа наповнюється людьми — в цей час відправляється щоденний поїзд трансукраїнської маґістралі (через Запоріжжя, Дніпро, Вінницю і Львів). Ходять також поїзди на Київ, Харків і Одесу. При вокзалі цілодобово стоїть авто з військовими, а на час великого скупчення людей кількість військових зростає.В місті часто можна наткнутися на вказівники “Сховище” (одна з небагатьох ознак близькості війни).Будинок лікаря Ґампера — один із найвідоміших прикладів дореволюційної архітектури в місті.У 1739–1775 неподалік Маріуполя містився центр Кальміуської паланки (адміністративної одиниці Війська Запорозького).Мурал.Взагалі, стрит-арт у Маріуполі живий. Цей плакат наклеїли у нас на очах.Загалом у центрі переважають будинки сталінської епохи — з часів, коли місто малу назву Жданов.Проспект Миру — музей симпатичних сталінок.Так, у місті є туристичний центр.Будинки зі шпилем — найвідоміші сталінки Маріуполя, розташовані в самому центрі міста. Збудовані 1953 року на місці зруйнованого під час війни міськвиконкому.Проспект Миру (колишній Леніна). Саме цю дорогу на перехресті з вулицею Казанцева (600 метрів вперед) перегородили барикадами навесні 2014 проросійські активісти.Стара водонапірна вежа. В інтернеті ходить інформація, що це приміщення з 1996 року орендує Приватбанк.Центральний ринок.Білборди, присвячені грі з “Динамо”.Культовий знак на проспекті Металургів.Заходи до Дня незалежності на бульварі Шевченка.Заходи до Дня незалежності на бульварі Шевченка.Історія про те, як чоловік прийшов на святкування Дня незалежності і спокійно склав рушницю на очах у поліцейських. Згодом вони таки підійшли і конфіскували зброю. Очевидно, цей дядько не мав наміру вести джигад (про це свідчить факт, що з ним віталися за руку організатори урочистостей), але факт недостатньої пильності правоохоронців відзначимо.Святкування Дня Незалежності біля Драмтеатру.
Палац металургів у парку імені Гурова.На зло вдв-шникам у фонтанах нема води.Парк розваг на березі Кальчика. Тут же поруч зоопарк.Набережна Кальчика і “велодоріжка”. Між іншим, Кальчик — це і є річка Калка, де відбулася відома в деяких колах битва 1223 року.В районі Маріуполя живуть греки Приазов’я. Предки більшості з них переселилася сюди в кінці 18 ст. після захоплення Кримського ханства Російською імперією. Зараз це найбільша грецька спільнота на теренах колишнього СРСР.Пам’ятник Святославу на місці колишнього пам’ятника Леніну. Встановлений в кінці 2015 року зусиллями Азова і Цивільного Корпусу.Колишня будівля міської ради Маріуполя, яку спалили 9 травня 2014 проросійські активісти. В той час було підпалено також військову частину та прокуратуру і вчинено напад на відділення міліції.З боку проспекту Миру будівлю покриває величезний банер з написом “Маріуполь — це Україна” чотирма мовами (зокрема грецькою і англійською).Мурал на бічній стіні згорілої міськради, виконаний напередодні парламентських виборів 2015 року.Поетичний напис там же.Колишня будівля міськради з тилу.Дім культури.Центр сучасного мистецтва імені Куїнджі.Пам’ятник загиблим у Другій світовій радянським солдатам, морякам і металургам при вході в Азовсталь.Кальміус.В Маріуполі два великі металургійні комбінати — Азовсталь і Комбінат ім. Ілліча. На фото — головний вхід у Азосталь.Вид на Азовсталь з правого берега.Є таке.А є й таке.Спалений навесні 2014 року відділок міліції.Лазурний пляж неподалік вокзалу — топ-пляж Маріуполя (бо близько і чисто). У квітні 2017 з нього зробили цукерочку.Щоправда, море тут дуже мілке, тому для плавання краще їхати на Білосарайську косу чи хоча б на Піщанку.Поруч із Лазурним є й більш дикий міський пляж.Хоча переважно він має вигляд тонкої смуги піску між морем і залізницею.Будівля колишньої водної станції ДОСААФ.Вид на Азовсталь з пірсу.Багато рибалок. Взимку на морі також рибалять, при чому нерідко провалюються під кригу і тонуть.Мечеть Сулеймана і Роксолани.Маріупольський порт.Типова зупинка.ОБСЄ.Проспект Миру.Декомунізація.Ще один колишній пам’ятник Леніну — в парку імені Петровського, де міститься стадіон “Іллічівець”. Тут же проходить проспект Бойка, названий на честь покійного президента клубу.Сектор “Маріуполя”/”Металурга”Поле “Іллічівця” під час матчу між “Маріуполем” і збірною ветеранів.
“Брутальний Футбол”, добре пам’ятаючи демарш Тайсона в “Шахтарі”, поцікавився, як одіозний бразилець поживає на батьківщині. Наприкінці літа 2019-го Тайсон ледь...
