“Брутальний Футбол” відтворює події десятирічної давнини і розповідає про феномен кіпрського АПОЕЛА. Повірте, у нікосійців чимало схожостей з “Шерифом”.
Після трьох зіграних матчів “Шахтар” залишився практично без шансів на “єврокубкову весну”. Ми, звичайно, хочемо, щоб відбулося протилежне, однак подивімося тверезо на справи Роберто Де Дзербі: “гірників” чекають два виїзди поспіль до Мадриду та Мілану. За такого календаря заключний матч проти “Шерифа”, у якого в кишені уже лежить шість очок, може банально не мати жодного турнірного значення.
І, знаєте, історія таки циклічна. Впродовж останніх десяти сезонів, “помаранчево-чорні” незмінно перетинали груповий бар’єр того чи іншого турніру — билися в 1/8-й ЛЧ або намагалися якомога далі продертися в Лізі Європи. Все інакше було у сезоні 2011/12. Тоді, як і зараз, вище голови у групі стрибнув андердог, який викинув донеччан за борт єврокубків.
Кіпрський АПОЕЛ здивував усіх, зумівши спершу кваліфікуватись до плейоф ЛЧ, а згодом зчепитися у чвертьфіналі з “Реалом”.
АПОЕЛ мав більший бекґраунд, ніж “Шериф”, але все одно підніс величезний сюрприз
На відміну від “Шерифа” АПОЕЛ мав за плечима дещо серйозніше резюме. Сезон 2011/12 — не перший, коли кіпріоти рубалися на груповій стадії Ліги чемпіонів. Дебют трапився в 2009-му, після того, як команда напередодні пройшла ноунеймів з Фарер, белґрадський “Партизан” та “Копенґаґен”. Тоді в основній сітці ЛЧ АПОЕЛУ дісталися “Челсі”, “Порту” та мадридський “Атлетіко” (на хвилиночку, майбутній переможець Ліги Європи). Клуб фінішував четвертим, набрав 3 очка (стільки ж і “матрацники”, все вирішила різниця забитих та пропущених голів). Попри це, кіпріоти билися з гідністю. Погодьтеся, дві нічиї з іспанцями, плюс 2:2 на “Стемфорд Брідж” — пристойний доробок.
Та чи це про щось говорило в глобальному сенсі? Ясна річ, що ні. В 2011-му АПОЕЛ підійшов до групового етапу ЛЧ з певним багажем та досвідом, але ці старання ніколи не були підкріплені системним підходом, тож на загальноєвропейській арені сприймалися на рівні какашок колібрі. Втім, дуже даремно. У 2011-му АПОЕЛ продемонстрував, що маленьких недооцінювати не можна.
Статус “темної конячки” та прагматизм — головні козирі АПОЕЛа
В кваліфікації ЛЧ 2011/12 АПОЕЛ вижбурнув за борт “Скендербеу” (6:0), братиславський “Слован” (2:0) та краківську “Віслу” (3:2). Результат чудовий, проте не був оцінений “Шахтарем”, “Порту” і “Зенітом” належним чином.
І яке ж було здивування, коли по завершенні першого кола АПОЕЛ набрав 5 пунктів. Перемога над пітерцями (2:1) викликала шок і виття за “порєбріком”; російські експерти заклювали Лучано Спаллетті через зайву обережність, гру в 5 захисників і передчасну віру в успіх — “Зеніт” забив в середині другого тайму, вимкнувся і миттєво вихопив два м’ячі на контратаках.
У другому турі кіпріоти навідалися в Донецьк, де змусили “Шахтар” відіграватися (1:1). На передматчевій пресконференції Мірча Луческу наголосив, що “прекрасно вивчив АПОЕЛ” і “постарається пояснити підопічним, настільки сильний опонент”, опісля, по класиці, жалівся на те, що “Ліга чемпіонів не рівняється з чемпіонатом України”.
Звичайно, тут не обійтися без “але” — напередодні “Шахтар” видав непростий поєдинок з київським “Динамо” (0:0) і не міг розраховувати на дискваліфікованих Ярослава Ракицького і Дмитра Чигринського. Втім, прикріпимо коментар Руслана Мармазова — ордловського виродка, та все ж персонажа, який довгий час “варився” у внутрішній кухні “помаранчево-чорних”:
“Головна небезпека кіпрського клубу полягає в нашому до нього ставленні. Спочатку і “Шахтар”, і “Зеніт”, і “Порту” поставилися до АПОЕЛа, як до явного аутсайдера. Може, вони й не бозна-які зірки, але це і не дроворуби.
Якщо їх не зупинити, то груповий етап завершиться так, як він не повинен завершитися: за всієї поваги до кіпріотів, за рівнем гри вони не заслуговують місця у весняній стадії Ліги чемпіонів”.
“Порту” став на ті ж ґраблі — на “Драґау” вичавив з себе нічию, а в Нікосії — не впорався з готовністю АПОЕЛа битися до кінця: на 89 хвилині Халк реалізував пенальті і, здавалося, вирвав 1 заліковий бал. Проте господарі не зупинилися і через мить святкували взяття воріт — комбінацію підсумував точний постріл у виконанні Густаво Мандуки.
Як це все пояснити? Безсумнівно, АПОЕЛ сповна скористався статусом “темної конячки”, чим кардинально порушив плани конкурентів. “Шахтар”, “Порту” та “Зеніт” — загалом рівні команди, на момент 2011-го — точно. За рік до цього українці винесли в 1/8-й фіналу “Рому”, португальці виграли Лігу Європи, а “Зеніт” влітку 2012-го відвалив 80 мільйонів євро на Халка і Вітселя. Оскільки кіпріоти вирвалися вперед, квартет перетворився на “Гру престолів”, помножену на “Голодні ігри” — зрештою, крайніми виявилися донеччани.
Головним творцем досягнення АПОЕЛА став сербський тренер Іван Йованович, який працював на чолі нікосійців двічі — з 2003-го по 2005-й та з 2008-го по 2013-й роки. Тобто дядько не “зальотний”, а спеціаліст, добре знайомий з реаліями першості Кіпра, володар 9 престижних нагород і тип, за якого клуб якраз і дебютував у групі ЛЧ. Йованович, як і тепер Юрій Вернидуб, прекрасно знав, що на нього чекає: якщо на домашній арені можна було вдосталь покуражитися, то от ЛЧ вимагала іншої підготовки.
І таки правда: стилістично тираспольці схожі на АПОЕЛ — обережні, налаштовані на контроль м’яча, вміють терпіти, намагаються конвертувати нечасті моменти у щось вартісне і проштовхують м’яч уперед завдяки контратакам. З іншого боку, така поведінка анітрохи не дивна для команд з обмеженими ресурсами — їх, до речі, часто нівелюють вишколена підготовка і настрій.
Думаєте, Вернидуб хвалиться чи показує браваду, вкотре опускаючи на рівень ширинки експертну думку Дірка Кейта, для того, щоб полоскотати власне еґо? Швидше, це психологічний момент, меседж, направлений не стільки скептично налаштованій публіці, а своїм гравцям — ось, дивіться, нас пробують макнути носом в лайно, а ми у відповідь даємо піздюлей “Шахтарю” і “Реалу”. Це приносить свої дивіденди — поки нахвалений стратег Роберто Де Дзербі приймає п’ять розмашистих подач від “вершкових”, “Шериф” цапається з “Інтером”. Так, програє, але робить це з високопіднятою головою, забивши гол на “Джузеппе Меацца”. Навіть примхлива італійська преса пише про Вернидуба, причому в компліментарному тоні.
Щоб не повторити історичних помилок і перевернути гру у групі, Роберто Де Дзербі потрібно змінити кардинально все. Досі італієць демонстрував впертість і не відступав від віри у свою тактичну схему та гравців, яким він довіряв місце на полі. Та схоже, що саме здоровий прагматизм імені АПОЕЛа—”Шерифа” є саме тим чинником, який ще може зберегти “Шахтарю” шанс на продовження боротьби у євротурнірах.
