Стівен Джеррард в ролі тренера вперше прийняв особливо складний виклик у 2018-му році, коли узгодив контракт із “Рейнджерс”, де на постійній основі замінив звільненого Педро Кайшинью. Хоча у багатьох до нього було ставлення, як до майбутнього наступника Юрґена Клоппа в “Ліверпулі”, коли б німець не залишив “Енфілд”.
Дебютувавши за “червоних” на дорослому рівні як гравець під керівництвом Жерара Ульє, Джеррард працював також з такими тренерами, як Рафа Бенітес, Рой Ходжосон, Кенні Далґліш і Брендан Роджерс. А до збірної Англії в різні часи його викликали Кевін Кіґан, Свен-Йоран Ерікссон, Стів Маккларен і Фабіо Капелло. Стівен був капітаном як у клубі, так і в збірній, з якою він грав на двох Чемпіонатах Світу і Чемпіонаті Європи. Але він добре знає, що успішна кар’єра футболіста не є гарантією успішної кар’єри тренера. Навіть такого, як Джеррард.
“Рейнджерс” так довго гнався за “Селтіком” у боротьбі за корону шотландського футболу, що від нового тренера не очікували повалення із трону головного суперника в першому ж сезоні. Проте він зміг зайняти з командою друге місце – їхній найкращий результат з 2012-го року, коли клуб було виключено з числа учасників Прем’єр-ліги. Програш у фіналі кубка ліги, виліт в чвертьфіналі кубка Шотландії і 13 очок в таблиці до “Селтіка” означають, що навряд чи Джеррард як тренер, отримає свій перший трофей і в цьому сезоні. Одного разу Рафаеля Бенітеса спитали про його колишнього капітана: “Я почав пояснювати свою тактику, яку я буду використовувати у “Ліверпулі”. Це була моя перша бесіда зі Стівеном і ми тільки й говорили про тактику. Стіві був захопленим. Це був лише початок нашої співпраці і йому не обов’язково було так глибоко вдаватися в деталі”.
Стиль гри
4-3-3 – схема, яку Джеррард переважно використовує в “Рейнджерс”. Однак бувають і випадки, коли команда вибудовується за схемами 4-2-3-1 і 4-3-2-1. Обидві, зокрема, являють собою тонкі позиційні трансформації зі звичних 4-3-3. Під його контролем стиль гри має бути постійно атакувальним, з акцентом на володіння м’ячем.
Центральні захисники відповідальні за формування володіння м’ячем. Зазвичай вони отримують його від голкіпера Аллана МакГрегора чи зворотнім пасом з боку півзахисту. Центрбеки можуть перепасовуватися між собою або віддати пас центральним півзахисникам, що поперед ними, чи крайнім фулбекам. Та довгі передачі вперед вони роблять рідко. Крайні захисники “Рейнджерс” відповідають за забезпечення командної ширини, тому вони є важливою ланкою як в обороні, так і в атаці.
У Джеррарда в центрі поля грають три центральні півзахисники: двоє залишаються глибше, а один отримує більше свободи. Ці двоє грають в напівпросторі, з розумінням того, що крайнім захисникам треба постійно просуватися вперед. Тож вони часто “об’єднуються” з центрбеками позаду них, щоб захищатися від контратак суперників. Третій центральний півзахисник грає на атаку наступним чином: виконує проникаючі забігання без м’яча, сприяє володінню, перемикає гру з однієї фази в іншу, взаємодіє з фулбеками і комбінує з передньою атакувальною трійцею.
Таким чином, саме завдяки обороні та півзахисту, атакувальні гравці можуть вільно займатися своєю роботою. В трикутниках, що утворюються між центральними, крайніми захисниками та півзахистом, команда виконує короткі діагональні передачі, котрі перевантажують опонентів, що допомагає просуватися вперед. Подібні дії сприяють використанню в півзахисті схеми “діамант”, тобто 4-3-1-2. Передня трійка “Рейнджерс” залишається в більш вузьких позиціях нижче, ніж за схеми 4-3-3. Вони взаємодіють у напів-просторі, з’єднуючись із центральними півзахисниками, і утворюють простір для атакувального наступу фулбеків.
Такі вузькі позиції також ставлять крайніх захисників перед невеликою дилемою: залишатися ближче до центральних захисників, щоб запобігти атакам суперника три в два, або рухатися широко, щоб обмежити простір попереду. Протягом цього сезону було декілька випадків, коли “Джерс” володіли м’ячем горизонтально, і крайні захисники у фазі захисту рухалися широко в очікуванні того, що м’яч буде робити те ж саме. Але в результаті був усунений можливий пас атакувальному гравцю, що діяв глибше.
Схема гри “Рейнджерс” змушує суперників регулярно розтягуватися по полю. Ця схема, під керівництвом Стіві Джі, також передбачає позиційну дисципліну. В обороні вони, насамперед, захищають центральні ділянки поля. Команда в основному дотримується блоку в центрі поля, де чекає на можливість просунутися вперед і зіткнутися з суперниками. Якщо й трапляється певна вразливість, то вона присутня на проміжних етапах, загалом через їхніх фулбеків, які багато часу проводять попереду. Гравці можуть захищатися проти позиційних і контр-атак в центрі поля, але вільний простір по всій ширині залишається “привабливою пропозицією” для суперників. Джеррард заохочує миттєвий контр-пресинг, коли метою його футболістів є повернути м’яч і стримати контратаки опонентів.
Склад команди
Стівен Джеррард продемонстрував свою готовність використовувати увесь свій склад футболістів. Хоча саме Альфредо Морелос є його першим вибором на позицію форварда, Джермейн Дефо також регулярно з’являється на полі. Джо Арібо і Скотт Арфілд конкурують за місце в півзахисті із Гленом Камара, в той час як Шеї Оджо і Яніс Хаджі змагаються за позиції в атакувальній трійці гравців.
Джеррард надає перевагу тим гравцям атаки, які здатні діяти широко. Вони мають бути і підковані технічно, і допомагати команді у володінні м’ячем. Адже схема гри “Джерс” вимагає, щоб ці футболісти маневрували у напівпросторі й швидко опинялися першими на м’ячі, навіть під час пресингу з різних боків. Стівен не соромиться вносити зміни під час гри, з огляду на велику кількість варіацій в його команді.
В Шотландській Прем’єр-лізі середній час для першої заміни від тренера Джеррарда – 63-я хвилина. Наступні заміни відбуваються, в середньому, на 74-й та 80-й хвилинах. Якщо “Рейнджерс” веде у рахунку, то ці заміни можуть бути відкладені, проте в іншому випадку вони не викликають особливих коливань. Арібо, Морелос і Раян Кент – футболісти, яких змінюють найчастіше. Ґреґ Стюарт – улюблений гравець Джеррарда для виходів з лавки запасних. Ще примітним є той факт, що його перша заміна в переважній більшості випадків спрямована на атаку. Ймовірно, в спробі задовольнити тих, хто не починав матч з перших хвилин, або урізноманітнити свої гру в атаці.
The Coaches’ Voice, переклад і адаптація Ярослава П’ятницького
