Враховуючи смаки Містера, пробитися в основу “Шахтаря” дійсно складно. Втім, останні трансферні перипетії, що коїлись у стані екс-чемпіона країни, наштовхнули на думку, що “гірників”, імовірно, чекають кардинальні зміни. Winter is coming. Фернандо, Коста та Луіс Адріано пішли, на горизонті – швидше за все Бернард, що бозна-чим займається. Проблема лише в тому, що гідного покупця спробуй ще знайди для такого ледаря!
Чи це розпродаж? Звісно, ні. Принаймні, до завершення трансферного вікна ще дуже довго чекати. Палкін вміє дати раду грошам, плюс, у пресі постійні слухи з приводу Тейшейри та ще кількох бразильців. А от у кадровому плані – гадаю, з’являться вакантні місця, які стануть у нагоді для наших молодих талантів. Лінія півзахисту, що, зазвичай, “насичена” латиноамериканцями, може швидко “розсмоктатися”. Гендиректор донеччан кілька разів наголошував на тому, що Віктор Коваленко не продається. А якщо поглянути у молодіжку клубу, то Денис Арендарук чим не перспектива? Ордець, Болбат, Сарнавський, що залучалися до матчів? Той же Ісмаїлі не кращий Соболя – такий рак, якого ще треба пошукати. Та і про майбутнє поповнення у “Шахтарі” не чути. Караваєв, Малишев, Танковський – нє?
Сумнівно, що хтось із висококласних футболістів готовий пакувати багаж та купувати квиточки до України. Євромайдан, Зима, що нас змінила та АТО (скільки все це може тривати?) довели, що багатьом легіонерам вищеперераховані події є чужими та байдужими. В принципі, в якійсь мірі їх зрозуміти можна, адже це не їхня війна. Тому . Тайсон, Бетао, Сілва, Едмар та ряд іноземців, які, хоча б, не пасивні стосовно атмосфери, в якій вони безпосередньо перебувають, заслуговують поваги.
Мотив для граців з-за бугра полягає в трьох речах – ахметівські гроші, імідж “кротів” (який куди ліпший, ніж у “Динамо” та усієї УПЛ) та Мірча Луческу, що має добротний авторитет. Чи вистачить цього? Мабуть, бо гігантська зп не змушує Берні так голосно скиглити, а Палкін не спить і фіаско з Матузалемом в пам’яті всього Донецька.
То як – інтернаціоналізм чи українізація?
