Всі чудово пам’ятають «Верес» в УПЛ. Зі скандалом туди потрапив і зі скандалом звідти пішов. «Займи шосту позицію в прем’єрці, віддай своє місце для ФК «Львів» та отримай путівку у Другу лігу» – forced male cum. саме в такій акції довелося взяти участь Народному клубу. Тоді їх почали обливати брудом, сміятися з керівництва, співчувати фанатам і передчасно хоронити у братській могилі клубів, які зникли з футбольної мапи України. Та рівненський клуб не розгубився, повернувся у рідне місце і розпочав свій шлях спочатку. Чи виходить це у них – зараз подивимося. Розберемо, так би мовити, всі аспекти життя НК «Верес» у Другій лізі.
Команда, зібрана з нуля
Атестат отримали – час збирати футболістів під емблемою «червоно-чорної» команди. Зрозуміло, що після рокіровки з ФК «Львів» у «Вересі» нікого не залишилося. Не знайшлося таких героїв, які б пішли з клубом у Другу лігу. Прогнозовано і прийнятно. Саме тому на зборах були невідомі вболівальникам «Вереса» футболісти. В основному – молодь, яка шукає собі клуб, з вірою у краще майбутнє. В цей період навіть не було сенсу когось запам’ятовувати, адже постійно хтось відходив та приходив. Ближче до початку чемпіонату склад було визначено і оголошено. Пам’ятаю, що більшість коментарів мали такий зміст : «Що це за ноунейми?». Колись були «ноунеймами», а тепер цих футболістів вболівальники щиро та палко підтримують.
https://www.youtube.com/watch?v=sR_egKK9LvI
Якщо подивитися на стартовий склад на початку сезону та зараз – він відрізняється. Спочатку акцент робився на молодь, але дуже швидко стало зрозуміло, що команді не вистачає досвідчених гравців. Такі з’явилися і молодняк потрохи почали “сплавляти”. До речі, у команду повернулися Борис Орловський, Олександр Логінов, Антон Яременко та Ярослав Рафальський, які ще раніше грали за «Верес» у Другій та Першій лігах. Був також Антон Котляр, але зараз він вже не у розташуванні клубу. Якщо вірити інформації на офіційних ресурсах, то його звільнили за повторне порушення спортивного режиму.
Наразі за «Верес» грають 20 футболістів. Якщо що, то ось посилання на заявку (прим.авт. – ще не встигли забрати Дмитра Заїкина та Антона Котляра). Поки ситуація така. Що чекає далі – невідомо. Це «Верес» і він цілком може після зимової перерви змінити половину складу. Так було раніше, а як буде цього сезону, поки можемо лише здогадуватися.
Головний тренер
Для молодої команди – молодий тренер. Футболістів «Вереса» зараз тренує 35-річний Олег Шандрук, який до цього був коучем аматорського клуб «ОДЕК».
У штаб «червоно-чорних» він потрапив ще на початку сезону, але у якості помічника головного тренера, яким на той час був Володимир Гоменюк. А ось тепер розберемося детальніше. Гоменюк не був першою кандидатурою. Спочатку на місце тренера мітили Сергій Ковалець та Юрій Бакалов (ще один привіт від ФК «Львів»). На сайті «Вереса» навіть запустили голосування, щоб вболівальники самі могли обрати коуча для своєї команди. Свіжо, цікаво, по-народному? Якби ж. Не забувайте, що це «Верес» і тут все не може йти за планом. І той і інший кандидат підписали контракти з різними клубами. Отакі справи. Керівництво не розгубилося і запросило місцевого тренера. Тут вже владу отримав Володимир Гоменюк.
Команду зібрали, тренера знайшли і тепер можна рвати всіх у Другій лізі. Рвали всіх на клоччя – спочатку одразу програли кубок, далі поступилися «Поділлю», «Поліссю», з «Нивою» із Вінииці зіграли 0-0. Після абсолютно невдалого старту тренер подає у відставку, а в.о. стає Олег Шандрук. Поразки були повністю закономірні. Команда не була ще зіграною, багато помилялася та малюнок гри лише будувався. Але буквально вже у другій грі під керівництвом Шандрука «Верес» нарешті прорвало і він розпочав здобувати очки.
Розігналися хлопаки та з останнього місця потрохи почали підніматися і опинилися на шостому (не беручи до уваги 13 тур). Якщо Народний клуб буде рухатися з такими темпами, то це хороший претендент на Першу лігу. Тим більше, що у групі А Другої Ліги щільність неймовірна. Важко вгадати, хто в кінці сезону буде «на коні».
Поле для тренування та база
Насправді це дуже цікава тема. Тренування проходять на сумнозвісному стадіоні «Авангард», який ніяк не дочекається реконструкції. Стан футбольного поля там доволі непоганий, якщо його не заливають дощі, тому тренуватися можна без проблем. Матчів там «Верес» не проводить, бо стадіон дійсно у аварійному стані.». То треба бачити, тому ось вам фото.
Давайте, запитайте, коли буде реконструкція. Моя відповідь: «Soon тривалістю у вічність». Щоб ви розуміли, перші обіцянки були у 2015 році. Тому, як писала Леся Українка: «Без надії сподіваюсь». Якщо серед вболівальників є любителі серіалу «Шерлок», то чекати нові серії для них ніколи не було проблемою.
Щодо бази, то тут ситуація значно краща. Багато говорилося, що гравці «Вереса» живуть у найкращих умовах серед команд Другої ліги і не тільки. Можна було повірити словам, але я особисто вирішила перевірити, як насправді поживають «червоно-чорні». Потрапити на базу виявилося доволі просто. Мені було достатньо написати Ірині Теслюк, комерційному директору клубу, та домовитися про день і час.
Сама база знаходиться у районі Рівного Новий двір, який, ніби відділився від шуму міста і живе тихим «заміським» життям. Добре, що існують Google-карти і мені не довелося блукати вулицями. На базі мене зустрів Богдан Говоровський (адміністратор НК «Верес»), дуже привітна та приємна людина, який провів екскурсію. Показали і розказали про все, що цікавило. Оскільки більшість футболістів роз’їхалися, мені вдалося зустріти не багатьох.
Хтось попивав чай.
А хтось відпочивав у кімнаті за ноутбуком.
До речі, саме такі умови у кімнатах футболістів. Дуже мило насправді і комфортно. Навіть на картини можна подивитися і насолодитися мистецтвом. Я б не відмовилася там жити, особливо після університетського гуртожитку.
Живуть, як ми бачимо, добре, а тепер ходімо шукати, де ж можна порозважатися. В кімнаті дуже швидко може набриднути.
Варіант перший. Можна пограти у більярд.
Варіант другий. Любите ловити рибу? Тоді гайда на ставок. Тут її багато. Можна влаштувати турнір з риболовлі.
Варіант третій. Покататися на гойдалці з адміністратором, милуючись ставком. Адміністратора можна замінити на тренера воротарів, футболіста чи клубного лікаря або ж загарбати гойдалку собі.
Варіант четвертий. Увага, доступний лише після матчів! Лазня. Хороший варіант, щоб відновитися.
Емоції від відвідування бази у мене лише позитивні. Дуже тепла та привітна атмосфера. Дійсно відчула оцю «народність» клубу. Про неї ми ще поговоримо. Після екскурсії я спілкувалася з працівниками клубу та футболістами. Випила смачної кави від клубного лікаря. Не кинули і провели аж до зупинки. Тепер я особисто переконалася, що футболістам надали дуже хороші умови. Самі ж гравці теж всім задоволені. Залишається лише грати та перемагати.
P.s. Відремонтуйте футболістам кавомашину. Не мучте хлопців 🙂
Вболівальники. Ті, що переживуть все
Ось ми і дібралися до найцікавішого – до вболівальників. Хто ж вони? Це люди, які дійсно живуть клубом. Вони пройшли з ним шлях від Другої ліги в УПЛ і повернулися назад у Другу. Люди, які не шкодували свій час та гроші, щоб їздити на матчі до Львова. Люди, які досі продовжують кататися на ігри «Вереса» у Млинів на стадіон «Колос», бо грати у Рівному не можна через стан «Авангарду». Люди, які постійно підтримують команду на виїздах.
Це вже велика «червоно-чорна» родина, яку об’єднує навколо себе «Верес». Їх не дуже багато, але головне не кількість, а якість. Не забувайте, що клуб грає у Другій лізі (ммм, мрія, а не футбол) та й не у самому Рівному, а у області. Вболівальники добираються туди машиною або ж автобусами, які організовує клуб. Одразу розповім вам про ціни. Квиток на футбол звичайному вболівальнику обійдеться у 50 гривень + 65 гривень на автобус, а члену кубу – 30+45 гривень. До слова, на останній домашній за автобус довелося всім платити 75 гривень, через підвищення цін на пальне.
Як вам такі розцінки? Так, на матчі УПЛ можна сходити і дешевше, а про Другу лігу тут навіть говорити не треба. Декого це відлякує, але, цитата: «Клубу потрібно заробляти».
На автобусі, традиційно, вболівальників доставляють туди за годину до матчу. Що дуже чудово, бо є час поспілкуватися, посидіти в альтанках та взяти участь в ритуалах, попиваючи пивко. Там навіть шашлички можна поїсти. А для любителів природи, спеціально біля стадіону є річка. Можна заспокоїти нерви у перерві між таймами.
Ті, хто не любить такі розваги, може почекати на стадіоні, подивитися передматчеву розминку команд, послухати музику, зробити для своїх дітей грим у кольорах «Вереса» та подивитись як змушують ультрас роззуватися, перед тим як зайти на стадіон, щоб нічого не пронесли. Ці перевірки, звісно, ніякого толку не дають, бо піротехніку постійно проносять.
Перед грою обов’язково на вболівальників чекає передматчева церемонія. Це дуже хороша ініціатива, яка задає атмосферу футбольного свята.
Протягом усього поєдинку вболівальники активно підтримують команду. Серед усіх вирізняються два формування – ультрас та LuckyFans. Перші – це чорний сектор, піротехніка, активна голосова підтримка.Других можна вирізнити по червоних футболках, фірмових кричалках та за атрибутикою власного виробництва. Вони навіть мають свою групу у Фейсбуці для спілкування та обміну інформацією, займаються благодійністю. У цій групі я віднедавна забанена. Журналісти «Брутального футболу» десь та й мають бути забаненими. Як же без цього?
Загалом в середньому на матчі присутні 800 вболівальників. Але існує тенденція, що з кожним матчем все менше і менше людей ходить на матчі. Це не заважає робити на стадіоні «Колос» класну атмосферу.
Після матчу футболісти в обов’язковому порядку підходять до вболівальників та дякують за підтримку. Футболісти постійно говорять про те, що вони ніде не відчували аж такої підтримки. Вболівальники з командою і в період невдач і в період тріумфу.
Народність «Вереса»: чи це реально?
Я не буду говорити про те, що було за часів львівського керівництва. Народності там точно не було. Беремо до уваги теперішнє. Команда повертається у Рівне і одразу шукає місцевих спонсорів. Клуб не хоче знову опинятися під владою однієї конкретної людини, а планує зібрати навколо себе багато спонсорів. Нехай вони виділятимуть невеликі суми, але якщо їх буде велика кількість, то цього вистачить на функціонування клубу. Також просять у міської влади виділити 8 мільйонів на розвиток. Ще одне джерело прибутку – члени клубу. Щоб стати одним із них потрібно заплатити річний внесок 200 гривень. Що є не надто продумано. Значно ефективніше, якби клуб запровадив щомісячні внески. Також варто відмінити «Серце «Вереса», до якого входять 3728 вболівальників, які станом на 20:00 21-го квітня 2016-го року встигли стати членами Народного Клубу, і тепер не сплачують ніяких внесків. Тоді у 2016 році довічне і безкоштовне членство звучало круто, а зараз розумієш, що це погана ідея. Втрачається частина фінансування.
Тепер перейдемо до ролі вболівальників. По-ідеї, має бути діалог між керівництвом та членами клубу, звітність щодо діяльності, право голосу. Стратегічні і організаційні питання клуб має вирішувати на Загальних зборах членів клубу та на Наглядовій раді. Вже давно ці збори не скликають, а про важливі рішення, уже прийняті, повідомляють на прес-конференціях. Керівництво ж не ховається десь, і ви можете без проблем їм написати чи зустріти на матчі, запропонувати свої ідеї щодо розвитку клубу або ж виступити з якимись претензіями. Щось буде прийнято до уваги, а щось ні. Щодо звітності про роботу, її як не було, так і немає. Та і робочого статуту, який би давав вболівальникам остаточне право голосу та унеможливлював повторення ситуації з ФК «Львів» – немає. Новий проект статуту існує, його запропонував один із вболівальників. Він навіть був викладений на розгляд, але подальших кроків не було.
Я можу навести лише один приклад у цьому сезоні, у якому вболівальники мали вплив на рішення керівництва. Згадайте скандал із футболістами «Вереса» та таксистом. Керівництво одразу звільнило їх за інцидент. Винуватці попросили вибачення. На спільній зустрічі вболівальників, керівництва і команди було вирішено, що якщо тренерський штаб та всі присутні не проти, то звільнених буде повернено.
Перейдемо до роботи з вболівальниками. Вона є і це вже добре. По місту розміщені різні тематичні білборди, були організовані навіть квести та забіги. Також існує програма лояльності «Я люблю «Верес», яка надає знижку 10% у різноманітних закладах області. І найулюбленіше – зустрічі футболістів із вболівальниками у різноманітних місцях.
У Народного клубу «Верес» є ще дуже багато недоліків. Потрібно працювати, вирішувати ситуацію зі стадіоном, залучати вболівальників, розвивати дитячий футбол, затвердити новий статут та формувати сильний та незалежний клуб. Та найбільша сила «червоно-чорних» – у єдності керівництва, футболістів, тренерського штабу та вболівальників. Як говорить Олексій Хахльов: «Разом-ми сила!». Будемо сподіватися, що у рівненського клубу все складеться якнайкраще і вони зможуть збудувати справжній Народний клуб.
Софія Дорощук, із Рівного, спеціально для “Брутального Футболу”
