Другий епізод секретного щоденнику “Мої нормальні моменти”
“Давай ще по одній”, – наполягав Едді пустотливо. “Але Едвард”, – відповів я, – “ніч наближається, і Міллі вже давно час спати”.
Я зиркнув поглядом на Джеймса Мілнера, але він як ні в arcoxia erfaringer. чому не бувало з’явився з пакетом “Крайоли” (магазин канцтоварів – прим. пер.), сів з товаром, який він бережно тримав у руках, поки ми з Едді розмовляли.
Я не можу підживлювати амбіції, тримати темп з кимось на кшталт Едді в моєму віці, але я вирішив більше не втрачати свого обличчя після того, як мої хлопчики капітулювали на “Vitality Stadium” днем раніше.
“Будь ласка, ще. Живемо тільки один раз!” І з цими словами ми приступили до розв’язання нашого третього кросворду Financial Time за вечір.
Ти можеш бути здивований, шановний читачу, чому я проводжу час відпочинку з тими, до кого, за логікою, мав би ставитися як до ворога, після того як вони зробили посміховисько з моєї дорогої Улли. Я знаю, про що ти думаєш, але це не має відношення до моєї дружини, “Улла” – це ім’я, яке я дав системі Gegenpressing (вмикання пресингу одразу після втрати м’яча. – прим. пер.).
Чому? Є широкий простір для порівняння між моєю тактикою та дружиною – вони сильні, довгоногі і, як відомо, в деяких випадках здатні змусити серце джентльмена битися швидше, ніж хода вантажного потяга. Спосіб іменувати тактику як коханець я підібрав після перегляду фільму “Тренер Картер” з Семюелом Лі в головній ролі. Я розумію Тоні П’юліса, який приймає подібний підхід, але я знаходжу Барбару досить виснаженою, гормональною та тією місіс, що потребує терпіння.
Важливо відзначити, що я не соромлюсь бути обманутим кимось на кшталт Едді. Така майстерність жвавості та динамізму на цих інфантильних плечах нагадує мене в молодості. Це тренери, які можуть поставити мене на вуха і смиренно нагадати, що я далекий від найяскравішої пастелі в коробці Міллі.
З тихим задоволення, яке я отримую від споглядання того, як молодий Едді збільшує свій менеджерський профіт може, може конкурувати лише той факт, що наша поразка в Борнмуті кидає виклик ЗМІ, які змальовують мою команду як фаворита.
Звичайно, мені б хотілося мати три пункти, але ще більше я хотів би відвідати Cavern Club (нічний клуб у Ліверпулі, де Beatles вперше мали виступ на великій сцені – прим. пер.) з великим глиняним кухлем пива та повести городян за собою активно підспівувати “You’ll Never Walk Alone”.
Але в той же час я хочу отримати сезон ФК “Ліверпуль” на DVD для того, щоб переглядати це як артхаусний фільм, що кидає виклик лінійному сюжету та нервує глядача в стилі Лавкрафта.
Я боюся, що повинен закінчити листування з тобою тут, дорогий читачу. Едді і я обіцяли полікувати Міллі та Джека Уілшира курячим бульйоном Nandos – наша зіркова рекомендація місцевого анголо-ліванського сплаву впала на глухі вуха.
Крім того, він збирається обдурити мене на 11 горизонталі – треба стежити за тим, що відбувається за моєю спиною. Я думаю, що можу похвалитися неперевершеною схильністю до кросвордів, коли я і футбол розходимось. Проте, я був би здивований, якби випуски Міллі займали стільки ж місця у його книжковій шафі, зробленої із червоного дерева епохи короля Едуарда, скільки вони займають у мене.
Із першою частиною щоденника можете ознайомитися ТУТ.
Джерело: FootballFanCast.com
Переклад Андрія Резніченка
