Наче в старі-добрі часи львівські автобуси, що курсують у напрямку стадіону “Україна”, були забиті вщерть. Львів знову почав жити футболом. Проте, скоріше за все, ненадовго…
Без сумніву, вболівальники “зелено-білих” продовжують, зважаючи на перетрубації у клубі, леліяти надію на те, що команда у новому сезоні засяє у всій своїй красі.
Однак варто зрозуміти, що львівська публіка, яка нагодована обіцянками про єврокубки і медалі, має далеко небезмежне терпіння. Так у багатьох вболівальників “левів” воно увірвалось наприкінці поєдинку із “Ворсклою”. Свист і негатив лунали із усіх-усюд арени. Хоча ще задовго до цього галичани у цьому турі очікували виключно на позитивний фінальний рахунок. Проте, все сталось зовсім навпаки.
Навіть Юрій Дячук-Ставицький, якого поталанило зустріти у коридорах стадіону, був далеко не в найкращому гуморі. А легендарний форвард “Карпат” Ігор Кульчицький, вболіваючи усім серцем за рідну йому команду, не розумів, що остання “виробляє” на полі.
Більше того, “карпатівцям” навіть не допомогла підтримка ультрас, що, звично, закликали гравців боротись до самісінького кінця. До слова, фани заредизайнили свою північно-західну трибуну у клубні кольори замість безбарвного бетонного несмаку.
Хочу сказати, що виглядає напрочуд красиво і ефектно. Також, стареньке табло заховали за величезним рекламним плакатом червоного кольору, використовуючи “львівський футбольний раритет”, як кріплення для нового. Однак, цифровий аналог принаймні поки не зумів зафіксувати першу домашню вікторію “Карпат” у цьому сезоні.
Так, полтавці, роздаючи післяматчеві коментарі, не приховували своєї радості, адже неочікували, за їхніми словами, на такий легкий поєдинок. Звичайно, що кулаками після бою не махають, але перший тайм назвати легким для гостей язик не поворухнеться. Вистачало гостроти і напруги як з однієї, так з іншої сторони. Проте все змінилось у другій сорокап’ятихвилинці – швидкий гол від Шарпара і “Карпати” підсіли. Важко сказати чому львів’яни вже у другому матчі поспіль по перерві не створюють жодних конструктивних дій, особливо, попереду.
Як варіант, жахлива фізична підготовка галичан, адже із швидкостями у “левів”, починаючи із хвилини так п’ятдесятої відчутні проблеми. Також до неї варто доплюсувати брак “зелено-білих”, який став одним із чинників успіху “Ворскли”. Згадайте, наприклад, друге взяття воріт господарів поля – Аркес у простій ситуації обрізається, а далі самі знаєте… Чудовий вихід підопічних Сачка в атаку, які цей епізод розіграли як по нотах.
Взагалі у гостей усі сили йшли на контрвипади і ешеловану оборону. У бій з останньою на допомогу Рібасу було кинуто Дебелка. Однак у тандемі, зважаючи на відсутність взаємопорозуміння, ці двоє показати нічого не зуміли. Хоча потуги були, але до атакувального футболу, який нам обіцяли на передсезонних зборах ще дуже і дуже далеко.
Хіба що його зародки можна побачити у перші десять хвилин гри, але не довше. На жаль, львів’ян від задуманої картини гри віддаляє брак майстерності і відсутність інтенсивності попереду, якої вистачає лише на десять-п’ятнадцять хвилин стартового запалу. А далі все планомірно випливає в нікуди. Сподіваємось, що поки.
Непогано себе проявив Карраскаль, який намагався показати львівській публіці свою чудову техніку. Проте у деяких епізодах відверто з цим перегинав, лізучи на трьох чи чотирьох опонентів, таким чином втрачаючи м’яча.
Звичайно, що тут далось взнаки хвилювання і зовсім юний вік. Проте немаловажливо, що хлопчина своїми діями змушував вибухати “Україну” аплодисментами. Проте й були випадки, коли на адресу новачка навпаки лунали непристойнощі через помилки і бажання зробити все самотужки. . Але, що немаловажливо, із всіх літніх трансферів саме колумібієць, незважаючи на незіграний повний тайм, виглядає найяскравіше, даруючи надію на світле майбутнє.
Також Хорхе дещо підсолодив поразку своїми автографами після матчу, не відмовляючи практично нікому.
Що стосуєтья команди із Полтави, то одним із найяскравіших гравців матчу став Ребенок. Павло увесь матч тероризував лівий фланг захисту “левів”, змусивши Серхіо Наварро, коли рахунок був не на користь львів’ян, робити заміну по позиції. Так на полі замість лівого захисника Османа з’явився Лобай, якого півзахисник полтавців теж без особливих проблем перегравав у швидкості.
Взагалі покидати стадіон люди почали ще з хвилини так вісімдесятої, але це були поодинокі випадки. А от після пропущеного третього голу із семи тисяч залишилось на своїх місцях значно менше половини. Більше того, залишаючи “Україну” ледь не кожен вболівальник повторював наче мантру: “Забийте їм четвертий”, “Грати не вміють!” і все у такому дусі.
Після матчу приємно вразив Дмитро Кльоц й інші гравці “Карпат”, які підійшли привітатись до вболівальників із обмеженими фізичними можливостями. За це їм величезний респект. Адже зважаючи на рахунок на табло зробити це було нелегко.
А декілька дітлахів, аби не сумувати вирішили самотужки пограти у “квадрат” на стадіоні “Україна”. До слова, виглядало не гірше, ніж багатостраждальний поєдинок між “Вересом” та “Олександрією”. Можливо, десь поміж них й була майбутня зірка українського футболу, хтозна.
Наварро називає себе оптимістом, щиро вірячи в успіх “Карпат”. Знаєте, йому хочеться довіритися. Бачачи його експресію у тренерській зоні під час зустрічі, чуючи його слова на прес-конференції, розумієш, що йому небайдужа доля команди. Небайдужа… на відміну від вищезгадної більшості львівських вболівальників, що неготові підтримати колектив у хвилину невдачі.
