Колись, не так давно, один уболівальник “Ювентуса” тонко підмітив: “Цього року в школу підуть діти, які не пам’ятають іншого чемпіона, крім Юве”. Якби “Ворскла” розпочала і наступний сезон з Василем Вікторовичем Сачко на чолі, то полтавські першокласники теж не уявляли б свій рідний клуб з якимось іншим тренером. Але, на жаль, у всього є свій початок і свій кінець.
Незабаром у “Ворскли” з’явиться новий головний тренер. У ЗМІ вже говорять про варіанти з Антоніо Конте і Лораном Бланом, а Жозе Моуріньо, навіть, за чутками, засікли в одному полтавському ресторанчику, де він смакував галушками і ознайомлювався з контрактом, який йому запропонували. Але це все вже другорядне. І вкрай неточно. Поки що виконуючим обов’язки головного тренера призначили Віталія Косовського. Суть в одному – Василь Сачко залишив свій пост.
Він очолював команду практично шість років (5 і 9,5 місяців). Пристойний термін. Скільки всього сталося в світі за цей час, навіть уявити важко. Здавалося б, ще зовсім недавно “ворскляни” запалювали в УПЛ з Миколою Павловим, але вже прийшов час прощатися і з його учнем. Період Сачко в “Ворсклі” був вкрай неоднозначним. Від падінь до зльотів, і навпаки. Команда могла видати потужний відрізок, а могла і провалювати матч за матчем. Зрештою, один з таких провалів і став крапкою в цій історії.
Як би там не було, саме з ім’ям Василя Вікторовича пов’язані головні успіхи полтавців у 21 столітті. Він зробив величезний внесок в історію клубу і як гравець, і як тренер. В голові у вболівальників давно вже вкоренилася думка, що “Ворскла” = Сачко, і ніяк інакше. Адже саме він став тим героєм, який допоміг клубу завоювати такий заповітний, і поки єдиний, кубок України у, вже далекому, 2009 році. Тоді ще нападник “зелено-білих” круто розібрався з “Металістом” у півфіналі, зробивши дубль у ворота харків’ян. А в фіналі забив єдиний, і вирішальний, гол, який приніс “Ворсклі” неймовірний тріумф над новоспеченим володарем кубка УЄФА донецьким “Шахтарем”.
Сачко несподівано очолив “Ворсклу”. Після невдалих періодів Євтушенко і Свистуна на чолі клубу, керівництво вирішило довіритися недосвідченому починаючому тренеру. Можна сказати, що так само несподівано Сачко і залишив команду. Навіть після весняного провалу і, як наслідок, невиконання поставленого завдання (Ліга Європи) здавалося, що всі залишаться на своїх місцях. Було схоже на те, що у тренера якийсь нереальний безмежний кредит довіри, і піде він тільки тоді, коли сам цього захоче. Адже приводи для звільнення були і раніше. “Ворскла” не вперше буде грати в другій шістці – ще в першому сезоні з новим форматом клуб не зумів вклинитися в боротьбу за єврокубки. А перед цим ще були вильоти в перших же раундах кваліфікації Ліги Європи. І якщо хорватська “Локомотива” несподівано виграла в Полтаві (2:3), то зі словацькою “Жиліною” вийшла справжня драма. Після гостьової поразки 2:0, Ворскла вигравала вдома 3:0 до останніх секунд, поки коментатор не почав зворотний відлік. 5,4,3,2,1… і полтавці знову пролітають повз заповітної мети. Загалом, причини для відставки тренера були, не було тільки бажання у керівництва робити глобальні зміни.
Поганих моментів звичайно вистачало, але не будемо забувати і хороше. Так, в позаминулому сезоні “Ворскла” не потрапила до першої шістки, зате виграла свій міні-чемпіонат у другій. Як результат – в кінці сезону музей “зелено-білих” поповнився кубком Престижу. Ну а вже через рік ніяких кубків не було. Їх замінили бронзові медалі. Історична подія для клубу, і для Сачко зокрема. Можна сперечатися про слабкість того чемпіонату і основних конкурентів, але чи не це головна риса нападника (нехай і в минулому) – опинитися в потрібний час в потрібному місці? Ця бронза відкрила для “Ворскли” двері прямо в груповий етап Ліги Європи. Як вони його провели – це вже інше питання. Але, наприклад, зуміли забити два голи “Арсеналу” на “Емірейтс”, чого в цьому сезоні не вийшло у тих же “Ліверпуля” і “Челсі”.
Прес-конференції Василя Сачко часто можна було передбачити. Там постійно звучали загальні фрази і твердження. Іноді це все доповнювалося скаргами на недостатнє посилення і відсутність стабільної виплати заробітної плати. Хоч і намагався тренер робити це якось завуальовано. Але, бувало, коли Сачко мав гарний настрій, він міг і пожартувати з журналістами. На питання про майбутніх новачків команди Василь Вікторович полюбляв відповідати щось в стилі “Мессі скоро під’їде, а з Кріштіану поки не можемо домовитися по грошах”. Так само і з футболом, в який грала його команда. Всі на світі клуби знали, як буде грати проти них “Ворскла”. Футбол вкрай простий і не сильно винахідливий. Але раніше це виливалося в пристойний результат, що для коуча був, безумовно, на першому місці. На даний момент і сама гра, і результат взялися разом за руки і покинули духовну столицю України. Дійсно, тут допоможе лише повне перезавантаження.
«Полтаву буду пам’ятати завжди. Тут пройшли дійсно кращі роки моєї футбольної кар’єри. Багато що можна згадати, але точно не буду робити цього сьогодні. Є час для самоаналізу, потрібно трохи відпочити. Упевнений, за час, що мені було довірено керувати тренувальним процесом “Ворскли”, зроблено чимало. Буду щасливий, якщо мій наступник про це колись згадає хоча б одним рядком. Низький уклін всім, хто був поруч з командою в роки мого тренерства: хлопцям з 22-го сектора, Автофанам, всім, хто при будь-якій погоді ходить на трибуни нашого стадіону підтримати команду. Їдучи з Полтави залишаю тут частинку свого серця, і обіцяю обов’язково повернутися», – Василь Сачко. Останнім часом багато вболівальників “ворсклян” бажали відставки головного тренера. Проте ось він пішов – і у всіх на душі з’явились якісь почуття смутку та теплої печалі.
Так чи інакше, це рішення піде усім тільки на користь. Тепер полтавський клуб і Сачко будуть розвиватись окремо. Їм обом явно є куди рости. Ця епоха підійшла до свого логічного завершення. Звісно, її не можна порівняти з епохами Сера Алекса Фергюсона чи Арсена Венгера. Але ж і “Ворскла” – клуб трошки скромніший, ніж “Ман Юнайтед” чи “Арсенал”. Досягнення, яких домігся Сачко на чолі команди – серйозні, незаперечні, і, багато в чому, колосальні. Вболівальники можуть тільки щиро подякувати тренеру за його вклад. Проте зараз, як писали на плакатах прихильники лондонського “Арсеналу” під кінець правління Арсена Венгера, можна сказати лише одне: “Thank you for memories, but it’s time to say goodbye”.
Ярік П’ятницький, “Брутальний футбол”
