Кажуть, що кожна дитина, котра народилась у Ліверпулі, ще змалку мусить зробити нелегкий вибір. “Ліверпуль” чи “Евертон” ? – ось питання всього життя. Мерсисайдське дербі є одним із найвидовищніших у світі – матчі за участю цих команд завжди викликають неймовірний ажіотаж у вболівальників. Жителі міста пишаються історією “ірисок”, та ще вище підіймають голову, згадуючи “скаузерів”. Та десь, у нетрях інфраструктури, забудов та музеїв є і такі, що підтримують АФК “Ліверпуль”.
Шляхом “Юнайтед”
У травні 2005-того року між Малкольмом Глейзером та прихильниками “МЮ” вибухнув скандал. Справа в тому, що американський бізнесмен-мільярдер прагнув остаточно прибрати клуб до рук та керувати ним одноосібно. Ясна річ, це не могло подобатись уболівальникам, котрі впливали на “кухню” “черовних дияволів”. Однак підприємець успішно придбав необхідні 75 відсотків акцій, перетворивши клуб із акціонерного товариства у приватне.
Між ультрас стався розкол, частина яких вирішила створити власний колектив. “БФ” вже згадував про “Юнайтед оф Манчестер”, головний принцип якого – йти назустріч фанату. АФК “Ліверпуль” теж підтримує цей вектор, втім клуб був заснований за спокійніших обставин. Поштовхом до появи стали сезонні абонементи “скаузерів”.
До слова, ціни на абонементи в АПЛ просто космічні. Абсолютний фаворит та важковаговик у цьому “амплуа” – лондонський “КПР”. Їй-Богу, не “Челсі”, “Арсенал” чи “МЮ”, а “КПР”! Найдешевший варіант – 500 фунтів, найбільш оптимальний – майже тисяча! Не дивно, що на Туманному Альбіоні постійно лунають слова критики з цього приводу, а середній клас дивиться футбол вдома на дивані.
Прихильники “Ліверпуля”, проклинаючи всіх і вся, не бажали миритись із такою перспективою. Через три роки після “народження ” “Юнайтед” на світ постав і АФК “Ліверпуль”. Назва красномовно свідчить про те, що ультрас не збирається остаточно розлучатися із “мерсисайдцями”, але такий вчинок спонукав замислитись Тома Хікса про його президентську діяльність. Про яку конкуренцію могла йти мова? Амбіції особливо не зашкалюють , бо основна мета – насолоджуватись футболом на стадіоні. Тобто можна глорити і за Стіві Джі з кухлем пива в пабі, і м’яча самому потім поганяти. Непогано.
Що не скажеш про “ЮОФ” – хлопці із Бері просто марять зустрічею із Луї ван Галом та компанією. Рівень клубу, звісно ж, слабуватий, але це ж “МЮ”! І якщо на полі . переможець очевидний, то за його межами не берусь прогнозувати. Надто вже багато образ на серці перших. Тому “ЮОФ” і справді грає з любов’ю та вогником у очах, мріє про еліту, аби довести “старшому брату”, що свято може бути і на його вулиці.
Коротко про головне
АФК “Ліверпуль” з 2008-го року стрімко прогресує. Історія не така насичена, але похизуватись теж є чим. Наприклад, 10 перемог поспіль, або два кубки Першого дивізіону впродовж 2008-2010 років. Зараз підопічні Пола Мура виступають у North West Counties Football League (9-тий дивізон країни) та перебувають на шостому місці, маючи у кишені 43 пункти. Середньостатистичний квиток – п’ять фунтів, стадіон – “Аrriva” – вміщує 3185 глядачів. Найрезультативніша перемога – 9:0 у матчі з “Сент-Геленс Таун” у 2008-мому, рекордна кількість глядачів – 738 осіб у 2011-тому. Основні кольори – червоний та білий.
Хочеш займатися футболом? Будь ласка! А от дивишся на Україну і мимоволі за серце хапаєшся. Ну чому?!!!
От дивишся на такі речі – і душу гріє. Все таки шарм в англійському футболі ще є.
