Репортаж з матчу “Ворскла” – СК “Дніпро-1”.
В керівництві УПЛ точно сидять переможці якогось сезону “Битви екстрасенсів”. Ні, серйозно. Справа в тому, що ще 1 серпня вони затвердили час початку матчу в Полтаві на 14:00. Майже за три тижні до його початку. І здавалося б, чи є здоровий глузд у людей. Нехай минулого разу, у матчі із “Зорею”, коли поєдинок теж починався о другій дня, хоча б була поважна причина – там Скрипнику потрібно було летіти в Німеччину терміново, тому, звісно, люди будуть сидіти під палючим сонцем, інших варіантів немає. Та на цей раз ніхто ніби не поспішав до аеропорту. Отже, є декілька причин такого мудрого рішення. Перша: екстрасенси з УПЛ заглянули в майбутнє і побачили, що 17 серпня в Полтаві спаде спека і буде пасмурна погода. Тому з чистою совістю поставили початок зустрічі на 14 годину. Друга: керівники прем’єр-ліги зранку трохи побігали з бубном, танцями і співами й нашаманили хмарну погоду в Полтаві. Малоймовірно, та теоретично можливо. Третя, найбільш реальна причина: телетранслятор домашніх матчів “Ворскли”, канали Футбол1/2, наполіг на стартовому свистку саме в таку ранню пору, щоб мати змогу показати в прямому ефірі всі заплановані матчі. Адже вони тепер транслюють більшість європейських топ-чемпіонатів, тому, щоб люди не пропустили такі захоплюючі поєдинки, як “Бордо” – “Монпельє”, полтавці нехай стартують в обід. А якщо ці самі телеканали таки б отримали права на показ матчів всіх команд УПЛ, як би тоді планували свою ефірну сітку? О 10 ранку починали б грати?
Ліричний відступ закінчився. Тепер його величність футбол. В цей день, як ви вже могли зрозуміти, погода в духовній столиці була пасмурною, на щастя для місцевих вболівальників. Сонце майже не показувалось з-поза хмар, а зранку ще й моросив невеликий дощ. Саме це врятувало людей, які обирали час початку гри, від всеможливих прокльонів від народу. На трибунах стадіону імені Бутовського зібралось 2307 глядачів. Взагалі, тут кожного разу збирається трохи більше двох тисяч – 2100 проти “Львову” в минулому турі і 2600 проти “Зорі” на старті чемпіонату. Стабільність – ознака майстерності. Хоча, якщо дивитись на відсоток відвідуваності від кількості населення міста, то “Ворскла” буде в лідерах, навіть вище “Динамо”. Але все одно картина виглядає сумною.
Полтавський стадіон – це місце, в якому фраза “У тебе спина біла” зовсім не є жартом. Якщо немає з собою газет/ковриків/покривала, ризикуєте додому піти з білими відтінками на одязі. Такі вже “чисті” сидіння на місцевій арені. Перед стартом зустрічі деякі вболівальники уважно вивчали програмки, які придбали в касах стадіону. Приємно, що такий олдскул ще залишається актуальним.
В стартовому складі полтавців вже вдруге поспіль опинився взятий в оренду півзахисник “Порту” Луізао. Він відіграв лише 1 тайм, адже отримав невелике пошкодження під кінець першої половини гри. Щодо складу “Дніпра-1”, то вперше в сезоні з перших хвилин вийшов Сергій Кравченко, який теж не дограє до фінального свистка, проте з іншої причини. Булеца вийде на заміну лише в другому таймі, а Супряги взагалі не опинилось в заявці гостей – пошкодення.
“Зелено-білі” могли пропускати вже на другій хвилині: Логінов пробив головою після подачі зі штрафного – кіпер господарів Ткаченко зреагував на удар впритул і зробив ефектний сейв. Вже через 5 хвилин “ворскляни” претендували на пенальті, але суддя вирішив, що Шехіч симулював та нагородив його жовтою карткою. Доволі суперечливий момент, контакт з ногою все-таки був. Шедевр міг вийти у Петровіча – він пробивав зльоту з лінії штрафної, проте дзвінко влучив у поперечину. Свою технічність продемонстрував і тренер полтавців Віталій Косовський, коли прийняв на груди м’яч, що вилетів в аут. За це він був нагороджений аплодисментами від місцевої публіки. Перший тайм так і закінчився безгольовою нічиєю при невеликій перевазі команди Михайленка.
Особливість домашніх матчів “Ворскли”: тут продають пиво на стадіоні, розносячи його поміж секторами в таких корзинках, як в будь-якому супермаркеті. Безалкогольне, наскільки я розумію. По 25 гривень за стаканчик. Дуже зручно для вболівальників, які не уявляють перегляд футболу без цього напою. Вони, час від часу, підкливають до себе продавчинь, допомагаючи гривнею рідній команді.
На секторах для ультрас обох клубів було десь трохи більше людей, ніж на останньому концерті Ель Кравчука, приблизно по 15 з кожної сторони (“Ель Кравчук: на чуть-чуть більше!”). І якщо вболівальники “Дніпра-1” весь матч активно підтримували свою команду, то тифозі господарів мовчали протягом всіх 90 хвилин. І вже далеко не вперше. Зрозуміло, що це не просто так. Проте чому на 22-му секторі збирається тепер така мізерна кількість людей, які ще й сидять в тиші – залишається загадкою. Меседж для керівництва?
Початок другого тайму порадував забитими м’ячами. Екс-гравець полтавців Чічіков вивів гостей вперед, замкнувши головою подачу Шаповала. Проте недовго дніпровська музика грала, недовго Михайленко танцював. Рівно через 4 хвилини Коломоєць відкрив лік своїм голам та зрівняв рахунок, ногою переправивши круглого в сітку після подачі-прострілу Пердути. Варто відмітити, що всі небезпечні моменти “Ворскли” все так само створюються після стандартів та подач-прострілів-навісів. Тіки-таку поки ще не завезли. Але рішення Косовського назавжди підняти Артура вище, на позицію лівого півзахисника, виглядає напрочуд вдалим та розумним. В атаці бразилець проявляє себе набагато яскравіше, ніж тоді, коли грав у захисті. Якщо це можна було назвати захистом.
70 хвилина: Шехіч отримує серйозну травму та покидає поле на ношах під оплески глядачів. Сподіваємось, що боснієць якомога швидше встане на ноги, його крик довго стояв у вухах. На заміну вийшов легенда клубу та улюбленець полтавців Павло Ребенок. У другому таймі команда Михайленка мало що продемонструвала конструктивного. Цей період пройшов під акомпонемент “зелено-білих”. Господарі частенько загрожували воротам “дніпрян”, та ніяк не могли вдруге пробити їхнього голкіпера. Під кінець поєдинку “Ворскла” навіть організувала міні-штурм, під час якого Мартиненко пробив головою в хрестовину воріт (після навісу, звісно ж).
Невідомо, що саме сказав арбітру Кравченко в одному з епізодів, але за свої слова півзахисник “Дніпра-1” отримав пряму червону картку. Сергій був відверто розлючений цим рішенням і виплеснув свою злість на підтрибунний тунель, вдаривши його ногою декілька разів. Це вкрай не сподобалось полтавським вболівальникам, які провели свого колишнього гравця гулом та декількома нецензурними жестами.
Найвеселіше на матчі було слухати тренерів команди. Ні, не тих тренерів, що сидять на лавці запасних, а тих, котрі сидять на трибунах. Вони, звісно, набагато краще читають гру та постійно активно підказують своїм футболістам: “Ребята, активней прессингуем в центре” або “По игрочкам! По игрочкам разобрали!”. Що б ми без них робили.
Фінальний свисток зафіксував нічию 1:1, яка, в принципі, стала логічним результатом того, що відбувалось на футбольному полі. Хоча полтавці з гіркотою згадують ті дві злощасні поперечини, для них все могло закінчитися інакше. Що ж, іноді рідні стіни зовсім не допомагають.
Вже згодом з’явилась інформація, що ультрас “Ворскли” забрали у фанатів “Дніпра-1” клубний прапор і шарф. Ультрас “ворсклян” після гри зупинили автобус з гостьовими уболівальниками і атакували їх, після чого забрали «трофеї». Причиною подібних дій могли стати образливі вигуки фанатів на адресу полтавців. Схоже в УПЛ з’являється ще одне принципове протистояння.
Ярік П’ятницький, “Брутальний Футбол”
