Нещодавно “Брутальний Футбол” розповідав про Аллсвенскан, який має шанс першим оговтатися від ковіду та стати на тверді ноги. Сьогодні зазирнемо в Китай — середовище, звідки ця зараза розповсюдилася світом. Не повірите, але азіати вигадали цікаву схему, до якої європейці так і не дійшли.
Можна з упевненістю сказати, що Китай став головним ньюзмейкером 2020 року. Коронавірус, епіцентром якого виявилося місто Ухань, заполонив увесь медіапростір і не відпускає донині — он днями Україна пробила чергове дно з майже 11 тисячами захворілих за добу. Що ж, шановне панство, вітаємо з рекордом! Ну-ну, й далі ходимо без масок/респіраторів та верещимо з кожного кутка, що ковіду не існує. Завдяки таким унікумам на стадіон підемо нескоро.
Що стосується самої Піднебесної, то там все нормально — принаймні, якщо ви затятий комуніст з головою, промитою наскрізь від нескінченної пропаганди. Заниження реальних цифр, висвітлення потрібних даних — цілком прийнятна практика, покликана полоскотати еґо сонцесяйного Сі Цзіпіна. “Прошла зима, настало лето — спасибо партии за это” — невмируща класика, еге ж? 90 тисяч інфікованих за весь період — нонсенс!
Водночас треба визнати: китайці дотримуються норм соціальної дистанції і затято воюють з будь-якими проявами хвороби. Картинка демонструє, що життя налагоджується на всіх рівнях, навіть у футболі. Так-так, не забуваємо, наш сайт, насамперед, про це. То що там у Китаї?
Суперліга серйозно постраждала і стала схожою на УПЛ
Добре відомо, що першість Китаю функціонує за системою весна — осінь. Передбачалося, що розіграш 2020 року розпочнеться у лютому, однак коронавірус діяв у режимі “Вы кто такие? Идите нахуй”, — ще в кінці січня було зрозуміло, що лихо неминуче. Китайська футбольна асоціація зметикувала швидко — підготувала пресреліз стосовно подальших кроків, зв’язалася з відповідними медичними органами та взялася намацувати підґрунтя. М’яко кажучи, це не допомогло — пандемія ширилася світом, змушуючи наново переписувати рекомендації.
Чиновники сподівалися, що чемпіонат стартує у квітні — ага, дзуськи! Кожне відтермінування супроводжувалося діалогом з ФІФА, поки Джанні Інфантіно не почав нагадувати Понтія Пілата. “Я умиваю руки”, або “викручуйтеся самі” не хочете? КФА наполягала на продовженні трансферного періоду, проте не була почута — як підсумок, клуби запросили мізерну кількість легіонерів. Масовий відтік не відбувся, проте ліга не дорахувалася якісних кадрів і втратила у привабливості, як дівчина, яка зняла вечірній макіяж і пуш-ап. Оце так сюрприз на ранок!
Проблеми з телеконтрактами і спонсорами, ставка на своїх гравців та невтішні звістки про ймовірне зникнення клубів — десь ми таке вже бачили. Що тут говорити, коли в травні одинадцять із шістдесяти чотирьох професійних клубів не пройшли ліцензування. І тут нічого дивного — треба пам’ятати, що переважна більшість тамтешніх команд залежна від корпорацій і медіагігантів. Труднощі у товстосумів — автоматичні труднощі у їхніх іграшок. Афера Сі Цзіпіна, який мріє про потужну лігу і перемогу на Мундіалі (де збірна востаннє виступала в 2002-му) ризикувала розвалитися за аналогією карткового будинку.
“Наші клуби навряд чи зможуть досягти сталого розвитку. Власники багато вклали, але мало заробляють. Це може бути згубним для китайського футболу. Ми сподівалися, що клуби на всіх рівнях зможуть приділяти увагу довгостроковому плануванню та раціональному управлінню. Тому, що буде захищати законні права та інтереси гравців, тренерів та персоналу, просувати професійний футбол”, — заявив президент КФА Чень Сююань (завбачливо перепрошуємо за наш ґуґлтранслейт).
Чи підтвердилися слова функціонера? “Ляонін Хувін”, триразовий чемпіон, володар азіатської ЛЧ-1990, фактично помножився на нуль — у ЗМІ просочилися новини, що в клубі припинилися виплати, з’явилися махінації з підробленими деклараціями, а власники почали шукати таких же жертв коронавірусу з надією процедури злиття. 23 травня КФА вижбурнула “ляонінських тигрів” на обочину — позбавила членства і прирекла на смерть.
Суперліга зробила те, що в Європі тільки прогнозувалося в теорії
Пам’ятаєте, як в АПЛ обговорювалася ідея організувати закритий чемпіонат в одному місті? Цікаве реаліті-шоу, правда ж? Ми так і не побачили подібний сценарій, зате він відбувається прямісінько зараз у Піднебесній. Вау!
1 липня КФА відрапортувала — 25 числа того ж місяця стартує довгоочікуваний розіграш Суперліги. Ще б пак, вимушена пауза тривала цілих п’ять місяців! Втім, Чень Сююань підкреслив — цього разу сезон, як ви зрозуміли, буде незвичним. Зазвичай першість проходить у два стандартні кола — шістнадцять команд рубаються між собою в рідних і чужих стінах.
Що придумав президент? Розбити учасників на дві групи по вісім клубів та розмістити їх у Сучжоу та Даляні — містах-мільйонниках, з належною інфраструктурою, розташованих на майже однаковій відстані від Пекіну.
Сучжоу надав три арени (“Куншан”, Спортивний центр Сучжоу та Олімпійський спортивний центр), Далянь — аналогічну кількість (“Цзиньчжоу”, Спортивний центр Даляня та юнацьку тренувальну базу “Даляня”).
- Сучжоу: “Шанхай СІПГ”, “Бейцзінь Ґоань”, “Чунцін Ліфань”, “Хебей Чайна Форчун”, “Ухань Чжоер”, “Шицзяжуан Евер Брайт”, “Циндао Хайню” та “Тяньцзінь Теда”.
- Далянь: “Гуанчжоу Евергранд”, “Цзянсу Сунін”, “Шаньдун Лунен”, “Шанхай Шеньхуа”, “Шеньчжень”, “Гуанчжоу Фулі”, “Далянь Про”, “Хенань Цзяньє” (ЯЗИК МОЖНА ЗЛАМАТИ!).
Заходи безпеки найжорсткіші — готелі, в яких проживають гравці, тренери і персонал, повністю відрізані від родин, братів, сватів, друзів, коханок та інших підкласів суспільства, причому самим футболістам заборонено покидати окреслені зони під загрозою санкцій і дискваліфікації. Як і належить, тести на COVID-2019 проводяться кожного тижня.
А який формат?
Кампанія поділена на дві частини. Перший, одноколовий етап передбачав чотирнадцять турів (з 25 липня по 28 вересня), впродовж яких суперники визначали між собою четвірку претендентів на чемпіонство, решта ж команд сперечалася за збереження прописки в еліті.
Наступний крок — схема плейоф (з 16 жовтня по 12 листопада). Тут дещо складніше — у вересні сформувалася загальна “чемпіонська” вісімка (“Шанхай СІПГ”, “Бейцзінь Ґоань”, “Чунцін Ліфань”, “Хебей Чайна Форчун”, “Гуанчжоу Евергранд”, “Цзянсу Сунін”, “Шаньдун Лунен”, “Шанхай Шеньхуа”) та ті, хто взяв участь у підсумкових голодних іграх (“Ухань Чжоер”, “Шицзяжуан Евер Брайт”, “Циндао Хайню”, “Тяньцзінь Теда”, “Шеньчжень”, “Гуанчжоу Фулі”, “Далянь Про”, “Хенань Цзяньє”).
Верхня вісімка, скажімо так, змагається у чвертьфіналі та півфіналі, після чого два фіналісти ведуть вирішальну битву за національне золото; суперники, вибулі на тій чи іншій стадії, повторно діляться на пари, б’ються за третє-четверте, п’яте-шосте, сьоме-восьме місця та розміщуються на відповідних сходинках. І все це відбувається формально вдома та на виїзді! Ох, як тяжко, без чергової порції кальянного диму не обійтися.
Схожа картина спостерігається “нижче” — спочатку триває битва у чвертьфінальному форматі, далі розподіл — на плейоф за дев’яту-десяту, одинадцяту-дванадцяту, тринадцяту-чотирнадцяту, п’ятнадцяту-шістнадцяту позиції. Т-а-а-а-а-к, робимо ще одну тягу. А там в хід ще й дідів самогон піде.
Завтра, 12 листопада, стане відомий чемпіон країни — трьома днями раніше “Цзянсу Сунін” та “Гуанчжоу Евергранд” встановили на табло 0:0. Напевне, буде заруба, “но проверять это мы, конечно, не будем”.
Постскриптум
Ну що тут сказати? Китайська Суперліга встала на ноги та радує футболом, нехай і в чудернацькій формі. Хоча чому чудернацькій? Якщо покопатися в історії, то це добре забутий варіант — до становлення професіоналізму ті ж першості Німеччини чи Італії проходили в режимі плейоф. Регіональні ліги, чули про таке? Сумнівно, що в майбутньому Піднебесна візьме чинний формат на постійне озброєння, але ж бачите — працює! От вміють люди вибиратися з найбільшої сраки, що може бути прекраснішим?
