Історія про агонію одного бельгійського клубу та його плани щодо відродження.
21 квітня на офіційному сайті “Локерена” було опубліковане звернення – рядки, наповнені сумом, засвідчили кінець існування клубу. Слова подяки, адресовані вболівальникам, тренерам, гравцям і всім, хто коли-небудь підтримував “триколірних”, щемили серце.
Днем раніше керівництво команди оголосило про банкрутство, але не попрощалось мовчки – меседж, закладений у повідомленні, був почутий всією країною та за її межами. Найприкріше те, що 22 червня ці ж люди планували святкувати знакову дату – п’ятдесятиріччя* “Локерена”. На жаль, доля пішла іншим шляхом.
На перший погляд, “Локерен” не відзначається чимось особливим – типовий провінційний колектив, який, до того ж, минулоріч понизився у класі. Яка різниця, що там коїться? Донедавна він борсався на дні другого дивізіону, що важко назвати видовищем, гідним широкого загалу. З іншого боку, колектив міг похизуватися глибокою історією, свого часу змагався на міжнародній арені, а у його складі запалювали такі зірки, як Ян Коллер, Влодзімеж Любанський та Гжегож Лято зі своєю фантастичною лівою. Зрештою, “Локерен” прийняв у свої лави Сергія Болбата – не кожний день пощастить працювати зі збірником України. А це про щось таки говорить.
Якщо вимкнути лірику, то приклад “триколірних” – показовий. Ми про це писали і повторимо знову – світ, зокрема футбольний, стоїть на порозі глобальної кризи. Процес розпочався – клуби зі скромними бюджетами неминуче зіткнуться з купою проблем.
В Бельгії вміють монетизувати футбол – скільки разів ми чули з екранів телевізорів, що УПЛ повинна переймати досвід Жупіле Про-ліги. Красива картинка, заповнені трибуни, маса пропозицій для аудиторії, відсутність ліміту на легіонерів – все це є і залишиться. Але, копнувши глибше, помітні шорсткості – неефективність менеджменту, борги й інертність структур, наділених владою. В сьогоднішніх умовах потрібно боротися за кожний клуб – як це роблять, наприклад, провідні представники Бундесліги. Фонд, організований “Баварією”, “Боруссією”, “Лейпцигом” та “Баєром”, створив подушку безпеки для маленьких команд – все чітко, злагоджено та дружньо, без всіляких “але” і “чому”.
“Брюґґе”, “Гент”, “Генк” чи “Стандард” – приємна оку вітрина. Але це не означає, що умовний “Васланд-Беверен” (ще один страждалець, який пройшов дев’ять кіл Данте) також продає вихованців десятками і отримує за це мільйони євро. Як і “Локерен”, з яким трапилося наступне:
- “Триколірні” набрали 20 очок за підсумками розіграшу 2018/19, посіли останню сходинку в турнірній таблиці і попрощалися з елітою.
- Виліт із “вишки” спровокував відтік інвестицій, втрату спонсорів і людських кадрів (ключові футболісти були продані, або пішли у якості вільних агентів).
- Коронавірус остаточно вбив зацікавленість можливих інвесторів та унеможливив їх пошук. Як висновок, гравці та персонал не отримували кошти більше чотирьох місяців – власне, кажучи, заслуженої зарплатні вони так і не побачили.
- Президент “Локерена” Луїс Ле Вріс проявив недбальство і байдужість, суміжну зі злочинністю – фактично кинув своїх підлеглих напризволяще. Замість того, щоб взяти ситуацію під контроль, функціонер кинувся рятувати власний бізнес.
Де Вріс – унікальний персонаж. Для того, щоб налагодити справи, йому б вистачило 4 мільйонів євро. Будучи агентом, він у лютому 2019-го прилаштував талановитого Рішайро Живковича в китайський “Чанчунь Ятай” за 3 мільйони, з яких рівно половину поклав у свою кишеню.
“Футбольні агенти – велике зло. Луїс Де Вріс особисто забрав 1,5 мільйони, а потім вішає всі біди на “Локерен”. Це нормально в такому бізнесі?”, – заявив політик Жан-Марі Дедекер у діалозі, присвяченому коронавірусу та його впливу на спорт. Авторитетний бельгійський журналіст Х’юго Кампс розніс очільника “Локерена” вщент: “Ха, Де Вріс – людина, яка створює більше шуму, ніж має грошей. Цей президент складений із зухвалості та поблажливості. Від позбавлявся від “Локерена” ще до кризи з коронавірусом. Він стверджував, що у нього була угода на 1 мільйон доларів з китайським партнером, але тепер він не може покинути країну через вірус. Маріонетка, шарлатан і бовдур”.
Якщо замислитися, то коронавірус – ідеальний привід, щоб здихатися непотрібного, збиткового клубу. Як зручно – можна прикритися пандемією, і мало хто почне докопуватися до істини. Наочний випадок – російський “Армавір”, чий власник охолов до команди і, скориставшись загальним шумом, тихенько і власноруч відправив “біло-оранжевих” в небесну лігу.
Схоже, що так думав і Де Вріс – біда в тому, що небайдужі фанати і ЗМІ притримувалися зовсім іншої думки. Луїс не вигадав нічого кращого, аніж сховатися подалі від журналістських очей, і з’явився на широкій публіці лише тоді, коли суд Дендермонде оголосив: “Локерен” – банкрут, рішення не підлягає апеляції”. І як відреагував президент?
“На превеликий жаль і на превеликий смуток, я мушу оголосити, що, незважаючи на наші зусилля, нам не вдалося знайти необхідних інвесторів”, – написав Де Вріс у соцмережах.
Ще до вердикту “Локерен” готував запасний план. Було очевидно, що спасіння не надійде, тож “триколірні” розробляли перевірену схему – шукали можливість об’єднатися з іншим клубом і жити у такій формі. Розглядалося декілька варіантів, і вибір випав на “Вігор Вюйтенс Хамм” – “сині” не так давно пробилися до третього аматорського дивізіону. Цей симбіоз вигідний всім – команди базувалися на відстані 15 кілометрів одна від одної, і новоспечений “ВВ Локерен” (потенційна назва, яка найчастіше трапляється в Інтернеті) з легкістю б продовжив грати на арені “Дакнам”. Нові кадри, “чиста” кредитна історія, спільні дії і славне минуле “Локерена” дасть імпульс для руху вперед.
Зараз цей проект огорнутий завісою таємниць (кажуть, що за нього взялася четвірка тамтешніх бізнесменів), але громадськість, звикла до таких перипетій, бачить лише плюси – у Східній Фландрії люблять футбол, та і діти матимуть де і чим зайнятися. Давід ван Хойвеген, колишній гравець “Гента” і нинішній спортивний директор “Хамма”, сповнений оптимізму: “Зв’язок між “Хаммом” і “Локереном” – хороший. Ми завжди продуктивно співпрацювали. Якщо об’єднаємо зусилля, то станемо першим номером серед аматорів”.
Чи станеться так, як наголосив ван Хойвеген – достеменно невідомо. Зрозуміло одне – “Локерен” шукатиме шляхи для свого відновлення. Головне, аби пандемія зійшла нанівець, і все це видалося страшним, та все ж таки сном. Феніксу властиво відроджуватися.
Гадали, що це все? Духопідйомна нотка, після якої ви спокійнесенько повернетеся до насущних справ? “Остенде” не пройшов ліцензування,”Андерлехт” наполягає, щоб клуби, які боролися на єврокубковій арені, ділилися виручкою та таким чином “допомагали ближньому”. “Стандард” вдався до маніпуляцій – заради дозволу на наступний сезон льєжці пригрозили готовністю понизитися до статусу аматорів. Ліга потупцювала на місці і пішла “червоним” назустріч – ніхто не прагне гучного розголосу і додаткових репутаційних ударів.
*– “Локерен” заснований у січні 1923-го, проте 1970-й став поворотним в історії “триколірних” – відбулося злиття з місцевим “Стандардом”. Та процедура врятувала обидва колективи від фінансового колапсу і зникнення з футбольної мапи Бельгії.
