Здоров, мужики! Привіт, дами! “Брутальний” мав за честь побувати на першому постковідному матчі збірної України, тож розповімо вам, як все відбувалось по той бік екрану. Адже така змога випала далеко не у всіх журналістів, які бажали потрапити на гру. Акредитаційні перепустки отримала обмежена кількість представників медій. Нові вимоги, нові правила.
Збірна України та Львів не бачились із червня 2019 року, коли за підтримки заповненої “під зав’язку” арени підопічні Шевченка перемогли Люксембург. Треба сказати, що і гравці збірної в межах табору національної команди також не бачили одне одного з часу, коли Бєсєдін приніс Україні нічию у Сербії. Вдуматись тільки: 10 місяців збірники не проводили матчів. З того часу встигли і Бєсєдіна відлучити від футболу, і Євро перенести, та і в принципі світ з голови на ноги перевернувся.
Ще перед “Ареною-Львів” ваш слуга (тільки бруталів, не всенародної партії) побачив стартові склади команд на гру. Чи було здивування появі дебютантів Тимчика і Михайліченка? Якщо чесно, то ні. Андрій Миколайович знає, що робить і завжди, на моїй пам’яті, начакловує склад так, як треба.
Перед отриманням акредитації (респект і подяка медіаофіцеру збірної Олександру Гливинському) на вході до “Арени-Львів” відбувалась обов’язкова перевірка температури. 36.0 вам, брутали! Далі учасників навколоматчевого кіпішу очікував ряд формальностей у вигляді заповнення листків із питаннями, чи хворів шановний (а) на коронавірус або контактував зі хворим. Отримавши недостовірну інформацію, журналістів пропускали на стадіон. Щоправда, потрібно сідати по місцях, дистанціюючись одне від одного.
Складно було бачити “Арену-Львів” без глядачів. Так тихо, так незвично і так сумно. Обміняв би свою акредитацію чи перебування на матчі за те, щоб на гру пропустили бодай 25 відсотків гладачів, які могли б зарядити команду на перемогу в найкращих львівських традиціях. Але ковідні часи дуже підступні. З сумного, власне, і розпочався наш матч. Вшанували пам’ять Антона (в народі Ашота) Худаєва, лікаря національної збірної України та “Металіста-1925”, який наприкінці липня покинув цей світ через ускладнення від корони.
Мабуть, футболісти ще не відійшли від хвилини мовчання, тому що у стартовий відрізок не могли зв’язати два паси докупи. Мовчазна атмосфера помітно гнітюче вплинула на футболістів – не йшло, не їхало. А “суфлер”, тим часом, теж не випускав пари з вуст. Дуже тихо та беземоційно Андрій Шевченко спостерігав за картиною на полі.
На 8-й хвилині розвиднілось: Руслан Маліновський розвернувся у центрі поля та під брутальний крик Ярмоли “стріляй!” зарядив свою “пушку” — мало того, що ледь не вбив Бодьку Павука, він ледве зламав ліву від голкіпера стійку. Важливий епізод, який пробудив дві команди.
Андрій Миколайович продовжував мовчати. Несподівано, та на його обличчі можна було прочитати спокій і впевненіть. Коуч випромінював переконання, що підпопічні виконують завдання на матч. “Спокійно, все йде за планом!”, хоч і граємо другим номером.
І справді установка швидко спрацювала — вже на 13-й хвилині. Коноплянка здорово розпочав атаку в опорній зоні, продовжив її шикарний пас Маліни у вільний простір між Цубером та Родріґесом на Тимчика. За мить Олександр розірвав правий фланг: спершу пробив по воротах, згодом сам підібрав і швидко віддав на Ярмоленка, який, наче Льоха з двору, на ізі п’ятою закотив снаряд у сітку. Ефектно!
Стало тільки трохи спокійніше за результат, як Андрій П’ятов вирішив подарувати суперникам нагоду, невдало вибивши м’яч просто на ногу суперникам. Головний нарешті прокинувся і “напхав” голкіперу за епізод. П’ятову є сенс задуматись: позаду у нього “виросли” Лунін та Бущан, які радо скористаються кожним ляпом колеги. А у 36 років важкувато “відбивати” назад місце в основі, особливо, коли конкурентом є чемпіон світу серед молоді і другий голкіпер “Реалу”.
Далі була рука Миколи Матвієнка у карному майданчику. На щастя чи на жаль, VAR не використовується у Лізі Ніцій. На що, забігаючи наперед скажемо, трохи скаржився головний тренер збірної Швейцарії Владимир Петкович на пресконференції. Конкретно в цьому епізоді арбітр був у вигідній позиції і все бачив добре.
На 37-й хвилині матчу довелось побачити лондонське дербі “Вест Гем” vs “Арсенал”: Ярмоленко відтягнувся назад, вслід за атакою суперників, яку вів капітан та лідер Ґраніт Джака. Той спокійно хитнув Ярмолу і без жодних проблем розібрався зі своїм візаві — 1:0 на користь “канонірів”. В цілому Джака був прекрасним у першому таймі. Істинний лідер та капітан швейцарців. На полі почував себе, як риба у воді — якісно розпочинав атаки, відпрацьовував в обороні та добре (на правах капітана) захищав своїх гравців у разі проблем із рефері, який того вечора давав грати.
Тільки я задумався про те, що поле “Львів-Арени” у робочому стані, незважаючи на довгу перерву, як у наші ворота прилетіла гармата. Гаріс Сеферович наважився на дальній удар і не прогадав — Андрій П’ятов не встиг зреагувати на епізод, зробивши пізній стрибок. З іншого боку, звертаємо увагу на різких і вправних діях Сеферовича, в додачу із сильним прицільним ударом. Дещо нагадав гол Дзамбротти у наші ворота у чвертьфінальному матчі Чемпіонату світу 2006 року.
У перерві матчу “додав масла” мій творець. Набравши тата заради коментаря по той бік екрану, я отримав детальний розбір польотів. Коноплянка, якому прилітало зі всіх фронтів, вже би зав’язав з футболом після почутого. І дійсно Женя відіграв стабільно. Стабільно погано. Отримавши інформацію про те, що трьох гравців треба вже міняти, я одразу подякував за аналіз і повернувся на медійну трибуну. До речі, працювало правило тільки трьох замін. Не п’яти.
Другий тайм розпочався так само, як і перший. На стадіоні була майже мертва тиша. За виключенням одного. Андрій Столярчук — коментатор матчу, викладався на всі 100. І складалось враження, що через цю тишу футболісти чули навіть коментатора. Дуже голосно та емоційно той реагував на події на полі. Ну, а як інакше?
Час йшов і в голові виникло питання: “Фоменко, а де заміни”? І ось благословення: Роман Яремчук готовий замінити Євгена Коноплянку. Так само на фланзі, зі зміщенням у центр при атаці. Матч проти Португалії пам’ятаєте? Ну ось.
Та мало не на фарт сталась заміна, бо Швейцарія ледь не вийшла вперед. Ну й пронесло! Рубен Варґас, охолонь! Все нормально, досі 1:1.
Гра зупинилась на декілька хвилин. Стало зрозуміло, що матч виграє той, хто все ж заб’є. Слава Богу, це зробив Олександр Зінченко. І який м’яч забив Зіна! Цукерочка. Із трибун від журналістів лунала тільки повага. І не просто за гол, а за те, кому його присвятив автор. Спочивай з миром, Ашот Худаєв.
Після матчу Саша поклявся своїми білосніжними зубами, що бив, а не подавав. А WhoScored оцінив його дії і назвав найкращим гравцем матчу.
Швейцарці стомились. Інтенсивна гра в першому таймі вплинула на команду, підтримувати високий темп і пресинг наші суперники більше не могли на тому ж високому рівні. Натомість в українців залишились сили на те, щоб перекрити грамотно зони і вдало відзахищатись. Не даремно Шевченко просить клуби віддавати гравців швидше у збірну. Відчувається, що команда викладається на тренуваннях і засвоює тактичні вимоги наставника.
На 84-й хвилині головний хотів зробити ще одну заміну. “Андрюха, ти впорядку?”, — звернувся до автора першого забитого м’яча у матчі. Той у відповідь: “Так, все топ”. Звичайно, що топ. Адже ти, Андрюха, вийшов на на перше місце за системою “гол + пас” (38 +20) за збірну України. Обійшовши того самого Шевченка, у якого (48+9) — 57 результативних дій.
Фінальний свисток. Хух. Перший пішов! Безпрограшна серія команди номер один триває, хоч ми уже апрґрейднулись на суперників елітного ешелону. Востаннє ми програвали ще словакам у листопаді 2018 року. Хай так триває і надалі.
На пресконференції Владимир Петкович похвалив збірну України, сказавши, що команда заслуговує на ті результати, які здобуває. Сперечатись не будемо.
У свою чергу Андрій Шевченко подякував підопічним за гру. Тренер підтримав Євгена Коноплянку, якому, за його словами, він і надалі продовжує довіряти. Також тренер теплими словами відзначив дебютантів. Нові обличчя здорово вписуюються у склад. Сподіваємось, оновлення триватиме з таким же успіхом.
І пам’ятайте: футбол по телевізору дуже, дуже і дуже сильно відрізняється від побаченого на стадіоні. Тому при першій нагоді FUCK TV and go to the stadium!
А у мене все. Дякую за увагу. Будьте сильні та здорові!
Максимів Василь, спеціально для “Брутального Футболу”
