Сьогодні у рубриці «Зірки 90-х» матеріал про швидкісного голандського вінгера, догнати якого у полі на рубежі століть було майже нереально.
Марк Овермарс народився 29 березня 1973 року в нідерландському містечку Емст. Жага швидкості у ньому почала проявлятись з юних літ – Марк захоплювався мотокросом і навіть випросив у свого батька дитячий мотоцикл, аби серйозно займатись цим видом спорту. Але літо 1978-го року кардинально змінило пріоритети малого – він дивився трансляції футбольного чемпіонату світу в Аргентині і вперше побачив фантастичну гру Йогана Круйфа. Після цього Овермарс твердо вирішив, що гратиме так, як його кумир.
Старший брат Марка Едвін був професійним футболістом, грав у команді «Гоу Ехед Іглз», однак через важку травму рано закінчив кар’єру і багато часу присвятив, аби навчити малого Марка основам футболу. Уроки старшого брата надаремно не минули, і вже у 6-річному віці Овермарс-молодший став грати в юнацькій команді клубу другого нідерландського дивізіону «СВ Епе».
За кілька років Марк вже був гравцем клубу свого старшого брата «Гоу Ехед Іглз», а в 17-річному віці підписав професійний контракт з командою Ередивізії «Віллем ІІ». За цей клуб Овермарс відіграв один повноцінний сезон, забив один гол, але його вибухова швидкість, стрімкі флангові проходи і якісні паси змусили звернути увагу на молодого вінгера гранда нідерландського футболу «Аякса». Недовго роздумуючи, Марк погодився на перехід до стану амстердамців, де колись грав його кумир Круйф.
Перший же сезон у складі «золотого покоління» молоді Луї ван Галя став для Овермарса надуспішним – півзахисник був незмінним гравцем основи, а в кінці сезону отримав нагороду найперспективнішому молодому гравцеві Нідерландів. Не забарився і виклик до лав національної збірної, і у лютому 1993-го року Овермарс уперше вийшов на поле в помаранчевій футболці в грі проти збірної Туреччини. Свій дебют реактивний Марк відзначив голом уже на 5-й хвилині після виходу на поле.
На чемпіонат світу 1994-го року в США Овермарс вже їхав повноцінним гравцем основи «Ораньє» – він зіграв усі п’ять матчів того мундіалю, завершивши виступи у чвертьфіналі, де Нідерланди поступились майбутнім чемпіонам світу – бразильцям.
У 1995-му році «золота молодь» амстердамського «Аякса» засяяла на всю Європу – команда ван Галя стала чемпіоном Нідерландів та володарем національного кубка, а також тріумфувала в Лізі чемпіонів, слідом додавши до клубної скарбниці ще й Суперкубок УЄФА із Міжконтинентальним Кубком. Вклад Овермарса в усі ці звитяги був суттєвим – швидкісний фланговий півзахисник регулярно терзав оборону суперників, розганяв атаки своєї команди, відзначався великою кількістю гольових пасів, як з гри, так і зі стандартів, забивав важливі для «Аякса» голи в Кубку Нідерландів та у Лізі чемпіонів.
Однак, напередодні Євро-96 Овермарс отримав серйозне ушкодження, яке вибило його з гри на півроку, та позбавило можливості взяти участь в фіналі Ліги чемпіонів та європейському форумі («Ораньє» виступили на тому Євро не надто вдало, закінчивши свою переможну ходу у чвертьфіналі).
У той же період амстердамська «кузня зірок» розпочала поступовий розпродаж своїх провідних виконавців – більшість із них (зокрема, Едгар Давідс, Патрік Клюйверт, Будевейн Зенден, Мікаель Райцигер, Нванкво Кану) поїхала до Серії А, брати де Бури – до «Барселони», а Марка Овермарса зацікавив своєю пропозицією клуб англійської Прем’єр-ліги – «Арсенал».
Овермарс у традиційному стилі – стилі надшвидкісного боліда – увірвався на англійські поля, і посприяв успішному сезону «гармашів» – чемпіонство та Кубок Англії в дебютному для Марка сезоні на Туманному Альбіоні. Овермарс у тому сезоні відзначився 12-ма забитими м’ячами і сформував крутий атакувальний дует із своїм співвітчизником, а також близьким товаришем Деннісом Беркампом.
Влітку 1998-го року Овермарс та Беркамп у ранзі чемпіонів Англії поїхали разом зі своїми партнерами на Єлисейські поля – здобувати чемпіонство світу для усієї Голандії. Зіркова команда під проводом Гуса Хіддінка дійшла до півфіналу, Овермарс відзначився одним забитим голом, але в півфінальній грі проти бразильців участі не брав через ушкодження. Нажаль, «Ораньє» поступились у серії післяматчевих одинадцятиметрових ударів, а «втішний фінал» – матч за третє місце, програли збірній Хорватії. Таким чином, бронзові медалі Мундіалю 1998-го року стали першим і єдиним вагомим здобутком Овермарса у складі національної збірної.
Після повернення з чемпіонату світу, Овермарс й надалі продовжував тішити вболівальників «Арсенала» креативною і результативною грою, однак два наступних сезони «гармаші» завершували на другій позиції в чемпіонаті – потужної чемпіонської ходи набрав «Манчестер Юнайтед».
Взимку 2000-го року Марк повідомив керівництво «Арсенала», що має намір залишити клуб. Тим більше, креативним вінгером зацікавилась «Барселона». Однак, цінник в розмірі 20 млн фунтів, який вивісив Арсен Венгер, дещо відлякував каталонців. До літа того року, під час якого Овермарс продемонстрував феєричну гру у складі збірної Нідерландів на «напівдомашньому» Євро-2000. «Ораньє» знову дійшли до півфіналу, і знов поступились по пенальті, але Овермарс зіграв дуже яскраво, відзначившись двома м’ячами на тому чемпіонаті.
По завершенні Євро, керівництво каталонського суперклубу довго не міркувало, і виклало за Марка необхідну суму коштів, а сам Овермарс став найдорожчим голандським футболістом в історії.
У складі «Барселони» Овермарс провів 4 сезони, потрапивши у складний період – каталонці не могли знайти свою гру, часто змінювали тренерів, фінішували у Примері нижче другого місця. Сам Овермарс грав на пристойному рівні, відзначався голами та асистами, однак наслідки старих травм змусили його завершити кар’єру гравця у 2004-му році.
Тоді ж Марк закінчив виступи за національну збірну. Всього у помаранчевій футболці Нідерландів Овермарс відіграв 86 матчів та забив 17 голів. Він також став наймолодшим гравцем в історії Нідерландів, який досяг відмітки у 50 матчів за збірну. Фінальним акордом для Марка став Євро-2004, у якому голандці традиційно дійшли до півфіналу і традиційно поступились – цього разу господарям турніру, збірній Португалії.
У 2008-му Овермарс ненадовго повернувся у великий футбол, . однак його вистачило лише на один сезон в складі свого першого професійного клубу «Гоу Ехед Іглз». Після цього Марк остаточно закінчив з футболом, граючи хіба що у виставкових матчах та прощальних іграх своїх товаришів.
У 2011-му році Марк Овермарс став тренером форвардів «Аякса», а з літа 2012-го року є технічним директором «Аякса». Також Марк не покидає мрії попрацювати колись і в «Арсеналі».
«Я давно зрозумів, що тренерська робота – то не моє. А те, чим я займаюсь зараз – скаутські функції, трансфери, контракти – мені дуже подобається. І для мене не стало б сюрпризом, якби мене запросили зайнятись тією ж роботою в «Арсенал».
Може колись ця мрія Овермарса здійсниться, але навряд чи вболівальники «гармашів» отримають від «кабінетної роботи» Марка більше задоволення, аніж від його реактивних проходів флангами, результативних ударів і філігранних пасів на швидкості, якій позаздрили би гонщики в комп’ютерній грі Need for Speed.
