“Брутальний Футбол” вітає Давіда Нереса на українській землі та, надихнувшись цим трансфером, розповідає про того самого бразильця, який викликає гикавку у всього керівництва “помаранчево-чорних”.
Прибуття Давіда Нереса до України стало непересічною подією — давненько у нашому болоті не водилася рибина такої ваги. Дворазовий чемпіон Нідерландів (стільки ж національних кубків), фіналіст Ліги Європи (2016/17) та півфіналіст Ліги чемпіонів (2018/19) — погодьтеся, регалії змушують зняти капелюха.
Скептики, звичайно, будуть бризкати слиною: вказувати на травматичність (з моменту переходу в “Аякс” бразилець пропустив 355 днів, або 35 матчів) та конфліктність (Ерік тен Хаг недовго цяцькався з підопічним і відправив протирати шорти на лавці).
Все так, але є одне але (цитуємо класиків) — 12 мільйонів євро. Сума, що змушує аплодувати навіть фанатів із ворожих таборів; мовляв, менеджмент “Шахтаря” — молодці, витратили небагато (два роки тому футболіст оцінювався в 45-60-70 мільйонів євро) і однозначно посилили склад.
З ось цими 12 мільйонами євро Нерес автоматично опинився у десятці найдорожчих придбань в історії “Шахтаря”. Очі автоматично “біжать” догори: Матузалем, Вілліан, Тете, Фред… І ось він, наш сьогоднішній герой — БІрнард, як бразильця в етері називав Андрій Малиновський.
***
Влітку 2013-го “Шахтар” провів насичену трансферну кампанію. Були придбані Олександр Воловик (4 млн євро), Факундо Феррейра (7 млн євро), Веллінґтон Нем (9 млн євро), Фернандо (11 млн євро), Фред (15 млн євро) та Бернард (25 млн євро). Вийшло 50/50 — якщо Воловик одразу травмувався і програв конкуренцію, то Феррейра “набив” пристойну статистику; Фред та Фернандо теж не підвели (дарма, що останнього продали в “Сампдорію” дешевше — за 8 млн євро).
Бернарду малювали прекрасне майбутнє: переможець Кубка Лібертадорес-2013, друзяка Роналдінью та Неймара, кандидат до лав збірної та, зрештою, володар Кубка конфедерацій. Шалений потенціал та піар зробили свою справу — Палкін та Ко пішли на рекорд.
Чи виправдав футболіст очікування? Тверде “ні”. Любителі цифр можуть зауважити: 28 голів та 35 асистів у 157 зустрічах — не така вже й жахливо для вінґера. Воно то так (періодично латиноамериканець відзначався надважливими результативними діями — наприклад, проти “Феєнорда”, “Манчестер Сіті”, “Гента”, київського “Динамо” і луганської “Зорі”), але хіба все вимірюється саме у такій площині?
Бернард не продемонстрував жодних лідерських якостей і увесь час виглядав тим, хто не хоче виступати саме у “Шахтарі”. Тут немає претензій до клубу, просто нападник виявився не двигуном, а “лівою” запчастиною, з якою треба погратися, вилаяти і копнути ногою, перш ніж вона заведеться. І це на тлі гіперактивного Тайсона, що не марнував шанси і в підсумку вказав співвітчизнику на закономірне місце.
У січні 2015-го Бернард зізнався, що бідний та нещасний:
“Я нещасливий у клубі, у складі якого зараз знаходжусь, і хочу, щоб це ясно розуміли. Кожне трансферне вікно я маю пропозиції, але “Шахтар” їх не приймає. Однак контракт не вічний, так що я повинен продовжувати працювати, і потрібний час прийде. Незалежно від того, щасливий я чи ні, потрібно працювати і поважати клуб”.
Мірча не пропустив “закид” повз вуха і пояснив все єство Бернарда:
“Бернард повинен доводити на полі, що він чоловік. А зараз він тільки плаче та приходить за грошима. Усі хотіли б так страждати, отримуючи 300 тисяч євро на місяць.
Гравець, насамперед, повинен дотримуватися контракту, який він підписав із “Шахтарем”. Я не хочу, щоб вони любили клуб. Нехай люблять “Ґреміо”, “Інтернасіональ” або “Атлетіко” Мінейро, але якщо вони отримують зарплату в “Шахтарі”, то мають викладатися у цій команді якнайбільше”.
Плач, порушення режиму (несвоєчасне повернення з відпустки, постійні запізнення на тренування), спроба розірвати трудовий договір через війну, напружені стосунки з Містером — у цьому весь Бернард. Він не особливо форсував відхід зі стану “гірників”, як умовний Тайсон (людина в туалеті ховалася!) і терпів до 2018-го. А там вигулькнув варіант з “Евертоном”.
***
“Іриски” — не єдині, хто претендував на вільного агента. Принаймні, на це вказували газетярі — Бернардом нібито цікавилися “Мілан”, “Інтер”, “Монако”, “Вест Гем”, “Бенфіка”, “Челсі”, “Лаціо” та ще кілька клубів із Азії. Та і 25 років — наче не остаточний вирок.
Мерсисайдці не образили у фінансовому аспекті — запропонували угоду до 2022-го та більше 6 мільйонів фунтів стерлінгів щорічно. Насправді серйозний кеш — за різними оцінками бразилець стабільно входив до п’ятірки найбільш оплачуваних гравців “Евертона”. Який широкий жест благодійності.
Водночас Бернард не надто врізався у пам’ять (хіба що двома хайлайтами — проти “Вест Гема” у жовтні 2019-го
та переможним пострілом у ворота “Тоттенгема” в Кубку Англії 2020/21).
Він видав непоганий сезон 2018/19 (36 матчів, 2 голи, 4 асисти; 2308 хвилин, 9 місце за цим показником у складі), проте з кожним роком скочувався вниз, поки Карло Анчелотті не запихнув бразильця на дальнє тло.
Британська преса, ласа на критику, не сильно чіплялася до Бернарда — їй він видався “неклікабельним”, замкненим у собі персонажем. Це логічно — “Евертон” обмежувався лаврами середняка і не розонував у очах громадськості, а сам футболіст не робив нічого екстраординарного, щоб на нього дивились всерйоз.
В січні 2021-го ЗМІ пов’язували майбутнє Бернарда з Об’єднаними Арабськими Еміратами (і навіть донецьким “Шахтарем”), влітку долю виконавця вирішив Рафаель Бенітес. Вірніше поява Демарая Ґрея та Андроса Таунсенда, на яких планувалося зробити ставку.
***
В сезоні 2020/21 Бернард провів лише один повний матч в АПЛ — проти “Манчестер Юнайтед” (причому вразив ворота Де Хеа). “Евертон” відмовчувався, однак відхід бразильця був неминучим — зрештою, у липні 2021-го “Шарджа”, учасник Про-ліги ОАЕ, оголосила про трансфер гравця.
Що цікаво, “іриски”, на відміну від “Шахтаря”, збагатилися на 1 мільйон євро — саме стільки заплатила арабська сторона. Хоча англійці все одно залишилися незадоволеними — згодом “виплила” інформація, згідно якої ліверпульці могли заробити в дев’ять разів більше, але якогось біса відмовили “Аль-Насру”.
Що за “Шарджа” і з чим її їдять? Амбітний, та все ж середняк, який у випадку параду планет може на щось претендувати (у 2019-му “королі” таки тріумфували в Про-лізі). Загалом це третій-четвертий-п’ятий клуб чемпіонату (прямо зараз йде четвертим, відстаючи від “Аль-Айна”, яким керує Сергій Ребров, на 7 очок). Ну і, ясна річ, це — типове звалище “збитих льотчиків”, непотрібних європейському футболу. Крім Бернарда “Шарджа” прийняла під своє крило Веллітона, відомого виступами за московський “Спартак”, Лулінью (легенда FIFA 08), там же свого часу грав Сідклей, суперзірка київського “Динамо”. Світ тісний.
Хто Бернард для “Шарджі”? Transfermarkt вказує, що вінґер — найдорожчий актив колективу (4,5 млн євро). Треба сказати, що яким би не був гравець, у нього прекрасний агент — інакше не назвеш 12 мільйонів євро, що латиноамериканець отримує за дворічним контрактом. Овва!
І? Бернард і тут не вражає. Якщо вірити статистично-аналітичним агрегаторам типу SofaScore чи WhoScored, бразилець демонструє посередній футбол.
В 15 матчах він записав до активу 3 голи та 2 асисти; тут ми бачимо сенс говорити про цифри, адже виконавець, яким позиціонувався Бернард, повинен у такому середовищі кардинально впливати на результат. Його конкурент по позиції, — Кайо Лукас, пережований і виплюнутий “Бенфікою”, — у цьому сезоні “наколотив” 7+4. Відчуйте різницю.
***
Який висновок? Здається, Бернард ідеально б підійшов на головну роль кінострічок “Поворот не туди” та “40-річний незайманий” — у вересні хлопцеві гримне 30, а в нього досі не виросли яйця. В 2018-му нападник щедро поливав брудом “Шахтар”, хоча це насамперед слід робити стосовно “Атлетіко” Мінейро — в 2013-му клуб шукав фінанси, а Ринат Ахметов банально дав найбільше. Враховуючи готовність “помаранчево-чорних” ПРОДАВАТИ, відхід ряду футболістів до топів зі світовим іменем (Фернандіньо, Вілліан, Дуґлас Коста тощо), рюмсання Бернарда — недоречне і смішне.
Водночас очевидно, что універсал любить гроші та просто махнув на все, аби себе забезпечити. Насправді у цьому немає нічого поганого (давайте не будемо лицемірами), але треба усвідомлювати ризики і ціну. Бернард терпляче чекав завершення контракту з “Шахтарем”, обрав “Евертон”, готовий викидувати 6 млн фунтів у повітря, і бозна-що із ОАЕ. Зате з мішком валюти.
На жаль, найдорожчий гравець в історії “Шахтаря” вже ніколи не буде хорошим спортсменом. Він ним і не був, бо не став справжнім чоловіком, сповненим рішучості і бажання робити правильні речі.