В італійській Серії А масовий флешмоб: провідні клуби країни змінюють головних тренерів. “Інтер” вже підписав контракт з Антоніо Конте, що вкрай не сподобалося вболівальникам “Юве”, які вже створили петицію про те, щоб їхній клуб прибрав зірку Антоніо з “Альянц Стедіум”. За чотири дні петицію підписали 13,5 тисяч осіб.
Сама ж “стара синьйора” також шукає нового коуча, оскільки з Массіміліано Аллегрі, по закінченню сезону, керівництво вирішило попрощатися. ЗМІ пишуть, що тепер “Ювентус” очолить Мауріціо Саррі. А це вже, в свою чергу, викликає обурення у вболівальників “Наполі”, його ексклубу, які просять Мауріціо не бути зрадником. (До речі, тепер слово “ексклуб” пишеться тільки разом. Ці, і ще багато інших змін, приніс новий український правопис. Кафедра и катедра, ефір и етер, міф і міт – ну ви в курсі).
Ще один італійський клуб, “Мілан”, теж знаходиться в пошуках тренера. Гаттузо в Лігу Чемпіонів не потрапив – Гаттузо може йти. У пресі миготіли повідомлення про те, що замінити його може якраз таки Паулу Фонсека. Проте навряд чи вже цьому судилося статися. Адже португалець знає, що всі дороги ведуть до Риму.
Що нам відомо про союз Фонсеки і “Роми” на цей момент? Керівнитцво “вовків” провело зустріч з тренером в Мадриді, де сторони домовилися про трирічний контракт із зарплатою в розмірі 2,5 мільйони євро за сезон. Фонсека, в свою чергу, зацікавлений у співпраці з римлянами, але хоче отримати гарантії від керівництва клубу, що у нього буде достатньо коштів для побудови конкурентоспроможної команди. Також португалець хотів би підписати двох гравців “Шахтаря” – лівого захисника Ісмаїлі та центрального півзахисника Маркоса Антоніо. В той час донеччани готові розлучитися з головним тренером і відпустити його в Рим безкоштовно. “Гірники” вирішили відмовитися від 5 мільйонів євро, прописаних в контракті португальця в якості відступних, в знак подяки за виконану роботу.
“Чи готові ми відпустити Паулу, якщо ним зацікавиться європейський топ-клуб? Так, звичайно. Це наше ім’я. Коли я почав відпускати гравців, то в цій ситуації ми виграли набагато більше. Це ж стосується і тренерського штабу. Більш того, є моральна домовленість. Він хороший фахівець і порядна людина. Фонсека приїхав сюди, в іншу країну, виграв три чемпіонства і три кубка, плюс суперкубок. Це заслуговує величезних оплесків”. Чи припускав власник “Шахтаря” Рінат Ахметов, коли говорив ці слова, що прощатися з Фонсекою доведеться вже цього літа?
Президент клубу не просто так підкреслив трофеї, що виграла команда разом з Фонсекою. Суха статистика говорить нам наступне: португалець знаходиться біля керма “гірників” 3 роки – за цей час він 3 рази ставав чемпіоном країни, тричі брав кубок України і бонусом прихопив один Суперкубок. Здається, що тренер показав максимум і встановив тотальну домінацію “помаранчево-чорних”. Але, все-таки, потрібно дивитися ширше і копати глибше.
Так, за ці роки “Шахтар” вигравав чемпіонство практично без будь-якого опору. Але мало хто буде сперечатися, що рівень нашої ліги зараз далеко не найвищий. Як і рівень головного й вічного антагоніста клубу – київського “Динамо”. Тут скоріше історія про те, що програти було складніше, ніж виграти. Звичайно, ми не применшуємо заслуг Фонсеки. Він дав результат, який, в комплекті з красивою грою, заслуговує як мінімум запрошення в не останній клуб Італії. Проте “Шахтар” в цьому плані дуже схожий на інший клуб Серії А – “Ювентус”. Коли внутрішні перемоги вже порядком приїлися, і хочеться пошуміти в Європі. А тут вже є питання.
Фонсека жваво починав свою роботу в “Шахтарі”: посадив Ракицького в запас, змінив схему на 4-4-2 з Тайсоном в ролі одного з нападників, відразу програв Суперкубок “Динамо” і вилетів в кваліфікації Ліги Чемпіонів від “Янг Бойз”. Через якийсь час португалець зрозумів, що кардинальних змін зараз проводити не потрібно, повернувся до конспектів Луческу, і результати клубу почали поліпшуватися. У своєму першому сезоні Паулу посприяв тому, що “гірники” стали єдиною командою в Європі, яка виграла всі 6 матчів у груповому етапі Ліги Європи. Керівництво логічно розраховувало, що футболісти дійдуть до пізніх стадій єврокубка, але вони зупинилися вже на етапі 1/16, поступившись іспанській “Сельті”. Безумовно, це була величезна ложка дьогтю. Бочкою меду натомість стали чемпіонство і завоювання кубка. Той сезон був для донеччан немов американські гірки. Злети змінювалися падіннями і навпаки.
Цікаво те, що португальський тренер, за три роки в Україні, зробив три золоті дублі, але щороку вилітав від першого ж суперника в плей-офф єврокубків. “Сельта”, “Рома” і “Айнтрахт” – всі ці клуби по черзі ставали для “помаранчево-чорних” непереборною перешкодою. Чому за три роки “Шахтар” взагалі геть забув про повноцінну єврокубкову весну – одна з головних претензій до містера Фонсеки. Але, з іншого боку, щоб вилітати на стадії плей-офф потрібно спочатку туди дійти. З цим коуч успішно справлявся. Тож, якщо у внутрішніх змаганнях “Зорро” виконував завдання-максимум, то в Європі лише завдання-мінімум. Що, звісно, не могло надто тішити керівництво і вболівальників.
Окремою темою можна виділити класичні дербі проти київського “Динамо”. Таких у Фонсеки за 3 роки набралося аж 18 поєдинків. Якщо брати тільки чемпіонат, то з 12 матчів тренер виграв всього 3. І хто знає, чи так би легко “Шахтар” брав титул, якби “Динамо” постійно не втрачало очки з командами рівнем нижче? Невміння грати проти киян – так само можна віднести до недоліків португальця. Скільки разів ці зустрічі проходили за однаковим сценарієм, фіналом якого була перемога підопічних Хацкевича з рахунком 1:0. У такі моменти вболівальники донеччан з сумом згадували Луческу, який міг в дербі випустити дубль і все одно здобути розгромну перемогу над вічним суперником.
В цьому чемпіонаті донецький клуб пропустив всього-на-всього 11 голів. Були навіть довгі серії матчів, в яких команда залишала свої ворота сухими. Тому склалась певна ілюзія, що Фонсека вибудував міцну оборону. Проте цей міф (чи міт) руйнувався, як тільки на горизонті з’являлись умовні “Ліон” / “Хоффенхайм” / “Айнтрахт”. Про “Ман Сіті” і згадувати не хочеться. Всі ці клуби наочно демонстрували міцність захисту “гірників” та колосальну різницю в рівні УПЛ та єврокубків.
Звісно, перемовини між португальським тренером та командою з вічного міста можуть зірватися, і Фонсека продовжить свою роботу з “Шахтарем”. Але, здається, цей тренерський трансфер виглядає зараз як логічний крок для всіх сторін. Фонсека закінчив свій трирічний етап і дав “гірникам” все, що міг запропонувати. Його період в клубі, звичайно, можна вважати досить успішним, але все ж залишається якийсь невеличкий гіркий присмак. Так чи інакше, трагедією для донеччан це не стане, а піде тільки на користь репутації: продемонструвати всім, що вони можуть вирощувати для топ-клубів не тільки футболістів, а й тренерів.
Виникає логічне запитання – якщо український та італійський клуби все-таки домовляться, хто ж візьме “Шахтар” в свої руки? Кандидатів багато, ЗМІ називають імена Луческу молодшого, Антоніо Карлоса Заго, Дуляя, Срни, Санжара. Можемо припустити, що це точно буде не Юрій Вернидуб, після всіх цих тунелів кохання. Проте особисто я дуже б хотів, щоб у новому сезоні “Барселону” очолив Арсен Венгер, а “Шахтар” – Мирон Маркевич. Мені здається, що ці двоє не сказали ще свого останнього слова у футболі і заслужили попрацювати кілька сезонів в клубах такого рангу. Та й хто, як не Мирон Богданович, вміє працювати з молодими південноамериканцями і розкривати їхній талант повною мірою.
Ну і наостанок можемо уявити, як же буде виглядати склад “Роми” з Фонсекою в наступному сезоні. З урахуванням всіх вхідних і вихідних трансферів (Джеко, кажуть, уже однією ногою в “Інтері”).
Рома (4-2-3-1): Міранте — Флоренці, Фасіо, Манолас, Коларов — Крістанте, Пеллегріні — Веллінгтон Нем, Алан Патрік, Дентіньйо — Шик.
Ярік П’ятницький, “Брутальний футбол”