У кожного в серці є футбольний клуб, яким він живе: ходить на матчі, дивиться трансляції, підписаний на всі соцмережі команди, щодня читає новини про клуб та інтерв’ю з гравцями. Дехто навіть планує своє життя, зважаючи на календар матчів. Ти стаєш частиною цього. Найкращим прикладом тісного зв’язку між командою та вболівальниками є берлінський “Уніон”. Клуб, якому просто неможливо не симпатизувати. Кожен вболівальник “червоно-білих” живе футболом і безпосередньо творить історію. Сьогодні, під кінець 2020-го, ми хочемо розказати вам новорічну історію німця на ім’я Йонас, який пережив найкращі та найгріші моменти з клубом.
***
Запах свіжоспеченого вівсяного печива подолав коридор і взявся лоскотати ніздрі високого міцного німця Йонаса, який вже завершував встановлювати святкову ялинку. Він одразу зрозумів, що дружина вже закінчила свої справи на кухні:
– Лауро, бери себе, печиво і дітей та ходіть сюди! Я вже перетнув фініш – ялинка на місці!, – гукнув чоловік через всю квартиру.
Пройшло буквально декілька секунд і у кімнату залетіли двоє малих, які залили її сміхом та радісними вигуками. Майже одразу за ними зайшла усміхнена світловолоса жінка, яка тримала у руках підніс зі святковим печивом у формі ялинок. Зверху вони прикрашені зеленною глазур’ю: одні з рівними красивими лініями, а інші – хаотичні та місцями змазані (видно, що за справу взялися діти).
Йонас усміхнувся своїй сім’ї і скуйовдив рукою синові волосся. Отто це не сподобалося і він мигцем відскочив до сестри Неллі.
– Йонасе, раджу хапати печиво, поки хоч щось залишилося, а то ти знаєш наших дітей, – попередила дружина.
Чоловік театрально перекрив дорогу своїм малюкам і одним захватом взяв у долоні декілька кондитерських виробів.
– Ей! Залиш мені!, – з обуренням кинув малий.
– Та всім вистачить. Я напекла цього печива на всю фабрику Санта Клауса.
Лаура підійшла до столу і поклала туди підніс. Натомість відкрила верхні дверці шафи і дістала звідти коробку, з якої вже виглядала гірлянда.
– Давайте прикрашати ялинку. Отто, ти ж купив нові прикраси?
– О так! – відповів чоловік. – Вони якраз завезли у фан-шоп нову колекцію.
– Тато, а в нас знову ялинка буде з червоно-чорними кольорами, як на формі футболістів “Уніона”? ,- поцікавилася маленька Неллі.
– Так, доцю. Адже ми і є “Уніон”.
Він перевів погляд на дружину і та усміхнулася, згадавши їх першу зустріч у пивному пабі після одного з матчів берлінського клубу. Та це вже зовсім інша історія.
Сім’я захоплено під новорічний плейлист у Spotify прикрашала головну красуню зимових свят. У хід пішло все, що асоціювалося з “Уніоном”: кульки з емблемою команди та автографами футболістів, червоні та білі гірлянди, шалик та навіть плитки шоколаду. Новий рік пройде у цих вболівальників у червоно-білих тонах.
По завершенні цього ритуалу діти побігли до кімнати гратися. Лаура поцілувала свого чоловіка та пішла відпочивати, залишивши Йонаса на одинці з порожнім підносом, де раніше було печиво. Німець вирішив заховати невикористані іграшки у шафу. Він так сильно заштовхнув коробку, що від удару в стінку з сусідньої полиці впало декілька книг. Йонас зітхнув і зігнувся піднімати “потерпілих”. Згріб усі книги і завмер. Серед них лежав альбом з надписом “Я – УНІОН”. Чоловік швидко поставив все на полиці, а знахідку взяв з собою на диван і з особливим теплом у очах відкрив альбом на першій сторінці.
Як побудувати стадіон, або фани “Уніону” змінюють професію
Спогади про цей період вдарили в голову Йонасу. Він не міг повірити, що ще більш ніж 10 років тому “уніонці” навіть не мали гідного стадіону, а зараз впевнено тримаються у Бундеслізі. Чоловік пригадав, як на перебудову бракувало грошей. Вболівальники дуже не хотіли, щоб процес зупинився, як це завжди буває, коли бракує money. На одній із зустрічей вони вирішують організуватися і допомогти безкоштовно у будівництві майбутньої арени. “Хто, як не ми!”, – з цими словами вони починають свою Велику перебудову.
Загалом у будівництві взяли участь аж 2500 людей і лише 8 з них отримували зарплату. Як бачимо, не потрібно бути неймовірно талановитим письменником, художником, спортсменом, політиком, щоб увійти своєю діяльністю в історію. Вболівальники “Уніону” зробили це безкорисливою працею для розвитку улюбленого клубу та закохали у себе багато футбольних людей по всьому світу. Вони зробили все, щоб стадіон із інтригуюючою назвою “Стадіон біля старого лісництва” з’явився оновленим на світ.
“Уніон” – це стиль життя
Велику перебудову можна розглядати і як цікаву пригоду. Дехто вперше взяв до рук інструменти і спробував покласти цеглину до цеглини. Ті вболівальники, які не могли долучитися безпосередньо, жертвували кошти на те, щоб зробити свято живота “робочим” та відволікти їх від фізичної праці. Під час обідньої перерви всі збиралися разом на чаювання. Це стало їх традицією та обов’язковим ритуалом. У додаток було морозиво, смачні торти та різноманітні солодощі. “Чим більше шоколаду, тим краще”, – згадав Йонас слова свого друга, з якими він набирав собі багато шоколадних цукерок. На жаль, він вже не побачив вихід “Уніону” у вищу лігу, адже “рак-дурак” забрав його життя. Він назавжди залишився у серцях вболівальницької спільноти та в історії клубу. “Кожен з нас – історія”, – підсумував Йонас і перегорнув сторінку такого дорогого серцю альбому.
І нехай ми різні, але разом ми єдиний організм
Йонас усміхнувся і водночас засмутився, але зараз через пандемію повторити цю атмосферу неможливо. Covid-19 зробив із нас “диванних вболівальників”. Пиво в животи вливається, диван прогинається, а боки роздуваються. Та ще зовсім нещодавно він зі своєю сім’єю співав пісень на матчах та стрибав разом з усіма на славнозвісних трибунах без сидінь. Напевно, всі вже знають, що філософія фанів берлінського клубу передбачає вболівання стоячи. Звичайно, якщо здоров’я тобі дозволяє. Справді, футбольний матч інакше сприймається, коли ти в динаміці та активно підтримуєш футболістів, ніж дубом сидиш та лускаєш насіння, іноді підриваючись на голах.
Вболівальники “Уніону” – чудовий приклад того, як потрібно любити футбол. Такі люди, як сім’я Йонаса постійно беруть участь в різних перформансах та активностях. Цікаво, що під час оголошення складу команди суперника у паузі між прізвищами вони кричать “І що?”, а вже, коли звучать прізвища їх улюбленців – “Футбольний бог”. Люди різних професій, віку та соціальних статусів стають одним цілим. Футбол справді об’єднує, адже без “Уніону”, вони б наврядчи познайомилися. Клуб, у який вірить така кількість людей – приречений на успіх.
Креативність – наше все
Наступні фото викликали сміх у німця. Він точно не пам’ятав, хто придумав цю геніально ідею, але досі в захваті від неї. Мова йде про 2014 рік та те, як вони принесли дивани на стадіон та на них з великого екрану переглядали матч чемпіонату світу між збірними Бразилії та Хорватії. У свій час фото розлетілися по соцмережах і ЗМІ та вразили усіх креативністю фанатів.
Hallo Bundesliga!
День, який німець не забуде ніколи та буде розповідати своїм внукам. “Уніон” зійшовся у стикових матчах з “Штутґартом”. На виїзді вони зіграли 2:2. Вдома – знову нічия, але команди не забивали. Проте завдяки забитим голам у “лігві” суперника “Уніон” вступив у ряди вищої ліги. В той день на трибунах творилося щось неймовірне. Вболівальники відчули себе дітьми, які чекали на диво. І воно трапилося. Не дарма вони “віддали своє серце” клубу. Цей неймовірно зворушливий банер точно ще більше змотивував команду.
Після фінального свистка Йонас взяв свою дружину за руку і вони вибігли на поле святкувати та радіти разом з усіма, хто причетний до клубу. Чоловік мав всі шанси пропустити матч, адже його шеф не хотів відпускати з роботи. Довелося ризикувати та таємно втікати з робочого місця, коли шеф вже пішов додому. На щастя, колеги прикрили і все обійшлося. Знаєте, як у німців з дисципліною. Такі втечі точно б несли за собою якесь покарання. Але це того варте, хіба ні?
Перші кроки “Уніону”. Як вижити серед “німецьких машин”
Йонас по-різному ставився до цього. Так, він радів та з нетерпінням чекав на матчі в новій лізі. Та водночас дивився насторожено, адже побоювався, що їм почнуть ставити умови та думав над можливими ризиками народності. Однак поки побоювання не стали реальністю.
На дебютний матч вони пішли усією сім’єю: Йонас, Лаура, Отто та Неллі. Цього разу вболівальники реалізували особливу акцію. Вони надрукували 450 плакатів з фото фанатів, які не дожили до цього моменту. Йонас тримав в руках зображення свого друга. “Нарешті тут”, – так назвали цю акцію. Вперше за 30 років вболівальники берлінського клубу зможуть побачити гру своєї команди на найвищому рівні. Шкода лише, що не всі.
Сезон команда завершила на 11 сходинці серед 18 команд. Непоганий старт!
Пандемія, яка спустошила трибуни
Йонас дійшов до фото, де зображені порожні трибуни. Сезон – 2020/21 – особливий в сучасній історії футболу. Багато де матчі проводять без присутності вболівальників через загрозу ще більш масового розповсюдження Covid-19. Така доля спіткала і Бундеслігу. Йонас згадував, як у клубі намагалися вийти з ситуації. Була ідея, яка б дозволила заповнити 22 тис. місць на стадіоні. У чому вона полягала? Все просто – масове тестування. Перед матчем, не більше ніж за день, вболівальники мали зробити тест і пред’явити негативний результат разом при вході на стадіон. Клубу це обійшлося б майже в мільйон євро за кожен матч. Президент клубу Дірк Цінґлер пояснив цю позицію так:
” Наша ціль – повернути людям футбол, який вони люблять, якої так жадають, а також дати можливість людям повернутися до роботи на стадіоні”
На жаль чи на щастя, цього провернути не вдалося. Йонас особисто скептично відносився до цієї ідеї. Так, це шанс знову повернутися на стадіони, але ризики занадто високі. Тест – це не 100% показник здоровості людини. Часто трапляється похибка. Та й людина може принести з собою вірус на руках, на одязі, на сумці тощо. Також важко проконтролювати чи всі будуть в масці під час дійства. Неможливо за таких умов забезпечити гарантію безпеки людей на футбольному матчі. Німець вважає, що краще перетерпіти це все, адже рано чи пізно пандемія мине. А поки команді доведеться задовольнятися підтримкою на відстані. Порожні трибуни спіткали навіть “Уніон”. Тепер вони знають, як відчувають себе гравці українських клубів, де на деякі матчі приходять до сотні людей. Зараз команда посідає 6 місце в турнірній таблиці Бундесліги. Показали свої зуби у такий складний час.
Різдвяна історія. Співи на стадіоні
Йонас гортав альбом, де були світлини з кожного матчу, на якому він побував: домашні та виїздні. Він спеціально робив фото, щоб зберегти візуальну пам’ять про весь шлях, який він пройшов разом з клубом та “залізними”. Гортав і згадував і ось нарешті наткнувся на колекцію фотографій з улюбленої традиції – різдвяний спів на Лісництві.
Це неймовірно красива традиція. Все почалося з того, що Йонас разом з друзями проникли таємно святкувати Різдво на стадіон. Вже в наступні роки це робилося офіційно та безкоштовно. Починаючи з 2013 року, за вхід доведеться заплатити. Квитки розлітаються, як гарячі пампухи. І вже 23 грудня весь стадіон заповнюється святково вбраними вболівальниками. В унісон лунають різдвяні пісні. Ця мить зачаровує та змушує відчувати тебе частиною чогось грандіозного та святкового.
Прикро, але цього року бути поруч одне з одним не вийшло. Та клуб вирішив продовжити цю традицію дистанційно – через інтернет. На ALTE FÖRSTEREI TV 23 грудня була трансляція з різдвяними співами 2019 року. Вони навіть підготували невеликий різдвяний пакунок спеціально до цього дійства, який фанати могли придбати. Туди входили пісенник, свічка, запальничка, капелюх Санти, шарф і “квиток”.
Цей день сім’я Йонаса вирішила провести з друзями. Вони пішли в гості, захопивши з собою святковий пиріг з цукатами та картопляний салат. Трансляція минулорічних співів дозволила хоча б трішки зануритися в ту неповторну атмосферу. Тішило те, що десь там по той бік екрану, тисячі людей співало хоч і окремо одне від одного, але одночасно.
Йонас поглянув на порожні сторінки альбому. Згадав, що у сумці є фото з Рідвяних співів 2020. Він відклав “книгу пам’яті” та підійшов до столу, біля якого стояла сумка. Порившись, нарешті витягнув світлину, на якій зображені дві щасливі “залізні” сім’ї в атрибутиці “Уніону”. На обличчях усмішки, а в очах грають вогники щастя від усвідомлення того, що вони є творцями чогось грандіозного. Йонас повернувся до альбому та обережно поклав світлину у вільний файлик. Попереду ще багато фото з перемогами та поразками, з новою перебудовою стадіону, адже він вже не вміщає всіх охочих, зі святковими моментами та у майбутньому з матчами у ЛЧ і, звичайно, з золотими медалями Бундесліги. Клуб, який об’єднує навколо себе стільки класних людей, заслуговує на успіх.
Фото: Matthias Koch, Thomas Peter та офіційний сайт “Уніону” та з вільних джерел.
