Хочеться стерти собі пам’ять, щоб переглянути цей шедевр знову.
Здається, “Динамо” і “Шахтар” вже самих нудить від постійних матчів між собою. Черговий їхній поєдинок в цьому сезоні (збився вже, який за рахунком) вийшов максимально нудним і беземоційним. Той випадок, коли кількість точно не переростає в якість. Безумовно, потрібно повертатися до формату з 16-ма командами в УПЛ і всього двома дербі в чемпіонаті за сезон. Ех, а якби кияни і донеччани пройшли своїх суперників в Лізі Європи, то могли б зараз в півфіналі грати між собою. Як в далекому 2009 році. Скільки б вони тоді, один з одним, матчів накатали? Під десяток, напевно…
Інтриг в цьому поєдинку було дві. Перша: хто переможе в плані відвідуваності – “Класичне” чи “Головні дебати країни”, які декілька днів назад зібрали на трибунах НСК 22 тисячі глядачів. Що ж, футбол все таки переважив. Та ще й як! Вболівальників на “Олімпійському” в цей вечір було майже в 2 рази більше – 41 тисяча. І це в будній день, на хвилинку.
Біда в тому, що дебати виявилися куди цікавішими. Люди йшли, щоб побачити круте захоплююче дербі. Натомість всі 90 хвилин спостерігали за “грою в м’яч на траві”.
Інтрига №2. Вона ж найголовніша – чи воскресне у нас чемпіонська гонка. Відрив між командами до матчу становив 7 очок. Математичні розклади вимальовувалися дуже прості. Перемагає “Шахтар” – і умовних Тайсона, Ісмаїлі і Патріка можна вже на наступний день відправляти в дострокову відпустку на пляжі Копакабани готуватися до осінньої Ліги Чемпіонів. А, ну хіба що разок смикнути їх на фінал кубка. Прилетіли б собі рейсом “Ріо-де-Жанейро – Запоріжжя”, щоб зіграти з “Інгульцем”. Але там буде “все по-настоящему”, адже у першолігової команди на кону історичний тріумф, Ліга Європи і 10 мільйонів гривень призових, обіцяних президентом в разі перемоги. Нічия в дербі теж де-факто робила “гірників” чемпіонами. Що, власне, і сталося.
А ось якби перемогу здобуло “Динамо”, то почалося б найцікавіше. Відрив скорочується до всього 4 очок. А що таке 4 очки, коли залишається ще очна зустріч у Харкові? Подумки кияни скорочували б уже до 1 очка. Плюс фінансове стимулювання клубів-опонентів донеччан ніхто не відміняв. Всього-то потрібно прямо тут і зараз вийти на поле і винести суперника вперед ногами.
Проте як це зробити, якщо за весь матч у “Динамо” (увага!) нуль ударів в площину воріт. “Чудовий план. Просто шикарний, якщо я правильно зрозумів. Надійний, як швейцарський годинник”.
Атмосфера перед матчем була прекрасною. Вболівальники з гарний настроєм підтягувались до НСК, бо ще не знали, який футбол на них очікує. Погода була дійсно весняною – хтось ішов в куртці, а хтось у футболці й шортах. І всім було тепло та комфортно. На Троїцькій площі, перед стадіоном, чоловіки продавали футбольні шарфи, які діставали з легендарних картатих сумок. Бабусі невгамовно кричали “семечки-орешки”, знаючи пристрасть нашого українського вболівальника до подібних смаколиків. А представники одного відомого мобільного оператора, в своєму стилі, приставали до людей, пропонуючи їм цікаву акцію – гігабайт інтернету за кожен гол, що заб’є “Динамо”. В принципі, уже тоді було зрозуміло, що багато м’ячів “біло-сині” сьогодні не заб’ють. Але гравці столичного клубу вирішили взагалі ніяких гігабайтів інтернету своїм уболівальникам не дарувати. Та й правильно, а то втупляться постійно в свої гаджети…
Що стосується складів, які обрали наставники обох клубів, то тут є пара запитань. У киян відразу в старті з’явився новачок Карлос Де Пена, якого багато хвалили після матчу. Хоча, за великим рахунком, нічого конструктивного він не зробив, але на фоні інших хоч якось виділявся. Також здивував Шапаренко. Щоправда не грою і не появою в стартовому протоколі матчу, а новою короткою зачіскою. Тепер його набагато складніше ідентифікувати на полі. Ну і плюс маючи в складі 4 (!) нападників – Соля, Бєсєдіна, Русина та Супрягу – на позиції форварда продовжує виходити Беньямін Вербич. Так, хтось із перерахованих вище травмовані, хтось не в формі, але факт залишається фактом.
У донеччан, серед стартових 11, знайшлося місце улюбленцям Фонсеки і “улюбленцям” вболівальників “гірників” Веллінгтону Нему та Алану Патріку. Не вистачало тільки Дентіньо, для повної картини “Три богатирі”. Та останній таки з’явився на полі під кінець матчу. Хоча й Дентіньо, в крайніх матчах, дуже навіть корисний – гол з “Дніпром”, зароблений пенальті сьогодні. Явно хоче перепідписати контракт ще років на 5. А чому не грає Майкон і куди подівся зимовий новачок Бондаренко – це вже питання до тренерського штабу.
Знаєте, які фрази були найпопулярнішими на центральних трибунах НСК сьогодні? Хоча й, швидше за все, на будь-якому іншому стадіоні в будь-який інший день. “Та не проженуть нас”, “Ну проженуть – підемо на свої сядемо”, “Ну за воротами взагалі нічого не видно”, “Тут хоч розібрати можна, де свої, а де чужі”. Це футбольна класика. Ну слухайте, 50 гривень і 400. Різниця відчутна, навіть для мешканців столиці.
Ну а по самій грі питань немає. Немає гри – немає питань. І добре ще “Шахтар” можна зрозуміти, зі своїм завданням не програти вони прекрасно впоралися. А чому “Динамо” в, можливо, ключовому поєдинку чемпіонату грало саме таким чином, це вже таємниця людства. Нагадало, як кияни не так давно зіграли в нульову нічию з “Ман Сіті” на виїзді в рамках плей-офф Ліги Чемпіонів. Правда що там, що тут потрібно було неодмінно ризикувати, забивати і перемагати. Ну зіграли ви нуль-нуль, так а толку-то? Безумовно, якісь спроби щось створити у “біло-синіх” були, але навряд чи хтось заперечить Віктору Євгеновичу Леоненко, який у неділю ввечері абсолютно справедливо промовить: “Витя, ну это не моменты!”. Хотілося б, звичайно, подякувати командам за гру. Хотілося б, та нема за що.
Звичайно, боротьби і жовтих карток в цей вечір було вдосталь. Вони, разом з дербі, завжди йдуть комплектом. Проте навіть це виглядало якось нудно. Ніяких тобі емоційних бійок і сутичок. Цій грі абсолютно точно не вистачало Гармаша.
Єдиний епізод, який хоч якось може витягнути дане сумне видовище, це пенальті в ворота “Динамо” уже в компенсований час. “Шахтар” вибіг мало не в першу гостру контр-атаку, походу якої Бурда смикнув Дентіньо в своїй штрафній. Максимально епічний момент – колишній гравець клубу забиває йому на останній хвилині і приносить перемогу своїй команді. Напевно, так Мораес все собі й уявляв. Та, напевно, так би все і було, якби бразильський українець пробив нормально, а не так, наче він б’є умовній десятій команді таблиці, за рахунку 5:0, і хвилині приблизно на 60-й. В такий момент потрібно було або всаджувати м’яч з усієї сили в сітку, або вже зовсім по хорошому сходити з глузду і виконувати “Паненку”. Жуніор вибрав найгірший варіант. Що кричав йому в обличчя Бойко, після того як відбив цей кволий удар? Це вже залишиться історією, як сам голкіпер і зауважив. Та все таки не покидає відчуття, що Коваленко б забив.
Однозначно, звання “матч туру” присвоює собі поєдинок у Полтаві, в якому “Ворскла”, за конспектами Рафи Бенітеса, відігралася з 0:3 після першого тайму. А гра на “Олімпійському” була якоюсь пародією на футбол, в якому одні не хотіли, а інші не могли.
Фото – ФК “Динамо” Київ, ФК “Шахтар” Донецьк
Ярік П’ятницький, “Брутальний футбол”
