“Брутальний Футбол” розповідає про хороші канали, які ще не набули широкої популярності.
Телеграм прекрасний: у ньому є безліч спортивних каналів. Телеграм жахливий: у ньому є безліч спортивних каналів. Дійсно можна говорити про тиранію вибору, коли очі дійсно розбігаються від різноманіття контенту. У цьому матеріалі оглянемо поки що дрібні (до тисячі підписників) футбольні українські Телеграм-канали з коментарями авторів деяких з них.
Можна було б розповідати, що канали до цього матеріалу розраховувалися за допомогою формули Штайнгаєра-Маєра та проходили схвалення комісії Вищої телеграмканальної комісії П’ємонту. Але це було б неправдою. Це суб’єктивна оцінка автора, який сам підписаний на ці канали через якість їхнього контенту.
BABELYUK M.D.
Канал підійде любителям медицини та жорсткача. Дмитро Бабелюк, лікар спортивної медицини, що працює у “Русі”, розбирає найрезонансніші та наймоторошніші травми у світовому футболі. “Хрести” Даніло Авелара чи Ніколо Дзаньоло, пошкодження ван Дейка та Тьяґо Алькантари або вивих суглобу у Сантьяґо Аріаса – все це є на каналі Дмитра. Повторюємо ще раз: деякі матеріали дійсно не для людей зі слабкими нервами.
Ми поговорили з автором каналу – чому він взагалі його створив, як планує розвивати та чи варто чекати матеріалів по неньці УПЛ.
– Дмитре, що підштовхнуло тебе до створення каналу?
– Бажання створити якусь онлайнплатформу, яка б об’єднала спортивних лікарів і всіх дотичних до цієї спеціальності фахівців навколо сучасних випадків зі світу спортивної медицини. Доволі часто під руки потрапляли різні навчальні відео, епізоди з травмами, корисні інфографіки і т.д. Хотілося поступово збирати все це в одному місці.
Окрім самодисципліни і саморозвитку, канал міг би виконувати освітню роль як для інших лікарів, так і для самих спортсменів.
– Які є плани щодо розвитку?
– Особливого плану з розвитку каналу немає. Через зайнятість по роботі часу на нього небагато. Але стараюся висвітлювати там найактуальніші новини, розбирати і писати про найцікавіші травми. Як от нещодавні пошкодження Ван Дейка і Кімміха чи 47-відсоткове зростання кількості травм в АПЛ.
– Чи плануєш писати про травми в Україні? Якщо так, то це буде тільки УПЛ чи й Перша та Друга ліга також?
– Це доволі складне питання. Я свідомо уникаю згадок про український футбол. По-перше, медична сфера українського футболу – це доволі закритий двіж. Дізнатися правдиву і актуальну інформацію щодо травми того чи іншого гравця доволі складно, а якщо ти і володієш певною інформацією, то постійно є наголос на тому, що її не варто поширювати.
По-друге, не вважаю етичним, не маючи інформації і не перебуваючи всередині структури, висвітлювати свою думку щодо діяльності того чи іншого медичного штабу.
У Європі з цим простіше. Абсолютна більшість клубів доволі оперативно оголошує фінальний діагноз по травмі гравця, процес реабілітації активно висвітлюється в соцмережах, а схеми лікування обговорюються в ЗМІ.
Ну і по-третє, це знову питання етики. Коли я є частиною медичного штабу одного з клубів УПЛ, будь-яка моя думка щодо тактики лікування різних гравців, оцінка дій медпрацівників іншого клубу, опис реабілітації чи травми, також може сприйматися через призму необ’єктивності. Я не просто лікар зі сторони, а представник “Руху”. Тут слід зважати на іміджеві питання в разі якихось непорозумінь.
Тому навряд чи український футбол буде глибоко висвітлюватися на моєму каналі.
Перес все купил
Мантра, яку люблять повторювати вболівальники “Барселони”. Та й інших іспанських клубів теж. Проте автор, за сумісництвом шеф-редактор Football.ua Олександр Пузік, запевняє, що це просто меметична фраза, але ніяк не свідчення його клубних симпатій. Визначити, за кого ж дійсно вболіває автор – той ще квест, хоча, в принципі, яка різниця?
Головне, що на каналі публікуються цікаві історії про іспанський футбол, а розповіді про безлад у “Валенсії” вже можна виокремити в окрему рубрику. Це, а також казуси іспанських ЗМІ з прізвищами – одні з улюблених історій Олександра останнім часом.
Думки диванного експерта
Слова “диванний експерт” часто говорять з відтінком зневаги, а проте, у кого з нас немає дивану і бажання поговорити про футбол з нього? Автор не є журналістом, проте думки свої диванні викладає вельми цікаво – починаючи з теми Луческу в “Динамо” і до захоплення “Сассуоло” та ставлення до матчів без глядачів. Не з усіма думками читач погодиться, але ж тим цікавіше, чи не так?
– Рішення створити Телеграм-канал прийшло спонтанно, – розповідає автор, – в середині липня цього року вночі після чергового невдалого матчу моєї улюбленої команди – “Динамо Київ” (нічия з “Олександрією”). Просто хотілося кудись виплеснути негативні емоції, а розмов із друзями вже не вистачало. Перший пост якраз був за мотивами того матчу.
– Як давно ти цікавишся футболом?
– Року з 2006-го, тоді мені було дев’ять. Тато прищепив мені любов до футболу і до “Динамо”. Перший яскравий футбольний спогад, який чітко пам’ятаю – фінал Кубка України-2007, ДК – ШД. Вже пізніше, у 2010, познайомлюся з Серією А, після чого питання про улюблений чемпіонат відпаде назавжди.
– Чи варто чекати, що на каналі будуть думки не тільки про “Динамо” та Серію А?
– Так, жодна тема не табуйована, я дивлюся дуже багато різного футболу, писав і за мотивами матчу “Брюгге” – “Андерлехт”, де було українське дербі Соболь – Михайліченко.
Також веду рубрику #MakeFootballTrueAgain, в якій повідомляю як просуваються справи стосовно повернення глядачів на трибуни в різних країнах. Перед першими двома турами ЛЧ детально розписував ситуації з очікуваною заповненістю стадіонів на кожному матчі. Але перед третім цього вже не робив, оскільки ситуація з ковідом стала такою, що глядачі майже скрізь заборонені.
Ненависть до матчів без глядачів – один з основних меседжів, що лунає на моєму каналі.
І відчиняю завісу: зараз планується нова рубрика, в якій відомі футбольні журналісти та коментатори ексклюзивно на моєму каналі в текстовій формі даватимуть свою оцінку тій чи іншій події або темі. Вже є люди, які погодилися.
– Хіба краще, щоб матчів взагалі не було, аніж ігри без глядачів?
– Навесні й влітку саме так я й вважав, просто дуже важко було звикнути до тиші на матчах. Після фіналу ЛЧ навіть написав пост про те, що це була пародія на фінал. Але зараз втягнувся. Проте мрію, щоб той нормальний футбол зі стадіонами, що живуть грою, якнайшвидше повернувся до всіх чемпіонатів.
– Чи були випадки, коли ти “дав в штангу” в якомусь із постів?
–Так. Пишучи про “Сассуоло” місяць тому, вказав, що вони грали кілька років тому проти Дортмунда в плей-оф ЛЄ. А потім згадав, що то не “Сассуоло” було, а “Аталанта”. Чому сплутав? Бо “нерадзурі” тоді грали домашні матчі ЛЄ саме на стадіоні “Сассуоло”, бо в Берґамо арена не відповідала на той час нормам УЄФА.
– І наостанок: як ти ставишся до таких проєктів, як шейхівські клуби або “Лейпциґ” чи “Гоффенгайм”?
– Про це в мене навіть був допис-роздум. Там я висловився, що відчуваю парадокс. Адже “Лейпциг” – чудовий, здоровий та правильно організований футбольний проєкт, але історії у нього нема, тому складно повноцінно його сприймати. Словом, суперечливе ставлення до таких клубів. Так, всі колись починали писати історію, але є відчуття, що футбол починався тоді, давно на початку ХХ ст., а від всього нового пахне штучністю. Можливо, тому, що я надто консервативний.
Противний голос
Канал футбольного коментатора Ігоря Бойка. Назву підібрано дуже влучно, бо часто дописи там таки дійсно противні. Але водночас автор виказує слушні думки, які завжди цікаво почитати.
З-поміж іншого, Ігор першим або одним з перших заговорив про захисника “Вулвергемптона” Макса Кілмана, який потенційно може грати за збірну України. Від “Минаю” і власної бабусі – до “Ліверпулю” і “Ман Сіті” – такий от спектр тем “Противного голосу”.
Гаррафа Санчес
Автор каналу, названого на честь улюбленця фанатів “Лаферрере” та “Банфілду” – ексжурналіст “СпортАрени” Олександр Самойлов. Він займає цікаву нішу, яка у нас часто залишається без уваги – футбол Латинської Америки, насамперед Аргентини та Бразилії. Пригоди Дієґо Марадони, зникнення чемпіона Мексики та хелловінські форми для бразильських клубів – все це є на каналі.
– Олександре, чому ти обрав саме тематику Південної Америки?
– Я вже понад десять років захоплююся тамтешнім футболом та намагаюся допомагати його висвітленню та популяризації. Це була вільна ніша в Телеграмі, тож чому б ні?
– Поки що на каналі не так багато підписників, як хотілося б. Це демотивує?
– Я поки що не займався його просуванням, тож ставлюся до цього спокійно. Тим більше, думаю, я доволі пізно вирішив створити канал. Для мене це в першу чергу хобі та можливість самому тримати руку на пульсі подій.
– Якщо попросити тебе назвати три найкрутіших історії на каналі, якою буде твоя відповідь?
– Складне питання. Мабуть, зі сторони видніше. Назву випадок екстренера збірної Бразилії Дунґи, який покинув тренерство та займається благодійністю. Він сам ходив вулицями та роздавав їжу і ковдри бездомним. Друга історія – як фанати “Атлетико Мінейро” заблокували два трансфери гравців, яких хотів Хорхе Сампаолі. І третя нехай буде про сумний ювілей Марадони.
Звісно ж, хороших каналів дуже багато і цей огляд не є вичерпним. Пишіть у коментарі, чи сподобався вам такий формат матеріалу і на які з цікавих каналів підписані ви – можливо, вони увійдуть до наступної добірки.
