Сьогодні в рубриці “Зірки 90-х” матеріал про одного з найтитулованіших голкіперів в історії футболу, співавтора “дива Євро-92” і одного з головних акторів “Театру мрій” в минулому сторіччі.
Як свідчить друге ім’я майбутнього легендарного гравця, Петер Болеслав Шмейхель народився в сім’ї вихідця з Польщі, 18 листопада 1963 року в містечку Гладсаксі на півострові Ютландія.
Традиційний штамп про те, що «футбол був єдиним захопленням з юних літ» в історію Шмейхеля не вписується, адже малий Петер був шаленим меломаном і мультиінструменталістом – «пиляв» на гітарі в шкільній рок-банді, гупав на барабанах, а ще полюбляв награвати композиції на піаніно. Із захопленням відгукувався про творчість норвежця Едварда Гріга.
Однак, невдовзі зацікавився і спортом – свої перші кроки Шмейхель робив у гандболі. В той же час звернув увагу й на футбол, але досить довго не міг визначитись, якій саме дисципліні присвятити себе, та й чи взагалі не кинути спорт, а натомість серйозно зайнятись музикою. Але прислухавшись до поради свого тренера, вирішив таки серйозно спробувати себе у футболі. Петер проявляв свою універсальність на футбольному полі – однаково добре грав як в захисті, так і в нападі. Але невдовзі відчув, що його місце – у воротах.
«Сам не знаю чому так, але мене тягнуло в рамку воріт наче магнітом. Може через те, що звідти поле добре видно. Є в цьому якась романтика».
До слова, юний Петер володів саме тими рисами, які сприяли у розвитку його воротарської майстерності – потужні фізичні габарити, високий зріст, швидкість, чудова реакція, сміливість і впевненість.
У вісімнадцятирічному ріці Шмейхель розпочав виступати в клубі його рідного містечка «Гладсакс», а перший професійний контракт підписав у 1984-му році з «Відовре». Протягом двох років виступів у складі «Відовре» Петер відіграв 88 матчів… і забив 6 голів. Річ в тому, що спочатку Шмейхель був заявлений у «Відовре» як нападник, але пізніше остаточно перекваліфікувався у голкіпера.
«Для воротаря корисно відчути себе в шкірі польового гравця. Починаєш по-іншому розуміти футбол. Воротар як клоун – повинен вміти усе!».
Після того, як «Відовре» вийшов до вищої ліги данського чемпіонату, блискучу гру Шмейхеля помітили в найсильнішому місцевому клубі «Брондбю». У складі «Брондбю» Петер надалі виграв чотири золотих медалі національного чемпіонату та один Кубок країни. Двічі за цей же період молодого воротаря визнавали найкращим гравцем країни.
У той же період Шмейхель вперше зіграв за молодіжну збірну Данії, а невдовзі йому вдалось і дебютувати в національній збірній. Шмейхель навіть зіграв на Євро-88, у зв’язку з травмою основного воротаря збірної, місце у воротах довірили його молодому дублеру.
Ще у 1987-му році молодим і яскравим голкіпером «Брондбю» цікавився «Ньюкасл», але «сороки» вирішили, що данець надто недосвідчений для гри у чемпіонаті Англії. Через чотири роки Шмейхель таки переїхав на Туманний Альбіон, у стан «Манчестер Юнайтед». Переїхав, як то кажуть «з корабля на бал» – три дебютних матчі відіграв на «нуль», а у першому сезоні здобув з командою два трофеї: Суперкубок УЄФА (матч проти «Црвени Звєзди» завершився перемогою манкуніанців 1:0) та Кубок англійської ліги (у фіналі проти «Ноттінгем Форест» Шмейхель також зберіг свої ворота «сухими»).
У першому ж своєму сезоні в Англії Петер отримує міжнародне визнання – стає найкращим воротарем Європи за версією УЄФА (надалі Шмейхель підтверджував цей титул у 1993, 1997 та 1999 роках).
Сер Алекс Фергюссон частенько називав цей трансфер «придбанням століття» для «Манчестер Юнайтед». Справді, смішні навіть за мірками початку 90-х 500 тисяч фунтів стерлінгів (у деяких джерелах зустрічається цифра 350 тисяч) стали ціною величного футболіста, однієї з найяскравіших зірок в історії «МЮ».
Петер Шмейхель відіграв у складі «МЮ» вісім сезонів. Цей відрізок з 1992 по 1998 роки став періодом трансформації «Манчестер Юнайтед» з однієї з багатьох команд, які претендують на титули, на фаворита як внутрішніх змагань, так і на міжнародній арені. Голкіпер клубу Петер Шмейхель був одним із основних чинників вдалої трансформації. Його впевнена гра додала колективові злагодженості і підтверджувала репутацію непереможної команди.
Вісім сезонів в Манчестері стали розквітом кар’єри данського воротаря. Його надійна і впевнена гра на останньому рубежі посприяла багаторазовим перемогам «МЮ» – п’ять чемпіонств, три Кубки Англії.
Вклад Петера у переможну ходу «Юнайтед» відзначав і сер Алекс Фергюссон: «Якби в нашій команді із року в рік були такі видатні воротарі, як Шмейхель, ми перемагали би без проблем. Нажаль, таких майстрів одиниці, і тому я пишаюсь тим, що Петер свої найкращі роки провів саме з нами».
Перед початком сезону 1998/99 Шмейхель, який щойно повернувся з французького Мундіалю, відчував себе знесиленим. 35-річний голкіпер повідомив головного тренера та керівництво клубу, що цей рік стане для нього останнім у воротарському светрі «Червоних дияволів». І саме цей сезон став кульмінацією його кар’єри. «Манчестер» продемонстрував справжній переможний чемпіонський рівень гри, оформив «золото» в Прем’єр-лізі, здобув Кубок Англії, і у всеозброєнні підійшов до фіналу Ліги чемпіонів, в якому суперником манкуніанців була грізна мюнхенська «Баварія».
Перипетії цього історичного матчу, напевне, й досі в пам’яті усіх шанувальників футболу – Шмейхель в дебюті зустрічі пропускає необов’язковий гол після штрафного удару, атаки «Юнайтед» безуспішно розбиваються об захисні редути баварців на чолі із Лотаром Маттеусом. Спливають останні хвилини матчу, і Шмейхель, наче відчуваючи вину за безглуздий пропущений гол, біжить у штрафний майданчик суперника на подачу кутового.
Сер Алекс Фергюссон згадував той епізод: «Коли Петер на останніх хвилинах побіг до штрафного майданчика «Баварії», я не здивувався, що нам вдалось зрівняти рахунок. Такі дії воротаря завжди бентежать суперників. А потім, за рахунку 1-1 Петер знову хотів побігти на кутовий, але я наказав йому залишатись біля своїх воріт. Мій помічник теж йому кричав: «Залишайся на місці, на тебе ще чекає два тайми додаткового часу, бовдур!».
Справді, поява Шмейхеля біля воріт «Баварії» сполохала захист німців, м’яч потрапив до Тедді Шерінгема, який зрівняв рахунок. Ну а за хвилину після того, «МЮ» зусиллями Оле Гуннара Сольск’яєра вириває перемогу.
В своєму останньому матчі за «МЮ» капітан команди Петер Шмайхель підняв над головою Кубок європейських чемпіонів. Скарбниця титулів Великого Данця поповнилась найпрестижнішим.
Справу зроблено, можна відпочивати? Куди там, Шмейхель вирішив до Португалії, ставши гравцем лісабонського «Спортинга».
Своє дивне для багатьох рішення Петер пояснив так: «Я вже немолодий, і просто не встигаю за шаленими ритмами гри, яку демонструє «Юнайтед». Мені потрібен дещо «спокійніший» варіант. Такий як «Спортинг».
В ті часи лісабонський клуб й справді не демонстрував шалених ритмів, 18 років не знав смаку чемпіонства. Однак, зі Шмейхелем у воротах команда зуміла обірвати кількарічну чемпіонську серію «Порту», а сам Петер до багатьох своїх здобутків і регалій додав ще одну – золоту медаль чемпіона Португалії.
Данець планував дограти в «Спортингу» ще один сезон та завершити професійну кар’єру, однак, мабуть, рішення покинути футбол йому давалось дуже важко. Вояж лісабонців до Ліги чемпіонів завершився невдало – «Спортинг» зайняв останнє місце в групі, пропускав багато і від будь-кого (в тому числі шість м’ячів у двох матчах від московського «Спартака»), тож можливо Великий Данець не захотів завершувати свою славетну кар’єру на такій мінорній ноті.
«Мені було добре в «Спортингу», але я знову хочу в Премєр-лігу, адже там грають в найкращий футбол».
По завершенні сезону 2000/01 Петер знов повернувся до Англії – титулованого данця підписала «Астон Вілла».
«У той час «Вілла» не хапала зірок з неба і не була безпосереднім суперником «Манчестер Юнайтед». Цей клуб назавжди в моєму серці, і я не хотів переходити в команду, яка би сперечалась з «МЮ» за титули. Я спитав поради у сера Алекса, і він сказав, що підтримає будь-який мій вибір».
У складі «вілланів» Шмейхель відіграв відіграв повноцінний сезон Прем’єр-ліги (36 ігор, 1 забитий . гол), а по його завершенні перейшов до Манчестера. Але «блакитного». Цей неоднозначно крок – перехід в стан ворога – був по-різному сприйнятий вболівальниками та колишніми партнерами Шмайкса по команді. Певна частина вболівальників манкуніанців засуджувала такий вибір Шмейхеля. А, наприклад», захисник «МЮ» Гарі Невілл затамував досить глибоку образу на свого екс-одноклубника:
Сам Шмайкс прокоментував цей епізод так: «Я навіть не надав цьому великого значення. Аж потім, коли це все поширилось інтернетом, мене питали, що я думаю про поведінку Невілла, чи змінилось моє ставлення до нього. Зрештою, я думаю, що все гаразд. Можливо, на його місці я вчинив би так само, хтозна».
Сезон 2002/03 став останнім в професійній кар’єрі найвидатнішого данця. Рік перед тим він завершив виступи і за національну збірну своєї країни. Всього за збірну Данії Шмейхель зіграв 129 матчів, забив у цих іграх 1 гол. І став співучасником чи не найгучнішої сенсації в історії чемпіонатів Європи.
Ще до моменту свого переїзду в Манчестер, голкіпер «Брондбю» Петер Шмейхель поїхав на Євро-92. Данці невдало виступили у відбірковому етапі до Євро, однак потрапили у фінальний розіграш у зв’язку з дискваліфікацією збірної Югославії (яка отримала таку санкцію через те, що в країні тривала громадянська війна). Збірна Данії навіть повноцінно не готувались до участі в турнірі, їх сприймали не інакше, як аутсайдерів і «туристів». За іронією долі «щасливчики» потрапили у справжню м’ясорубку – їх суперниками по групі були англійці, господарі змагань – шведи та фаворити Євро – французи.
Однак, бойовий скандинавський дух (вкупі з недооцінкою від суперників) посприяли виходу «туристів» у плей-оф – у вирішальному матчі третього туру данці завдали поразки фаворитам турніру, збірній Франції. У півфіналі в серії пенальті подолали збірну Нідерландів, а фінальний матч проти німців збірна Данії виграла 2:0, молодий голкіпер Петер Шмейхель зумів зберегти свої ворота «сухими» і увійшов до складу символічної збірної турніру.
З усього складу чемпіонів Європи Петер Шмейхель став одним із небагатьох, які надалі підтвердили свій чемпіонський статус – і грою, і досягненнями. Справді масштабна фігура у всьому данському спорті, яку введено у Зал слави данського футболу в 2009-му році.
За версією ІFFHS Петер Шмейхель займає 7-му позицію в рейтингу найкращих голкіперів ХХ століття. А для багатьох вболівальників «Манчестер Юнайтед» він й надалі залишається кращим із кращих, справжнім №1, по успіхах якого міряють всіх наступників Великого Данця.
