Норвезькі оповідки. Передмова.
Цей текст є повністю видуманим. Всі збіги з реальними людьми і подіями є випадковими. Просто не було чим зайнятись на вихідних…
– Бл*ть, хто мої сігарєти взяв?!
– Вован, успакойся. Курити хотілось п*здец… Я тілько 2 штучки стрєльнув. Завтра заїду до литовців і все віддам, – виправдувався Міша.
З тютюновими виробами в цій країні було тяжко. Ця ситуація явно взбісила Вована. У вас би також рванув пукан, якби хтось узяв ваші сіжки, які в литовського бариги коштували 40, а в магазині цілих 80 крон (240 гривень за пачку, Карл!!!).
Сонце помаленьку заходило за норвезькій обрій. Годинник вже пробив 23:00, а надворі ще було занадто світло, як для такої пори (класека “білих вечорів” на півдні країни вікінгів). Людям зі Східної Європи було важко звикнути до таких особливостей географічного розташування, але за дєньгі і в Антарктиду поп*здуєш. Вечір явно затягнувся, як і Вован своїм “Вінстоном” на терасі орендованого будиночка. Тераса являла собою сходи, “порєбрік” і перила: “Все як на районі, тільки сємічєк не вистачає”, – подумав Вован. Сам хлопець був пацаном простим: жив на Святошино у двушці з бабушкою, тьолкою і собакою.
Найбільше з них всіх він любив собаку “Кору” – сучку американського пітбуля чорно-білого окрасу. Кора була єдиний створінням у домі, яке не зай*бувало і любило його до нестями. Купив він її ще на початку нульових (олдскули мають пам’ятати цю моду в чотких пацанчиків на пітбулі в ті часи). Бабу його звали (не плутати з бабушкою) МарІна – типова падруга з сусіднього району, яка постила ванільні цитатки ВК та їду в інстаграмі. Вчилась на четвертому курсі факультету “майбутніх безробітних”, економіст в общем, університету імені Надії Савченко. Його дівчина була однією з головних причин “почему Володька усы сбрил”, зробив через знайомих робочку в Скандинавію і пох*ярив на заробіки. Тупо напрягла пацана. Вона вже собі пощЕтала, скільки він приблизно має накалимити і що на ті дєньгі можна зробити, а саме: євроремонт в хаті, похоронити бабушку, відгуляти свадьбу з тим довб*йобом і скатати на медовий місяць в Турцію.
Бабушка :”Надєжда Павловна” хоч і була вже в преклонному возрасті, но помирати не збиралась. Здається вона ще пам’ятала часи молодого вождя світової революції на броньовику. Надєжда Павловна була з касти адептів “такую страну просрали” і “верните колбасу по 2.50”. Каждий день вона сиділа на лавочці біля падіка з іншими пенсіонерами та перемивала кості всім підряд – починаючи від сусідів, працівників ЖЕКУ та касирів в АТБ, закінчуючи гострими політичними дискусіями на тему ефективності роботи нашого президента.
Осьо Володимир згадав цих всіх персонажів, які його чекають по приїзді в Україну і зразу стало якось сумно, захотілось навернути водяри. Правда, горілчаний виріб коштував “дофіга і більше”, приходились обходитись півасом. Пиво теж було не айс (жаба душила віддати 40 крон за банку годного хмільного напою), але що робить? В Києві Вован регулярно приймав на душу 2 літра вдень, як він сам казав: “Два літра пива в день не щетається”. На Святошино був чудовий генделик “Дарина”, де все пацантре з району любило дивитись Лігу Чемпіонів: врубали “Шпорт-1”, брали по балону “білого”, таранку, чіпси і панєслась. Сам Вован ґлорив за Барсу і всім яро доказував, що Мессі кращий від Роналду. Правда, в цьому сезоні Барса чуть-чуть всосала від Атлетіко в Лізі, що викликало певний коґнітивний дисонанс: “Може, то вже почати тащити за Мадрид?! Да ну, бред якийсь”.
Помірний алкоголізм не був перепоною для роботи таксістом, особливо по ночах – “Бухий шофер розвозить бухих клієнтів по домах – всі щасливі”. Але реформа міліції в Україні певним чином вплинула на його стиль водіння “під шафе”: “повсюди тепер вже нова “Поліція” на новеньких Пріусах та штраф у 5 тисяч гривень із вилученням прав за керування у стані алкогольного сп’яніння” – тому довелось чуток підзав’язати з цим заняттям. Але, як виявилось, проблеми появились там, де їх ніхто не очікував. А точніше, почав стукати двіжок в його старому опелі. Німецька надійність втрачається з часом і пох*їзмом власників, які ставлять дешеві китайські запчастини і їздять, поки їздить, . но не получилось. “Погнуло клапана, капіталка мотора”, – такий невтішний діагноз видав моторист Вася з гаражного кооперативу №5. Пріунивши від майбутнього попадання на бабло, Володя пошкандибав домів. Ніудобства на цьому не закінчились. У вхідних дверей його зустріла Надєжда Павловна: “Тут к тебе с военкомата приходили, повестку в АТО передали, они попросили, ну и я за тебя расписалась”.
“Стара тупарильська дура, якого х*я розсписуватись за інших?! Може я би і не торчав у тій й*баній Норвегії, єслі б не АТО”,- недопалок полетів на газон. Хоча з іншої сторони ше треба гроші на ремонт того відра заробити. Хоча, ну нах*й, продам його к херам і візьму “очкастого” Мерса на польських номерах. Пацани вон казали, шо можна з пшеками домовитись і зробити перетин раз в рік. Тільки з новими мусарами можливі якісь трабли. Кажуть, шо по базах можуть пробити і забрать машину. Бл*дство”.
Щоб відігнати від себе ці всі гнітющі думки, Вован вирішив постраждати х*йньою, нацарапати ключем на стіні будинку слово “Ukraine” (проснулась генетична пам’ять предків, які робили наскельні написи, тільки з претензією на патріотичні настрої). “Три тисячі євро за робочу візу. А литовці ніхера не платять, бо вони громадяни євросоюзу. Ну п*здєц тепер”, – в голову продовжувала лізти подібна херня. Біля слова “Ukraine” почав вимальовуватись кривий український герб. “І взагалі, єслі б рашка не напала на Крим, ми би вже вступили в ЄС. Якого хера наші воєнні їх тоді не розх*ячили? А ше Донбас хочуть на нас повішати. А може нах*й той Крим з Донбасом віддати?! Хай москалі забирають тих сєпарів?!”, – глибокі роздуми про теперішній стан в Україні кипіли в його голові. Задатки диванного аналітика давались взнаки. Шедевр вуличного мистецтва – Тризуб вицарапаний ключем був завершений. “Якщо за рік не вступим до Євросоюзу, то буду робить карту поляка” – останнє, що прийшло в голову…
– Вован, ми про*бали подивитись футбол. Сьогодні Україна з Польщею грала (Євро-2016). Наші виграли 1-0. Селезньов забив! – вигукнув Міша зі своєї кімнати.
– За*бісь, надрали жопу польським курвам. Йдем празнувати!
