“Брутальний Футбол” розповідає про втрачені можливості каталонців, які тепер вилазять боком.
Минулого тижня “Парі Сен-Жермен” декласував “Барселону”. Помста була солодкою — французи марили вендетою з часів легендарних 1:6 і наочно продемонстрували, ким насправді є Куман. Не секрет, що планета Земля носить індивідуумів, які бачать у роботі нідерландця плюси: мовляв, тренер вказав на двері пристарілій елітці та успішно лікує команду від мессізалежності.
Якщо розібратися, то Рональд Макдональд схибив у обох моментах — списані ним гравці тащать “Атлетіко” та “Інтер”, а аргентинець давно не викликає благоговіння на рівні мімімішних котиків із Інтернету. Поразка парижанам розвіяла хибне враження виходу із кризи: Куман не поступався у чемпіонаті з початку грудня і наздогнав “Реал”, проте все одно виставив себе на посміховисько. Хіба минулі заслуги мають вагу, якщо ти обісрався у найважливішому матчі сезону? Відповідь очевидна.
Ще одне питання: а треба “ПСЖ” такий Мессі? Впевнені, у Парижі не проти знову опустити “блауґранас” на рівень ширінки. Не факт, що шестиразовий володар “Золотого м’яча” знайде в собі мотивацію, однак катарський проєкт за такого сценарію втре носа будь-кому в іміджевому плані. Нехай Лео продовжує ходити пішки — в клубі завжди знайдуться ті, хто зробить результат. Так-так, ми маємо на увазі Кіліана Мбаппе.
Здається, людство може спати спокійно — на зміну Роналду/Мессі прийшли нові герої. Ерлінґ Голанд поглумився над “Севільєю”, Мбаппе — відвантажив хет-трик каталонцям. Було б кайфово, якби ми стали свідками повторення дуалістичного протистояння: наприклад, норвежець приєднається до “Реалу”, а Кіліан одягне “синьо-гранатову” футболку. Хоча останній варіант малоймовірний: навряд чи людина перебуватиме там, де від неї раніше відмовилися. Зараз ви переконаєтеся, настільки підступною буває доля.
Повертаємося у 2017 рік. Неймар приєднався до “ПСЖ” за рекордні 222 мільйони євро, але в “Барселоні” не зраділи підсумкам угоди. Все це нагадувало крадіжку під самісіньким носом — шейхи демонстративно жбурнули у бік “блауґранас” річний бюджет декількох країн Океанії і забрали один із найцінніших активів. Зрозуміло, що бразилець прагнув вийти з тіні Самі-Знаєте-Кого, однак це мало змінює загальний сенс. До речі, ось культовий чек:
Будь-хто давно б відкоркував шампанське, проте не Хосеп Бартомеу — “Барселона” отримала страшенний репутаційний удар і виглядала наївним дівчиськом, кинутим заможним папіком десь на трасі. Так, у тебе є гроші на таксі, але протерті коліна і пошматоване плаття свідчать про втрачену гідність. Як на це відреагують сусіди? Ясна річ, сядуть на лавочці і смакуватимуть усі подробиці.
Прагнучи бодай-якось вилізти з помийної ями, “синьо-гранатові” кинулися шукати підсилення. Але робили це так гарячково, що в результаті ніхто себе не виправдав (окрім Паулінью, що драйвово увійшов у команду, неочікувано показав рівень і був проданий китайцям за майже ту ж суму, за яку запрошувався раніше). Решта ж хлопаків — повний піздєц. Особливо Усман Дембеле, чий період на “Камп Ноу” всипаний травмами і скандалами — от на його місці і міг опинитися Мбаппе.
Програш “Барселони” змусив підняти архіви, порадитися зі знаючими людьми і перелопатити Інтернет, щоб переконатися у правдивості цього свідчення: майже чотири роки тому Бартомеу та його банда знехтували Кіліаном і зробили ставку на іншого французького тінейджера, щоправда, з дортмундської “Боруссії”. Зараз це виглядає як пройоб космічних масштабів.
Про це розповів колишній директор “кулес” Хав’єр Бордас:
“Коли ми мали підписати Дембеле, мені подзвонив агент Жуніор Мінґуела і повідомив, що Мбаппе знаходиться в межах досяжності. Я поговорив з Бартомеу і він сказав мені звернути увагу на француза. Я зателефонував його батькові і той сказав, що не їде до Мадриду, бо там Кріштіану, Бензема і Бейл. Замість цього він міг поїхати до “Барселони”, бо там вже не було Неймара.
Президент “Монако” вважав за краще, щоб Мбаппе поїхав до “Барселони” і не підсилював “Парі Сен-Жермен”, прямого суперника. І це можна було зробити за 100 мільйонів. Але Роберт Фернандес (тодішній спортивний директор) віддав перевагу Дембеле і Пеп Сеґура (генеральний директор) його підтримав. Пояснення полягало в тому, що Мбаппе грає за себе, а Дембеле на команду. І коли Ней пішов, Роберт віддав перевагу вінґеру, аніж фінішеру”.
Це ж підтвердив Мінґуела, який, власне кажучи, пропонував зв’язатися Вадімом Васільєвим, правою рукою Дмітрія Риболовлєва:
“Так, саме так і було. Можу все підтвердити. Тим більше, вже повідомлялося про те, що це правдива історія. Тоді була така ситуація. Мені сказали, що Неймар має угоду з “ПСЖ” і що він перейде туди. У клубі не знали або ж не вірили в це. Неймар ще не прийшов і не повідомив “Барселоні” про переговори з парижанами, тому вони вирішили поки не робити ніяких кроків.
Але коли стало ясно, що Неймар йде, то тренери разом з президентом, який не хотів приймати рішення без коучів, почали спілкуватися про те, кого запросити натомість. У той момент вони вважали, що Дембеле набагато краще Мбаппе підходить під стиль гри команди.
У нас вже була домовленість про перехід Мбаппе. Ми були готові закрити угоду за 130 мільйонів євро і ще 25 передбачалися бонусами. Кіліан би заробляв близько 10-16 мільйонів”.
Прикріплюємо твіт зі скріншотом переписки між Бордасом і Мінґуеллою:
А також розшифрований діалог:
Мінґуела:”Якщо ви хочете, я дам вам номер телефону президента Монако, і нехай він вам скаже”.
Бордас:”Жуніор, вибач, я нічого тобі не говорив. Спасибі, що передав, але, як бачиш, ні технічний відділ, ні президент, цього не хотіли. Варіант був Дембеле”.
Мінґуела: “Нема за що! Я не дуже добре ціную ваших техніків. Сподіваюся, я помиляюся, і все буде добре. Обіймаю”.
Ну і що тут сказати? Чи був Дембеле кращим, ніж Мбаппе? У кампанії 2016/17 обидва виконавці порадували потужним перформансом (Усман оформив 31 результативну дію в 49 зустрічах, тоді як Кіліан взяв участь у 44 матчах і зупинився на загальній позначці “сорок”). Вражаючі показники, що частково виправдовують керівництво “Барселони” — хто міг здогадатися, як далі підуть справи?
Хоча й цей аргумент відверто кволий: та ж “Боруссія” вела Ерлінґа Голанда більше чотирьох років і точно знала, кого збирається підписати. Не думайте, що “джмелям” пощастило, вони зірвали джекпот чи влучили в яблучко — це була чітко спланована стратегія.
З випадком Усмана таке не в’яжеться — інакше б каталонці передбачили пасивність, проблеми з характером і кришталевість (з моменту появи на “Камп Ноу” пропущено 534 дні або 85 поєдинків). Треба було брати Мбаппе — у того є яйця і бажання ними світити. Як не крути, майбутній тріумфатор “Золотого м’яча”.
