Учора, 3 жовтня, футбольний клуб «Карпати» на офіційному сайті зробив потужний інформаційний вкид: менеджмент пропонує розбудову великого комплексу навколо стадіону «Україна», створення «Народної команди» і об’єднання кількох клубів в один. Знаючи репутацію «зелено-білих», можна було б назвати цю пропозицію черговим «пшиком», якби не одне «але». «Карпати» уже багато років просувають цю ідею і, цілком можливо, що саме зараз для її реалізації складаються якнайкращі умови. І якщо цьому насправді судилося трапитись, в українському футболі станеться чергова значна трансформація. Звісно, може і нічого не відбутись – «Карпати» обожнюють збурювати воду в склянці і струшувати повітря. Втім, тема все ж дійсно видається доволі перспективною для аналізу та дискусії.
Влітку 2001 року Петро Димінський придбав «Карпати». Не можна цей період, тривалістю у майже 20 років, назвати чорною полосою – все-таки команда встигла пошуміти в єврокубках і видати два сезони на високому рівні в УПЛ – причому саме тоді, коли Прем’єр-ліга за своїм статусом і силою була майже на піку. Очікування від приходу Димінського були більшими, адже до нього «Карпати» вважалися майже грандом – виходили у фінали Кубка України, брали бронзові нагороди, грали у єврокубках. Крім тих двох успішних сезонів (2009/10 і 2010/11) «епохи Диму», всі інші сезони «Карпат» – це епатаж і скандали у всьому і зі всіма, де і з ким тільки можна було побити горщики. Таким запам’ятається правління Петра Димінського, який втік із країни після того, як спричинив ДТП, у якому загинула молода дівчина. Замість перспективи буцигарні, Димінський, за інформацією правоохоронних органів, чілить у Греції і продовжує плекати з партнерами плани, які він не зумів реалізувати, коли приходив до управління «Карпат» тоді, у 2001. Та про все за порядком.
Прийшовши до керма клубу, Петро Димінський одразу показав, що збирається монополізувати футбольний ринок. В перший же рік він викупив футбольний клуб «Львів» і перетворив його у «Карпати-2». Слоган «Одне місто – одна команда», що матеріалізувався на банері ультрас «Карпат», який вони вивішують під час львівського дербі – це первинна ідея президента їхнього клубу.
Наступний план українського Мауріціо Дзампаріні (чи то Ауреліо Де Лаврентіса?) – полягав у прилученні земельних ділянок навколо стадіону «Україна», де грали «Карпати», до власності клубу. Однак, щось пішло не так. Спершу «Карпати» вилетіли з вищої ліги у 2004 році, а коли повернулись в еліту у 2006, конфігурація політичних і футбольних розкладів змінилася. «Карпати» піднялися у вищу лігу «на хайпі»: сезон перед тим клуб став півфіналістом Кубка України, граючи у першій лізі. «Зелено-білі» пройшли «Чорноморець», «Ворсклу» і «Шахтар». Команду дуже любили у Львові і Петро Димінський відчув, що настав час: клуб зажадав у міської ради віддати «Карпатам» в оренду стадіон «Україна» тривалістю на 49 років за 1 гривню, а також «під інвестиційні зобов’язання» передати так звані «верхні поля» (де тренувались діти). Втім, у Петра Петровича виникло декілька проблем.
По-перше, у Львова тоді почав працювати новий міський голова Андрій Садовий, який мав сумніви (і не спроста!), що Димінський збирається добросовісно використати земельні ділянки навколо стадіону «Україна» саме в спортивно-футбольних цілях, а не особисто-комерційних. По-друге, у Львові, незважаючи на старання Димінського було відновлено футбольний клуб «Львів», який хоч тоді і грав у першій лізі, але також декларував бажання грати на стадіоні «Україна» і підвищуватись в майбутньому у класі. По-третє, Димінський уже встиг збудувати критий ринок поблизу стадіону, хоча перед цим на тому місці було футбольне поле для тренувань. Це теж дуже бентежило міську раду Львова. І четверте – Львів претендував на проведення Євро-2012, тож місто не мало права передавати єдиний функціональний стадіон у приватну власність (на той момент не було зрозуміло, чи виграє українська заявка і чи будуватиметься новий стадіон у Львові).
Конфлікт між клубом та містом сягнув апогею напередодні матчу з київським «Арсеналом»: міська влада загнала трактор до службового входу і не пустила гостей на тренування – в «Карпат» завершився термін оренди. І почалася війна між Димінським та Садовим, яку історіографи «Карпат» пафосно називають «Зелено-білою революцією». Але й направду декілька сотень вболівальників пікетували міську раду протягом тижня часу у листопаді 2006 року з вимогою віддати стадіон в оренду клубу. Клуб навіть започаткував акцію серед студентів «А на пари нам начхати – ми підтримуєм «Карпати»!». Завдяки цьому львівський клуб збільшив присутність молодих облич під стінами Ратуші. Деякі голодували, кількох осіб навіть забрали у лікарню.
Однак, Садовий був непохитним. Петра Димінського неабияк бісило те, що жодні методи не дають результату і акурат тоді вперше він згадав про проект «Народна команда «Карпати». Ця «формула Димінського» передбачала: 25% клубу належитиме міській раді, 25% – обласній, 25% – вболівальникам і ще 25% самому сонцесяйному. Та звісно, що всі сторони сприйняли це зі скепсисом, після чого почесний президент почав кидатися в крайнощі: спершу пропонував віддати клуб в комунальну власність, потім погрожував зупинити фінансування, далі заявив, що збудує ультрасучасний стадіон «Прогрес», а команду на кілька років перевезе в Івано-Франківськ або Тернопіль, а згодом і зовсім пустився берега і викинув інформацію, що заявить «Карпати» в польську Екстраклясу. Врешті-решт Львівська міська рада передала стадіон клубу за 1 грн до 2012 року, проте Димінського це ще більше розізлило. Йому не потрібна була лише чаша стадіону. Черговий приступ «загорання» у пана Петра було зафіксовано 17 листопада 2006 року, коли міськвиконком передав клубу стадіон в безкоштовне користування. Ось, що тоді видав Димінський:
«Те, що Андрій Садовий вчора, 16 листопада, оголошував на мітингу перед вболівальниками, начебто термін оренди на 5 років пов’язаний з тим, що Львів може залишитися без матчів Євро-2012 – це некомпетентність міського голови. Я Садовому особисто дам 5 мільйонів доларів, якщо Львів доб’ється права приймати у себе матчі Євро-2012. Нехай, якщо хоче, використає їх на будівництво нового стадіону».
В додачу до цього «ППД» заявив, що оренда в такому виді стадіону йому не потрібна, тому клуб переїде в інше місто, а тим часом у Львові розбудовуватиметься стадіон «Прогрес». За рік Україна отримала право на проведення Євро-2012, а Львів став одним із міст-господарів. Ви ж не станете думати, що Димінський виконав свою обіцянку? Ну, чи будь-яку із обіцянок чи погроз, наведених вище.
Так, «Карпати» продовжили використовувати «Україну» і почали воювати проти всіх. Зокрема, дісталося футбольному клубу «Львів», який у 2008 вийшов в Прем’єр-лігу. «Карпати» заборонили «Львову» бути суборендатором стадіону, а прохання міського голови Андрія Садового та президента «городян» Юрія Кіндзерського пустити «Львів» на стадіон, були відкинуті. Потім уже «Львів» змушений був виїхати в область, далі трапився ганебний для України Добромиль й пам’ятне львівське дербі, коли «Карпати» обіграли «синьо-золотих» і понизили їх у класі. У футбольних колах тоді говорили, що «Карпати» весь сезон возили преміальні за «Львовом»: люди президента «Карпат» нібито пропонували суперникам «містян» мотивувальні підйомні за перемогу над ними. На другому фронті фанати «Карпат» під гаслом «Велике місто – одна команда» «пресували» фан-рух «Львова» від самого зародження.
Добившись свого, «Карпати» отримали, м’яко кажучи, нелюбов від львівського вболівальника. Довелось щось міняти. У клубі одразу взялись за голову і видали найкращий перформенс за часи правління Димінського – «Карпати» нарешті привезли єврокубки у Львів, обігравши «Галатасарай» і пробились в групу із «Боруссією», «ПСЖ» та «Севільєю».
Однак після цього успіху «Карпати» зупинились у розвитку. Ніхто не зрозумів чому, адже були всі підстави росту. На це є кілька пояснень. По-перше, Петро Димінський продав 50% прав клубу акціонерам компанії з обмеженою відповідальністю «Krisal Holdings LTD» з Британських Вірґінських островів. Іншими словами – Ігорю Коломойському, який тоді в УПЛ формував свій пул із клубів. Друга причина – Димінський вдруге в історії придбав футбольний клуб «Львів», який після вильоту з УПЛ перебував у фінансовому занепаді. Цього разу придбав, щоб поховати його назавжди і знову монополізувати Львів у футбольному плані та почуватися спокійно, що за спиною нікого нема. Хтозна, що було би далі, якщо б не відбулася Революція Гідності та війна на Донбасі.
Петрові Димінському і «Карпатам» з 2014 року довелося особливо непросто: Ігор Коломойський припинив фінансування клубу і відмовився вести переговори з будь-якими потенційними інвесторами, які хотіли придбати клуб. За останні 5 років, згідно з чутками із преси, їх було декілька – це і загадкові представники бізнесу із Німеччини, і сім’я Герег, і власник винниківського «Руху» Григорій Козловський. Однак, небажання Коломойського співпрацювати з будь-ким із персонажів, фактично заблокувало майбутнє «Карпат». У такій юридичній формі майнової власності їхня перспектива виявилась приреченою. Крім того, у почесного президента Петра Димінського виникли згадані на початку матеріалу великі проблеми із законом. І якби не вміння пана Олега Смалійчука a.k.a. «містера Апельсина» продавати карпатівські таланти, команди в УПЛ уже б, мабуть, і не було.
Також у спасінні команди потрібно відзначити і власника «Руху» пана Козловського, який за даними мас-медіа, був найближчим до того, аби домовитися з Ігорем Коломойським про купівлю другої частки клубу. У 2018 році проблеми «Карпат» через непогашення боргу перед екснападником Володимиром Гудимою сягнули критичної точки. Клубу загрожували значні санкції, однак борг у 74 тисячі доларів погасив особисто пан Козловський. Власник «Руху» зібрав пресконференцію разом із футболістом, на якій заявив, що не платив жодних грошей Гудимі – буцімто переконав його завдяки своїм блискучим комунікативним навичкам, а Гудима у свою чергу підтвердив, що нібито розчулився із любові до власної команди, тому зняв усі претензії до «Карпат». Та за кулісами усі знали, що усе було інакше. До слова, Володимир Гудима зав’язав із професійним футболом і сьогодні грає за аматорську «Демню». Мабуть, живе на копійки, так?
У цей період (2017-2018 роках) Григорій Козловський через ЗМІ поширив важливий меседж, який вперше він озвучив Вікторові Вацку в програмі «Вацко Light». За словами власника західноукраїнської бізнес-імперії, усі львівські команди повинні працювати на «Карпати» і він готовий помагати як фанат «Карпат», хоч і є власником іншої футбольної команди з першої ліги.
У жовтні 2017 року Григорій Козловський в інтерв’ю «Футбол 24» офіційно спростував придбання навіть 50% акцій «Карпат». Коментуючи це, власник «Руху» сказав дуже цікаві слова, які ми дозволимо собі зацитувати. Тим більше, що цю фразу використав офіційний сайт «зелено-білих» у презентації «Народної команди»:
«Я узагалі є противником того, щоб клуб комусь належав – Козловському, Димінському чи комусь іншому. У Львові повинна бути народна команда. Має бути створена народна рада, де існуватиме публічність і відкритість, де усі розумітимуть, який бюджет і куди витрачаються гроші тощо. За зразок структури беру Барселону. Інвестори повинні наймати собі президента для того, щоб він виконував певні завдання. Якщо так колись станеться, що мене візьмуть на цю роботу, я з радістю погоджуся».
Так, Козловський вперше за довгий період заговорив тезами Димінського – «народна команда», «усі повинні працювати лише на «Карпати». Тоді ще не всі усвідомлювали, але Григорій Козловський уже перезапускав процес створення футбольного «Наркому» у Львові . Пригадуєте з початку статті історію про критий ринок, який Димінський збудував в «нульових» на місці футбольного поля, через що міська рада не хотіла віддавати в оренду іншу територію навколо стадіону? У 2018 році ця територія з легкої зоди Петра Димінського була викуплена Григорієм Козловським. А вірніше його найближчим партнером і адвокатом Олексієм Різником. У червні минулого року під час чергової сесії Львівської міської ради було винесено ухвалу про надання ТзОВ «Актив-Комплект» (фірма Різника-Козловського) земельної ділянки та дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Липова Алея, 5. Ось, що постановила ухвала:
- Вилучити за згодою з користування товариства з обмеженою відповідальністю “Клуб професійного футболу «Карпати» земельну ділянку площею 2,002 га (кадастровий номер 4610136600:07:007:0040) на вул. Липова Алея, 5.
- Надати товариству з обмеженою відповідальністю «Актив-Комплект» […] і далі по тесту – земельну дільянку, дозвіл і так далі.
На місці базару має постати сучасний житлово-офісний комплекс. І це тільки частина плану по забудові території навколо стадіону «Україна». Те, що не вдавалося зробити Димінському, вдалося добитися Козловскому завдяки налагоджуванню стосунків з мером Андрієм Садовим. Далі залишалось реалізувати ідею «Народної комади» та приступити до залучення інших навколостадіонних територій – і до цього Григорій Козловський був близьким. Для цього потрібно було якось усунути з власності клубу Бенціона Валерійовича чи викупити його частку, щоб прибрати «Карпати» до рук. Та якщо дилему з Коломойським ще якось можна було вирішити, з’явилась нова. Відбулося дежавю, як у старі часи. Ім’я його – футбольний клуб «Львів».
Григорій Козловський, дізнавшись про ще один проект у Львові від Богдана Копитка, одразу «злився». Ні Козловський, ні Димінський подібної «підстави», схоже, ніяк не очікували, адже Богдан Копитко, був є давнім товаришемі бізнес-партнером Петра Димінського (саме Копитко у 2008 допомагав «витягувати» із гравців «Карпат» зізнання про договірний матч з «Металістом»), робив проект у Рівному разом з іншими колишніми менеджерами Димінського – Ігорем Дедишином (сьогодні працює з Козловським у “Русі”) та Олексієм Боровиковим. ФК «Львів» взагалі ніхто не помічав і не очікував від них небезпеки. Петро Димінський через прохання Ігоря Дедишина тільки у 2015 році погодився продати права на «Львів» іншому бізнесмену Роману Михайліву – той обіцяв, що лише підтримуватиме дитячо-юнацьку футбольну школу і вище рівня Другої ліги клуб не виходитиме. Йому повірили, адже значних фінансових ресурсів у нього нема. Та сталося все зовсім по-іншому: в Копитка у Рівному не вийшло і тоді він вирішив довести, що можна зробити команду у рідному Львові, яка буде самоокупною та успішною. Та «Верес» просто так не перейменуєш, є деталі. Наприклад, згідно з регламенту УПЛ потрібно мати свої молодіжну та юнацьку команди. А в цей час якраз ДЮФШ «Львова» була постачальником кадрів для «Вереса» U-19. І тоді Богдан Копитко запропонував Роману Михайліву продати йому ФК «Львів». Попри опір Михайліва, так і сталося – Богдан Копитко отримав клуб, а пан Роман увійшов у новий клуб структурою ДЮФШ «Львів». Таким чином, із «Вереса» і «Львова» утворився один клуб, в якій головним інвестором став «ЛІМО» та Богдан Копитко, а Роман Михайлів – власником дитячо-юнацького сектору. Це теж важливий епізод, ми до нього повернемось наприкінці.
Григорій Козловський дещо притримав коней. Він вирішив поспостерігати, наскільки грізною силою буде «Львів». Він навіть погодив із Димінським, аби «городяни» грали на стадіоні «Україна». «Ми не проти конкуренції, вона піде на користь Львову», – заявив Петро Димінський, який до того двічі робив усе, аби поховати футбольний клуб «Львів».
І тут відбувся переломний момент. «Львів» із своїм бразильським вектором не зумів одразу ані пробитись в єврокубки, ані завоювати прихильність вболівальників, ані стати самоокупним. А у цьому році, на свій другий поспіль сезон в УПЛ, і зовсім здав турнірні позиції, навіть не претендуючи на топ-6. Здається, що Григорій Козловський, як і Петро Димінський у 2006-му, відчув, що настав час атакувати.
Спершу він перевіз «Рух» з приміських Винник до Львова, провівши повний ребрендинг клубу. «Нова оборона Львова» – саме з таким гаслом «Рух» увірвався до столиці Галичини. Добре укомплектована команда, з одним із найкращих тактиків пострадянського простору Леонідом Кучуком, вигравала матч за матчем, поки не видерлася на вершину Першої ліги. Для чого це Козловському – питалися вболівальники, які знають, що власник «Руха» є ідеологом єдиної команди у Львові. «Навіщо йому лізти туди третім?». Першу відповідь на ці питання пан Козловський дав програмі «Триндець» у серпні цього року:
«Карпати займають в моєму серці не менше місця, ніж «Рух». Я ніколи цього не приховував. Серце складається з двох половин: одна половина мого серця належить «Карпатам», а друга – «Руху». Якщо це серце колись стане єдиним цілим, я буду дуже щасливий. Я люблю «Карпати», з цією командою я виріс. Це команда, яку я обожнюю».
В цій цитаті не тільки зізнання в тому, яка команда є пріоритетною для Григорія Козловського, але і натяк на кінцеву ціль – об’єднання. Причому не в далекому минулому, а зараз – інакше для чого боротися за найвищі місця в першому дивізіоні, брати першокласного тренера та підбирати виконавців рівня УПЛ?
Подальший розвиток подій не змусив на себе довго очікувати – вчора на офіційному сайті «Карпат» з’явився матеріал, який, дуже схоже, був розроблений людьми Григорія Козловського. І він повністю відтворює те, чого жадав Петро Димінський від самого початку, коли заволодів «Карпатами».
Проектом під назвою «Народна команда «Карпати» пропонується тотальна реконструкція чаші стадіону і, звісно, розбудова навколишньої інфраструктури. Зокрема, на верхніх полях, які так відчайдушно хотів отримати Петро Димінський з 2006 року, планують будівництво готелю на 80-100 місць.
Здається, із того-таки 2006 року нічого не змінилось. Все-таки хочуть розбудувати ще й стадіон «Прогрес» із спортивною інфраструктурою.
Однак, уявіть собі, «Карпати» на офіційному сайті, відверто прямо говорять, що для реалізації цієї мети повинні загинути, а точніше влитися в «народну команду» інші клуби – «Рух» і «Львів». Зрозуміло, що ця пропозиція стосується виключно «Львова», оскільки «Рух» створений для того, щоб пожертвувати собою.
Розробники проекту обіцяють, що новий клуб гратиме регулярно в єврокубках і стане топом в Україні, проте для цього необхідно річний бюджет у розмірі 25-30 мільйонів доларів (брати Суркіси десь поперхнулись). А отже, необхідно об’єднати зусилля всім львівським клубам та інвесторам.
Ціль Григорія Козловського та Петра Димінського і їхні наміри уже не є хитрими, як колись. Одним помахом вони ставлять завдання добитися кількох цілей:
1) Позбутися частки Ігоря Коломойського. «Рух» виходить в УПЛ і об’єднується з «Карпатами». Може мати місце рокіровка в стилі «Вереса»-»Львова»: «Рух» приймає назву «Карпат» і поглинає їхню структуру, формально власником залишається Григорій Козловський.
2) Спроба втретє поховати ФК «Львів» і стати єдиною і безальтернативною командою у місті.
3) Забрати земельні ділянки, які прилягають до чаші стадіону та парку «Снопківський».
Однак і цього разу все не так просто. Пояснюємо чому. Ну, по-перше, «Рухові» потрібно ще вийти в УПЛ, а при сьогоднішній конкуренції в Першій лізі – це не так просто. По-друге, незрозуміло, чи зуміє Григорій Козловський погодити плани розбудови навколо стадіону «Україна», адже, як і пан Димінський 13 років тому, сьогодні Козловський у жорсткому конфлікті з мером Андрієм Садовим: останній навіть закликав львів’ян не ходити у заклади Козловського, який не сплачує податків у казну міста. Наразі Григорій Козловський готується до міських виборів 2020 року і просуває свого кандидата, мера Винник, Володимира Квурта (до речі, у 2006 році був секретарем міської ради і в конфлікті між «Карпатами» і Садовим виступав у ролі «арбітра»). По-третє, не ясно, чи поведеться на злиття Богдан Копитко і чи захоче він співфінансувати таку «Народну команду». Адже він починав проект, щоб заробити самому, а недавній продаж Бруно Дуарте у «Вікторію Гімараєш» за 600 тисяч євро, зрушило справу з мертвої точки. Навіть якщо припустити, що Богдан Копитко увійде в структуру «Карпат», не забуваємо про ще одну сторону – Романа Михайліва. Він, як і раніше, має права на торгову марку ФК «Львів», а вся структура клубу належить йому. Тому пан Михайлів спокійно може далі існувати з ФК «Львів» без Копитка – в УПЛ, першій чи другій лігах.
Як би там не було, зрозуміло одне – якщо Григорій Козловський таки зуміє об’єднати «Карпати» і «Рух», він навіть самостійно зможе запросити як наставника, так і будь-якого футболіста найвищого рівня. Так само очевидно, що «Карпати» змінять одного скандального власника на ще більш скандального та епатажного. Чи отримає від цього Львів команду хорошого рівня – питання абсолютно риторичне.
Чи не одурять в черговий раз львів’ян і під обгорткою «народної команди» просто не привласнять території, які забудують комерційними бетонно-скляними конструкціями? На сьогодні компанії Григорія Козловського забудовують ледь не весь Львів, в тому числі руйнуючи автентичну спортивну інфраструктуру. Так, наприклад, під прикриттям реконструкції «Палацу спорту» по вулиці Мельника, були знищені унікальні тенісні ґрунтові корти, а всі дитячо-юнацькі школи видворили з території. Що завадить те саме провернути навколо території стадіону «Україна»?
За цими перепетіями хочеться повернутися до реальності, щоб ще раз пересвідчитись: попри рух на Захід, наша ментальність перебуває на якомусь доісторичному рівні. Чи можливо уявити, щоб в цивілізованому світі футбольний клуб на своєму офіційному сайті закликав інші клуби до вливання у свою структуру, настоюючи на тому, що це – ледь не єдиний вихід правильної моделі розвитку футболу у місті? Замість здорової конкуренції – чергова колективізація і «Наркоми». З іншого боку, така заява – достойна уваги провокація напередодні львівського дербі, що відбудеться в кінці жовтня. Якою буде відповідь Богдана Копитка?
Далі – веселіше.
Северин Стецюк, головний редактор “Брутального Футболу”
