Донецький “Шахтар” стартує в Лізі чемпіонів і здійснить виїзд до Тирасполя, де зустрінеться з “Шерифом” Юрія Вернидуба. Що це за команда, чим вона цікава і як грає — все це дізнаєтеся у черговому матеріалі.
Що за команда
“Шериф” — найтитулованіший клуб Молдови. Команда, створена в 1997 році, виграла 36 трофеїв та лідирує за цим показником серед інших представників молдовського чемпіонату (наприклад, “Зімбру” має в активі лише 15 престижних нагород). Що там говорити: за останні 20 років “Шериф” тільки двічі віддавав “золото” чемпіонату іншим командам.
“Жовто-чорні” чотири рази брали участь у групі Ліги Європи, проте не виходили в плей-оф, зате цьогоріч добилися найбільшого міжнародного досягнення в історії молдовського футболу — пробилися до групової стадії ЛЧ.
Клуб перебуває у власності придністровського холдингу “Шериф”, який займається торгівлею, промисловістю, телекомунікаціями, наданням послуг та банківською сферою.
Тренер
Юрій Вернидуб відомий роботою на чолі запорізького “Металурга” та продуктивним періодом у луганській “Зорі”. Впродовж 8 років добився певних успіхів — перетворив команду на третю силу УПЛ, став фіналістом національного Кубка (2015/16) та бронзовим призером сезону 2016/17.
В травні 2019-го покинув проєкт “Зорі”. Конкретних причин не озвучив, проте свою точку зору пояснив колишній генеральний директор Сергій Рафаїлов. За словами функціонера, “відбувся ефект втоми тренера та втоми футболістів від тренера”.
У листопаді того ж року Вернидуб прийняв пропозицію солігорського “Шахтаря”, з яким тривалий час ішов на першій сходинці чемпіонату Білорусі (і зрештою став чемпіоном, проте фінішний відрізок з “гірниками” провів інший український спеціаліст — Роман Григорчук). У серпні 2020-го подав у відставку за власним бажанням, хоча преса вказувала на розбіжності між тренером і керівництвом, зацікавленим у зміні вектору.
В грудні 2020-го очолив “Шериф”, здобув золото першості Молдови. Втім, найголовнішим здобутком є якраз прохід у груповий раунд Ліги чемпіонів: попередньо Вернидуб розібрався з албанською “Теутою” (5:0), вірменським “Алашкертом” (4:1), “Црвеною Звездою” (2:1) та заґребським “Динамо” (3:0).
Таким чином Юрій Миколайович став другим українським тренером в історії, який вивів іноземний клуб в основну стадію ЛЧ. Першим був Сергій Ребров з “Ференцварошем” у кампанії 2020/21.
Тактика
Зазвичай Вернидуб використовує схему 4-2-3-1, однак “Шериф” вдається до різних ігрових малюнків. Команда розуміє важливість боротьби на декількох фронтах одночасно; в чемпіонаті Молдови діє агресивніше, переважно розташовуючись 4-4-1-1 та 4-3-3.
В Лізі чемпіонів ситуація трохи інша: Вернидуб підлаштовувався під конкретного суперника і шукав підхід. Якщо проти “Црвени Звезди” довелося діяти від оборони, то вдома із загребським “Динамо” українець ризикнув, розкрився і завдав розгромної поразки.
Проте у всіх випадках простежується неодмінна риса: акцент, зроблений на контратаках. Можна не сумніватися, Вернидуб собі не зрадить і продовжить підбирати стратегію під окремо взятого конкурента. Не дивно, чому “Шериф” порівнюють із донецьким “Шахтарем” — у обох клубів схожий стиль і ставка на легіонерів.
Найдорожчі гравці за версією Transfermarkt
До речі, про гравців. Основний склад тираспольців оцінюється у скромні 12 мільйонів 980 тисяч євро (для прикладу, в трохи менше “Шахтарю” обійшовся Марлон, який приєднався до “гірників” за 12 мільйонів євро).
Виокремимо найдорожчих виконавців — це правий півзахисник Хансель Сапата (1 млн євро), центрфорвард Франк Кастаньєда (1 млн євро;), центральний півзахисник Бобан Ніколов (800 тис. євро) та нападник Янсане Момо (750 тис. євро).
Ключові гравці
“Жовто-чорні” можуть похвалитися цікавими персонажами: Сапатою, Крістіано, Бруно та Адамою Траоре. Є Себастьян Тілль — брат Олів’є та Венсана, які наразі представляють інтереси полтавської “Ворскли”.
Окремо слід звернути увагу на Адаму Траоре — вінґер є найбільш небезпечним в команді. Вернидуб любить грати флангами, тому той же Франк Кастаньєда не настільки грізний. Але виконує важливу функцію — у колумбійця розв’язані руки і він приклеєний до карного майданчика; саме з його допомогою “Шериф” привіз із Сербії нічию.
Себастьян Тілль відповідає за доставку м’яча і не боїться брати відповідальність — прикметно, що в кваліфікації люксембуржець віддав два асисти і вразив ворота “Алашкерта”.
Заявка “Шерифа” розрахована на 30 футболістів, 25 з яких — іноземці, причому молдавани відіграють надзвичайно скромну роль. А ви ще про “Шахтар” щось кажете.
Чи грали з українськими командами
Так, двічі. За іронією, першим виявився “Шахтар” — в 2003-му команди зійшлися у третьому кваліфайраунді Ліги чемпіонів. Підопічні Бернда Шустера привезли з Тирасполя нульову нічию, зате вдома тріумфували 2:0 — перемогу принесли Звонімір Вукич та Брандау.
В сезоні 2010/11 “Шериф” зустрівся з київським “Динамо” і здивував. Тираспольці здорово помучили “біло-синіх” в тодішньому груповому раунді Ліги Європи: вдома перемогли 2:0, а на виїзді зафіксували нічию 0:0. Гадаємо, ви добре пам’ятаєте ту поразку: по-перше, Денис Бойко видав епічний фейл, адресувавши м’яч супернику, по-друге, після матчу пішов у відставку Валєрій Ґаззаєв.
Додамо, що маршрут до Придністров’я є популярним серед українських гравців: всього їх було 19, а найвідоміші — вищезгаданий Близниченко, Артем Гордієнко, В’ячеслав Шарпар, Сергій Шматоваленко та Олег Гуменюк, нині пожиттєво дискваліфікований вірменською футбольною владою через організацію договірних матчів. П