“Дніпро” програє “Зорі”. Це сталося знову. Здається, що в даних словах вже немає чогось несподіваного – перемоги луганчан над дніпропетровцями стали такими ж буденними речами для УПЛ, як і відмазки Мірчі Луческу після поразок. Але, не дивлячись на те, що очки в цих зустрічах можна рахувати заздалегідь, кожен матч “Дніпра” проти “Зорі” являє собою окрему історію. Вчорашній матч інакше, ніж “Страх та ненависть”, назвати неможливо. Чому – читайте нижче.
Не буду довго розказувати про погоду чи настрій у місті – особливого нічого не було. Єдине, що вдавалося у вічі – це вболівальники у місті. Не те, щоб їх було багато або вони щось робили, але, після матчу при пустих трибунах, навіть звичайна тусовка на бульварі Кучеревського вважалася чимось схожим із святкуванням на площі Сібеліс у Мадриді. Насправді ж було продано близько 12 тисяч квитків, що не може нас радувати.
Основна м’якотка почалася при входженні на стадіон. Довелося деякий час постояти під одними з дверей, адже я вкрай потребував рапорту із стартовими складами команд. Причина тому – Євген Селезньов, який міг не вийти через протест проти керівництва “Дніпра”. Інтрига завершилася отриманням завітних папірців, у яких Селя чітко значився у старті. “Фух” – подумав я і зайшов у чашу “Дніпро-арени”, де грала бадьора музика, під яку набивали м’яча футбольні фрістайлери (на стадіоні бачу їх вперше) та танцювали дівчата із групи підтримки.
[su_youtube url=”https://youtu.be/HSDfoXMvDSA” width=”540″]відео[/su_youtube]
[su_youtube url=”https://youtu.be/k5mFyaT9a2I” width=”540″]відео[/su_youtube]
Вже перед початком матчу біля мене сів один із головних героїв нашого репортажу – Микита Шевченко. Разом з ним була солідна компанія із луганського клубу, і тому я більше не відчував себе у прес-ложі, а швидше – десь на лаві запасних. До слова, Микита виявився досить добродушною людиною, якій нічого не коштує поговорити з вболівальниками та сфоткатись. Хоча, мене більше вразило те, як відверто резерв луганчан переживав за свою команду. Все ж таки, в сучасну епоху в гравців, для яких важливий футбол, вже важко і повірити. Особливо в нашій УПЛ, де договорняки вже перестали бути чимось поганим.
Проте, вчорашній матч не залишив байдужим нікого. Власне, коли грають “Дніпро” та “Зоря”, то інакше і бути не могло, але вчора це виділялося особливо. Чесно кажучи, я так не вболівав навіть після камбеку із “Чорноморцем” та перемоги над “Шахтарем”. Будучи людиною вкрай неекспресивною, я спокійно реагую навіть на більшість голів, але вчора кожен стик заставляв мене (і всіх) стрибати і кричати як дурному.
Пристрасті були неймовірні – як на полі, так і на трибунах. Як приклад: біля мене двоє тверезих чолов’яг ледь не побилися через критику “Дніпра”. Одному з них це не сподобалося, і він просто послав на три букви своїх сусідів по трибуні. До бійки не дійшло, але, як я говорив уже під час текстлайну у нашому твіттері – в чемпіонаті найвживаніших на секторі слів вчора перемогли б слова “б..ять”, “п..здец” та “а..уеть”. І вони були повністю по грі – а як ще можна було охарактеризувати те, що творилося на “Дніпро-арені”?
Сам футбол вчора був просто космічним. Давно не доводилося бачити гру, у якій немає ніяких скандалів, зате є м’яч, поле, заведені гравці та зорепад із гольових моментів. Першою почала “Зоря” – Малиновський непогано навісив на Чечера, але без особивої гостроти. “Дніпро” відповів суперударом Даніло, який спарирував Левченко, а вже в наступному моменті колективна безвідповідальність дніпрян призвела до голу у ворота синьо-біло-блакитних вже на 8-й хвилині! Відзначився Гордієнко. Далі – більше: через 7 хвилин “Зоря” забиває другий м’яч, і якщо після першого голу Микита Шевченко просто сміявся, то після цього взяття воріт він просто літав по всій трибуні від одномоментного шоку та радості.
Далі творилося щось неймовірне. Атакою на атаку відповідали команди один одному. “Дніпро” не виглядав погано – він раз за разом створював дуже гострі моменти біля воріт Левченко, найяскравішим з яких був прохід Селезньова у штрафному майданчику “Зорі” та удар вище воріт з кількох метрів! Луганчани відповідали ще гостріше – одного разу дніпропетровців врятував газон, який заторомозив рух м’яча і Малиновський не зміг реалізувати 1 в 1, яке плавно переростало на 3 в 1. До речі, “Зоря” у швидкості просто знищила синьо-біло-блакитних, що буває не так часто у нашому чемпіонаті.
Другий тайм був таким же напруженим. “Дніпро” прогнозовано заволодів ініціативою, і ледь не забив гол вже на 55-й хвилині – Гама попав у стійку! Луганськ не тушувався, гостро контратакував, але все ж пропустив після класної комбінації Дніпра за участі Андерсона Піку та Селезньова – останній і забив гол, проте було зафіксовано офсайд. Ну а далі ви все самі бачили – безкомпромісна гра, у якій “Зоря” добила “Дніпро” на контратаці. Після голу Джаби Ліпартії Микита Шевченко сказав “Ну всё! Поехали“, але “поехали” дніпропетровські вболівальники, які масово почали покидати стадіон. Фанати намагалися стримати “потік біженців” справедливим скандуванням “Кто уходит, тот п..дрила!”, але допомагало це слабко.
Доречі, про фанатів. Про дніпровський сектор говорити немає сенсу, адже там все постійно на висоті, а от луганчани порадували. Я завжди відмічав луганський двіж, і вчора він свою команду не підвів – враховуючи усі обставини, в яких виявилися ультрас “Зорі”, на матч проти “Дніпра” приїхало не так і мало людей, які видавали “насправді якісний” звук. Молодці.
Матч завершився фінальним свистком, після якого дніпряни незвично швидко покинули поле “Дніпро-арени”. Йдучи на прес-конференцію, вдалося краєм вуха почути веселу розмову когось із складу “Зорі”: “Чё ты радуешься? Надо на Легии было так радоваться“. Відразу скажу, що це не було якимось синдромом “Легії” – люди просто йшли і так жартували між собою, що може говорити про класну атмосферу у команді.
Прес-конференція Вернидуба складалася із двох основних тез. Перша говорила про гордість Юрія Миколайовича за своїх хлопців, гра яких йому приносить відверте задоволення. “Вам більше не потрібен тренер” – сказав наставник своїм грацям. Інша теза говорила про проблеми у клубі, на що коуч “Зорі” відповів, що такі проблеми є і в Дніпрі, і у всіх, крім Динамо та Шахтаря, але нічого страшного. “Нас это самое, а мы крепчаем” – такою була шедевральна характеристика Чемпіонату України 2015-2016 від Вернидуба.
[su_youtube url=”https://youtu.be/NKVTttRSANY” width=”540″]відео[/su_youtube]
Мирон Маркевич не був чимось особливо незадоволений, окрім одного мого некоректного запитання та затупу, за які я, звичайно ж, каюсь. Наставник дніпрян заявив, що не може сказати, що хтось не старався – просто бувають такі матчі. Відмітив і те, що новачки поки що не розуміють того, що від них хочуть, але їх треба терміново обкатувати. На запитання про молодь Мирон Богданович відповів приблизно так:
Можна взяти всіх з дубля і ставити всіх, хай грають. Але потрібно багато часу.Може так статися як з Чорноморцем.Ви ж того терпіти не будете
— Брутальний Футбол (@brutfoot) 20 сентября 2015
Щоб розрядити атомсферу, Мирон Богданович пообіцяв надягнути іншу рубашку на наступний матч, бо із сьогодняшньою “не вгадав”. На цьому прес-конференція закінчилася, як і закінчився весь футбольний вечір . у Дніпропетровську.
[su_youtube url=”https://www.youtube.com/watch?v=HufO3FacSR4″ width=”540″]відео[/su_youtube]
Читайте також: Бойові 0-2 І трансферна бомба від Кварцяного
Що ж – побажаємо успіхів “Дніпру”, а “Зорі” – не збавляти темпів. Якщо хоча б 20% футболу в Україні буде таким, який вчора влаштували дніпряни та луганчани, то можна буде сміливо вважати наш чемпіонат врятованим.
Михайло Юхименко, Каріна Шпорт, Брутальний футбол
