Він був титаном англійського футболу 90-х років. Незважаючи на інтерес збоку британських грандів, наш герой грав лише за міцні середняки Прем’єр-Ліги. Та це не завадило йому стати чемпіоном Англії. В ряду його досягнень є і . звання кращого бомбардира в історії АПЛ – його результат у 283 м’яча нескоро буде побитим. Наш сьогоднішній герой – легендарний Алан Ширер.
Мабуть, кращого висловлювання про нашого сьогоднішнього героя і не знайти. Алессандро Костакурта так говорив про Алана Ширера:
«Коли знаєш, що тобі прийдеться грати проти такого форварда, як Ширер, навряд чи заснеш перед грою».
Майбутня легенда Туманного Альбіону народилась 13 серпня 1970-го року в Ньюкаслі. Він жив у простому муніципальному районі, не належав до «богемного» середовища, був простим пацаном – своїм серед своїх. Як типовий англійський вболівальник Ширер дотримувався принципу «suppopt your local team» – змалку він мріяв і самому відчути і іншу сторону футболу – як це бути, коли за тебе вболівають тисячі «сорок».
Зазначу, що спершу Алан не бачив себе форвардом, оскільки змалку грав центрального півзахисника, вважаючи, що це амплуа повністю втягнуте в ігровий процес. Саме будучи центрхавом, Ширер і виграв дитячий футбольний турнір міста Ньюкасл.
У школі Ширер вчився погано, особливо багато проблем у нього було за вивченням англійської мови. Але Ширер і не бажав для себе іншого життя – він мріяв лише про одне: стати професійним футболістом. Тому у віці 14-ти років Ширер покинув своє рідне місто і відправився на пошуки «футбольного щастя». Та перший млинець виявився глевким – Алан не зумів пройти оглядини в «Вест Бромвічі» та «Манчестер Сіті». Щасливий квиток він витягнув лише тоді, коли перебрався до Саутгемптона, який, як і зараз, був своєрідним «інкубатором» для вирощення майбутніх футбольних зірок.
Набравшись досвіду Алан просто-таки вибухово дебютував в рамках англійської першості – 9 квітня 1988 року «святі» зустрічалися з лондонським «Арсеналом». Наш герой вперше вийшов у стартовій 11-ці (до того виходив на заміну у матчі з «аристократами») й зумів одразу ж відзначитись хет-риком.
«Не думаю, що в той момент я усвідомив розмір того, що накоїв. Але факт залишається фактом: після цього мене викликали в клуб і запропонували перший професійний контракт.»
Незважаючи на вражаючий стартовий відрізок професійної кар’єри, Ширер не одразу став гравцем стартового складу «святих».
«Можна удосконалюватися в будь-якому компоненті гри, адже ідеальних гравців не буває. І я буду ставати кращим, бо працюю в поті чола».
У наступному сезоні за «Саутгемптон» він відіграв лише десять матчів. При цьому він жодного разу не зумів засмутити голкіпера опонентів. У сезоні 1989/90 Алан забив вже три голи, в наступному – чотири. За це вболівальники «святих» визнали нашого героя гравцем року. Переломним для Алана став сезон 1991/92, в якому він відзначився 13-ма голами.
Дане досягнення не залишилось осторонь очей тренерського штабу «трьох левів» і Алан у 22-річному віці вперше одягає майку збірної Англії у матчі проти «Ле Бльо».
Одразу ж таки хитрий лис Ферґюсон виявляє інтерес до молодої англійської зірочки, проте Алан віддає перевагу амбіційному «Блекберну», який в 1992 році повернувся у футбольну еліту та почав процес відродження. Звісно, що тут важливу роль відіграв і Джек Волкер, який не шкодував засобів для підсилення свого футбольного дітища. 24 липня 1992 року Алан став повноправним гравцем «Роверс». Вартість трансферу – 3,6 мільйонів фунтів стерлінгів. Сам Ширер сказав, що бачив перспективу в грі за «волоцюг» і відзначав, що команда тримається на трьох китах – на персонах Кенні Дагліша, Рея Херфорда та фінансах Волкера.
Половину першого сезону за «волоцюг» Алан пропустив через травму хрестоподібних зв’язок, отриману під час матчу з «Лідс Юнайтед» в грудні 1992-го. Однак його 16 м’ячів в 21-му матчі говорили самі за себе – усі побачили, що Ширер вартує грошей, які були на нього витрачені.
Ця травма не зламала Алана – Кенні змусив його повністю залікувати розрив хрестоподібних зв’язок і це дало змогу більше ніколи не зазнавати настільки складних ушкоджень. Завдяки цьому Ширер забивав все більше і більше.
Остаточно відновившись від травми, в сезоні 1993/94року Алан Ширер зумів забити 31 гол в сорока матчах, а його «Блекберн» фінішував другим слідом за гегемоном англійського футболу – «Манчестер Юнайтед». Феноменальні показники дали змогу англійським «акулам пера» визнати Ширера гравцем року в Англії.
Перед сезоном 1994/95 «Блекберн» придбав у «Норвіча» Кріса Саттона. І саме він останнім гвинтиком у чемпіонському механізмі «Блекберна». «Волоцюги» стали володарями найсильнішого атакуючого тандему на півострові.
Алан у чемпіонському сезоні встановив рекорд ліги за кількістю голів, забивши 34 м’ячі. Саме цей феноменльний показник став запорукою успіху «Роверс» – «Блекберн» вперше і поки що востаннє виграє титул чемпіона Англійської Прем’єр-ліги.
Наступний сезон став «сірішим» для ріверсайдців – вони не зуміли втримати чемпіонський титул і в підсумку фінішували сьомими. Проте для Ширера сезон знову ж таки виявився більш ніж успішним – 31 м’яч в 35 зіграних матчах. Наш герой відчув, що пора змінювати обстановку. Президент «Блекберна» сказав, що відпустить нападника лише тоді, якщо за нього будуть виплачені відступні у розмірі 15 мільйонів фунтів (а тоді це був світовий трансферний рекорд) – як бачимо, «Ньюкасл» був не з бідніших клубів. Незважаючи на те, що Волкер всіляко просив Ширера залишитись у структурі клубу (пропонуючи йому навіть потім тренерську посаду) Алан вирішує, що пора здійснювати свою мрію – одягнути футболку рідного йому «Ньюкаслу».
«Мені не гарантували трофеїв, які б мені були гарантовані, якщо б пішов в «Юнайтед». Проте в «Ньюкаслі» мені гарантували те, що я приїду додому…»
Та перш ніж переїхати в рідне містечко, Алан феєрить на домашньому чемпіонаті Європи. Цілком зрозуміло, що в Англії не чекали нічого іншого, крім першого місця, тому виліт в півфіналі був сприйнятий як провал. Звинувачувати в цьому провалі можна було кого завгодно, але не Ширера, який став кращим бомбардиром цього єврофоруму. Завдяки цьому Ширер став 3-ім у голосуванні на найкращого гравця 1996 року за версією ФІФА та став володарем «Бронзового м’яча» від журналу «France Football». Щоправда, на церемонію нагородження Алан не приїхав.
«Для мене існує тільки одне місце – перше. Другими і третіми місцями нехай тішаться інші!»
Після цього Кіган з радістю заявляв, що найбільша угода в історії футболу була оформлена всього за півтори години.
Ньюкасл знав, за що заплатив 15 млн фунтів. У трьох сезонах поспіль Ширер забивав за «Блекберн» у Прем’єр-лізі більше 30-ти голів за сезон. У першому сезоні в «Ньюкаслі» Алан забив 25 голів і знову став кращим бомбардиром Прем’єр-ліги. «Ньюкасл» зайняв в чемпіонаті друге місце. Похід за чемпіонством в новому сезоні знову закінчився другим місцем, а Кевін Кіган, не чекаючи кінця чемпіонату, подав у відставку.
Сезон 1997/98 був плачевним для Ширера та клубу. «Ньюкасл» зайняв в чемпіонаті всього лише 13-е місце.
На чемпіонат світу 1998 року Ширер міг і не поїхати. В кінці сезону Ширер під час матчу з «Лестером» навмисне вдарив суперника. «шакали»-журналісти виступили з критикою на кумира англійських юнаків і закликали тренера збірної не брати Ширера на мундіаль. Коуч не взяв до уваги думки журналістів.
«Він не обмежується взяттям воріт. Його можна побачити на флангах, де він шукає м’яч, шукає простір, особливо на правій бровці, звідки він може виконати подачу не гірше за будь-якого вінгера. Він може забивати не тільки з близької відстані, але й з-за меж штрафного майданчика, він може бити штрафні удари і забиває головою, правою ногою, лівою ногою…У нього просто немає слабких місць».
Проте Англія на Чемпіонаті Світу у Франції не спіткала успіхів, вилетівши у серії пенальті від збірної Аргентини.
На жаль, «Ньюкасл» успіхів з Ширером не здобув. Поодинокі успіхи, вихід у фінал Кубка Англії супроводжувались конфліктами в команді. Особливо помітними негативні тенденції були під час тренерства Руда Ґулліта, який не знайшов спільної мови з Аланом. Лише сер Боббі Робсон зумів виправити ситуацію в роздягальні. Ширер отримав новий ковток повітря, новий шанс довести собі, що він кращий!
Та один у полі не воїн. «Ньюкасл» грав у Лізі Чемпіонів, з перемінливим успіхом тішив своїх відданих фанів. Та Ширер не шкодував – він не міг себе уявити іншим. Відчувалось, що своїми зусиллями наш герой намагався вивести команду на вищий щабель та це у нього не вийшло.
Важливим питанням, на яке ми не отримаємо відповіді: а як б склалась кар’єра Алана, якби він все-таки перейшов у лави «Юнайтед»? Можна лише пофантазувати…
Контракт з «Ньюкаслом» був розрахований до сезону 2004/05. Звісно, що керівництво «сорок» подовжило б його, але Ширер вирішив, що настав час завершувати. Він розумів, що вже не показує свої колишні можливості, хоч викладався на всі 100%. Тому він хотів насолодитись останніми матчами на «Сент-Джеймс Парк». Та тодішній тренер Сунесс зумів переконати Алана в тому, що слід провести ще один сезон, щоб поставити рекорд клубу і увійти «золотими літерами» в історію «Ньюкасла». Форвард погодився – слово тренера для нього стояло на першому місці. І в матчі з «Портсмутом» Ширер забиває 201 гол у ворота суперників – рекорд «Ньюкаслу». Неймовірний футболіст!
На цьому «local hero» не зупинився і лічильник його голів за «сорок» досягнув позначки – “206”. Саме у ворота одвічного суперника – «Сандерленда» – Алан і забив свої останні м’ячі на «Сент-Джеймс Парк». У цьому ж матчі форвард розірвав зв’язки і вирішив, що все-таки час настав…
«Є певні проблеми з коліном. Операцію робити непотрібно, але на відновлення все одно піде кілька тижнів. Звичайно, це мене зовсім не тішить. Що ж, таке життя. У мене була довга кар’єра і мені є чим пишатися…Я подумки готував себе до останньої гри сезону проти «Челсі», але, на жаль … Ми живемо далеко не в ідеальному світі».
Після завершення кар’єри Ширер працює на телебаченні, займається благодійністю та просто відпочиває. Він заслужив… Та коли у «Ньюкасла» були скрутні часи – Ширер вернувся. Він не міг стояти осторонь того факту, що команда його життя попала в круте піке. Він вважав, що є боржником перед клубом, тому взявся його рятувати від вильоту до Чемпіоншипу. Та спроба Алана в якості менеджера втримати «Ньюкасл» в Прем’єр-лізі не увінчалася успіхом. Звичайно, для Ширера це був удар… Але він з ним впорався достойно.
Саме на матчах за участю таких легенд виховувались ми… Просто згадаємо, як феєрив Алан Ширер – «суперзірка без характеру суперзірки».
