Дмитро Чигринський ожив! І наразі не стільки як футболіст, скільки як об’єкт цитувань у Ґуґлі та Яндексі.
“Санта-Барбара” навколо захисника “Шахтаря” розігрувалась фактично із кінця грудня. Адже ім’я у футболіста відоме (та й, чесно кажучи, це все, що залишилось від Дмитра, на жаль), відповідно не поспекулювати ним журналісти не могли.
Найбільше хотіли його всі бачити у “Дніпрі”. Хтозна, чи ним дніпряни насправді цікавились, чи хотіли його отримати. Принаймні, Мирон Маркевич ще в кінці січня відхрещувався від Чигринського, як міг.
Однак, журналісти більше нікуди його “визначити” не могли: трансфери між “Дніпром” і “Шахтарем”, попри ворожість двох клубів, вже стали буденністю під час трансферних вікон з року в рік. Тому цей трансфер так і напрошувався.
Тим часом, “гірники” намагались працевлаштувати Чигринського за кордон. Так, Дмитро пограв у “Барселоні”, так, каталонці заплатили за нього свого часу 25 мільйонів. Але крім цього, не слід забувати, Чигринський “значиться” у антирейтингах “блауґранас” як один з найбільш невдалих трансферів. Тому й не дивно, що навіть безкоштовно цей скарб ніхто не захотів отримати.
Палкін не міг нічого зробити. Виплачувати багатомільйонну зарплатню Дмитрові за “просто так” і “билиє заслугі” не готовий навіть Лєанідичь. Тож дали Дмитрові статус вільного агента.
І тут преса вже собі не відмовила у задоволенні… і одразу підписала контракт Чигринському… з “Дніпром”. Навіть в заявку Ліги Європи його внесли і причину придумали: Мазух травмувався, відтак Маркевичу “конче” потрібен центрбек. 100500 новин з цього приводу з’явилось, але офіційний Дніпропетровськ досі вперто мовчить.
Вболівальники “Дніпра” уже радіють цій мегаугоді. Шкода лише, що їм ніхто не сказав: Чигринський за останні два з половиною сезони зіграв 15 матчів в УПЛ: 11 – у сезоні 2012/13, три у минулому і лише одну в поточному (коли “Волинь” добряче повозила захист “гірників”, які, проте, все одно виграли – 6:2).
Іронія іронією, але якщо Дмитро і правда став гравцем “Дніпра”, то ми бажаємо удачі Дмитрові з новим клубом. Знайти свою гру, вийти на колишній рівень (або хоча б близький до нього). І не дай Бог не повторити долю Андрія Русола, який також у 28 і також у “Дніпрі” завершив кар’єру через травми, . які його замучили.
