Дорога до стадіону видалась напрочуд важкою. Головною причиною нелегкої, але, на щастя, короткотривалої подорожі стала неймовірна львівська спека, а саме о 16:00 термометр демонстрував +32 градуси за Цельсієм. Особливо це було відчутно у компактній “маршрутці три на п’ять метри”, де усіх цікавив або автовокзал (знаходиться неподалік “Арени Львів”), або King Kross (по-народному “Ашан”), коли про футбол жодної згадки не було.
Воно і не дивно, адже львівській публіці поєдинки за участі “Вереса” не надто до вподоби. Можливо, все зміниться, коли до столиці Галичини завітає “Динамо” чи “Шахтар”. Проте варто зрозуміти, що такі позитивні зрушення будуть лише тимчасовим явищем (якщо вони ще взагалі будуть!).
Тому основна когорта фанатів “Вереса” продовжує діставатись на поєдинки своєї улюбленої команди автобусами і потягами. Ось і в суботу найпалкіших вболівальників із Рівного зібралось трохи більше одного сектору львівського євростадіону. Щоправда, конкретніших цифр повідомити не можемо, адже під час матчу показник відвідуваності вирішили замовчати. Гадав, шо не . проблема, адже завжди можна заглянути на офіційний сайт “Вереса”, де повинні бути вказані такі дані. Пффф, як б все було так просто – потрібна мені інформація у звіті гри відсутня.
“Вилізши” із автобуса одразу впала в око наліпка фанатів “Карпат” на одному із дорожніх знаків: “Досі вболіваєш вдома? Стадіон чекає на тебе”. Прикро, але для львів’ян і їхньої рідної команди через різноманітні колізії, де шукай винуватця із смолоскипом у сонячний день, дорога на сучасний стадіон закрита. Принаймні поки…
Тим часом червоними цяточками на горизонті вималювались вищезгадані рівняни. Останні, по-справжньому, обступили каси із квитками з усіх сторін. Протиснутись було непросто. Однак, кожен із бажаючих отримав свій тікет на гру. Чи не пошкодував витрачених коштів покупець – питання риторичне, адже гра видалась зовсім не видовищем екстракласу.
Й варто зауважити, що більшість глядачів, попиваючи прохолодні напої й проводячи свій час у розмовах між собою, все ж вряди-годи поглядала на поле, хоча останнє, схоже, що ненадто їх цікавило.
Тим не менше навіть стюарди, які зазвичай стоять одразу біля входу для представників ЗМІ, заховались далеко у тіні стадіону. Лише помахи рукою (“заходь”) і свист одного з працівників служби охорони дали мені зрозуміти, що можна самотужки відчинити двері і опинитись на території домашньої фортеці “Вереса”. Далі на мої слова з нотками іронії: “А чого ви так далеко заховались?” було почуто лише невдоволений буркіт.
Справді, люд перед матчем не поспішаючи на арену, де мав можливість там і ховався: хто просто на газоні під деревом, хто за габаритними автобусами, а комусь взагалі поталанило вдихнути зволожене повітря неподалік іподрому, де водні процедури якраз приймали конячки. У такі моменти починаєш цінувати, здавалось, що звичні речі.
Як б там не було, але спека в чаші стадіону сповна дошкуляла, хіба що декільом десяткам осіб на північно-східній трибуні. Для решти перегляд матчу був більш, ніж комфортним.
Що стосується самого поєдинку, то гра нічим особливим не вразила. Як було вдосталь браку у минулих зустрічах, так і нічого не змінилось сьогодні. Що у “Вереса”, що у “Зорі” замість раціональної і виваженої гри панувала нервозність і спонтанність – виграв той кому просто-напросто більше пощастило. Ну й три удари “Вереса” у напрямку воріт Шевченка за дев’яносто хвилин ігрового часу залишимо без коментарів, адже все й так тут зрозуміло. Спасибі, що не менше, як у минулому домашньому матчі із “Олександрією”!
Що робити луганцям, аби достойно представити Україну у єврокубках? Важко сказати, але перш за все вартує забути про успіхи минулого сезону й готувати абсолютну нову команду до євроосені. І найголовніше не боятися експерментувати, тим паче, що у керівництва “Зорі” невичерпний кредит довіри до Вернидуба.
Щодо поповнення у складі “чорних котів”, то Іурі показав, що готовий боротись за кожен м’яч попереду. Проте сьогодні проявити ті ж свої бомбардирські якості страйкеру не дозволили опоненти. Але, що найголовніше, то це помітне бажання, тож бразильцю залишається лише не збавляти оберти, а навпаки додавати все більше й більше – тоді все у нього складеться у луганському клубі вдало.
Не можемо не згадати, як у другому таймі розвеселив публіку четвертий арбітр поєдинку. А саме Козик “начудив” із цифрами під час подвійної заміни “Вереса”. Сміх крізь сльози на декілька секунд запанували на львіському стадіоні. Начебто рівень Прем’єр-ліги, а помилки ніби у любительському чемпіонаті. Хоча всяке буває, тому засуджувати у непрофесіоналізмі представника суддівського корпусу не варто. Гріх не смертельний, а за настрій спасибі.
Окремо додали колориту цьому матчу добре відомі Львову прізвища Федорчук і Кобін. Проте два вищезгадані гравці нічим на полі не запам’ятались. Хіба Василь накричав на “болбоя” у кінці матчу за те, що той повільно подає м’ячі. Після цього карма не змусила на себе довго чекати – Кобін зупинив круглого куди гірше від того хлопчака, відпустивши кулястого на три метри від себе. “Легендо, де твій уравєнь?”
Та й взагалі на післяматчевій прес-конференції, де були присутні чотири з половиною журналісти, представили новачків команди Федорчука і Капарроса (“Бісіклєти” не було). Дуже не заглиблюючись в розмову підрезюмуємо, що останні нарозповідали банальщини (“Ми покликані підсилити клуб і бла-бла-бла”) й на тому розійшлись.
Працювати, працювати і ще раз працювати… якось так повинні звучати настанови для обох клубів на найближчі тренування і тури, адже на одній удачі і відскоках далеко не заїдеш. Особливо, коли завдання у обох колективів найвищі, а це, як мінімум потрапити у першу шістку чемпіонату, тому, як говорив класик “треба розбиратися”.
