Новоспечений гравець донецького “Олімпіка” Данні Екра тільки приїхав до Києва і вже потрапив на радар “Брутального Футболу”. Адже за спиною цього футболіста кар’єра в російському “Тамбові”, життя в Кот-д’Івуарі та періоди гри у Вірменії та Молдові. Отож, івуарієць щиро відповів на запитання Ігоря Шевчука та розповів чимало ексклюзиву щодо того, яка футбольна ситуація на батьківщині Дідьє Дрогба, чому не заграв у “Тамбові” та чи хотів би він бути натуралізованим за збірну України.
– Ласкаво просимо в Україну! Які твої перші враження від перебування тут?
– Дякую! Насамперед, я радий бути тут, ще до в’їзду сюди, в Україну, у мене були деякі проблеми в аеропорту, але все-таки все в порядку. Хочу відзначити, що Україна – прекрасна країна і тут дуже хороші й привітні люди! Що за проблеми в мене були? Очевидно, що клуб не підтвердив мій приїзд, тому спочатку я не міг в’їхати, але після того, як все було вирішено, то я зміг повернутися додому без проблем.
– Як у тебе з’явився варіант перейти в “Олімпік”?
– Мій агент запропонував мені перейти в “Олімпік” – клуб з дуже амбітним керівництвом і сильними футболістами, поруч з якими я зможу багато чому навчитися і рости над собою. Це відмінний шанс для мене, українська ліга дала квиток в найсильніші чемпіонати багатьом молодим футболістам.
– Чому ти перейшов саме в “Олімпік”?
– Як я вже сказав, цей перехід відбувся завдяки моєму агенту, який знайшов для мене клуб. Приємно, що в “Олімпіку” повірили в мене і надали можливість проявити свій талант! У мене був непростий період, пов’язаний з травмами, тому не буду лукавити: пропозицій було не так багато і варіант з “Олімпіком” – відмінна можливість повернутися на свій рівень і зробити крок вперед у розвитку себе, як гравця. Крім того, тут працює мій земляк Яя Туре. Його кар’єра надихає мене … Також хочу відзначити, що під керівництвом Юрія Калитвинцева я зможу багато чому навчитися, як в тактичному, так і в ментальному плані.
– Останньою твоєю командою був російський “Тамбов”. Чому ти там не зіграв жодного матчу за основну команду?
– Я знаю, як вам відповісти на це запитання. Коли я поїхав до “Тамбова”, то грав за молодіжну команду “Тамбова”, але можу відзначити, що я багато тренувався з першою командою. Думаю, що якби не Covid-19, то я би грав за основну команду.
– Ти був на перегляді у рівненському “Вересі”. Що там не склалося?
– Коли я туди потрапив, то спочатку був за те, щоб залишитися і підписати контракт з рівненським “Вересом”. Але згодом у мене були фізичні проблеми, це завадило мені залишитися у цьому клубі, але я там насолоджувався та мені було добре.
– Коли слід очікувати твого дебюту за “Олімпік”?
– Я вже готовий до дебюту у нашій команді, але це залежить від тренерського штабу і безпосередньо від головного тренера. Все, що я можу, то це лише працювати і показувати, що я заслуговую на своє місце в команді.
– З ким одразу потоваришувався в команді?
– З Беніто, тому що ми з ним ще грали разом у Кот-д’Івуарі. Тому знайомі з Беніто досить таки давно. Ми жили в одному районі, коли були трохи молодшими, а згодом втратили один одного з поля зору і через рік опинились в клубі в Абіджані, це місто в Кот-д’івуарі, та тепер знову тут, в Україні, в донецькому “Олімпіку”.
– Чи в курсі ти про ситуацію між Україною та Росією?
– Я не сильно вникав у суть конфлікту, але знаю, що відносини між двома країнами напружені. Я – спортсмен і хочу концентруватися вийнятково на футболі.
– Що ти взагалі знаєш про Україну та наш футбол?
– Ну, я насправді не дуже багато знаю, натомість хочу сказати, що український футбол дає шанс молодим гравцям демонструвати та доводити свій талант.
– Кого із українських футболістів ти знаєш?
– Я знаю Андрія Шевченка. Це легендарний футболіст, а зараз відмінний тренер. Справа в тому, що я не любитель дивитися футбол по телевізору, тому назвати відразу когось із українських футболістів не можу. Тепер знаю своїх українських партнерів по команді: Політило, Бабенко, Зотько.
– Ти народився у Кот-д’Івуарі, розкажи, як тобі там жилося?
– Я народився в Абрадіну Бетті та своє дитинство провів у Аджаме, великому місті в Абіджані. Я походжу зі скромної родини і коли був малим, то люди говорили мені, що на початку я був хорошим гравцем, чого я насправді не вважав, але з часом побачив, що у мене щось є і я справді вирішив пограти у футбол. Завдяки підтримці батьків я зміг сьогодні зв’язатися із футболом, тому їм безмежно вдячний.
– Які ти знаєш цікаві факти про Кот-д’івуар?
– Наша країна є світовим лідером з виробництва какао і кави. Крім того, в Кот-д’Івуарі жоден місяць не обходиться без опадів. Ми, так званий, “африканський Лондон”. І, звичайно ж, це футбольна країна. Ми вигравали Кубок Африканських Націй в 1992 році, але я тоді ще не народився. Зате пам’ятаю нашу перемогу в 2015-му! Це було справжнє свято.
– Чим займається твоя сім’я?
– Моя мама – домогосподарка, а батько працює в адміністрації.
– Назви трійку найперспективніших івуарійських футболістів.
– Франк Кессі, Секо Фофана, Амад Діалло.
– Що робиться з футболом у твоїй країні?
– Футбол у моїй країні не дуже добре розвивається, є багато талантів, але через брак ресурсів та організації футбол не може прогресувати. Нам потрібен якийсь професіонал, який би очолював івуарійський футбол.
– Як вважаєш, що тобі потрібно зробити, щоб потрапити у збірну Кот-Д’івуару?
– Думаю, мені доведеться багато працювати і насамперед заслужити своє місце в донецькому “Олімпіку”, а потім, можливо, отримати шанс бути викликаним до збірної Кот-д’Івуару.
– Чи хотів би ти бути натуралізованим за збірну України?
– Україна – це держава з великими футбольними традиціями, але я – івуарієць, мої батьки – івуарійці, і це мрія для мене – грати за Кот-д’Івуар.
– Свої перші кроки у футболі ти робив у молдовському “Саксані”. Як ти там опинився взагалі?
– У мене там був дуже хороший період, я зіграв десять матчів, забив чотири голи, мені дуже сподобався час, який я там провів.
– Після того ти перейшов у вірменську “Ноах”. Чому обирав такі екзотичні для футболу країни?
– Мій агент запропонував, я відповів “так”, тому що мені також подобається відкривати інші країни та нові речі для себе.
– Ти сказав, що не дуже спілкуєшся англійською, але добре знаєш французьку. Чому так?
– Я походжу з франкомовної країни, тому це нормально, що я добре розмовляю французькою мовою замість англійської.
– Які ще мови знаєш?
– Трішки знаю російську мову.
– Що найскладніше для тебе в побуті в Україні?
– Наразі все нормально, мені тут дуже подобається, тут привітні люди, загалом все добре.
– Три речі, які тебе найбільше здивували в Україні?
– Місто Київ і в ньому тут переважно гарні дівчата (сміється – прим.).
– Як полюбляєш проводити вільний час?
– Дивлюсь документальні відео або фільми. Також я люблю поговорити з родиною та друзями, які перебувають у Кот-д’Івуарі.
– Яке в тебе ставлення до соціальних мереж?
– Я не часто проводжу час у соціальних мережах, дуже рідко. Тому що я досить стримана і трохи сором’язлива людина.
