Готуючи матеріал про ситуацію в “Карпатах” з її дитячо-юнацькою школою, яка вийшла зі структури футбольного клубу і стала комунальним закладом, ми ставили за мету зробити різносторонній, максимально неупереджений матеріал. Після того, як у нас відбулося інтерв’ю з виконавчим директором “Карпат” Ростиславом Ящишиним, ми, логічно, звернулися за коментарем до директора вже новоствореної комунальної ДЮФШ “Карпати” Ігоря Савицького, якого клуб звинувачує в серйозних зловживаннях.
Зрештою, коментар з Ігорем Савицьким переріс у повномасштабне велике інтерв’ю. На момент, коли ми спілкувались, не було офіційно відомо про те, що у Львові будуть створені ще одні, нові “Карпати”, генеральним директором яких буде призначено Степана Юрчишина, який є заступником Ігора Савицького в дитячо-юнацькій школі “Карпат”. В інтерв’ю “Брутальному Футболу” Ігор Савицький висловив переконання, що “Карпати” Смалійчука – нетривка меркантильна історія, тому у Львові має з’явитись ще один “прокарпатівський проєкт”, базою якого повинна стати комунальна школа “Карпат”, яку він очолює.
Коротко про героя інтерв`ю. Ігор Савицький – відомий на Львівщині спортивний функціонер. Він був одним із засновників, а також директором баскетбольного клубу “Львівська Політехніка-Галичина”, очолював Федерацію баскетболу Львівщини, входив у виконавчий комітет Федерації баскетболу України. Свого часу Ігор Савицький погодився на запрошення Петра Димінського очолити дитячо-юнацьку школу “Карпат”. Сьогодні шляхи Савицького і Димінського розійшлися, в різних руках опинилася і доля “Карпат”. Як вона розвиватиметься далі – проливає світло сам Ігор Савицький в інтерв’ю “Брутальному”.
— Пане Ігорю, як взагалі історично сталося так, що спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву стала підструктурою футбольного клубу “Карпати”?
— Спочатку СДЮШОР була окремо, а вже потім зайшла в структуру “Карпат”. Клуб став власником через те, що розпочалася програма євросолідарності від УЄФА, а це фінансові підтримки клубів на суму 450 тисяч євро. Клубу стало вигідно фінансувати школу. Вони мали два договори – із СДЮШОР і УФК (Львівське державне училище культури, на базі якого функціонує так звана “Академія “Карпат” – прим.ред. “БФ”). Потім “Карпати” із СДЮШОР припинили договір і захотіли, щоб вона юридично була одиницею “Карпат”.
— До відходу школи у комунальну власність “Карпати” мали дві підструктури – власне вами очолювану ДЮФШ та академію на базі УФК. В чому була різниця між цими одиницями?
— УФК були першими, потім ми йшли за ними. Вони мали кращі умови: дітям було, де жити, мали хоч якесь штучне поле, а у нас взагалі не було – лише маленькі поля. Зараз ми вийшли на такий рівень, що робимо конкуренцію УФК і за останні декілька років школа вийшла вперед. Беремо участь у хороших міжнародних програмах, нас запрошують, хочуть бачити на турнірах. Туди не завжди могли потрапити і “Динамо”, і “Шахтар”, але у нас було налагоджене співробітництво. До нас приїжджали тренери з Польщі, Литви, Білорусі та Чехії на обмін досвідом.
— Ви – відомий у спортивних колах функціонер, для чого вам керівництво дитячо-юнацькою школою?
— Я не є достатньо публічною людиною останні вісім років. Для мене дуже важливо, щоб я міг працювати, знайти свою нішу та себе, щоб я розумів, що у нас є колектив і щоб отримував зранку до вечора задоволення від роботи з хорошими дітьми, які у нас навчаються. Я бачу, як вони ростуть, які вони були у п’ятому класі, які у восьмому, дев’ятому і, які вони на випуску. Повірте мені, це важка, але приємна робота всього колективу. Єдине бажання – працювати і створювати щось далі. Для того, щоб створювати, хотілося б, щоб існувала піраміда: команда, U-19, U-20…
— Це про високі цілі, а як щодо матеріальних – вам хороші гроші платили у “Карпатах”?
— Я, чесно кажучи, не бідував. Я прийшов і у свій час мав дуже хорошу зарплату, зарплату офіційну. Я не йшов, щоб жебракувати в школу, мав 500 доларів зарплати. Я ніколи про це не думав. Вважав, що спочатку треба щось зробити і вже потім просити більше. Ми не зациклювалися на зарплатах, а розуміли, що рано чи пізно у нас все має вийти. Будемо працювати, тоді і гроші будуть, і старання наші оцінять. Але не завжди нас оцінювали.
— В інтерв’ю нам виконавчий директор “Карпат” Ростислав Ящишин каже, що у зв’язку зі зміною власника клубу, були невеликі затримки із фінансуванням школи, але суттєвих проблем для неї це не мало створити. Звідси у нас виникає декілька запитань. Скільки “Карпати” у свої кращі часи виділяли коштів у рік на школу, як здійснювалося її фінансування у 2020 році і які були проблеми в цьому році з фінансуванням?
— Раніше школа працювала з офісом Петра Петровича Димінського напряму, не через клуб. Ми завжди формували бюджет, показували його, затверджували через офіс президента, тобто через людей, які там працювали. Нам затверджували бюджет і ми працювали згідно з ним. В рік це приблизно 10 млн гривень. Але у 2020 році розпочалася епідемія. У нас не було проблем. Ще січень, лютий місяці ми нормально працювали, березень також. Проблеми почалися вже у квітні.
— На 2020 рік ви ще затверджували бюджет через офіс президента?
— Так, ще восени 2019-го. Завжди на рік вперед. Ми розуміли, що фінансуємося з тих коштів. Поступали вони щомісячно. Коли розпочалася епідемія, квітень-травень ми не могли працювати. Пішли у відпустку за свій рахунок. У нас були залишки коштів, які ми не використали у березні по програмі. Березень і серпень – найдорожчі місяці, бо відбувається підготовка до чемпіонату країни. Всім дітям потрібно було зробити учбово-тренувальні збори, підготувати їх, вкласти у них кошти. Через те, що у березні це все зірвалося, ми цими грошима у червні закрили зарплати тренерам та персоналу. В червні у нас закінчилося фінансування повністю, у липні в нас уже нічого не було.
— Ростислав Ящишин сказав, що клуб мав контракт з “Roshen”. За неофіційною інформацією, компанія виділяла близько 1 млн гривень на школу. За словами виконавчого директора клуб ні копійки з цих грошей не брав і, відповідно, ті кошти можна було використати на школу. Як ці гроші виділялися і розподілялися?
— Я впевнений, що він не знає структуру дитячого футболу. Він не заглиблювався і не є в тих питаннях компетентним. Ми його запрошували на наради, щоб він розповів, як все це бачить, але він ніколи не приходив. Йому хтось щось на вухо сказав, прошепотів і так далі.
Щодо “Рошен”. Це В’ячеслав Новицький – чоловік, який керував у клубі відділом реклами, він вийшов на зв’язок з “Рошен”. Компанія досить прискіпливо ставилася до цих питань, хотіли щось конкретне. Вони не могли фінансувати нам зарплати, збори і так далі. Було прийнято рішення, щоб тими коштами забезпечити не тільки нас, а й УФК. Щороку потрібно одягати дітей: шорти, футболки, гетри… Батьки все одно мусять ще докуповувати. У спецкласі, а саме в 5 класі, клуб надавав фінанси з тих грошей, а потім вже батьки 3 роки докуповували. Коли дитина йшла у 8 та 10 класи, знову гроші на це давав клуб. Ось так система виплат була поділена між нами та УФК для закупок спортінвентаря. Я не знаю повну суму, але ці кошти були використані для придбання м’ячів та форми (50% з яких для УФК). В загальному це не є такі великі кошти, як здається. У нас понад 600 людей плюс діти з УФК. Фактично всі кошти від “Рошен” пішли на спортінвентар. Кожна копійка відзвітована.
— В “Карпатах” говорять, що не відмовлялися від школи і на зустрічі з батьками дітей Олег Смалійчук нібито гарантував повне фінансування ДЮФШ. Прокоментуйте, будь ласка…
— Зустріч нового власниками з батьками була ініційована паном Ящишином, а ця фраза від Олега Смалійчука пролунала вже в кінці, після всього сказаного…
— Чому ви її не ініціювали, не отримуючи при цьому від клубу підтримки?
— Ми думали, що прийде новий власник, зустрінеться з колективом, поставить ті чи інші завдання…
— А ви говорили зі Смалійчуком, коли він прийшов?
— Ні, я з ним не говорив. Скоріше за все я з ним говорив ще коли він працював віце-президентом клубу і фактично виконував обов’язки президента, бо він всім керував. Там були такі моменти, де я дуже критично висловився проти нього. Наприклад, коли був виступ у караоке, якщо ви пам’ятаєте (йдеться про епізод, коли Олег Смалійчук в одному з львівських пабів співав про футбольний клуб “Львів” образливу пісню з нецензруними словами – прим. “БФ”). Це нас обурило, тому що ми займаємося вихованням дітей. І коли посадовець дозволяє собі так речі робити, для нас це є неприпустимим. Ми ще тоді пробували зустрічатися, говорити про обіцяне школі штучне поле, про те, що наші діти будуть їздити по обміну в Іспанію. У мене на це був свій погляд, бо я побачив, що це все брехня. Людина говорить одне, а насправді це не виконує.
— Тобто коли Смалійчук став власником, ви не бачили сенсу з ним спілкуватися про ті проблеми?
— Я не те, що не бачив сенсу, він був недоступним для того, щоб хоч щось побачити. Ми через ЗМІ дізналися, що він стає власником. Коли він ним став, ми подумали : “Ну добре, буде новий власник”. Тому ми пішли послухати, що він скаже. Зустріч була з батьками, мене не запросили. Чому я прийшов на цю зустріч? Я міг і не йти. Мене туди ніхто не кликав. Я просто прийшов почути, як буде розвиватися школа надалі. Ми слухали людину, яка буде розвивати футбол. Але була вища ліга, вищої ліги не стало і взагалі команда не відомо чи буде. Тоді є питання, куди дітей будемо готувати? Ми повинні розуміти, як далі буде продовжуватися розвиток. У нас є тисячі запитань, але ми нічого не почули.
Як на мене, людина, яка прийшла на спортивну арену України з цигарками в руках, вже є ненормальним явищем. Він почав говорити: “Якщо ви хочете йти до Козловського чи ще кудись, йдіть, забирайте дітей, ніхто вас тут тримати не буде”. Я зрозумів, що людина взагалі не підготовлена до зустрічі з батьками. Батьки запитували: “Скажіть, будь ласка, як буде фінансуватися наша школа, чи ви будете її зберігати?”. Спочатку не була дана відповідь на жодне питання. Смалійчук навіть не знав, що треба фінансувати школу. А нащо ти купував клуб, якщо не знав, як фінансується школа?
Хтось із батьків питав: “А ви знаєте, що ми будемо грати на Україну в еліт-лізі? Що ми третя команда в Україні?”. Він каже, що його не цікавить результат. Каже, що я є європеєць, я привезу сюди чи директора “Барселони”, чи директора академії “Реалу”. Він мав би приїхати навчити всіх нас грати у футбол.
Якби Смалійчуку було цікаво, чим живе школа і діти, він би зайшов на наш сайт, подивися б, яка є робота в школі, що там відбувається, хто тренує дітей, що за колективи. Його це не цікавило і, я думаю, не цікавить, не болить. Він за два тижні перед зустріччю з батьками хотів цей клуб продати. Якщо людина хотіла продати “Карпати”, то нащо йому цікавитися школою.
— Вам відомо кому Олег Смалійчук хотів продати клуб?
— Він пропонував купити клуб людям з футбольного клубу “Львів”, ще комусь. Я не знаю точно кому. Мені люди сказали, що він хотів продати ту частку, яку придбав ще у травні. Людина хотіла нас продати клуб і тут вона каже, що ми будемо фінансувати, наприклад, школу. А з чого будуть фінансувати школу? Ми бачимо, що з березня місяця люди ходять без зарплати. Їм кажуть, що все буде добре, а насправді не є добре. Їх скорочують. А я тут відповідальний за кожну дитину.
— “Карпати” звинувачують вас у підписанні відкріпних посвідчень вихованцям. Кажуть, таким чином ви залишили клуб законного права на отримання фінансової компенсації за підготовку дітей…
— Відшкодування за гравців УАФ зробила спеціально для того, щоб розвивати дитячий футбол, адже у нього ніхто не вкладає. “Карпати” кажуть, що це їхні гроші, бо вони дають фінанси на школу. Ми для “Карпат” готували вихованців, казали, щоб вони брали побільше дітей. Чим більше дітей у нас забирали в “Карпати”, тим більше ми раділи. Але у “Карпат” вже немає колективів U-19 чи U-21, про них забули. Батьки випускного класу вже в червні робили збори, бо не знали, що далі, коли клуб буде переглядати дітей, або коли з ними хоча б поспілкуються. Вони чіплялися за інші команди і в цей час клуб виставляє батькам рахунки на сто тисяч зі словами: “Клубу треба повернути кошти, бо клуб вклав”. Наприклад, дитина-напівсирота, не має грошей, а команда умовного Ужгороду каже: “Ми за тебе гроші платити не будемо”. І все, дитина не має шансу потрапити у футбол.
Колізія і суперечка полягає в тому, що компенсація за вихованця по логіці має надходити школі, щоб відшкодувати роботу тренерам і працівникам. Така була мета федерації футболу. А тут власник клубу вирішив, що компенсація має йти на рахунок “Карпат”.
Я давав відкріплення для дітей, які не мали можливості заплатити, але мали шанс десь зачепитися. Фінансування було не лише від “Карпат” і спонсорів, але і батьки одягали своїх дітей. Вихованці захищали честь нашої школи та “Карпат”. Ті, що на контрактах – вони були власністю “Карпат”. Вони взяли найкращих гравців, а всі інші – ідіть, куди хочете. А є хлопці, що просто займалися, “Карпати” їх не взяли і вони хотіли закріпитися в іншому клубі. Звичайно, що є багаті клуби, які можуть і мали б заплатити компенсацію, щоб ці кошти пішли на дитячий футбол. А є ситуації, коли у дитини немає грошей, а клуб не хоче платити, то що – їй виставляти такі рахунки, щоб вона не мала шансу займатися футболом? Дитина йде у інший професійний клуб, їй кажуть: “Візьми відкріплення”. А “Карпати” кажуть – плати гроші.
— Звідки взялася сума в сто тисяч гривень, яку хочуть “Карпати”?
— Якщо дитина провчилася умовно 7 років у класі, то щороку йде по 10-12 тисяч гривень на утримання. В результаті сума доходить до 100 тисяч. Вони собі рахують, що вклали в дитину. Цим вони роблять перешкоди дітям. Ця дитина все життя захищала “Карпати” і не потрапила в рідний клуб, але замість того, щоб відпустити її, вони ставлять рахунок за “відкріплення”. Я за те, щоб дітей відпустили безкоштовно, щоб вони могли грати.
— Ростислав Ящишин каже, що у вашої школи поганий імідж та ходять чутки про корупцію…
— Він сам собі суперечить. Ростислав був присутній на зустрічі з батьками, де у всіх запитав: “Батьки, скажіть, будь ласка, чи є у вашій школі корупція?”. Жодна людина не підняла руку. Вони сказали, що це є наклеп і ви щось там самі придумуєте. Це було сказано в його присутності, в присутності спортивного директора, журналістів. Батьки дали відповіді на питання, для чого зараз давати такі заяви?
Школа – це складний механізм. У нас є багато незадоволених. В чому вони можуть бути незадоволені? В тому, що, наприклад, не кожен може потрапити в нашу школу. Чому не може? В нас при клубі був відбір, де дитина здавала тести. Якщо здає – потрапляє у спецклас, а інша не може, бо трішки слабша, тому ми їй надаємо соціальну групу.
Різні ситуації бувають. Якби до них прийшла людина і сказала, що директор чи тренер вимагає хабар, тоді це приймається. Але якщо всіх батьків питають і вони кажуть: “Знаєте, ми вперше таке чуємо, у нас спільна сім’я і ми разом працюємо заради наших дітей”. Потім Ящишин дає вам таке інтерв’ю. Про що це говорить? Про те, що ця людина цинічно бреше. Значить вона має свою певну ціль.
Те, що вони кажуть, що хотіли фінансувати школу – це брехня, том у що в них немає коштів. Ми вчасно зрозуміли, з ким маємо справу, що ці люди несерйозні і подали прохання меру про створення комунальної одиниці.
— У клубі вважають, що відхід школи у власність міста – це афера, що має на меті вашу особисту вигоду …
— Думаю, що за той час, якщо не власник, то виконавчий директор міг би сказати: “Я хочу зустрітися з колективом. Ми не хочемо цього директора Савицького, але ми гарантуємо, що будемо фінансувати школу, побудуємо штучне поле, будемо разом розвивати клуб”. Я б пішов, якби мене попросили. Але колектив каже мені: “Ви підете – нам капець”. Частину тренерів просто скоротили, частину залишили. Одні в структурі “Карпат”, інші в структурі “Карпати” Галич-Бурштин.
Коли Смалійчук пішов із зустрічі з батьками, ми провели збори, все обговорили. Тренери пояснили, що вони працюють тут по 20-30 років, у нас мінімальна зарплата. Все інше нам давали в конверті. Батьки зрозуміли, що не потрібні тепер тому власнику, вони бачили, що брехня була тоді, брехня продовжується і далі. Сталася така ситуація, потрібно було знаходити вихід. Ми почали працювати, спілкуватися з депутатами, взнавати їх думку. Тому було звернення до міського голови, колектив одноголосно проголосував. Депутати у свою чергу проголосували за перехід школи на рахунок міста.
Давайте будемо відкритими, ці “Карпати” – афера 20 століття. “Карпати” знищили – їх немає. Щоб їх відродити, треба почати з нуля. Відродити школу, створити умови і йти крок за кроком вперед.
— Тепер ви незалежні від “Карпат”, на кого школа працюватиме?
— Будемо дивитися. Якщо “Львів” захоче нашого вихованця, а “Карпат” ще не буде, ми попрацюємо на збірну України, на львівський футбол. Ми виховуємо не лише футболістів, а й українців. Дитячий футбол зникає, бо мало хто хоче грати у футбол, вони хочуть грати у комп’ютерні ігри. Чому ми почали набирати дітей у 6 років? Ми розуміли, що ресурс стає меншим і меншим. Батьки їдуть на заробітки. Приходиш, наприклад, в район Левандівка на футбол. Перший день прийшли всі, а на другий день вже не йдуть. Бо мама, тато на заробітках, дитина більш-менш нормальна, а бабця не може привести. Ресурсу все менше.
— Зараз у школі є діти, що можуть зацікавити скаутів топ-клубів УПЛ?
— Якщо взяти випускний клас, то там близько вісьмох людей, які залучалися у збірну України. Шість із них є на контрактах у “Карпатах”. Вони зараз не можуть за нас виступати, їм заборонила УАФ. Ці гравці є професіоналами, а ми – ні. Та все-таки ці діти тренуються у нас щодня, ми з ними займаємося з ранку до ночі.
— Був закид, що у школі працюють недостатньо компетентні тренери. Розкажіть про них.
— Наші тренери мають ліцензії УЄФА. Всі тренери, які працюють у спецкласах, досить високого рівня. Частина тренерів мають категорію А – це категорія, з якою можна працювати у кожній країні Європи, інші володіють категорією Б. Ті, що не мають категорії, можуть лише допомагати, але при цьому вони і навчаються. Цінність нашої школи у тому, що є дуже сильний колектив і хороші тренери, серед яких – легенди “Карпат”. Якщо їм дати розійтися, то школи вже не буде. І тому була боротьба за те, щоб зберегти школу і цей колектив.
— Олег Смалійчук налагодив для академії співпрацю з іспанською компанією “SmartFootball”. Те саме пропонувалося і вам…
— Те, що каже Смалійчук, ми вже давно робили до нього все життя, якщо він не в курсі. Він думає, що поїхав у Іспанію і відкрив її для України чи що? У нас є дуже хороші стосунки з чехами. Ми до них на навчання їздимо на 3-4 дні і вони до нас. Наші тренери були у “Славії”, “Леґії”, “Феєнорді”, у Хорватії, у Польщі. Нас із задоволенням запрошують туди. Це зараз кордон закритий. Раніше наші діти щороку грали у різних вікових категоріях і з “Міланом”, і з “Ювентусом”, і з “Феєнордом”, і з “Аяксом”, з “Ліверпулем”, з “Вест Гемом”. Маємо запрошення на різні турніри в Німеччині. Розділяємося по категоріях, щоб кожен клас міг виїхати на два турніри і набратися досвіду.
— Серед тренерів школи чимало у колишньому відомих “карпатівців”, як-от Самсон Ґодвін, Василь Леськів, Ярослав Кікоть, Андрій Василитчук, Роман Деркач та інші. Чим їм цікава робота в міській бюджетній структурі? Там ж, мабуть, мінімальна заробітна плата…
— Є багато плюсів і багато мінусів. Плюс у тому, що багато тренерів будуть офіційно отримувати насправді непогану зарплату. Є хороший стимул, щоб працювати. Матимуть прозору зарплату, платитимуть податки. На початку мусимо кілька місяців попрацювати на невеликі кошти, а потім кожні 3 місяці будуть надбавки. Ті люди, які там, наприклад, попрацювали довше, мають заслуги, вони однозначно отримають більш-менш хороші зарплати до 500 доларів. Водночас ми не сподіваємось лише на міську раду, розуміємо, що треба шукати додаткових спонсорів.
Найближче наше завдання – це збудувати штучне поле, бо нам немає, де тренуватися зимою. Ми зможемо значно якісніше готувати дітей, відчувати футбольну динаміку, робити тактичні навчання для дітей старшого класу. У нас найбільша біда – це зима. Чому Іспанія цього не відчуває? Бо у них протягом року тренуються на якісних полях.
Клуб “Карпати” до сьогоднішнього дня за своє існування навіть для себе не зміг зробити поля. Орендує все у міста за гривню. Тож ми офіційно подали звернення у міську раду, щоб ці землі, на яких тренуються діти, закріпили за школою, тоді ми зможемо збудувати тут штучне поле. В нас є ціль створити матеріальну базу, яку ми не створили з “Карпатами”. Ніхто про нас не думав. Останні 3-4 роки у нас було таке враження, що власники хотіли якнайшвидше залишити вищу лігу: то Чижевський допоміг втриматись, то Бойчишин, а потім якісь люди прийшли і вже не було ніякого прагнення. Люди працювали, структура була добре збудована, кожен департамент знав, чим він займається. Єдине – ніхто не вкладав фінанси у розвиток.
— Ви зовсім не вірите у проєкт Олега Смалійчука?
— Димінський разом зі Смалійчуком боряться з Коломойським, ставлять одне одному палки в колеса. Їм футбол там до одного місця. Це моя така думка. Я не вірю, що Смалійчук – самостійний власник. Я знаю, що всі служби Петра Петровича працюють на нього. У що вірити? Я чув, що Димінський попрощався з усіма, але насправді дух його присутній. Але суть навіть не в тому, а в іншому. Для чого мають страждати “Карпати”? Якщо хочеш, то зроби собі команду у Бурштині. Чому не зробити у Бурштині свято? Я не можу зрозуміти для чого вони знущаються над людьми, вболівальниками.
Проєкт Смалійчука… Який це проєкт?! Ми ж говоримо за істину. Ми хочемо такі “Карпати”, щоб на них вболівальники ходили.
— Заждіть, Смалійчука підтримали ультрас, він їм передав емблему клубу…
— Неправда. Дивіться, я знаю цю проблему. Там є три угруповання фанатів і одне із них підтримало Олега Смалійчука, інші два – проти. Нове керівництво “Карпат” пообіцяло їм акції. Що їм ті акції? Вони будуть їсти ці акції?
Проєкт “Карпати” хочуть знищити, той, який зараз є у Другій лізі. Якщо зроблять “Карпати” на основі “Карпати” Галич-Бурштин, то хай будуть собі. Тільки до “Карпати” Львів це не має ніякого стосунку. Для чого переводити той клуб сюди? Чому природно не вирішити ці питання?
В людини є зовсім інша ціль, йому ті “Карпати” не потрібні взагалі. Це потрібно для того, щоб взяти клубний бренд, продати першому покупцю і поїхати в Іспанію відпочивати. Він що – переживає за дітей, за той Львів? Він – фанат грошей.
— Є відчуття, що ви вірите у відновлення “Карпат” тільки на базі ДЮФШ…
— Школа однозначно стане базою для відновлення “Карпат”. Це має бути така команда, де обов’язково 25% пакет акцій має мати місто. Інші акції, якщо хтось хоче – купує, але має бути щорічний звіт про діяльність. Достатньо, щоб школа мала бюджетне фінансування. Це для того, щоб уникнути суперечок між власниками, де кожен має свої інтереси, а страждає від цього футбол.
— Гадаєте, у Львові багатьом сподобається, що гроші з казни міста виділятимуть на “Карпати”?
—Має бути кооперація різних структур. “Карпати” можуть мати власника, який отримає контрольний пакет акцій і працюватиме, але такий приклад в Україні – лише Ахметов, який вкладає гроші, щоб розвивати персонал, створює матеріальну базу для дітей, навчає всіх англійської мови і старається зробити так, щоб структура була комерційною. Більшість ж розглядають клуб як заробіток грошей, а не розвиток футболу. Це правильно, але для того, щоб заробляти, треба вкласти гроші і побудувати нормальну систему і тоді вона буде безпрограшною. Лише “Динамо” і “Шахтар” мають таку систему, ще “Ворскла” рухається в тому напрямку. А все решта – це прикриття дітьми. В Україні футбол побудований з ніг на голову. Це неправильно. При всій повазі до “Колоса” – молодці, але клуб має будуватися знизу до верху, а не зверху до низу. Так відбувається у всьому світі. УЄФА дає нам на розвиток гроші, а клуби не хочуть. Вони підписують договір з ДЮФШ, якої нема. Ми собі пограємося, а далі як буде. Тому й існують тимчасові клуби.
Розмовляв Северин Стецюк
