Продовжуємо говорити про навколофутбольні речі із гравцями УПЛ. Сьогодні в гостях у “Брутального” Максим Третьяков, один із лідерів “Олександрії”, який погодився поспілкуватись з Ігорем Шевчуком і, навіть, традиційно розповісти вульгарний анекдот. Втім, цей бонус на вас очікує в кінці інтерв’ю.
– Ти вихованець “Дніпра”, але за основну команду не провів жодного матчу, перебуваючи в системі клубу з 2011-го року. Чому не вдалось заграти?
– Насправді я дуже радий, що пройшов академію “Дніпра” та був у їхній системі. Можна сказати, що доволі рано потрапив у дубль завдяки Дмитру Михайленку. Але коли я потрапив до молодіжного складу, то головним тренером першої команди “Дніпра” був Хуанде Рамос. Великою рідкістю було, щоб хтось бодай тренувався з “основою”. Якщо говорити конкретно про себе, то лише одного разу на мене звернули увагу при Рамосі. Було тоді 16 років та мав їхати на збори з основним складом, але так сталось, що цей тренувальний збір в мене перетнувся із юнацькою збірною. На той момент потрібно було їхати із “синьо-жовтими”. Ось такий був шанс, поїхати на збори та зачепитись за першу команду. Можливо, хоча би тренуватись з ними. Згодом вже був епізод при Маркевичі. Вже тренувався з головною командою. Потрапив навіть у заявку, на матч проти “Говерли”, але на поле так і не вийшов. Потім дороги з “Дніпром”, на жаль, розійшлись. Шкода, що такого клубу вже немає. Також слід не забувати про конкуренцію, яка була на той момент в основному складі. Рівень футболістів та загалом чемпіонату. Це було набагато важче, ніж в теперішній УПЛ.
– Два роки провів в “Чорноморці” — яким був той період?
– Варіант з “Чорноморцем” у мене з’явився після виступів за харківський “Металіст”. Дуже тепло згадую цей час, особливо при Бабичу. При ньому я прийшов до команди та провів там доволі великий період своєї кар’єри, тому спогади тільки найкращі. Були багато хороших моментів, особливо під час першого року мого перебування там. Класний та боєздатний був колектив. Ми потрапили тоді в першу шістку та давали бій кожному. На жаль, не вистачило стабільності в тому плані, щоб зберігати хлопців, у яких були варіанти. Не було фінансових можливостей у клубу зберігати склад, підсилюватись та ставити перед нами серйозні завдання. Якщо поділити на два періоди виступ за “Чорноморець”, то другий видався менш вдалим, коли команда боролась за виживання. Однак мені вдалось проявити себе на той час та знайти новий клуб. А загалом було класно. Правда, дуже шкода, що після того, як я пішов, команда вилетіла з УПЛ. Досі підтримую зв’язок з деякими одеськими вболівальниками. Сподіваюсь, що там все буде добре в майбутньому. Зараз вони цього прагнуть. Я стежу за командою та бажаю виключно успіху.
– У Словаччині ти провів цілий сезон. В одній команді з тобою були ще два українці — Данило Безкоровайний та Станіслав Біленький. Комфортно себе почували?
– Так, комфортно, але оскільки прийшов до команди трішки раніше, ніж Стас, то десь йому вже було легше та простіше. В тому плані, що я вже все розумів, адаптувався, знав деякі речі та допомагав йому.
– Окрім того, в тому сезоні була інтернаціональна команда. Були представники із України, Словаччини, Чехії, Польщі, Кот-д’Івуару, Угорщини, Панами, Боснії та Герцеговини, Хорватії, Ірландії, Англії, Албанії, Камеруну та Нігерії. А головний тренер взагалі із Італії. На яких мовах ви спілкувались та як комунікували між собою?
– Так, команда дійсно була інтернаціональна. Всі спілкувались англійською мовою. Із місцевими хлопцями, зі словаками, то розмовляли на їхній мові. Не сказав би, що добре володію англійською, але в плані розмови та спілкування швидко підтягнув її. До того ж у нас в команді був репетитор та можна було ходити на уроки. Звісно, за бажанням. Вистачало і смішних моментів, особливо у перший час, коли прийшов до клубу. Якісь епізоди не розумів, то хлопці сміялись. Але це швидко минуло. За два-три місяці я вже все знав.
– Читав твоє інтерв’ю, де ти розкритикував Сергія Бойка, українського арбітра. Порівняй словацьких та українських суддів
—де якісніше суддівство, на твою думку?
– Особисто на мій погляд, рівень суддівства вищий у Словаччині. Тому що менше зупинок у грі, дають грати набагато жорсткіше. Футболісти до цього звикають. Відповідно і зовсім інше видовище для вболівальників. Більш динамічно проходять матчі, менше зупинок та фолів.
– Сергій Вакуленко нам в інтерв’ю сказав, що в Україні арбітри вміють добре судити, але не хочуть. Погоджуєшся з ним?
– Вважаю, що свій рівень потрібно показувати на футбольному полі. Звісно, якщо буде хороший левел арбітражу, то буде менше розмов про помилки, суддівські скандали та інше.
– Як тобі виступи українських клубів в єврокубках у цьому сезоні?
– Звісно, я стежу за виступом наших команд. Завжди переживаю. Ми вболіваємо за всі українські клуби. Дуже радий, що “Зоря” взяла перші очки. Сподіваюсь, що це додасть їм впевненості у подальших матчах. Переживаємо і за “Шахтар”, і “Динамо”. Найголовніше, щоб всі ось ці поєдинки принесли користь командам. Вказали на помилки і клуби тільки виросли від цього. Завжди хочеться більшого та перемог. Так як донеччани нас порадували перемогою над “Реалом”, бажано більше таких моментів.
– В’ячеслав Шевчук нещодавно заявив, що “Шахтар” досягнув свого дна – слабка фізична готовність, втрата концентрації і мотивації. Ви того тижня зіграли з “Шахтарем” внічию. На твою думку, “Шахтар” справді сильно здав у порівнянні з минулим сезоном?
– Тут потрібно починати з того, що важко порівнювати матчі УПЛ та єврокубків. Це зовсім інший рівень відповідальності, пристрасті та всіх цих моментів. Мені дуже шкода, що “Шахтар” програв з таким великим рахунком 10:0 у двох матчах. Але потрібно враховувати те, що вони омолоджуються, йде зміна покоління. Вважаю, що ті хлопці, які зараз виступають за “гірників”, дуже швидко розвиваються та з кожним роком будуть тільки додавати. Конкретно з минулим сезоном, то, звісно, була стабільність, вони виступали набагато краще. Турнірна таблиця це підтверджувала.
– У цьому році ти підписав вже повноцінний контракт з “Олександрією” на два роки. Прописана певна сума відступних за тебе?
– Так, дійсно, контракт на два роки. Однак конкретних цифрів відступних, ми з клубом не підписували.
– Чи ти зараз штатний пенальтист у команді і як у вас розподіляються ці ролі?
– Завжди на установці написано, хто буде пробивати пенальті, якщо воно буде. Але не сказав би, що ми завжди цього дотримуємось. Деколи вже під час гри приймаємо рішення з хлопцями, хто пробиватиме.
– Твоя дружина, Ліза Третьякова, активно веде свою інстаграм-сторінку. В неї понад 200 тисяч підписників. Як це, жити з блоґеркою?
– Дуже радий, що в неї вдається себе реалізовувати. Насправді це не так легко. Така велика авдиторія! Потрібно завжди працювати над цим, робити контент, щоб людям було цікаво. Також вона займається брендом свого одягу. Загалом же на все це йде доволі багато часу, але це нікому не заважає. Навпаки, кожна особистість хоче себе реалізовувати. Ліза – приклад для багатьох людей, які на неї підписані.
– Наскільки я знаю, то тебе з майбутньою жінкою познайомив її колишній. Розкажи про цю історію.
– Так. Ми просто з її минулим хлопцем грали разом в академії “Дніпра! Нам було десь по 15-16 років. Так і познайомились, разом дружили. Через деякий час доля так повернулась, що вже жили разом, а зараз у нас вже є діти. Ось така історія. Але при зустрічі з цим хлопцем, ми привітаємось та поспілкуємось, тому немає ніяких поганих відносин.
– Твою дочку звати Сабріна. Доволі незвичне ім’я, як для України. Але при тому гарне та милозвучне. Як виникла така ідея?
– Обирали ім’я, яке сподобається мені та дружині. Витратили на це багато часу. Я подумав та обрав таке ім’я. Моїй дружині сподобалось та вирішили так назвати.
– Твоя дружина зараз вагітна. Має бути син. Є вже ідеї, як назвете? Як проходить вагітність?
– Вже йде шостий місяць. Ідей багато, але ніяк не можемо зійтись на чомусь одному. Тому досі вибираємо.
– Також знаю, що ви з жінкою перехворіли коронавірусом. Як це було?
– Так, ми, на щастя, вже всі перехворіли. Все було в легкій формі. Єдине, що одного дня була температура в мене та доньки. А загалом минуло все, як звичайна хвороба в таку пору року.
– Ти був присутній на родах зі своєю дружиною. Які емоції, відчуття? Страшно було?
– Емоцій не передати словами. Бачив, як переживає моя дружина та просто не міг та не бути присутнім. Потрібно було все контролювати та підтримувати її. Страшно точно не було. Більше думав не про себе, а про жінку, тому страху не відчув. Звісно, був під враженнями і навіть важко передати словами, що відчував в цей момент.
Переглянути цей допис в Instagram
– Розкажи три цікавих факти про себе.
– Добре катаюсь на ковзанах, вмію готувати та цікавлюсь політикою. Улюблені дві страви – качка з яблуками та раки. Щодо Зеленського, то єдиний плюс те, що розпочали робити непогані дороги. Більше змін непомітно.
– На якому автомобілі зараз катаєшся?
– Так, є машина. Це мій перший автомобіль – BMW 3 GT.
– Яке твоє хобі, крім футболу?
– Люблю грати у відеоігри. А основне хобі – проведення часу із сім’єю.
– Найсмішніша історія, яка трапилась у твоєму житті.
– За все життя важко пригадати, але нещодавно була одна історія з чашкою кави. Поїхали зі сім’єю гуляти в парк та попросив свою дружину взяти мені каву. А вона часто щось додає до неї. Я роблю ковток та відчуваю хруст на зубах. Думаю певно якийсь арахіс додала. Згодом роблю другий ковток та знову щось потрапилось. Випльовую, а це муха просто (посміхається). Виходить, що я вже одну з’їв до цього. Я ще питаю: “Ти з арахісом взяла?”. Ліза відповідає, що ні. Я відкриваю, а там ще одна муха плаває. Цілих три знайшов в одній каві.
– Традиція БФ: розкажи вульгарний анекдот.
– “Ну, бреши нарешті!”, – кричала Білосніжка сидячи на обличчі Пінокіо.
