Пані та панове, сьогодні в гостях жива легенда “Брутального Футболу”, людина, яка не потребує додаткових представлень – Михайло Кополовець. Гравець і за сумісництвом спортивний директор “Минаю” дає чималу кількість інтерв’ю різним медіа, але справжня душевна розмова відбулась саме у нас. У цьому інтерв’ю ви дізнаєтесь хто втопив “Карпати”, чи перейде Мілевський в “Рух”, коли Кополовець повернеться на футбольне поле та про найбільший штраф і п’янку в житті. І це лише невелика частина тем із діалогу нашого інтерв’юера Ігоря Шевчука.
– Історія, яка підірвала український футбол – 500 тисяч за перемогу над “Рухом”. Що це було?
– Я вже говорив, що це мене не прикрашає як футболіста. Я зробив негарно, але багато людей не знають, чому я так вчинив. Це лише “верхушка Айсберга”. Вони не розуміють, через що це відбулося. Я не можу зараз про це говорити. Можливо, колись я скажу, але не в цей момент. Я люблю “Карпати”, це моя команда, де я став футболістом. Ну, розумієте, коли мені дзвонить генеральний директор “Карпат” та пропонує такі гроші… Плюс всі прекрасно знають, що я в хороших стосунках з Козловським. Відповідно це була провокація та я її чудово розумів. Також є момент, про який я не можу говорити. Хочеться цю історію забути та про неї не згадувати. Можливо, колись буде нагода та я розповім більше про цю ситуацію. Зрозуміло, що це мене не прикрашає та футбол теж. А з іншого боку, це нормально так робити команді, яка займається такими речима? Плюс, це люди, які просто прийшли, ось теперішнє керівництво, та втопили клуб, його взагалі немає. Дуже прикра ситуація. Я дійсно дуже люблю “Карпати”, а зараз вже просто такий безлад, що нічого не зрозуміло. Ну, як так можна вчиняти, коли футболісти не отримують зарплату, працівники клубу та всі решта. Я був повністю в курсі цього, бо спілкувався з деякими гравцями. А тут мені пропонують 500 тисяч, ну як так? Багато людей не розуміли, що відбувалось в той момент, тому я мусив так зробити.
– Які в тебе стосунки після цього з Ящишином та Смалійчуком?
– У мене ніколи не було з ними ніяких стосунків. Ящишина я знав як журналіста, він працював тоді в “Карпатах” саме на цій посаді. Я його взагалі не сприймаю як генерального директора. Смалійчука я не знаю. Тільки через футболістів про нього чув. І знаєте що? Жодного хорошого слова про нього від гравців я ніколи не чув.
– “Кополовець – я його взагалі не знаю, хто це такий”, – цитата Смалійчука. Що йому відповіси?
– Я йому нагадаю, що вісім років грав за “Карпати”, а ось він просто перехожий. Я ніколи про нього не чув. Ну, нехай Смалійчук буде агентом, продав одного чи двох футболістів. Для “Карпат” я зробив набагато більше, ніж він. Людина прийшла та просто втопила цю команду. Коли я грав за “левів”, то ми виступали в Лізі Європи, а зараз що? Тому якщо він забув, то я готовий нагадати йому, хто я такий. Ну а хто він, то український футбол вже зрозумів…
– Ти віриш в новий проєкт “Карпат”?
– Я вже не знаю у що вірити. Зараз дуже багато тих проєктів. Одна команда, друга, третя. Хотілось би, щоб “Карпати” були, впевнений, що з часом вони і будуть. Але як це все юридично зробити? Я розумію, що вони зараз банкрути. Є величезна історія клубу, яку знають багато поколінь. У Львові може бути чимало команд, але “Карпати” це вже навіть не бренд, а назавжди в серці. Те, що зараз їх по суті немає, то тимчасово. Я думаю, що воно якось мусять юридично повернутись. Тому що без команди “Карпати” у Львові як мінімум сумно усім вболівальникам. Вони мають жити, бо не можна взяти і просто закопати історію. Зараз такий час, ось ці всі фінансові махінації до нічого доброго не приведуть. Ніхто не хоче віддавати гроші футболістам, краще для них змінити назву. Прикро, що так все відбувається. Я розмовляв з Федецьким, то йому “Карпати” багато грошей винні, “Дніпро” теж. Футболісти страждають від цього, що не отримують зарплату. А потім власник змінює назву і все. Шкода вбити такий бренд, там борг кілька мільйонів доларів, а тут мільярдери, для яких його закрити, це дуже просто. Мені прикро, що таке місто як Львів не має такої команди, як “Карпати”.
– Голодюк, Карноза, Каніболоцький, Кожанов, Хахльов, Ткачук, Кобін, Кополовець у “Минаї”. Можливо, вам теж свої “Карпати” створити із такими-то ексгравцями “Карпат”?
– “Карпати” можуть бути тільки одні та лише у Львові. Я брав цих футболістів та знав, що вони допоможуть нам на етапі побудови. Вони з колосальним досвідом, з хорошими людськими якостями. Повірте, ці хлопці багато дали “Минаю”. Я їм за це дуже вдячний.
– Як вважаєш, судді топлять “Минай”?
– Не хочу сильно цієї теми торкатись, бо потім всі ображаються на нас. Судді, дисциплінарний комітет і так далі. Але коли є просто кричущі випадки, то я не буду мовчати. Я розумію, що головний арбітр може помилятись, але в них ж є асистенти, які повинні їм підказати в разі чогось. Я не кажу, що вони нас топлять. Ну, зараз наприкінці року було кілька спірних епізодів. Для нас кожне очко дуже важливе, бо пізніше нам просто може не вистачати балів. Плюс психологічний стан футболістів. Розумієте, що коли команда програє, то не отримує ніяких премій та це вже важко. Тому, звісно, що ми будемо відстоювати свої права. Якщо команда заслужила на нічию, то, значить, так і має бути. Такі помилки арбітрів сильно впливають на турнірну таблицю і не тільки в наших матчах. Вона на сьогоднішній день була би зовсім інша, якби судді не помилялись. Ще хочу згадати за VAR, він по суті нічого не змінив. Кожного разу – різні трактування. Тому поки що користі від нього мало. Багато недопрацювань та нюансів у цій системі.
– Не секрет, що в Україні два клуби часто скидаються баблом судді, щоб він просто і чесно відсудив матч. З цього замкнутого кола є вихід чи ми вже “потєряні” для будь-якої прозорості?
– На мій погляд, потрібно піднімати фінансові умови суддям, щоб вони комфортно себе відчували. Так, ні для кого не секрет, що арбітрів стимулюють додатково. Але це ж не вони винні, а ті люди, які цим займаються. Вже була така зустріч президентів клубів, де домовлялись, що все, будемо чесно грати і так далі. Однак нічого не змінилось. Наші рефері вміють судити, але чому тоді вони не судять матчі на євроарені, не беручи до уваги Катерину Монзуль? Їх туди не запрошують, а вони й не сильно рвуться. В Україні їм комфортно. Тому треба не з ними говорити, а самим з собою. Просто домовитись грати чесно та все. А суддям підняти зарплату, щоб ні на які спокуси вони не йшли.
– Нещодавно з’явилась інформація, що Мілевський перейде в “Рух”. Також ходили чутки щодо його переходу в “Минай”. Як завершиться ця трансферна сага?
– У нас був з ним певний контакт, з його агентом. Знаю, що у Мілевського є інтерес грати в УПЛ. Вважаю, що він зможе допомогти якійсь команді з вищої ліги України. В мене немає стовідсоткової інформації, я не Ігор Циганик. То він колись говорив, що Артем буде грати в “Минаї”. Я такими інсайдами не володію, тому можете запитати в нього. А от я можу сказати вам точно, що на цей момент Мілевський в нас грати не буде, принаймні зараз. В “Рух” – так, можливо. Артем в хороших відносинах з президентом цієї команди.
– Скільки відсотків зараз можна дати, що Коноплянка буде грати в “Минаї” рано чи пізно?
– Звісно, що ми би всі хотіли, щоб такий відомий та хороший футболіст грав за “Минай”. Ми взагалі хочемо, щоб у нас грали такого рівня гравці, як Женя. Але він ще повинен грати у Європі, є ще потенціал. Відсотків, що він перейде до “Минаю” дуже мало. Тому що в нього є амбіції ще зіграти за кордоном. Наскільки я знаю, то в нього є пропозиції з Італії та Туреччини. Ну а ми його можемо підписати, коли йому вже буде 40 років (сміється – прим.).
– Коли Михайло Кополовець повернеться на футбольне поле?
– Я хочу зараз пройти з командою збори. Я не тренувався з ними, відколи вийшли в УПЛ. Було багато іншої роботи та я мусив сконцентруватись на чомусь одному. Так, я був присутній на тренуваннях “Минаю” як футболіст, але постійно не вистачало часу на все. Всі сили віддав роботі спортивного директора. Зараз думаю, що пройду з хлопцями збори у Туреччині. Звісно, що мені хочеться ще зіграти, якось допомогти команді, але це все залежить від того, як я буду себе почувати. Якщо я буду слабший всіх пацанів, то я навіть на поле не вийду. Не хочу займати чиєсь місце. Бажання повернутись на футбольне поле в мене є, але все покаже час.
– Чи хотів би Михайло Кополовець спробувати себе на тренерській лаві, як Василь Кобін?
– Не знаю, чи ця робота мені би підійшла, бо я дуже емоційна людина. Я не відвідую ніякі курси, не здаю на ліцензії різних категорій, поки що я себе не бачу тренером. Це дуже важка та відповідальна робота. Нервозатратна, там йде рік за три. Я знаю, про що говорю.
– Хто з гравців “Минаю” заслуговує на виклик до збірної України?
– Щоб підсилити, то на цей момент, таких футболістів у нас немає. Але в нас хороша команда з якісними виконавцями, ще все попереду.
– В нас виходять інтерв’ю з багатьма українськими футболістами не з “Динамо” і “Шахтаря”, які кажуть, що позиція тренерського штабу не викликати гравців з інших клубів їх деморалізує. Наприклад, Філіппов поклав купу голів – його навіть не спробували, скільки ще треба забити? Як ти ставишся до цього?
– Мені здається, що це раніше було “Динамо” і “Шахтар”. Постійно ті дві команди. А зараз Шевченко розширив склад та викликає багатьох гравців. Ну, якщо брати Філліпова, то на його позиції є кращі футболісти. Шевченко собі ж не ворог, якщо бачить когось, то викликає. Ось наприклад: Петряк, Харатін. Це ж не з “Динамо” чи “Шахтаря”. Далі був такий нападник з “Ворскли” Коломоєць. Давав шанс йому. Яремчуку, пацанам із “Зорі”. Я не можу його критикувати, що він не дає нагоди молодим. Шевченко теж не може всіх викликати. Значить, він бачить на цю позицію сильніших. Команда виглядає непогано. Так, там останні матчі трішки були невдалими, але подивіться на наших суперників. Ми граємо проти серйозних збірних.
– Як тобі виступи українських команд в єврокубках? Весняною Лігою Європи можна бути задоволеними?
– Вважаю, що так. Ну а що ми хотіли, щоб “Динамо” виграло Лігу чемпіонів? “Шахтар” виглядав непогано. На сьогоднішній день ми витиснули максимум. В ЛЧ ловити поки що немає чого. Мені здається, що нам важко з нашим чемпіонатом за щось зачепитись. “Зоря” молодці, добре виступили. Окрім “Шахтаря” та “Динамо” решта команд не готові грати на такому рівні.
– Ракицький, Тимощук, Ордець і тому подібні люди – зрадники? Ти би поїхав до Росії?
– Звісно, що я би нікуди не поїхав. Я та людина, яка була на Майдані та все бачив. Шкода, що Ракицький не грає за збірну, він хороший футболіст, але це його вибір. Не можу їх критикувати, бо не знаю всієї ситуації. Мені здається, що гравці такого рівня могли би знайти собі клуб не з Росії. Не хочу їх звинувачувати, але на мій погляд це неправильно.
– “Північноірландці перемогли – я з них нікого не знаю, вперше бачив – завдяки чому? Дисципліна б’є клас. Бажання! Очі! А наші – “полупокери” – не пропітніли навіть”. Твоя цитата. Що означає слово “полупокери”?
– Ну, коли гравці збірної виходять захищати честь своєї держави, а грають на такому чемоданному настрої і вже всі по морях, то я їх назвав полупокери. Бо не може людина виступати за збірну без душі. Я дуже негативно відношусь до таких персон та вважаю, що їм не місце в команді. Мені подобається Яремчук, видно, що людина грає з серцем, співає гімн. Малиновський теж старається та переживає за Україну.
– У твоєму легендарному спічі була фраза: “Бог нас за шось наказує. Я, наверно, знаю за шо, але не можу вам сказати”. Було дуже багато конспірологічних теорій, що ти мав на увазі. Лідирує серед фанатів версія, що йшлося про договірні матчі за участі “Карпат”. Що ти тоді не договорив Поворознюку, скажеш коли-небудь?
– Може, нехай це буде таємницею та інтригою. Я знаю, чому я так сказав, але хай це буде загадкою. Людям заходять такі фрази, вони розбирають їх на цитати. Там в принципі нічого такого немає, одразу можу сказати, що це ніякі не договірні матчі, це всьо херня. Набагато простіше насправді, чому я так сказав (сміється – прим). Поки не будемо розкривати всі карти.
– Як взагалі ставишся до мемів і до гумору за твоєї участі?
– Нормально ставлюсь, якщо людям подобається, то чому ні. Ось нещодавно у Верховній Раді була ситуація, що один з депутатів вигукнув мою фразу “словами живого класіка”. Я тобі скину відео, можеш прикріпити. Я емоційна людина та завжди говорю те, що думаю. Намагаюсь говорити правду та щиро.
– Стежиш за “Брутальним Футболом”? Нещодавно в нас стукнуло 50 тисяч в Інстаграмі.
– Так, я підписаний. Нереально крутий у вас блог, ви дійсно справжні молодці. Стежите за футболом, розвиваєтесь, працюєте. Великий респект та щирі вітання!
– Як тобі серіал Поворознюка про “Верес”?
– Такий цікавий проєкт. Діма взагалі талановита та харизматична людина. Зараз він пробує себе у футболі. Привертає увагу до цієї гри, дійсно молодець. Неординарний момент, що журналіст розпочав грати у професійний футбол. Звісно, що я виключно позитивно до цього ставлюсь. У нього виходить зробити справжній перфоманс. Особисто мені подобається та гадаю, що вболівальникам теж. В “Минай” Поворознюка не запрошували та й він не питався. Наскільки я знаю, то в нього вже був свій варіант. Тому я й нічого не казав (сміється – прим.)
– Дивишся українські програми про футбол на Ютубі? Що думаєш про них?
– Чесно, не дивлюся ніякі програми. Не маю на це сильно часу, тому не вникаю. Дуже рідко можу щось глянути, хіба коли Ютуб підтягне.
– Хотів би, щоб на Ютубі було шоу про внутрішню кухню “Минаю”? Давай зробимо серіал, “Брутальний Футбол” готовий випускати, будеш в ролі ведучого, як Поворознюк?
– (Сміється – прим.). Ну, дивись, зрозуміло, що багато людей мене сприймають як веселу людину, але я ж зараз спортивний директор клубу. А команда УПЛ – це вже не жарти. Це серйозний проєкт, великі капіталовкладання президента. Так, буває хороший настрій, але коли його немає, то не сильно ти можеш постійно посміхатись. Є певний тиск та відповідальність. Я став трішки серйознішим. Мене багато програм запрошують на інтерв’ю, там “От души в душу”, до прикладу. Але я вже не можу себе поводити, як якийсь там пацан, футболіст. Я повинен вже тримати якусь субординацію. Багато людей мене сприймають як спортивного директора. Спілкуюсь з чималою кількістю серйозних та поважних людей. З агентами, з президентами клубів. Я маю зараз трішки перелаштовуватись та журналісти мають мене розуміти. Я себе не зміню, так, я Міша Кополовець, але водночас маю тримати себе в рамках. В мене серйозна робота, відповідальність перед президентом в першу чергу. Тому не можу собі зараз дозволити якісь пацанячі виходки, потрібно вести себе скромніше в цьому плані.
– Що тебе найбільше здивувало в Німеччині?
– Дисципліна. Їхнє ставлення до всього, я кожного дня дивувався. Інфраструктура, чистота. Якщо, наприклад, в тебе зарплата 10 числа, то вона в тебе і буде 10 числа, там є стабільність. Я бачив, як вони ставляться до дитячого футболу. На кожних п’ять дітей є тренер. Якщо вже десять дітлахів, то два коуча. Якщо більше, то три. Кожному приділяють увагу. Так прописано в законодавстві. Загалом тип життя в Німеччині мені не підходив, це депресивна країна. Там всі люди як роботи, немає друзів, подруг. Плюс я вже не говорю за геїв, бо це взагалі катастрофа.
– Багато випив пива за період в Німеччині?
– Знаєш, я дуже рідко пив пиво взагалі. А коли потрапив до Німеччини, то зрозумів наскільки цей продукт в них розвинений та популярний. Я взагалі не любитель пива, але трохи попробував там. Був на Октоберфесті. Найкращі це крафтові, там в кожному селі варять ті пива. Вони просто нереально смачні. Так вони недешеві, приблизно два євро. Коли приїжджаєш в Україну, то відразу відчуваєш різницю.
– Яка найсильніша п’янка була в житті?
– Напевно, це було в Туреччині на зборах з “Карпатами”. Тренер був Кононов. Я святкував своє 25-річчя та запросив повністю цілу команду. Реально всіх, тренерів, футболістів, лікарів, персонал. В нас якраз в той день був матч, непогано відіграли та після нього ми так сильно напились. Ще тоді номери були якісь такі двоярусні. Ми так розбомбили той номер, торти на ковролінах, холодильник розбитий, телевізор теж. Ціла команда просто напилась. Мені на другий день прийшов рахунок 800 євро. Я даю покоївці 30 доларів, вона каже, що просто ніяк не прибере. Покликала адміністратора, він каже, що треба такий штраф платити. А я в той час якраз будував дім та кажу, якщо хочеш такі гроші, то давай закручуй це все ковролін, штори, холодильник та воно все летить в Ужгород (сміється – прим.). Ну в результаті ми розібрались, я заплатив якийсь штраф, не пам’ятаю скільки. Ну ось така п’янка була, що я наступного дня нічого не міг робити. Але знаєш, тоді був результат та Кононов давав нам можливість розслабитись. Ось це була команда колись, і напитися, і на зборах всіх влупити, ми тоді в Лізі Європи грали. Ми коли їхали в дьюті фрі, то пів команди везло віскі, пляшок 20.
– Найбільший штраф у твоїй кар’єрі?
– 16 тисяч доларів, це я тоді з агентом посварився та програв суд. А якщо футбольний чисто, то найбільше мене оштрафував Грозний, на дев’ять тисяч, за одне інтерв’ю. Загалом в мене багато було штрафів, і п’ять, і шість тисяч доларів. Якби я ці всі гроші зібрати, то купив би машину за 50 тисяч зелених.
– Який найкращий відпочинок був у твоєму житті?
– Дубаї. Ми поїхали з Мілошевичем, вперше був у цій країні. Захопила мене своєю красою, все дуже гарно. Дійсно сподобалась та це моє найулюбленіше місце відпочинку.
– Загорецька пропонувала тобі виступати з ними? Розкажи за цю історію детальніше. Особисто знайомий з Вітею, Святославом і Дімоном?
– Я з ними не знайомий, але це дуже талановиті люди. Я на своєму місці, в футболі. Розваги мене не цікавлять. Ви не побачите мене ніколи тамадою. Я весела та комунікабельна людина, але це все у футболі має бути.
– Традиція БФ: розкажи вульгарний анекдот.
– Є в мене два друга. Один з них коли знайомиться з дівчиною, то відразу розповідає цю історію. Що коли він був маленьким, то до нього прилітала Фея та сказала, що може виконати для нього одне з двох побажань. Або буде мати великий член, або дуже погану пам’ять. І він досі не може пригадати, що він загадав… А інший друг, коли знайомиться з дівчатами то говорить відразу: “Девушки, я хочу с Вами познакомиться и говорю Вам сразу, в постели я никакой, но в кустах мне равних нету”…