Наш сьогоднішній гість – молодий та запальний футболіст “Олімпіка”, який за свої 22 роки вже встиг пограти за львівські “Карпати” та іспанський “Луґо” . Ігор Шевчук поспілкувався з гравцем донецького клубу та дізнався про те, які ще команди хотіли взяти в оренду Ореста (а серед них, до речі, у минулому топ-клуб Іспанії), також Лебеденко поділився своєю цікавою історією, пов’язаною з найкращим бомбардиром УПЛ цього сезону Шахабом. Про особисте життя, іспанську сієсту та про те, чи багато голих дівчат на пляжах Іспанії – в нашому брутальному інтерв’ю.
– Донецький “Олімпік”. Чому саме ця команда?
– У мене виник цей варіант, коли мені зателефонували президент “Олімпіка” та генеральний директор, також спілкувався з тренерами. В них було велике бажання мене взяти в оренду, хотіли, щоб я підсилив команду. Тому я обрав саме цей клуб. В мене були ще пропозиції з Іспанії та ще з України. Запрошували ще в Сегунду в “Депортиво” та в Сегунду Б у “Леонесу”. Вони якраз боролись за вихід у наступний дивізіон. Хотіли орендувати мене на пів року, але в мене не було бажання там грати. Тому що, по-перше ,там рівень футболу не той, а по-друге, про мене вже і так всі забули, а перейшов би туди, то не знати, щоб зі мною сталось. З “Депортіво” не склалось через певні обставини, тому я повернувся до України. Тобто я мав з чого обирати та зараз можу сказати, що “Олімпік” – це найкращий варіант, який в мене був. Я цілком задоволений.
– Що плануєш робити по завершенні оренди?
– Чесно кажучи, я ще навіть не думав, що буду робити через цих пів року. В мене ще є час, щоб вирішити. Зараз я гравець “Олімпіка”. Хочу грати, демострувати хороший та якісний футбол. Мені багато хто задавав це запитання, але поки що я не можу ще на нього відповісти. Коли буду знати, то скажу.
– Головний тренер “Руха” Іван Федик сказав, що в “Олімпіка” найкраща атака в УПЛ. Як прокоментуєш його слова?
– Це його думка, він так сказав. Можливо, з чимось я й згоден. В нас зараз дуже хороша лінія атаки зібралась. Не тільки ті, що в основному складі грають, а ще й запасні виходять та здорово підсилюють гру. Мабуть, не найкраща атака, а одна з таких. Адже не слід забувати про “Динамо”, “Шахтар”, “Зорю”. Чимало хороших нападів в УПЛ, просто, можливо, нам десь трішки більше щастить та краще щось виходить. Тому одна з найкращих атак, тут погоджуюсь.
– Що можеш сказати про лідера атак Шахаба – який він в побуті?
– Про Шахаба можу багато чого розповісти, тому що зараз з ним дуже добре спілкуємось. Почали жити разом на виїздах, в одній кімнаті. Можу про нього сказати тільки позитивне. З таким бажанням, яким він виконує свою роботу, то, думаю, що в нього все має вийти на найвищому рівні. З його характером та самовпевненістю, може вирости якісний форвард. Впевнений, що так має статись. Людина працює двічі на день, в нього там дієти, все розписано – топ-рівень просто. В цьому плані він великий молодець. Для відновлення також забирає все з бази додому, дійсно професіонал своєї справи. Те, що Шахаб забив 8 голів в УПЛ, то це йому хвала, він заслужив це своєю роботою та самовідданістю. Так, як він проливає піт на тренуваннях двічі на день, то йому це все повернулось. Був у нього період, коли довгий час не вдавалось забити гол. Слабкі сторони? Чесно кажучи, в нього такий характер, впевненість та самооцінка, що за його словами немає їх. Звісно, що це все жарт. У кожного є свої слабкі сторони. Шахаб забиває голи, з психологією у нього теж все на вищому рівні, тому в нього хороше майбутнє. Цікава історія виникла перед матчем проти “Руха”. Він мені сказав, що сьогодні заб’є гол, а я йому віддам асист. Так і сталось. Десь він відчував, що так має бути. Тому взаєморозуміння в нас чудове.
– Яке завдання ставили перед командою, перед початком сезону?
– Головне завдання – потрапити в п’ятірку найсильніших, вигравати кожну гру та пробитись до Ліги Європи. Вважаю, що в кожної команди стоїть таке завдання.
– Ти говорив, що Кутаков вас засуджував. Як вважаєш, в нас суддів можна купити за будь-які гроші?
– В нас в Україні арбітри судять по-різному. Кожен епізод – це якесь інше рішення. Наприклад, сьогодні момент такий та він говорить одне, а через кілька матчів схожий епізод і вже трактує інакше. Взагалі не розумію, чому так. Є в нас в Україні деякі судді, коли дізнаєшся, що вони будуть обслуговувати матч, то навіть не хочеться виходити на нього. Бо розумієш, що тебе будуть вбивати просто. Арбітри – це взагалі окрема тема. Мені до вподоби, як зараз судить Катерина Монзуль. Так, в неї теж є помилки, але помітно, що вона нікого не топить, як деякі. Буває виходиш, ось в грі проти “Інгульця”, то все в нашу сторону свистять. Тільки ми фолимо та більше нічого. Бувають дивні трактування, не знаю, з чим це пов’язано. Ось я грав у Іспанії, то не було такого відчуття, що арбітр вбиває якусь команду. Намагається загнати її, червоні роздає чи пенальті ставить якесь ліве. Відчув контрасність нашого чемпіонату та їхнього. Наприклад, в Україні якщо доторкнешся хоч трішечки до суперника, то це одразу фол, штрафний чи пенальті. В Іспанії дають більше грати дійсно у футбол, більше боротьби. Я ось так пригадую матчі, які судив Кутаков, то може я виграв лише один, а решта програв.
– Ти репостив у Facebook наш матеріал про те, як вбивають дитячий футбол в Україні. Як прокоментуєш цю ситуацію?
– Я репостнув, тому що пам’ятаю як сам грав у ДЮФЛУ, коли був малий. Я от зараз пригадую це і не розумію. Чи так судили арбітри, бо молоді пацани були по 20-22 роки, чи що. Просто як ми їхали в Ужгород, то там без шансів було здобути перемогу. Не те, що вбивали, а закопували, прямо на футбольному полі. Будь-який дотик до суперника – то фол, жовта або червона. Я пам’ятаю цих арбітрів, які судили ДЮФЛУ досі. Слідкую за цим та зараз вони деколи проскакують там в другій лізі чи першій. Я от коли побачив твій пост, то одразу згадав, що в Ужгороді, у Володимирі-Волинському, це просто без шансів. Ну нереально, ти їхав туди і знав, що тебе просто вб’ють та закопають. Особливо в Ужгороді. Коли ти їхав, то молився, щоб адекватний рефері потрапився, але такого не було, тому що завжди судив один і той самий. Ось такий дитячий футбол. А потім люди дивуються, чого в нас такі діти. Арбітри теж саме, якщо вони вже на дитячому рівні так чудять, то що говорити про УПЛ.
– Нещодавно ти грав пейнтбол з командою. Які тобі ці відчуття?
– Ми грали у пейнтбол з хлопцями завдяки компанії “Парі-матч”. Вони зібрали нас, вболівальників, керівництво клубу, були люди з офісу та ми всі рубались. Вперше таким займався, не скажу, що сильно сподобалось. Можливо раз собі побігати. Не дуже сильно мені це цікаво. Так для настрою було класно, побігали, посміялись.
– Взагалі екстрим полюбляєш, можливо, з парашутом стрибав?
– Чесно, з парашутом не стрибав та й в принципі не дуже полюбляю екстрим. Страшно буває навіть коли у літаку лечу. Мокрий сиджу в салоні та трушусь. Більше люблю погуляти в центрі, посидіти, кави випити, сходити на шопінг. Щось таке екстримальне не подобається, не припало до душі.
– Смалійчук сильно посприяв твоєму переходу в “Луго”?
– Так. Моєму переходу в “Луго” посприяв Олег Смалійчук. Він домовлявся та я там опинився через нього.
– Опиши Смалійчука трьома словами.
– Лев, запальний, менеджер.
– В тебе в Іспанії в одноклубника була дівчина з Тернополя, наші люди всюди?
– Не тільки в команді, ми й жили в одному будинку. Просто вони на шостому поверсі, а ми на третьому. Вона з Тернополя, переїхала до Іспанії ще в дуже ранньому віці. Чесно кажучи, дуже вдячний їй за допомогу, в плані адаптації. Я приїхав туди без машини, без нічого. Їздив на тренування з її хлопцем, в побуті теж допомогли. Коли прилетіла моя дівчина, то вони нормально спілкувались, не було так сумно. Так, наші люди всюди і це добре.
– Як ти проводив іспанську сієсту?
– Ой, там та їхня сієста так деколи замахувала. Таке відчуття дивне було. Із 2 години до 4 йдеш по центру, а нікого немає. Враження, що люди вимерли. Магазини всі зачинені, нічого купити ніде не можеш, всі на обіді. Я ще такого не бачив. В неділю таке саме, навіть супермаркети не працюють. Потрібно було скуплятись в суботу, деколи забував про це. Доводилось спати, а що ще робити.
– То правда, що на всіх пляжах в Іспанії всі жінки засмагають без верху?
– Я був на пляжі, то, здається, всі в купальниках були. Деякі дівчата без нього. Та я й чесно не дуже сильно дивився (сміється – прим.).
– Розкажи про своє особисте життя.
– Маю прекрасну дівчину Настю. Разом вже три з половиною роки. Нещодавно купили собі маленьку собачку, вже п’ять місяців. Є ті, хто радує вдома після кожної невдачі. Дівчина мені дає дуже хороші поради, які я враховую. Підтримує мене, я її сильно люблю та вдячний за те, що вона робить для мене. Собачку теж люблю. Виникла ідея завести песика, тому що коли ми жили в Іспанії, то там кожна сім’я має собаку та ми теж захотіли. Взагалі не шкодую, бо це друг. Всім рекомендую, він просто як син. Все робить з тобою, дивиться телевізор, спить, при чому на голові, прокидаєшся, а тебе будить, як тільки будильник заграв. Проводжає тебе на тренування, дійсно це просто топ. Порода мальтезе, а звати Лестер.
– Ти був в Межигір’ї. Кормив страусів?
– Звісно, що кормив. Я коли туди приїхав, то аж рот відкрив від такої території. Це зараз просто туристичне місце і там стільки людей. А уяви там одному жити, це ж треба машиною їздити від одного дому до іншого. Там цілий зоопарк! Класно та гарно, але зрозуміло, що це все зроблено за наші гроші. Хороше містечко побудували самі собі.
– Януковича бачив?
– Так, на страусі втікав (сміється – прим.).
– Ти граєш у відеогру пабг (PlayerUnknown’s Battlegrounds). У які ще ігри?
– Звісно, що граю в пабг. Це зараз взагалі топ для мене. Дівчина сміється завжди, бо прихожу з тренування та весь день граю. Класно придумали, граємо з друзями. Швидко звикаєш та просто не можеш відірватись. ФІФА грав, коли був у Іспанії. Зараз взагалі плейстейшен просто стоїть та навіть не вмикаю його.
– Бачив у тебе в Instagram фото з ключкою. Вмієш грати хокей? Загалом, які ще види спорту любиш та вмієш займатись?
– Ця фотка дуже стара. Настільний теніс можу пограти, в басейні поплавати, в спортзал сходити. А так ніяким спортом не займаюсь, хіба кіберспортом (сміється – прим.).
– Яке твоє найбільше досягнення за 22 роки життя?
– Сподіваюсь, що мої найбільші досягнення ще попереду. Зараз моя мрія здійснилась, тому що я зіграв за “Карпати”, за першу команду. Це моє найбільше досягнення, про яке я мріяв з дитинства. Навіть вийшло забити гол, це буде в пам’яті на все життя.
– Традиція БФ: розкажи вульгарний анекдот.
– Ой, чесно кажучи, то я не по анекдотах. Можу сказати прислів’я – “Простота відбиток генія”.
