Лівий захисник “Маріуполя” Петро Стасюк відповів на гострі питання нашого журналіста Ігоря Шевчука. Гравець поділився своїми враженнями щодо того, як це цілий сезон грати не на своєму полі, розповів, чи залишились шанси у “Маріуполя” на Лігу Європи, оцінив дебютний сезон “Миная” в УПЛ за десятибальною шкалою і зізнався, що отримував штраф від поліції за те, що не пропустив пішохода на дорозі.
– У цьому турі “Маріуполь” вперше переміг у 2021-му році. Чому так довго вболівальники чекали цих трьох очок?
– Я не знаю, для нас це теж була загадка, ми зробили хорошу роботу на зборах і розпочали непогано чемпіонат, показували добру гру, але десь не вдавалося здобути ці три очки. В матчі проти “Інгульця” ми нарешті таки виграли і сподіваюсь, що після цієї гри нас прорве та команда буде досягати хороших результатів. Думаю, що у попередніх матчах нам просто не вистачало реалізації своїх моментів, тому що ми створювали достатньо епізодів у кожній грі, з ким би не грали. Але ми дійсно створюємо багато нагод, однак ніяк не могли їх використати.
– Що сказав Маркевич у роздягальні після матчу?
– Після гри Остап Миронович привітав нас із заслуженою перемогою, були лише позитивні емоції, усі, безумовно, щасливі, що здобули три очки. Премія? Ні, у нас є премія за завдання, на початку чемпіонату завдання було потрапити в Лігу Європи, воно в принципі й не мінялося, але ми прекрасно розуміємо, що зараз вже буде важко цього добитися.
– Хеттрик Бондаренка: він вже встиг виставити якусь поляну?
– Ще не виставив, але я думаю, що він встигне це зробити (сміється – прим.), час ще є. Він забив хороші, важливі м’ячі, загалом, усі голи, які були забиті в цій грі – це насамперед заслуга команди. Там і Кулаков заробляв пенальті, коли стався перший гол, потім вже Артем сам заробив. Класні голи, які допомогли нам набрати важливі пункти.
– Твій забитий гол – це грамотний вихід в контратаку чи безлад у захисті “Інгульця”?
– Я думаю, що це грамотний вихід в контратаку, вдало вибігли, Ігор Кірюханцев зробив хорошу передачу і вийшло так, що я підкараулив й забив. Саме такі комбінації ми на тренуваннях не відпрацьовуємо, але тренери завжди вимагають, щоб бігли великою кількістю гравців у штрафний майданчик при флангових передачах, бо якщо побіжить один футболіст, то буде мало шансів забити гол.
– Ви знову були номінальними господарями, але грали не в Маріуполі. Як поле в Харкові?
– Ну, в Харкові поле дуже хорошої якості, там завжди був класний газон. Поки нам доводиться трішки кататись, однак я вважаю, що це робить нашу команду лише сильнішою. Насамперед у плані згуртованості та взагалі розвитку нашого колективу й команди, думаю, що ці труднощі нам допоможуть в майбутньому.
– Чому матч проти “Минаю” ви грали в Маріуполі, а зараз проти “Інгульця” – в Харкові?
– Дали добро, щоб ми зіграли на нашому полі, ми провели цей матч вдома, але газон ще не готовий та прийняли рішення, що все-таки ще потрібно шукати поле на якому грати, тому що в Маріуполі ще саме газон не готовий до поєдинків. Сподіваюсь, що найближчим часом все буде готове, ми чекаємо, команда, думаю, що і вболівальники теж чекають, коли вже команда повернеться в Маріуполь, напевно, вони сумували за футболом, ми сподіваємось, що найближчим часом повернемось на свій стадіон.
– Взагалі важко грати по суті весь сезон на інших полях?
– Це такі цікаві відчуття, вперше такий сезон повністю на виїзді. Скажімо так, це не є легко, але в принципі нормально, хоча все одно дає знати про себе. Адже ми їздимо, потім відновлення, дорога теж не є близькою. Ось навіть в Харків, там вісім годин їхати, туди вісім і назад так само, плюс матч. Зрозуміло, що десь потрібно більше відновлюватись після переїздів.
– Поле в Маріуполі – повний п…здець?
– Не сказав би так, там поле нормальне, просто воно ще не готове, йому краще дати час, щоб воно було ідеальним, коли буде готове, то це буде дуже хорошого рівня футбольне поле.
– На якому зі всіх стадіонів, де “Маріуполь” грав у цьому році, тобі сподобалося найбільше?
– Зараз у Харкові мені сподобалося, газон хороший був і атмосфера така прикольна, якщо би ще були вболівальники, то, думаю, що дуже круто могло бути. Де найгірше поле? Напевно, в Кропивницькому. Якщо не враховувати кубок, коли ми грали проти “Вереса”, але це навіть полем назвати важко, це в Млинові було взимку, поле взагалі не було готовим, там лід був просто. Не можу сказати, що ми через це програли. Думаю, через те, що поступилися в боротьбі супернику.
– Як думаєш, шанси на Лігу Європи вже втрачені?
– Як сказати “втрачені”? Вони ще ніби не є такими, у нас різниця дев’ять очок, це все загалом реально, але буде важко виконати завдання. Якщо вигравати кожен матч, то, думаю, що це завдання реальне.
– У наступному сезоні в УПЛ буде 16 команд. Як думаєш, це плюс для українського футболу чи мінус?
– Я вважаю, що це плюс, але знову ж таки, дивлячись хто зайде, з якою інфраструктурою зайдуть клуби, щоб не були команди на один сезон, умовно кажучи. Якщо вийдуть в УПЛ боєздатні колективи, то, думаю, що це буде плюс для українського чемпіонату, зараз із кожним роком він стає все цікавішим, тому що більш рівні всі команди, Вища ліга більш непередбачувана, ніж раніше. Я би хотів, щоб напевно вийшов “Металіст-1925”, бо в них там база і стадіон хороший, у такому місті має бути команда Прем’єр-Ліги, ще одеський “Чорноморець” теж, хотілося би, щоб повернувся в УПЛ. Третьої команди навіть не знаю, найбільше хотів, щоб ці два клуби зайшли, бо в них є все для того, щоб тут грати.
– Ти грав за “Минай” два роки, зараз їхній президент потрапив під санкції РНБО за контрабанду, як це прокоментуєш?
– Я не можу це коментувати взагалі, тому що я не знаю, яка там ситуація взагалі з цим всім, з цими санкціями, я в цьому не є сильним. Це, напевно, треба телефонувати в клуб або особисто Валерію Івановичу та цікавитись цим. Я не знаю ситуації, мене там немає, можливо, якби був зараз у “Минаї”, то щось би й знав, я це також тільки прочитав у інтернеті, більше інформації в мене немає.
– Чи вплине це рішення РНБО на функціонування закарпатського клубу, як думаєш?
– Якщо його рахунки заблокували, то це в будь-якому випадку вплине на команду, тому що фінансування ж безпосередньо йде від нього. Вважаю, якщо рахунки заблоковані, то цікава ситуація назріває, навіть не знаю, що очікувати від цього. Я не знаю, чи команда припине своє існування, в цій ситуації можна очікувати будь-чого, але не хотілося би, щоб “Минай” зупиняв своє існування.
– Що можеш розказати про Валерія Пересоляка, яка він людина?
– Особисто мало з ним звісно спілкувався, але те, що мені запам’яталося, то це чесна людина, все, що він обіцяє команді, то все виконує. Ніяких претензій в мене немає до керівництва “Миная”, все, що обіцяли те і виплачували, ніяких затримок не було. Взагалі ні до кого немає претензій, я провів там хороших два роки, ми написали цікаву історію для цього клубу.
– Чому ти пішов з “Миная”? Ти був одним із лідерів.
– Хотілося розвиватись і рости, перейшов у такий клуб, як “Маріуполь” із завданням потрапити у Лігу Європу, єврокубки, цікаво для мене було, просто хотів рости, не хотів залишатись у зоні комфорту, умовно кажучи, хочеться розвиватися, як футболіст. У “Минаї” я теж міг далі розвиватись, як гравець, але я порахував, що в “Маріуполі” я можу ще більше виростити, ніж там.
– Як оціниш дебютний сезон “Миная” в УПЛ за десятибальною шкалою?
– Таке цікаве питання (сміється – прим.). Я, чесно кажучи, не знаю, в мене взагалі двоякі враження, ніби і була гра непогана, моментами виглядали добре, а бували матчі, де не дуже. Напевно, десь на 4-5, можливо максимум за десятибальною шкалою.
– У чому причина невдач?
– Я навіть не знаю, можливо не настільки якісно підсилилися, тому що УПЛ це не Перша ліга все-таки, переходячи сюди потрібно брати футболістів хорошого рівня, які допоможуть команді рости і досягати позитивного результату. Мабуть, ще не вистачає когось чи щось для того, щоб йти краще.
– Якби у тебе була можливість забрати одного гравця “Миная” з собою в “Маріуполь”, хто би це був?
– Хто би це був… Щоб не образити нікого, треба добре подумати (сміється – прим.). Мені, якщо чесно, було комфортно грати з Пиняшком на фланзі, ну і Нурієва би теж забрав, їх двох.
– Розкажи більше про себе і своє дитинство.
– Звичайне дитинство, я жив у передмісті Одеси, нічого такого й не було по суті надприроднього. Я займався футболом, лише він був із самого дитинства, з чотирьох років, у мене тато грав на рівні району, то я з ним постійно їздив на матчі, на тренування також. Моє все дитинство пов’язане з футболом, лише школа, дім і відразу на стадіон, ганяли футбол цілодобово.
– Чим займаються твої батьки?
– Працюють на звичайних роботах, мама продавцем в магазині, а тато водієм на бетонозмішувачі. Я вдячний своїм батькам абсолютно за все, за те, що дали життя мені, по-перше, і за те, що зробили для мене.
– З одеської ДЮСШ ти опинився в стрийській “Скалі”: по суті з одного кінця України поїхав на інший. Розкажи за цю історію детальніше.
– Я був колись в “Моноліті” в Іллічівську, там був тренер такий Віктор Сергійович Яічник, то він був у “Моноліті”, а потім перейшов у “Скалу”. Я пів року пограв у ДЮСШ-11 в Одесі та він мені зателефонував і запросив приїхати в Стрий. Так вийшло, що я 7-8 років там був, спочатку в ДЮФШ – два роки, а потім вже в першу команду “Скали” перейшов. Мені було чудово в Стрию, взагалі на Західній Україні було комфортно, на Закарпатті та в Стрию, мені класно і подобається життя там, здається там трошки інакше, якась своя атмосфера. Там приємно, люди хороші, у всіх планах було комфортно жити, я і одружився в Моршині, хоча в мене дружина з Одеської області, але ми одружились в Моршині, тому мене із Західною Україною пов’язують лише теплі спогади.
– За 10 років, проведених на Західній Україні, що ти запам’ятав найбільше?
– Навіть і не знаю, що такого сказати, щоб так найбільше. Ну якщо моменти, які мені найбільше запам’ятались, то це навіть той самий вихід з “Минаєм” в УПЛ, для мене це важливо, бо ми починали з Другої ліги і добилися того, що вийшли у Вищу лігу, це пам’ятний момент. В особистому житті це те, що розписався в Моршині, а саме весілля вже святкували в Одесі.
– Чому у такого великого міста як Одеса немає команди в УПЛ?
– Для мене це теж відкрите питання й така загадка, можна сказати. Я вважаю, що Одеська область не є бідною, там є три порти, тож, на мою думку, там просто зобов’язана бути команда в УПЛ, навіть більше, команда рівня єврокубків. Чому її немає, то це питання більше до керівництва клубу, маю на увазі до “Чорноморця”.
– У тебе ніколи не було пропозицій виступати за одеський “Чорноморець”?
– Була така пропозиція, коли Остап Миронович був тренером “Чорноморця”, він мене запрошував, але вийшло так, що “Минай” мене не відпустив. У команди було завдання вийти в УПЛ і ми з керівництвом так вирішили, що краще буде, якщо я залишусь і вийду з командою в Прем’єр-Лігу, тому що тоді альтернативи на мою позицію не було, я по суті був один лівий захисник, дійшли до того, що краще залишитися.
– В тебе є авто?
– Так, в мене є машина, “Ніссан Кашкай”, 2011-го року, купував за 13 тисяч доларів, з Німеччини. Це мій перший автомобіль, з нових би хотів “Q8” або “Туареґт”.
– Скільки і які штрафи були у твоєму житті загалом?
– Був один штраф за порушення на дорозі, не пропустив пішохода, я його об’їхав просто і не побачив, що поліцейські були недалеко, штраф десь 400 з чимось гривень. Це мій єдиний штраф взагалі у житті. Після цього випадку завжди пропускаю людей, навіть якщо вони не хочуть йти, то я їх змушую (сміється – прим.), можу посигналити їм, бо буває, що люди соромляться.
– Продовжи пісню “Ах Одесса…”?
– “Жемчужина у моря”, виконавця не знаю, але я цю пісню співав на посвяті в “Маріуполі”. Сам з Одеської області, тому вирішив заспівати саме це.
– Яку взагалі музику слухаєш?
– Різну, абсолютно все може бути, і Монатік, і Михайло Круг, і Шуфутинський, все, що можна, конкретно напрямку немає. Один раз був на концерті в Ужгороді, там була Каменських, Тарабарова, на день міста ми поїхали з сім’єю послухати музику.
