Завершальне інтерв’ю 2020-го року на “Брутальному футболі”. Наш невтомний інтерв’юер Ігор Шевчук, який зробив 14 в’юх цього місяця, знайшов у собі сили та поспілкувався з іще одним крутим українським тренером Романом Санжаром. Екскоуч “Карпат” розповів про те, чим займається після відходу з львівського клубу, які має плани на майбутнє, про стосунки у 90-х з Брагіним та про перспективних українських футболістів.
– Романе Миколайовичу, з моменту останнього нашого інтерв’ю ще в “Карпатах” минуло пів року. Розкажіть, як ви, чим займались після відходу з “Карпат”?
– Зараз я знаходжусь в Києві, разом із сім’єю. Більшість часу займався вихованням сина та його розвитком. Він в мене теж футболіст. Згодом допомагав тут, одній із місцевих команд. Мене попросили бути в ролі консультанта. Проводив їм тренування, був на матчах, тому можна сказати, що з футболу я нікуди не пішов. Також мене запрошували в центр ліцензування на тренерські курси, трошки викладав. Ну і якось так пролетіло цих пів року.
– Ви говорили, що борг по зарплаті вам мали віддати ще в серпні, однак зробили це в листопаді. Не тримаєте зла на Смалійчука?
– Абсолютно, ні. Навпаки, я вдячний йому. Адже я розумію, у якій ситуації знаходився клуб. Смалійчук вчинив так, якби не зробили всі люди. Він стримав своє слово, те, що обіцяв, те і виконав. Це великий плюс особисто йому та клубу загалом, який намагається розрахуватись, а не просто пробачити борги. Як це в основному роблять. Олег намагається домовитись з футболістами та по-хорошому розійтись. Вважаю, що це правильні кроки, які закладають фундамент, який необхідний “Карпатам”. Тому що за останній час багато негативу та незадоволених людей щодо цієї команди. Коли зміниться атмосфера, аура та енергія, тоді повернеться везіння та результат поступово прийде. Ось цей вчинок дуже важливий для розвитку “Карпат”.
– Ви провели фактично рік у “Карпатах”. І це дивно, адже всі вже звикли, що в тодішніх “Карпатах” тренери затримувались на місяць-два. У вас був безлімітний кредит довіри з боку керівництва?
– Ну, це краще запитати в них. Ми, мабуть, застали найважчий період в “Карпатах”, як казало і саме керівництво. Це був такий переломний момент в історії “Карпат”. Тому що так, як там було, вже далі не могло продовжуватись. Ми застали дуже важкий момент. Керівництво бачило нашу роботу та самовіддачу. Те, як ми пробували, не здавались, боролись до кінця в цій ситуації, яка була. Шукали якісь ходи, терпіли. Скажімо так, намагались не звертати увагу на купу труднощів, які нас переслідували. Я не здавався, продовжив свій контракт ще на один місяць, тому що до кінця боровся та вірив у те, що “Карпати” можуть врятуватись за спортивним принципом. Попри те, що за рік часу від нас пішло більше 20 людей та ми завершували свої виступи молоддю. Навіть не дублем, а Ю-19 та школою.
– Після успішних років у “Олімпіку” такий невдалий сезон в “Карпатах”. Як вважаєте, сильно зіпсували собі репутацію?
– Вважаю, що ні. Бо всі футбольні люди розуміють, що відбувалось в “Карпатах”. Наскільки важко було працювати у такій атмосфері, коли не платять гроші, коли легіонери ще в першому колі не хочуть виходити на тренування та матчі. В такому середовищі неможливо дати результат. Я цю всю історію сприймаю, як просто життєвий досвід. В “Карпатах” не було умов для нормальної роботи. Але я взагалі не шкодую, що провів рік у цій команді.
– Чому не дограли сезон? Ну були ж гроші та й шанси на те, щоб зберегтись в УПЛ. Всі, з ким ми говоримо, звинувачують керівництво…
– Це, напевно, не тренерське питання. Ми були готові грати та максимально хотіли боротись до останньої хвилини за команду. Але керівництво прийняло інше рішення.
– Чому команда не дограла сезон в еліті, але зіграла те дивне дербі зі “Львовом” у Луцьку. Навіщо це було, як ви гадаєте?
– Ну, мені важко сказати. Наскільки я розумію, то на той момент Олег Смалійчук шукав різні варіанти та ходи, як зустрітись ще з одним співвласником “Карпат”. Але всі його спроби ні до чого не призвели, тому, можливо, через це було прийняте таке рішення. Це чисто моя думка.
– Ви розпочали вдосконалювати свою українську мову, перебуваючи у Львові, як зараз з цією справою?
– Зараз я менше розмовляю українською, бо знаходжусь в Києві, а тут коло спілкування більш російськомовне. Але якщо потрібно, то я можу розмовляти українською. Я дуже радий, що за час перебування у Львові я підтягнув нашу державну мову, для мене це важливо та дуже добре, що так є.
– Нам в інтерв’ю ваш колишній підопічний Юрій Тлумак дуже вам дякував за те, що ви допомогли йому з дебютом за основу. Що можете про нього сказати і чи стежите за його виступами в “Динамо”?
– Він дуже талановитий хлопець, наполегливий. Юра – це той футболіст, у якого дійсно справжнє карпатівське серце. Він переживав за клуб, його батько відіграв багато матчів за “Карпати”, виховання тата дуже помітно в ньому. Тлумак заслужив своєю працею дебютувати. Останнім часом я вже сконцентрував свою увагу на молоді. Давав шанс грати тим хлопцям, які цього дійсно заслуговували. Для них це великий крок був. Довіра зіграла свою роль. Ось, наприклад, Юрій вийшов зі “Львовом”, непогано відіграв, ми зіграли внічию. Не даремно на нього звернуло увагу київське “Динамо”.
– Назвіть топ-5 гравців, яких ви тренували в “Карпатах” за потенціалом, майстерністю і так далі.
– Сергій Вакуленко, Єгор Назарина, Діма Кльоц, Олег Кудрик та Владислав Дубінчак. Ось виділив би саме їх. Хоча хороших футболістів було багато. Той же Мартінс, Тім Халл, Дженнінгс, Олексій Сич та Ростік Лях.
– Відходимо від теми “Карпат”. Поговоримо про теперішнє. Як довго ще плануєте перебувати у творчій відпустці? Коли ми побачимо вас за кермом якоїсь команди?
– Ну важко сказати – подивимось. Мені дзвонять, ми спілкуємось з агентами, клубами. Звісно, кожен тренер, який у відпустці, завжди хоче чимшвидше повернутись до роботи. А коли це станеться, побачимо. Є різні розмови, але конкретно говорити зараз не хочу.
– Ви би пішли в команду з Першої чи Другої ліги України? Чи вас цікавить лише УПЛ?
– Мене цікавить більше амбіційний проєкт в якому можна розвиватись самому, як тренеру та розуміти, що ти будеш корисним цьому клубу. Головне розуміти куди ти йдеш, яка в команді атмосфера та ситуація.
– Повернемось у минуле, у той час, коли ви ще були футболістом. Ви автор першого голу “Олімпіка” на професійному рівні. Це круте досягнення?
– Не вважаю, що це якесь круте досягнення, просто так вийшло. Це вже історія “Олімпіка”, в якому я був довгий час та пройшов певний шлях. Звісно, що це приємно, але що прямо дуже круто, то не сказав би.
– Розкажіть загалом про свою кар’єру футболіста. Ви завершили виступи гравця доволі швидко, у 33 роки. Чому?
– Завершив тому, що в “Олімпіку” були зміни. Тренер, який прийшов, бачив більше молоді в складі. Мені запропонували бути помічником наставника. Не довго думаючи, я погодився. А згодом я став головним тренером донеччан.
– Андрій Воробей в одному з останніх інтерв’ю сказав, що зі всіх гравців “Шахтаря” ви найбільше спілкувались з колишнім президентом “Шахтаря” Ахатем Брагіним. Насправді про нього мало відомо як про людину, що реально жила футболом. Розкажіть більше про нього та ваше спілкування.
– Ну, ми були сусідами та мої батьки добре його знали. Інколи ми зустрічались сім’ями та я досить добре його знав. Насправді він був дуже скромним та порядним. Людина слова, дуже чесна та позитивна. Принциповий. Дав слово, то його стримав, любив чесних та порядних людей. Також відзначу, що Брагін дуже любив футбол. Він нічого не шкодував для гравців та намагався робити все можливе, щоб “Шахтар” став номером 1 в Україні та заявив про себе на європейській арені. Лише хороші спогади про нього.
– Важко було в кримінальних 90-х у Донецьку стати професійним футболістом?
– Це ніяк не пов’язані між собою речі. Футбол не відносився до цих подій. Побут був нормальний, ми їздили, тренувались. На молодь це не впливало. Хто хотів грати, то це і робив.
– Кілька років тому часто можна було прочитати коментарі від диванних експертів про те, що футбол в Україні впав до рівня 90-х років. Яким був футбол у 90-х і чи велика різниця між ним та футболом в УПЛ сьогодні?
– Футбол 90-х я не дуже й пам’ятаю. Мені важко порівнювати. Так, я тоді ходив та дивився матчі, але як звичайний хлопчик, не аналізував тоді його, так як зараз. Рівень впав порівняно з 2000-ми роками. Люди вкладали у футбол великі гроші та він розвивався. Зараз зовсім інша ситуація, війна, криза, пандемія. Бюджети клубів просіли. У ті часи, коли “Дніпро” та “Металіст”, то це був пік розвитку та рівня нашого українського футболу. На мій погляд, футбол трошки зараз реанімується. Більше команд середнього класу, які конкурують між собою. Вони боряться за єврокубки: “Зоря”, “Колос”, “Олександрія”, “Ворскла”, “Десна”. Вважаю, що і “Дніпро-1” вийде зі своєї кризи та буде боротись за топ-5. Тому можна сказати, що динаміка пішла позитивна в УПЛ.
– Донецьк, Київ та Львів. Три абсолютно різних міста. Що вас вразило в кожному найбільше?
– Київ – це столиця. Тут масштаб, велике місто, мегаполіс, всі кудись спішать. Донецьк менший та за день там можна зробити більше справ, ніж в Києві. Львів більш таке старовинне містечко, багато туристів, кав’ярнь, вулички. Всі ці три міста абсолютно різні між собою.
– Ви відкрита та щира людина. Завжди радо спілкувались зі всіма. Три головних критерії, які для вас найважливіші в людині.
– Щирість, чесність та інтелект.
– Що для вас найголовніше в житті?
– Звичайно, що сім’я!
– Нещодавно Мілевський перейшов у “Минай”, це головна футбольна новина в Україні цього тижня. Як ви відреагували на це?
– Мені буде цікаво подивитись за ним. Як його прихід вплине на команду. З Мілевським ми пересікались на зборах, коли “Карпати” грали проти Бресту. Зіграли тоді внічию, хороший матч був. Артем добре виглядав, як справжній лідер, інтелектуальний. Але є питання до швидкості, ну це через вік. Він комунікабельний хлопець та думаю, що влиється в команду. Подивимось навесні, як це буде.
– Хто найперспективніший футболіст в Україні зараз та чому?
– Вважаю, що їх декілька. Наприклад, Ілля Забарний, Віталій Миколенко та Анатолій Трубін. Тому що вони ще в такому юному віці, а вже встигли зіграти на великому рівні і добре при тому. Для їхньої психології це важливо. Плюс вони грають у великих клубах, де можуть проявити себе, поруч сильні партнери та єврокубки. У цих хлопців хороші перспективи себе реалізувати, бо вони знаходяться в амбіційних клубах. Той же Денис Попов з “Динамо” також.
– Шахаб готовий до переходу в “Динамо” чи “Шахтар”? І в який з цих клубів ви би порекомендували йому перейти?
– Важко сказати. Мені здається, що йому краще підійшло б київське “Динамо” як мінімум через фактор Луческу. З його приходом стиль гри змінився та ще буде мінятись, коли прийдуть нові футболісти. Шахаб орієнтований ближче до стилю гри Мірчі Луческу.
– Зараз ходять розмови про перехід Коваленка в “Аталанту”. Що скажете щодо цього?
– Це буде великий крок вперед для Коваленка. Тому що мені здається, що він почав закисати в “Шахтарі”. Цей перехід він своєчасний, дасть йому поштовх. Топ-чемпіонат, хороша команда та серйозні завдання.
– Яка команда УПЛ, крім “Динамо” і “Шахтаря”, вам подобається найбільше? Чому саме?
– Напевно “Десна” та “Зоря”. В “Десні” мені подобається підбір футболістів, є цікаві гравці групи атаки. Хороша збалансована команда, на кожну позицію по дві людини, які можуть підсилювати. В “Зорі” пів року були не простих, але там теж якісні футболісти, мені імпонує їх гра.
– Нещодавно була церемонія нагородження FIFA THE BEST і нагороду найкращий тренер року отримав Клопп, а не Флік. Як вважаєте, чому так і чи це є правильним?
– Важко сказати, але напевно справа у англійській Прем’єр-лізі. Це дуже важкий чемпіонат та показувати той рівень футболу та результат, який є при Клопі, мабуть, через це. Флік безумовно, що теж заслужив. Але Юрґен через те виграв, що АПЛ, такий графік та й рівень футболу, який показує “Ліверпуль”. Багато факторів враховувалось. Мені важко говорити чи це заслужено, чи ні. Обидва тренери гідні бути першими.
– Також Мессі нещодавно побив рекорд Пеле за голами в одному клубі. Що скажете про це досягнення?
– Тут важко якісь слова підібрати, просто фантастика. Лео тримає таку кількість часу на такому високому рівні. Стільки років. Такі футболісти народжуються раз в сто років. Просто фантастика дійсно.
– Лео разом з компанією “Budweiser” зробили таке: кожен воротар, який пропустив від Мессі, отримує іменне пиво у подарунок. Українським воротарям теж прилетить пивко. Питання таке: що зробить Женя Селезньов, коли стане найкращим бомбардиром УПЛ в історії?
– (Сміється – прим.). Ну важко сказати, не знаю, що він зробить. Потрібно тренуватись та забивати голи. А що він зробить… Ну, напевно, не пиво виставить усім, а віскі. Кожному воротарю, який пропустить (сміється. прим.).
– Які важливі функції є в тренера?
– Вважаю, що для тренера все важливо. І комунікація з футболістами, і знання, і освіта. Його роботоздатність, щирість, любов до команди. Це все важливо. Для того, щоб був результат, має бути комплексна робота. Коуч має бути і менеджером, і другом для футболіста. Для наставника важливо все.
– Традиція БФ: розкажіть вульгарний анекдот.
– Розкажу один жарт: “Тільки друзі можуть прийти до тебе додому, залізти в твій холодильник, взяти шоколадку і сказати: “Будеш?”.
