Здоров, мужики, привіт, дами! У “Брутального Футболу” знову гості. І це – Сергій Едуардович Стаховський – український тенісист, переможець семи турнірів ATP (чотири – в одиночному розряді), фіналіст одного юніорського турніру Великого шолома в одиночному розряді (US Open-2004).
– Привіт, Сергію. Яким у плані спорту для тебе видався 2016-й рік?
– 2016 видався дуже…цікавим. В цілому, він був для мене дуже важким. Біля трьох-чотирьох місяців я пропустив через травму спини, яка постійно поверталась.
– Як зараз себе почуваєш? Готовий у новому 2017-му завойовувати нові трофеї?
– В мене була спланована підготовка до сезону (чотири тижні). Я хотів пропустити Австралію й підготуватись до змагань у залі після АО. На жаль, під час підготовки я травмувався й три тижні лікувався. Тобто, насправді готуватись я почав другого січня. Тому сезон для мене почнетьсят тільки наприкінці січня. Звісно, я готуюсь, щоб 2017 був успішним. І я впевнений, що він таким буде!
– От якщо б не Великий теніс. То ким би став?
– Я завжди хотів займатись саме тенісом. Але якщо б я ніколи не вийшов на корт, то мабуть був би лікарем (сміється). Можливо вивчив би право.
– А як в тебе справи з настільним тенісом?
– Непогано. Тимощука обігрую (сміється).
– Твій хороший друг? Маєш якусь цікаву історію пов’язану з ним?
– Маю, але зараз, думаю, не є той час, щоб її розказувати. На жаль, це ще під час його повернення до ‘Зеніту” було. В Петербурзі.
– Як ти вважаєш, у футболі та й в цілому спорті повинна бути присутня політика?
– Цілий спорт і є політика. Тільки дуже далекі люди можуть казати, що спорт поза політикою. Важко собі уявити, як це відділити у сучасному світі.
– Зараз дуже модно стало українським футболістам їхати грати до Росії. Це викликає дуже негативні емоції в українських уболівальників. Як ти ставишся до такого, як спортсмен?
– Чесно, то кожен має право вирішувати свою долю, як йому совість дозволяє. Всі ми різні. Якщо хтось хоче їхати до Росії, це його рішення. Звісно, люди мають право обурюватись і ставитись до цього, як вони вважають за потрібне. Дивись, все в принципі дуже просто. Спорт без вболівальників не існує. Тобто, ми всі залежні від наших вболівальників й глядачів. Насправді, мені теж прикро, що наші спортсмени туди їздять. Якщо не брати футбол (бо це сегмент у спорті, який дуже добре заробляє), то інших я готовий зрозуміти. Є багато аспектів і мені їх розписувати буде дуже довго.
– Не секрет, що ти є фанатом київського “Динамо”. З чим, на твою думку, пов’язаний теперішній спад команди?
– Так, “Динамо” завжди було є і буде моїм улюбленим клубом. В ситуації, в якій опинилась наша країна, дуже важко підтримувати високий рівень спорту (не кажучи про те, що спорт взагалі ніколи не підтримували). Я вважаю, що теперішнє “Динамо” потребує ще рік, півтора, щоб молоді гравці почувалися комфортно у головній команді і почали показувати результат.
– Зрозуміло, що шанси є завжди. Але, які вони, коли до “Шахтаря” тринадцять очок, але ще є дві зустрічі між собою та достатня кількість матчів? Чи зможуть наздогнати кияни своїх головних конкурентів?
– В футболі, як і в цілому спорті, все може статись. Я впевнений, що друга частина сезону буде успішною для гравців Реброва.
– Чи відповіли тобі якоюсь заявою зі сторони “Шахтаря”, коли ти назвав Срну “чучелом” після всім відомого скандального відео.
– Ні, не відповіли. А на що там відповідати, коли клуб викладає у медіяпростір ненормативну лексику? Я поважаю людей, які працюють у “Шахтарі”. Вони створили дуже добрий продукт. Інколи хотілось, щоб такі самі спеціалісти працювали у системі “Динамо” (я не маю на увазі тренерів, я маю на увазі систему маркетингу і тд.)
– Як часто відвідуєш футбольні матчі?
– Дуже рідко. Останній був “Наполі” – “Динамо” у Неаполі.
– Там було дуже багато сутичок між фанатами обох клубів. Бачив щось таке?
– Якщо чесно, то було страшнувато…дуже. На матч моє авто ескортувала поліція. Неаполь – не найкраще місто у світі.
– Хто твій кумир на футбольному полі та за який клуб уболіваєш за бугром?
– За бугром вболіваю за ті клуби, де є українці. Пасивно, але вболіваю. Футбольних кумирів немає, але дуже поважаю Тимощука, Шевченка і Реброва. Я не футболіст, в мене були тенісні кумири (сміється).
– Назви їх.
– Медведєв, Сампрас, Рафтер.
– Над яким тенісистом перемога на корті тобі запам’яталась найбільше і чому?
– Федерер на Вімбелдоні. Він там за всю кар’єру програв шість чи сім матчів.
– З чого почалась війна, якщо можна так сказати, між тобою та російськими ЗМІ?
https://youtu.be/aLdOOpLaxEw
– Не розумію питання “почалась”? Я просто відмовився з ними спілкуватись і все. Далі я вже не знаю, бо російську пресу не читаю й телебачення не дивлюсь. Я не вважаю, що я якийсь особливий. Думаю нас дуже багато, хто робить справні речі, просто мені пощастило, що мене інколи друкують.
– Як давно нас читаєш на Інстаґрамі? Оскільки ти не футбольна людина, чи розумієш всі картинки, які ми викладаємо?
– Читаю десь біля року, мені здається. І не завжди розумію. Але відсотків на сімдесять розумію (сміється).
– Ми трохи такі брутальні пацани, але 70% це дуже добре!
– . Ну, в вас і стьобу багато. Інколи брутального (дуже).
– В тебе безліч патріотичних вчинків на корті. То вийдеш в кросівках, на яких пише “Слава Україні”, то вигукнеш це гасло після надважкої перемоги. Це дуже радує українських уболівальників. Великий RESPECT тобі від всіх нас та спасибі за хороше інтерв’ю.
– Дякую за теплі слова. Насправді я дуже пишаюсь тим, що я УКРАЇНЕЦЬ, що я народився на такій СЛАВНІЙ ЗЕМЛІ. Дуже сподіваюсь, що в нашій країні все буде добре. Звісно, треба буде дуже багато та важко працювати, але я переконаний, що в нас є унікальний шанс змінити наше майбутнє. Для наших дітей та онуків. Дякую за твій час!
Максимів Василь, спеціально для Брутального футболу
За результатами Сергія можете слідкувати на його ОФІЦІЙНОМУ САЙТІ та його сторінці у Інстаґрам.
