Сергій Сімінін: “Найважче було грати проти Тайсона, Коноплянки та Дуґласа Кости”

Розговорити цього парубка дуже складно – він справжння брутальна небагатослівна скала. Сьогодні в гостях у “Брутального футболу” жива легенда луцької “Волині”, ексгравець полтавської “Ворскли” та рівненського “Вереса” – Сергій Сімінін. Наш інтерв’юер Ігор Шевчук поспілкувався з капітаном лучан та дізнався чимало різної інформації. Про конфлікт з Юрієм Віртом, проти кого Сергію було грати найважче, чи винні йому гроші “Ворскла”. Про все це у нашому інтерв’ю.

– Зараз зимова перерва. Скільки у вас буде відпочинку? 

– Маємо зібратись 15 січня. 

– Які плани на новорічні та різдвяні свята?

– Планую бути зі своєю сім’єю на Новий рік та Різдво. Хочемо десь відпочити. Сподіваюсь, що кордони не закриють. 

– Який Новий рік ти запам’ятав на все життя?

– Такого грандіозного Нового року ще не було, щоб я запам’ятав його на все життя. Однак дуже сподіваюсь, що все ще попереду.

– Ти справжня легенда “Волині”, лідер та капітан. Як тобі в цій ролі?

– Звісно, що дуже приємно бути капітаном луцької “Волині”. Також щасливий, що можу захищати честь цього клубу.

– Ти грав за “Верес”, згодом сталася всім відома рокіровка і ти покинув команду, але це вже був ПФК “Львів”. Як тобі вдалось тоді покинути клуб?

– Я хотів повернутись до луцької “Волині”. Якраз надійшла пропозиція. Довго не думаючи, я пішов розмовляти з керівництвом рівненського “Вереса” та мене відпустили.

– Під час останнього матчу “Вересу” і “Волині” в ході потасовки у тебе стався мікроконфлікт з Юрієм Віртом. Що сталось в тому епізоді і як ви розійшлися?

– З Віртом розійшлись нормально. Потиснули один одному руки, все добре. Це просто було на емоціях. Таке може відбутись з кожним. Тому ніяких проблем зараз немає – все нормально.  

– Ти стежиш за серіалом “Вереса” на ютубі? Що про це думаєш і які програми дивишся, які ЗМІ читаєш?

– Ні, їхній серіал не дивлюсь. ЗМІ читаю різні.

– Часто можна почути думку, що за пристрастями і напруженням Перша ліга кайфовіша УПЛ. Що робить Першу лігу такою конкурентною?

– Вважаю, що інтрига в Першій лізі є завдяки тому, що всі команди більш-менш на однаковому рівні, явних лідерів немає. Як, наприклад, “Шахтар” в УПЛ.

– Якщо порівнювати зарплати сьогодні у “Волині” і раніше в УПЛ у “Ворсклі” та “Вересі”, наскільки різняться умови?

– Думаю, що зараз для всіх не секрет, що таких зарплат, як колись, вже немає.

– Як ти розійшовся з “Ворсклою” у фінансовому плані?

– З полтавською “Ворсклою” розійшлись нормально. Все віддали, що були винні. Тому ніяких претензій немає.

– 9 червоних карток в УПЛ – рекорд. Як прокоментуєш це досягнення?

– Що тут коментувати…(сміється – прим.ред.).

– Чи було в тебе таке бажання, розібратись по чоловічому з кимось із суперників вже після матчу? 

– Чесно кажучи – так. Бажання таке було. Але не хочу називати прізвищ. 

– Назви трьох гравців проти яких було грати найважче. 

– Тайсон, Дуґлас Коста та Євген Коноплянка.

– Хто жорсткіший тренер Тлумак чи Кварцяний? Розкажи про кожного з них якусь веселу історію.

– Звісно, що Віталій Володимирович. Андрій Тлумак більш спокійний. Однак він інколи також міг завестись не на жарт. Історії я не в праві про них розказувати.

– 2014 рік. Матч “Волинь” – “Металіст”. Скандальне суддівство Кутакова. Вже пройшла обіда за 6 років? Та взагалі, чому вас так “вбивали”?

– Та особливо ніякої образи на Кутакова немає. А чому він так судив, то це краще запитати безпосередньо в нього.

– Чи розмовляв ти особисто з Кутаковим? Це була “заказуха”?

– Ні, я з ним не розмовляв. 

– З ким дружиш із відомих футболістів?

– В основному підтримую зв’язок з тими гравцями, з якими грав разом. 

– Ти з Криму. Яка твоя думка на ту ситуацію, яка зараз відбувається там?

– Політичні теми обговорювати не хочу.

– Як взагалі хлопець з Криму опинився в іншому куточку України – Луцьку?

– Спочатку ми з Криму переїхали в Луганську область. Там я починав грати за дубль “Зорі”. Пізніше Косевич взяв мене тренуватись з першою командою. Але пройшов деякий час та мене віддали в оренду до луцької “Волині”. Так моя історія з ними і розпочалась.

– Ким би ти став, якби не футбол?

– Навіть не знаю, ким би я став, якщо би не футбол. Думаю, що в чомусь би себе точно знайшов.