Сьогодні в гості до “Брутального футболу” завітав найкращий бомбардир першого кола УПЛ, гравець донецького “Олімпіка” Шахаб Захеді. Наш інтерв’юер Ігор Шевчук “набрав” іранця, щоб дізнатися, чи перейде він у “Динамо”. Крім того, Шахаб розповів, як проходила його служба в іранській армії та про допінг, через який він не зіграв жодного матчу в Кореї.
– Ти служив у армії. Які там умови? Чому вирішив піти туди?
– Так, я був у армії. Тому що коли тобі виповнюється 18 років, то ти повинен обирати між університетом та армією. Я вирішив обрати друге. Адже мав пропозицію від армійської команди. Вважаю, що це було правильне рішення.
– Розкажи найжорстокішу історію, яка трапилась в армії.
– Я був у реальній ситуації в армії два місяці. Мені доводилось прокидатись о 4 годині ранку. Весь я день я важко тренувався, це було дуже цікаво для мене. Тому що після таких тренувань моє тіло було, як в термінатора (сміється – прим.).
– Де брудніше повітря: в Ірані чи в Україні?
– Вважаю, що ситуація однакова. Тому що в Ірані я живу в столиці Тегерані, а в Україні – у Києві. Однак слід відзначити, що загалом у Києві краще.
– В Ірані дороги кращі, ніж в Україні?
– Так. На мою думку, в Ірані дороги кращі.
– Що взагалі відбувається в Ірані?
– Щодо коронавірусу, то ситуація різна. Так, люди хворіють, але й виздоровлюють теж. Слід відзначити, що в Ірані люди дуже добре дотримуються всіх заходів безпеки та норм протоколу.
– Що за історія трапилась в Ірані після незабитого пенальті? Ти казав, що отримав понад 10 тисяч погроз в Інстаграмі.
– Я грав у найбільшій команді Ірану. Відповідно у них було дуже багато вболівальників. Тому завжди є тиск з боку фанатів такого великого клубу. Вважаю, що це нормально.
– Ти говорив, що любиш читати книги. Яка найулюбленіша?
– “Про те, як досягти успіху”.
– В січні, коли ти повертався в Київ з Тегерана, то міг бути на літаку, що потрапив у авіакатастрофу. Страшно літати після тої ситуації?
– Ні, тому що в мене хороша країна з якісною безпекою.
– Чим Україна тебе вразила?
– Мені подобається Україна. Тут дуже хороші та добрі люди. Мені до вподоби таке. Українську мову не вчу, лише трішки знаю російську.
– Де красивіші дівчата: в Ірані чи Україні?
– Моя країна мусульманська, тому я не можу говорити про дівчат.
– Розкажи про своє життя в Україні.
– У мене є свій щоденний план та я просто його дотримуюсь кожного дня. Більшу частину свого часу я тренуюсь.
– Твій період в Ісландії. Розкажи про нього детальніше.
– Ісландія дійсно дуже класна країна з приємними людьми. У мене був такий самий стиль життя.
– Що за історія з допінгом в Південній Кореї – як все було насправді?
– Помилка щодо допінгу трапилась в Ірані. Після того, як я грав у Ісландії, то все було зрозуміло. Тому, якщо чесно, то я не можу ніяк зрозуміти, чому вони зі мною так вчинили. Однак хочу сказати їм дякую, тому що тепер я став сильнішим та знаходжусь в кращому місці.
– Ти потрапив до “Олімпіка” через Linkedln. Це насправді дивна ситуація…
– Це все завдяки тренеру “Олімпіка” Антона Дяченка. Він спостерігав за моїми матчами та був зацікавлений в мені. Після його розмови з моїм агентом, я опинився в Україні. Також після підписання контракту я говорив Антону, що це він привів до “Олімпіка” найкращого гравця за весь час (сміється – прим).
– Ти казав, що хотів би грати за “Динамо” і чи були якісь конкретні розмови?
– Навіть якщо є розмови, то це відбувається з моїм агентом.
– За 11 турів 8 голів, дуже хороша статистика, як для УПЛ. Як тобі вдається стільки забивати?
– Чесно кажучи, то моєю метою забити в першому колі УПЛ було набагато більше, ніж вісім голів. Але я щасливий, що мені вдалось стати найкращим бомбардиром УПЛ у першому колі, це була частиною мого плану. Натомість можу сказати, що для мене набагато важливіші результати команди. Немає різниці скільки голів я забив. Якщо ми перемагаємо, то я буду щасливішим, ніж коли я просто забиваю м‘ячі.
– Ти пропустив останній матч року проти “Львова” через коронавірус. Як зараз себе почуваєш, які симптоми?
– Зараз я почуваю себе дуже добре, однак мені також було сумно, що через цю хворобу, я не зміг допомогти команді в останньому матчі цього року. Але це може трапитись з кожним. Я просто вирішив забути цю неприємну ситуацію та рухатись далі. Потрібно зосереджуватись на наступних кроках.
– Якщо в наступному році ти далі будеш продовжувати забивати, то станеш найкращим бомбардиром. І отримаєш запрошення від “Динамо” чи “Шахтаря”. Яке буде твоє рішення: залишитись в “Олімпіку” чи покинути команду?
– Ніхто не знає, що буде завтра. Тому я просто роблю все можливе від себе на цей момент. Я буду вирішувати своє майбутнє у майбутньому.
– Твоя зарплата в “Олімпіку” більше 15 тисяч доларів на місяць?
– Я не скажу про те, скільки я заробляю. Але я цілком та повністю задоволений тим, що маю.
– Я розмовляв з Лебеденком та Зотьком, вони тебе хвалили. Що можеш сказати про своїх партнерів по команді?
– Я хочу їм подякувати, дійсно! Всім моїм товаришам по команді, за їх поведінку та ставлення до мене, за те, як вони допомагають мені. Все, що в мене зараз є, це заслуга цілої команди. І я поділяю це щастя з ними. Вони сильні футболісти з великою особистістю.
– Традиція БФ: розкажи вульгарний анекдот.
– Як правило, коли я забиваю гол, або просто допомагаю команді здобути позитивний результат, то після матчу ми кажемо, що король тут, тому не хвилюйтесь (сміється – прим.).
